Основні напрями, завдання прокурорського нагляду при порушенні кримінальної справи і провадженні досудового слідства

Важливим завданням прокурорського нагляду є забезпечення додержання встановлених законом порядку порушення і розслідування кримінальних справ, строків їх розслідування, прав учасників процесу, передбачених нормами КПК.

Особливої уваги потребує стадія порушення кримінальної справи і відмова в порушенні кримінальної справи, де прокурор повинен слідкувати за тим, щоб рішення про порушення чи відмову в порушенні кримінальної справи приймались із суворим додержанням закону.

Порушення кримінальної справи в кожному випадку знаходження ознак злочину — обов'язок органів дізнання, слідчого, прокурора і суду.

Тільки після порушення кримінальної справи допустиме провадження слідчих та інших процесуальних дій, за винятком огляду місця події та накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку з метою запобігти злочину, що проводяться до порушення кримінальної справи.

Закон передбачає, що за заявами і повідомленнями можуть бути витребувані необхідні матеріали та отримані пояснення, однак без провадження слідчих дій» Прокурор, перевіряючи законність порушення кримінальної справи чи відмови в ній, зобов'язаний оцінити законність і обумовленість прийнятого процесуального рішення як по суті, так і відповідно до норм матеріального і процесуального права.

У разі виявлення незаконної постанови про порушення кримінальної справи, прокурор закриває її, а у випадках, якщо в цій справі ще не проводилось слідчих дій, скасовує цю постанову. Якщо прокурор виявив незаконність відмови в порушенні кримінальної справи, прокурор скасовує її або порушує кримінальну справу.

Копія постанови про порушення кримінальної справи, що винесена слідством або органом дізнання, направляється прокурору. Якщо матеріали про злочин перебувають у розпорядженні прокурора, то він сам вирішує питання про порушення кримінальної справи і в постанові вказує, кому доручає її розслідування. Він має право доручити перевірку матеріалів органам дізнання або особисто вимагати необхідні дані, якщо недостатньо підстав для порушення кримінальної справи.

У ході розслідування прокурор здійснює нагляд за законністю затримання (статті 106 і 115 КПК), законністю притягнення особи як обвинуваченого, перевіряє законність вжиття примусових заходів щодо підозрюваного та обвинуваченого, обумовленість вжиття інших пропесу-альних примусових заходів. Наприклад, відсторонення обвинуваченого від посади (ст. 147 КПК), поміщення обвинуваченого чи підозрюваного в лікувально-психіатричну установу в разі необхідності стаціонарного нагляду при провадженні судово-психіатричної експертизи (ст. 205

КПК) здійснюється тільки за погодженням з прокурором. Санкція прокурора потрібна при здійсненні, наприклад, виїмки документів, що становлять державну або банківську таємницю, для етапування заарештованого до місця провадження слідства та в інших випадках, вказаних у законі.

Прокурор слідкує за тим, щоб додержувались вимоги закону про всебічне, повне й об'єктивне дослідження обставин справи, забезпечувалось додержання прав і законних інтересів усіх учасників у справі.

Зокрема, прокурор не тільки слідкує за додержанням права обвинуваченого користуватись послугами захисника, але й сам має право визнати необхідним і допустити участь захисника по будь-якій справі. Прокурор наглядає також за своєчасністю і правильністю визнання відповідних осіб потерпілими, цивільними позивачами, цивільними відповідачами, за виконанням вимог закону із забезпечення відшкодування матеріального збитку і застосування конфіскації майна.

Прокурорської санкції не потрібно, але під наглядом прокурора перебуває прийняте рішення слідчого про зупинення кримінальних справ (статті 206—209 КПК), ефективність розшуку обвинуваченого (ст. 139 КПК). Прокурор слідкує за додержанням строків розслідування та у разі неможливості закінчити слідство протягом двох місяців, дає згоду на продовження цих строків (ст. 120 КПК).

Про кожний випадок порушення чи зупинення кримінальної справи прокурор повідомляється копією постанови особи, яка веде розслідування. При цьому зупинення справ із звільненням від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки, у зв'язку з дійовим каяттям, з примиренням обвинуваченого з потерпілим, із застосуванням примусових заходів виховного характеру, з передачею особи на поруки або із закінченням строків давності (статті 7—10 КПК) допускається тільки зі згоди прокурора й остаточно вирішується судом. Визнавши незаконним припинення справи, прокурор відміняє таку постанову і дає вказівку про продовження розслідування.

Прокурорський нагляд за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства є надійною гарантією суворого додержання законності.

Завдання нагляду за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства визначає ст. 29 Закону України «Про прокуратуру», в якій вказується, що Генеральний прокурор і підлеглі йому прокурори здійснюють нагляд за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства з тим, щоб жоден злочин не залишився нерозкритим і жодна особа, яка вчинила злочин, не ухилилась від встановленої законом відповідальності. Виконання цієї вимоги — важливе завдання прокурорського нагляду.

Повнота розкриття злочину передбачає невідкладний початок розслідування, проведення його оперативно і в максимально короткий строк. Повнота розкриття злочину означає, що по справі виявлено всіх осіб, які вчинили злочини, всі злочинні діяння і причини та умови, що цьому сприяли. Тому прокурор зобов'язаний слідкувати за своєчасністю порушення кримінальної справи; своєчасним виїздом на місце пригоди, виявленням та закріпленням слідів злочину і затриманням злочинця, застосуванням у всіх можливих випадках криміналістичної техніки, залученням спеціалістів до розслідування злочинів. Він зобов'язаний координувати і спрямовувати зусилля органу дізнання та слідчого, здійснюючи процесуальне керівництво із взаємодії в розкритті злочинів.

Нагляд за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства здійснюється прокурором також з тим, щоб затримання громадян за підозрою у вчиненні злочинів проводилось тільки в порядку і за умовами, що встановлені в законі.

Затримання — це захід примусового характеру, що серйозно обмежує волю та права громадян. Тому при вирішенні питання про затримання і його провадженні неприпустимі навіть дрібні порушення закону.

Практика свідчить, що іноді помилки допускаються через неточне розуміння кримінально-процесуальної суті затримання, неправильне уявлення про те, що затримання як слідча дія може проводитись до порушення кримінальної справи¹. Дійсно, в теорії і на практиці часто обговорюється питання про те, щоб дозволити проведення за-

¹ Балашов А. Прокурорский назор за законностью задержания подозреваемых и ареста обвиняемых. — М., 1983. — С. 32.

тримання підозрюваного до порушення кримінальної справи. Однак поки що законодавчого вирішення цього питання немає, тож затримання осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, до порушення кримінальної справи недопустимо.

Прокурор здійснює нагляд за тим, щоб затримання здійснювалось лише за наявності умов, що вказані в законі (ст. 106 КПК).

Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання зобов'язаний скласти протокол із зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця, місця затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу про роз'яснення підозрюваному права мати побачення із захисником з моменту затримання. Протокол підписується особою, яка його склала, і затриманим.

Копія протоколу з переліком прав та обов'язків повинна негайно вручатись затриманому і направлятись прокурору. Прокурор має право витребувати матеріали, що стали підставою для затримання.

Здійснюючи нагляд за законністю затримання, прокурор повинен перевірити, чи виконав орган дізнання вимоги закону про негайне повідомлення родичів про затримання особи, оскільки на практиці орган дізнання ці вимоги закону іноді порушує.

Прокурор також здійснює нагляд за точним додержанням порядку звільнення осіб, які затримані за підозрою у вчиненні злочинів. Вони звільняються, якщо: не підтвердилась підозра у вчиненні злочину; немає необхідності застосування до затриманого міри примусу у вигляді взяття під варту; закінчився встановлений законом строк затримання.

Встановивши незаконність затримання, прокурор зобов'язаний негайно звільнити затриманого і вирішити питання про притягнення до відповідальності винних у цьому незаконному затриманні.

Здійснюючи нагляд за законністю розслідування кримінальних справ, прокурор слідкує за тим, щоб ніхто не підлягав незаконній і необумовленій кримінальній відповідальності або іншому незаконному обмеженню в правах, не був незаконно усунутий з посади, позбавлений можливості виїхати в іншу місцевість, розпоряджатись своїм майном тощо.

Закон встановив процесуальні гарантії, тобто засоби, якими забезпечуються права і законні інтереси учасників процесу. їх неухильне додержання належить до повноважень прокурорського нагляду.

Незаконне притягнення особи до кримінальної відповідальності не тільки грубо порушує її права, а й перешкоджає виявленню та покаранню справжніх злочинців, що дає їм можливість вчинювати нові злочини.

Ніхто не може бути притягнутий як обвинувачений не інакше, як на основі та в порядку, що встановлені законом. Тому, здійснюючи нагляд за виконанням законів при провадженні цієї слідчої дії органами досудового слідства, прокурор перевіряє обгрунтованість і законність притягнення осіб як обвинувачених, з додержанням встановленого кримінально-процесуальним законом порядку (статті 131—132 КПК).

Прокурор здійснює нагляд за досудовим слідством, щоб ніхто не був заарештований без згоди прокурора і санкції судді або без рішення суду. Недоторканність особи передбачена як одне з основних прав громадян, що гарантовані Конституцією.

Арешт (взяття під варту) — це одна із мір примусу, що застосовується в порядку, визначеному законом, органами дізнання і досудового слідства щодо підозрюваного, обвинуваченого, а судом — щодо підсудного, який вчинив злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі понад три роки. При вирішенні питання про арешт закон зобов'язує посадову особу враховувати тяжкість вчиненого злочину, особу підозрюваного, обвинуваченого, вік, стан здоров'я, сімейний стан, а також вірогідність того, що, перебуваючи на волі, він може ухилитись від слідства і суду чи перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі, або вчинити інший злочин тощо.

Нагляд прокурора за точним виконанням законів при арешті обвинувачених має подвійне завдання. З одного боку, прокурор не повинен допускати жодного випадку незаконного або необумовленого арешту, бо такий арешт є не тільки грубим порушенням законності, а й завдає серйозного збитку інтересам громадян. З іншого боку, прокурор повинен вживати заходів до того, щоб на волі не лишались особи, які вчинили небезпечні злочини, перш

за все рецидивісти. Залишення на волі небезпечних злочинців створює об'єктивні умови для вчинення ними нових злочинів і ухилення від слідства та суду.

Прокурор здійснює нагляд за тим, щоб органи дізнання вживали всіх необхідних заходів до виявлення злочинів і осіб, що їх вчинили, щоб по нерозкритим злочинам, після виконання невідкладних слідчих дій, орган дізнання продовжував застосовувати оперативно-розшукові заходи, повідомляючи слідчого про результати.

Кримінально-процесуальний закон регламентує строки проведення дізнання, досудового слідства й утримання обвинуваченого під вартою. Прокурор слідкує за тим, щоб їх неухильно додержувались, а за наявності підстав для їх продовження дає вказівки для своєчасного порушення клопотань про продовження строків.

Прокурор здійснює нагляд за виконанням вимог закону про участь захисника у досудовому слідстві. Він звертає увагу на допуск захисника відповідно до закону, особливо у випадках, якщо участь захисника є обов'язковою; на неухильне додержання права обвинуваченого користуватись послугами вибраного ним захисника; на забезпечення участі захисника на прохання обвинуваченого; на створення умов захиснику для здійснення ним своїх прав.

Прокурор здійснює нагляд за тим, щоб при розслідуванні злочинів неухильно додержувались вимоги закону про всебічне, повне й об'єктивне дослідження всіх обставин справи, а також інших принципів кримінального процесу.

Неухильне додержання цих важливих вимог і принципів кримінального процесу є важливим завданням прокурора в процесі нагляду за досудовим слідством. А це, в свою чергу, передбачає нагляд за суворим додержанням встановлених кримінально-процесуальним законодавством принципів, загальних підстав проведення розслідування, а також правил здійснення окремих слідчих дій, що передбачені кримінально-процесуальним законом: допиту, очної ставки, огляду, експертизи, пред'явлення особи та предметів для впізнання, здійснення виїмки, обшуку, накладення арешту на майно тощо.

Прокурор зобов'язаний слідкувати також за тим, щоб неухильно додержувались права обвинуваченого, захисника, потерпілого, цивільного позивача і відповідача, їх

представників, інших учасників процесу і громадян, щоб слідчий і особа, яка здійснює дізнання, виконували покладені на них законом обов'язки, роз'яснювали учасникам процесу їхні права і забезпечували можливість здійснення цих прав.

Одним із завдань нагляду за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства є виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину і вжиття необхідних заходів до їх усунення (ст. 23 КІШ).

Закон зобов'язує прокурора при вивченні справ з обвинувальним висновком перевіряти, чи виявлено причини та умови, що сприяли вчиненню злочину, чи вжито заходів до їх усунення (п. 10 ст. 228 КПК). Якщо ці обставини не з'ясовано чи з'ясовано не повно, то прокурор може повернути справу слідчому зі своєю письмовою вказівкою для додаткового розслідування. Однак головну увагу прокурор повинен звертати на перевірку виконання цієї вимоги закону органом дізнання і слідчим у ході розслідування справи. Прокурор також перевіряє, чи виявлено вказані обставини і по закритим кримінальним справам (за винятком справ, що виключають провадження в кримінальній справі через відсутність події злочину).

Прокурор повинен боротися з практикою, коли слідчі виявляють причини та умови, що сприяли вчиненню злочину, тільки в кінці розслідування. Залишаючись не встановленими і не усунутими, ці причини та умови сприяють вчиненню нових злочинів. Тому важливо одразу ж після виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину, вжити заходів до їх усунення.

У справі щодо розкрадання грошових коштів в особливо великих розмірах у севастопольському фірмовому магазині № 2 * Океан» управління *Азчеррибзбут» слідчий призначив технологічну і бухгалтерську експертизи. У висновках цих експертиз не було конкретних пропозицій (слідчому і суду) щодо усунення недоліків у бухгалтерському обліку і контролі, технології дефростації¹ рибних продуктів, а також у порядку, що існує, постачань риболовецьким господарствам свіжовиловленоїриби. Це і стало однією з причини невжиття конкретних профілактичних

¹ Дефростація — розморожування риби у спеціальних приміщеннях (камерах).

заходів слідчим щодо запобігання вчинення аналогічних розкрадань у системі зазначеного управління і йому подібних. І лише в ході судового слідства, при призначенні судом додаткової бухгалтерської і технологічної експертизи, а також шляхом допиту експертів у суді відповідно до ст. 311 КПК вдалося виправити недоліки зазначених експертиз.

Проведеними у справі технологічними дослідженнями і в зв'язку з цим вжитими слідством і судом заходами вирішено питання щодо повної дефростації рибної продукції перед її реалізацією в умовах роботи магазину, оскільки продаж рибопродуктів через магазин у замороженому вигляді заборонено. Раніше працівники магазину в основному не застосовували дефростацію й лише за рахунок збільшення маси продукції за допомогою льоду створювали великі залишки риби, які реалізовували через магазин і підлеглі йому філіали¹.

Прокурорські нагляд повинен спрямовувати слідчих на те, щоб вони встановлювали по кримінальній справі причини та умови, які сприяли вчиненню злочину і контролювали слідчих, щоб вони вносили у відповідний державний орган, громадську організацію або посадовій особі подання про вжиття заходів для усунення цих причин та умов ще до закінчення розслідування.

Якщо керівники підприємств, установ і організацій не виконують вимоги слідчого про усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів, то прокурор сам вживає заходів до своєчасного та якісного розгляду подання і за необхідності вирішує питання про вжиття заходів до посадових осіб, які не виконують подання органу дізнання, слідчого.

Перевірки своєчасності розгляду подання органу дізнання, слідчого і законності вжитих заходів по ньому прокурор здійснює за отриманими скаргами і заявами громадян, інформацією слідчого, а в ряді випадків і за своєю ініціативою.

У разі прийняття рішення про направлення справи до суду слідчий складає обвинувальний висновок, який ра-

¹ Див.: Коваленко Б. Г. Использование экспертных знаний в деятельности органов внутренних дел по предупреждению хищений социалистического имущества. — К., 1990. — С. 55—57.

зом із справою направляється прокурору. Прокурор, одержуючи від слідчого справу, зобов'язаний перевірити: чи мала місце подія злочину; чи має діяння, що ставиться у вину обвинуваченому, склад злочину; чи були додержані під час провадження дізнання і досудового слідства вимоги про забезпечення права підозрюваного та обвинуваченого на захист; чи немає в справі обставин, що тягнуть за собою закриття справи; чи пред'явлено обвинувачення по всіх установлених злочинних діяннях обвинуваченого; чи притягнуті як обвинувачені всі особи, що викриті у вчиненні злочину; чи правильно кваліфіковано дії обвинуваченого за статтями кримінального закону; чи додержано вимог закону при складанні обвинувального висновку; чи правильно обрано запобіжний захід; чи вжито заходів для забезпечення відшкодування збитків, заподіяних злочином, і можливої конфіскації майна; чи виявлено причини та умови, що сприяли вчиненню злочину, і чи вжито заходів для їх усунення; чи додержано органами дізнання або досудового слідства всіх інших вимог кримінального-процесуального законодавства (ст. 228 КПК).

При виявленні порушень закону прокурор повинен дати письмову вказівку щодо їх усунення. Якщо виявлені порушення могли вплинути на повноту, всебічність і об'єктивність розслідування, істотно порушили права і законні інтереси учасників процесу, справу повинно бути повернено на додаткове розслідування.

По справі, що надійшла з обвинувальним висновком, прокурор зобов'язаний прийняти одне з таких рішень: 1) визнавши, що є всі достатні підстави для направлення справи в суд, затвердити своєю резолюцією обвинувальний висновок; 2) повернути справу слідчому органу зі своїми письмовими вказівками для проведення додаткового слідства; 3) закрити справу, склавши про це постанову відповідно до вимог закону.

Прокурор має право змінити складений слідчим список осіб, які підлягають виклику в судове засідання, а також скасувати чи замінити раніше обраний запобіжний захід або обрати запобіжний захід, якщо його не було обрано, чи поставити у випадках, передбачених ст. 155 КПК, перед судом питання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Якщо прокурор не погоджується з обвинувальним висновком, він має право скласти новий обвинувальний висновок, а раніше складений обвинувальний висновок із справи вилучається (статті 229—230 КПК).

При вирішенні питання про затвердження обвинувального висновку прокурор має право своєю постановою виключити з обвинувального висновку окремі пункти обвинувачення, а також застосувати закон про менш тяжкий злочин (при цьому в разі необхідності складається новий обвинувальний висновок). Однак, якщо потрібно змінити обвинувачення на більш тяжке, що істотно відрізняється за фактичними обставинами від раніше пред'явленого обвинувачення, прокурор повинен повернути справу слідчому для пред'явлення нового обвинувачення.

Прокурор має право скасувати, змінити чи обрати новий запобіжний захід (крім скасування запобіжного заходу у вигляді взяття чи утримання під вартою).

Прокурор, затвердивши обвинувальний висновок, складений слідчим, або склавши новий обвинувальний висновок, направляє справу до суду, якому вона підсудна, і повідомляє суд про те, чи вважає він за потрібне підтримувати державне обвинувачення. Одночасно з цим прокурор повідомляє обвинуваченого, до якого суду направлено справу.

У виняткових випадках у разі особливої складності або важливості справи, що підсудна районному (міському), військовому суду гарнізону, прокурор Республіки Крим, області, міст Києва чи Севастополя, військовий прокурор (на правах прокурора області) та їх заступники можуть направити її на розгляд відповідно Верховному суду Автономної Республіки Крим, обласному, Київському чи Севастопольському міським судам, військовому суду регіону, Військово-Морських Сил.

Генеральний прокурор України, прокурори Республіки Крим, областей, міста Києва і прирівняні до них прокурори, їх заступники, районні, міські та прирівняні до них прокурори мають право відкликати із суду кримінальну справу, по якій попередній розгляд ще не відбувся (ст. 232 КПК).

На думку В. Т. Маляренка і І. В. Вернидубова, та враховуючи місце і роль суду в кримінальному процесі, вимоги Конституції України та міжнародний досвід, віддавати обвинуваченого до суду — це процесуальна дія проку-

рора. Саме він фактом складання і підписання висновку державного обвинувачення та направлення кримінальної справи на розгляд суду віддає обвинуваченого до суду. Додаткове рішення суду з цього приводу зайве. Зокрема, суддя змушений називати діяння, що інкримінується обвинуваченому, злочином, давати відповідь, чи викрито у вчиненому злочині всіх осіб, чи правильно кваліфікуються дії обвинуваченого за статтями кримінального закону тощо. Такими відповідями суддя компрометує свою об'єктивність і неупередженість. Всі ці та інші аргументи і дають підстави вказаним авторам вважати, що суддя не повинен у цій стадії кримінального процесу (попередній розгляд справи суддею) розглядати такі питання¹.

Крім того, у зв'язку з реформуванням системи виправлення судових помилок та запровадженням апеляційної інстанції дещо мають змінити і функції прокурора у стадії перегляду судових рішень, які не набрали законної сили.

По-перше, право подавати апеляцію слід надати лише тому прокуророві, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції (а не прокурору, який затвердив обвинувальний висновок).

По-друге, права прокурора щодо подання апеляції, викладення її змісту, строків подання, доповнення, зміни і виклику апеляції у процесі попереднього розгляду справи судом апеляційної інстанції та під час розгляду справи цим судом мають бути такими самими, як і інших учасників судового розгляду. Зокрема, прокурор має додержувати вимог закону щодо реквізитів апеляції та її змісту, подавати апеляцію у встановлений законом строк, може вносити доповнення чи зміни до апеляції, викликати її та подати заперечення на апеляції інших учасників судового розгляду лише до початку розгляду справи в апеляційній інстанції. Слід надати право прокурору виступати першим у судових дебатах у випадках, коли він подав апеляцію, в інших випадках — останнім.

За чинним законодавством, судова помилка, допущена судом першої інстанції при вирішенні справи і не виправлена касаційною інстанцією, має бути виправлена у порядку нагляду².

¹ Маляревко В. Т., Вервидубов І. В. Прокурор у кримінальному судочинстві. — К., 2001. — С. 95.

² Маляревко В. Т., Вервидубов І. В. Зазнач, праця. — С. 208.

Дата добавления: 2014-11-06