Методи та методичні прийоми одержання аудиторських доказів

Джерела та процедури отримання аудиторських доказів

Для збору доказів аудитором можуть бути застосовані різні процедури. Аудиторською процедурою називається певний метод збору доказів як невід’ємну частину відповідного технологічного процесу.

Основні методи отримання аудиторських доказів:

1. Спостерігання чи участь в інвентаризації.

2. Спостерігання за виконанням господарських чи бухгалтерських операцій.

3. Усний опит.

4. Отримання письмових підтверджень.

5. Перевірка документів, отриманих клієнтом від третіх осіб.

6. Перевірка документів, підготовлених на підприємстві клієнта.

7. Перевірка арифметичних розрахунків.

8. Аналіз.

З точки зору технології аудиторської справи інвентаризацію можна розглядати як метод отримання найбільш цінних і достовірних доказів про реальність і точність статей активу балансу, фактів здійснення господарських операцій.

Спостерігання за виконанням господарських чи бухгалтерських операцій. Приклад, процедура видачі грошей із каси підзвітній особі:

- складання заяв на видачу грошей із вказанням виробничої необхідності придбання того, на що запрошуються гроші;

- узгодження і затвердження заяв у керівника підприємства;

- оформлення видаткового касового ордеру на видачу грошей бухгалтером;

- передача бухгалтером (а не підзвітною особою) видаткового касового ордеру в касу;

- перевірка усіх необхідних реквізитів видаткового касового ордера касиром;

- видання грошей із каси.

Аналіз в аудиті повинен виявити:

- ступінь ділової активності клієнта;

- оцінку фінансово-господарських перспектив його функціонування у майбутньому;

- зони навмисних помилок у звітності клієнта;

- скорочення деталізованого тестування на основній стадії аудиту.

Якщо для аналізу використовується тільки зовнішня публічна фінансова звітність (баланс, звіт про фінансові результати і їх використання та інші обов’язкові форми звітності), то такий аналіз називається зовнішнім фінансовим аналізом.

Якщо окрім зовнішньої публічної фінансової звітності для аналізу використовується також внутрішня інформація – дані бухгалтерського, фінансового і виробничого обліку, то такий аналіз називається внутрішнім.

Таким чином, областю чи інформаційною базою і зовнішнього і внутрішнього аналізів є зовнішня звітність.

Найпоширенішими є такі аналітичні процедури:

- зіставлення залишків за рахунками за різні облікові періоди;

- зіставлення показників бухгалтерської (фінансової) звітності з тими, які планувались (прогнозувались) керівництвом підприємства, яке перевіряється, на звітний період, вказувались у планах (програмах, бізнес-планах, кошторисах та ін.);

- зіставлення отриманих у звітному періоді співвідношень між різними статтями звітності із аналогічними співвідношеннями минулих періодів;

- зіставлення фінансової і не фінансової інформації, зокрема, відомостей про обсяг випуску продукції у грошових і натуральних одиницях;

- зіставлення фінансових показників (фінансових коефіцієнтів) із середньогалузевими значеннями.

Як базові величини використовуються:

- усереднені у часовому ряді значення показників даного підприємства, що відносяться до минулих сприятливих із точки зору фінансового стану періодах;

- середньогалузеві і середньо народногосподарські значення показників;

- значення показників, що розраховані за даними звітності найбільш вдалого конкурента;

- теоретично обґрунтовані чи отримані у результаті експертних опитів величини, що характеризують оптимальні із точки зору стійкості фінансового стану значень відносних показників.

Дата добавления: 2014-10-15