Аварії (катастрофи) на хімічно небезпечних об’єктах

На хімічно небезпечних виробництвах СДОР (сильно діючі отруйні речовини) можуть бути початковою сировиною, проміжними та побічними продуктами, кінцевим продуктом, а також розчинниками і засобами оброблення. Запаси СДОР зберігаються у цистернах, інших ємностях, технологічній апаратурі, транспортних засобах.

За ступенем тяжкості аварії на ХНО поділяються на такі види:

- без ураження людей, тварин;

- одиничні (кількість потерпілих 1-2 особи);

- малі (кількість потерпілих 3-10 осіб);

- середні (кількість потерпілих 11-50 осіб);

- великі (кількість потерпілих 51-1 000 осіб);

- гігантські (кількість потерпілих понад 1 000 осіб).

Аварії з викидом СДОР відбуваються при їх виробництві, переробці, зберіганні (переховуванні) та транспортуванні. Деякі хімічні речовини за певних умов (при пожежі, вибухах) унаслідок хімічних реакцій можуть утворювати СДОР.

Характер хімічно небезпечних аварій залежить від таких факторів:

- фізико-хімічних властивостей сировини, напівфабрикатів та продуктів;

- характеру технологічного процесу;

- умов зберігання і транспортування;

- ефективності попереджувальних профілактичних засобів4

- метеорологічних умов (температура, швидкість вітру тощо) характер місцевості.

Важливим показником властивостей СДОР є відносна густина пари (густина пари до густини повітря). Якщо відносна густина пари менша за одиницю, то речовина легша від повітря і швидко розсіюється, при відносній густині пари вище одиниці СДОР довше утримується на поверхні землі і її вплив на людину більш тривалий.

Аварії можуть різнитися масштабами поширення, уражаючими властивостями, тривалістю дії. Особливі ускладнення виникають у випадках транспортних аварій при пошкодженнях та руйнуванні ємностей, що пов’язане з труднощами своєчасного виявлення викиду чи витоку, а також наступної дегазації.

Ступінь хімічної небезпеки визначається видом СДОР та його сумарною кількістю, дає змогу оцінити його небезпечність для населення, сільськогосподарських тварин і довкілля, а також розробити засоби їх захисту.

Відповідно до токсикологічної класифікації всі СДОР поділяють на 6 груп:

1. Речовини з переважно задушливою дією (хлор, три хлористий фосфор, фосген, хлориди сірки та ін.);

2. Речовини переважно загально токсичної дії (кислота синильна, вуглецю діоксин та ін.);

3. Речовини, яким властива задушлива і загально отруйна дія (сірководень, сульфатний ангідрид, азоту оксид та ін.);

4. Нейротропні отрути, що діють на виникнення, проведення і передавання нервового імпульсу (ВОС – фосфорорганічні сполуки, сірковуглець та ін.);

5. Речовини із задушливою і нейротропною дією (аміак);

6. Метаболічні отрути (діоксин, метил бромід, метилхлорид, спирт метиловий та ін.).

Унаслідок аварій із викидом СДОР утворюється зона хімічного зараження і виникає осередок хімічного зараження. Зона хімічного зараження включає територію, на яку поширюється хмара. Площі хімічного зараження СДОР визначаються напрямком і швидкістю вітру та ін. параметрами. Осередок хімічного ураження включає територію, на якій відбулися масові ураження людей, тварин і рослин.

Дата добавления: 2014-11-06