Призначення експертиз

План

Обшук

Виявлення частин трупа;

ПЛАН

План

План

План

1. Поняття, сутність, завдання, принципи і організація взаємодії слідчих і органу дізнання.

2. Взаємодія в стадії порушення кримінальної справи..

3. Взаємодія в ході подальшого розслідування

Самостійна робота

1. Слідчо-оперативна група як форма реалізації взаємодії..

2. Завдання, суб'єкти і форми взаємодії при розслідуванні податкових злочинів..

3. Фактори, що визначають ефективність взаємодії.

1. Поняття, сутність, завдання, принципи і організація взаємодії слідчих і органу дізнання.

Успішне розкриття злочинів і розслідування кримінальних справ в значній мірі забезпечується взаємодією слідчого і органів дізнання.

Необхідність їх взаємодії пояснюється перш за все тим, що для виконання поставлених перед ними завдань у боротьбі із злочинністю вони, у відповідності з кримінально-процесуальним законом наділені різноманітними повноваженням, використовують різноманітні засоби та методи.

Що стосується діяльності слідчого, то вона відбувається головним чином, у процесуальних формах, шляхом використання процесуальних засобів і способів, хоча слідчий також здійснює розшукові дії.

Одночасно органи дізнання виконують головним чином покладені на них адміністративні функції.

Складовою частиною діяльності органа дізнання є провадження дізнання, що здійснюється процесуальними засобами і способами.

Об'єднання зусиль слідчого і органів дізнання дозволяє зосередити їх діяльність на досягненні поставлених перед ними завдань по боротьбі із злочинністю.

Основою для взаємодії слідчого органу дізнання є законність. В законі міститься ряд норм, що регламентують основи їх взаємодії при провадженні розслідування у кримінальній справі.

Крім цього, взаємодія слідчого і органу дізнання регламентується не лише законами, а і підзаконними актами.

Так у напрямку МВС видано ряд наказів, інструкцій, постанов, які регламентують оперативно -розшукову діяльність органу дізнання.

Взаємодія слідчого і органу дізнання може виражатись в спільній чи індивідуальній діяльності.

Так, при спільному огляді місця події, який проводиться слідчим з допомогою працівників дізнання їх діяльність здійснюється одночасно. Але взаємодія буде і при діях органу дізнання і слідчого, що здійснюється в різні проміжки часу, якщо ці дії пов'язані одна з одною.

Аналізуючи поняття взаємодії органів дізнання і слідчого необхідно відмітити, що існують загальні умови взаємодії. Таких умов декілька.

Розглянемо вісім із них:

1) суворе дотримання норм кримінально-процесуального закону органом дізнання і слідчим при їх взаємодії. У процесі взаємодії повинна бути досягнута така співпраця яка б забезпечила максимальний, ефективний результат у боротьбі із злочинами з однієї сторони і виключила б порушення прав громадян з іншої.

2) розмежування компетенції органу дізнання і слідчого. Взаємодія ґрунтується на чіткому розмежування компетенції залучених до неї органів. Кожен із них діє в межах наданих йому повноважень і для досягнення поставлених перед ним завдань використовує лише ті засоби й способи, які він має право застосувати в зв'язку із своєю діяльністю.

Наприклад: У тих кримінальних справах де обов'язковим є попереднє розслідування орган дізнання може її порушити, але не має право висунути обвинувачення і допитувати обвинуваченого.

Слідчий в свою чергу, не має права застосувати оперативно-розшукові заходи в процесі взаємодій оскільки закон відносить це до виключної компетенції органу дізнання, тобто взаємозаміна виключається.

3) організуюча роль слідчого при їх взаємодії. Для узлагодженої діяльності органів дізнання та досудового розслідування слід визначити:

- час здійснення необхідних дій;

- їх послідовність;

- роль кожного органу у випадку спільної їх участі в проведенні однієї і тієї ж дії.

Деякі із цих питань вирішуються законом.

Так, згідно ст. 104 КПК України орган дізнання при виявленні злочину, по якому необхідним є попереднє розслідування, порушує кримінальну справу, проводить невідкладні слідчі дії і через прокурора передає її слідчому.

Після цього орган дізнання може проводити по справі якісь розшукові і слідчі дії, лише за вказівкою слідчого.

4) Нерозголошення таємних відомостей про засоби і методи, що застосовуються в оперативно-розшуковій роботі при взаємодії. Під час взаємодії слідчого і органу дізнання при розслідуванні злочинів, та виявленні злочинців провідне місце займає інформація яка була отримана оперативним шляхом. Така інформація отримується негласними методами і щоб успішно проводити оперативно-розшукову роботу дуже важливо зберігати джерело інформації в таємниці.

5) Самостійність органу дізнання у виборі засобів і методів, які використовуються для здійснення розшуковик заходів при взаємодії.

Нам відомо, що здійснення оперативно-розшукових заходів покладено на орган дізнання. Але згідно закону слідчий вправі доручати органу дізнання розшукові завдання, пов'язані з необхідністю використання оперативно-розшукових заходів. Якщо орган дізнання здійснює оперативно-розшукові заходи за власною ініціативою або він діє згідно з завданням слідчого, орган дізнання сам вибирає засоби і методи оперативно -розшукової роботи, що являється виключною компетенцією саме органу дізнання.

6) Нагляд прокурора за виконанням законів при взаємодії.

Прокурорський нагляд покликаний сприяти активній діяльності слідчого і органу дізнання у неухильному дотриманні встановленого законом порядку провадження дізнання і попереднього розслідування. Прокурор приймає всі заходи по об'єднанню зусиль цих органів, координації їх діяльності, слідкує за своєчасністю передачі порушених органом дізнання кримінальних справ (10 днів) органу слідства, перевіряє своєчасне виконання окремих доручень слідчого.

7) Плановість взаємодії.

8) Безперервність взаємодії.

2. Взаємодія в стадії порушення кримінальної справи.

Взаємодія в стадії порушення кримінальної справи в значній мірі визначається характером підстав до порушення справи.

Можна виділити три види найбільш типових для данного випадку підстав:

1. кримінальна справа порушується за матеріалами отриманими оперативним шляхом. Користуючись таким матеріалом слідчий і орган дізнання має можливість попередньо узгодити впорядкованість та послідовність своїх дій. Але слідчому надається певна інформація про факти, події і т.ін,, без вказівки джерел і способів її отримання;

2. кримінальна справа порушується у зв'язку з безпосереднім виявленням ознак злочину. У цьому випадку слідчий і орган дізнання, як правило, позбавлені можливості попередньо підготуватися до проведення необхідних процесуальних дій та оперативно-розшукових заходів. Взаємодія у таких справах здійснюється з моменту огляду місця події та провадження першопочаткових слідчих дій;

3. кримінальна справа порушується за заявами громадян, повідомленнями посадових осіб та ін.

Таке розслідування не є несподіваним для учасників злочину і вони, як правило, вже знищили чи приховали сліди злочинної діяльності (це кримінальні справи про зґвалтування, незаконні аборти та ін.). В цих випадках слідчий і орган дізнання спільно обговорюють питання використання оперативно-розшукових апаратів для перевірки обґрунтованості заяви і збору додаткових данних.

Велике значення має взаємодія слідчого і органу дізнання при огляді місця події.

Огляд місця події за участю оперативних працівників та дільничих інспекторів дозволяє найбільш повно і своєчасно отримати інформацію, яка має пошукове значення, визначити версії, які належать перевірці як слідчим так і оперативним шляхом, визначити коло невідкладних слідчих дій.

При огляді місця події важливо правильно розмежувати функції між її учасниками.

Так, при огляді місця події при виявленні трупа оперативний працівник виконує наступну роботу.:

- знайомиться з данними про смерть людини і застосовує необхідні оперативно-розшукові заходи по встановленню злочинця;

- використовує для розшуку службову собаку;

- якщо особа, яка загинула невідома, приймає заходи її встановлення;

- виявляє осіб які можуть, що-небудь повідомити про обставини злочину, встановлює очевидців;

- збирає відомості де може переховуватись підозрюваний: здійснює його розшук за "гарячими слідами";

- з'ясовує відомості про характер події (вбивство, самогубство, інсценування самогубства, доведення до самогубства);

- спільно з дільничим здійснюється подвірний обхід з метою встановлення очевидців;

- проводить бесіди з родичами, сусідами, співпрацівниками вбитого про спосіб житія,, коло знайомих і інші питання;

- добуває інформацію про осіб скоївших аналогічні злочини, перевіряє їх на участь у цьому злочині;

- разом з дільничим за виявленими на місці злочину прикметами осіб, причетних до події, встановлює їх;

- інформує і орієнтує (через чергову частину) патрульних і постових, ДАІ;

- сусідні райвідділи про подію злочину і про прикмети розшукуваного;

- інформує слідчого про дані, що мають відношення до справи, які отримані в результаті здійснення на місці події оперативно-розшуковихміроприємств.

Дільничий інспектор під час огляду слідчим місця події також працює у співпраці. За вказівкою слідчого він виконує наступну роботу;

- приймає заходи по охороні місця події;

- сповіщає слідчому і оперативному працівнику установчі дані про загиблого, якщо вони йому відомі;

- характеризує сферу спілкування потерпілого, та його зв'язки;

- інформує слідчого про проживаючих в районі місця події осіб, що мають оперативний інтерес;

- повідомляє слідчого і працівника розшуку про появу на

території підозрілих осіб,

- виконує різноманітні завдання слідчого, ОУР та ін.

3. Взаємодія в ході подальшого розслідування.

Взаємодія - це ділова співпраця.

Під взаємодією оперативних і слідчих підрозділів слід розуміти узгоджену протягом певного часу, чітко скоординовану спільну їхню діяльність, засновану на законі і підзаконних актах і спрямовану на розв'язання завдань по забезпеченню належного правопорядку.

У даному визначені можна виділити два основних елементи:

1. Діяльність між підрозділами повинна бути узгодженою. Кожна із сторін повинна розуміти і усвідомлювати, що від її дій певною мірою залежать результати всієї роботи і це позначається на розв'язанні загального завдання

2. Дії кожної зі сторін, спрямовані на спільне розв'язання конкретних завдань, повинні базуватися на положеннях законів та інших підзаконних акті.

Процесуальні дії здійснюються у суворій відповідності з положеннями процесуального закону, а оперативні заходи - на основі Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18 лютого 1992 року, що регулюють ці діяльність.

Взаємодія між слідчими й оперативними підрозділами здійснюється в різних організаційних формах.

Основними з них є:

1. Обмін інформацією.

Ця основна форма взаємодії, створює реальні основи для розслідування злочинів.

Обмін інформацією відбувається по різному. Вона може бути передана:

1) письмово;

2) усно;

3) безпосереднім ознайомленням з документами, що цікавлять, і предметами;

4) також інформація може бути передана в копії документа, довідки, меморандуму та ін.

З оперативними матеріалами слідчий знайомиться в обсязі, необхідному для повного здійснення намічених спільних заходів і розв'язання завдань взаємодії.

2 Спільне обговорення думок, пропозицій, висновків за матеріалами справи і з питань взаємодії.

Слідчий і оперативний працівник, як правило, вдаються до спільного обговорення ситуації, що склалася у. справі. Уточнюють питання про межі використання оперативної інформації і можливої тактики зашифровування джерел її отримання, уточнюють обов'язки кожного учасника слідчої дії або оперативного заходу.

3. Спільне планування.

Дана форма взаємодії заснована на повній поінформованості один одного про матеріали, що є у своїх підрозділах. На цій основі відпрацьовують план слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, визначають шляхи, засоби і способи їх реалізації, погоджують час і місце спільних дій тощо. Така форма взаємодії додає спільній діяльності цілеспрямований і більш організований характер.

4. Спільна участь у проведенні окремих слідчих та розшукових заходів.

Така необхідність найчастіше виникає при проведенні огляду місця події, обшуку, виїмці, при відтворенні обстановки і обставин події, при переслідуванні злочинця по "свіжих слідах" та ін. Це дає можливість більш кваліфіковано виконувати слідчі дії і оперативно-розшукові заходи, своєчасно отримувати інформацію, яка цікавить, про осіб, що здійснили злочин, і відповідним чином на неї реагувати, а також скорочувати термін їх проведення.

5. Взаємодія при здійсненні профілактичних заходів.

Проведення профілактики здійснюється спільними зусиллями слідчих і оперативних підрозділів При цьому слідчому визначаються завдання щодо аналізу та юридичної оцінки матеріалів на осіб, що підлягають профілактиці, а також по участі в підготовці та проведенню самих профілактичних заходів.

6. Взаємодія на стадії порушення кримінальної справи.

На цьому питанні ми вже зупинялись з Вами.

7. Взаємодія у процесі досудового слідства.

Слідчому, за активною допомогою оперативних працівників, необхідно всебічно дослідити злочинну діяльність обвинувачених, виявити спільників, мотиви і цілі здійснення злочинів. Взаємодія оперативних і слідчих підрозділів на цій стадії полягає: в необхідності застосування в процесі розслідування справи оперативних сил і засобів; у наданні оперативним підрозділам отриманої інформації, що має для них велике значення; виконання оперативним підрозділом доручень і вказівок слідчого; участь працівників у проведенні окремих слідчих дій.

8. Взаємодія під час затримання (арешту) підозрюваного.

Таку операцію, проводять спільними зусиллями слідчих і оперативних підрозділів. Роль слідчого при цьому може бути двоякою. Він може сам особисто брати участь в операції, може дати окреме доручення оперативному підрозділу провести затримання. Сам же виступає в ролі консультанта з правових питань, щоб не допустити порушень законності. У тих випадках, коли слідчий безпосередньо бере участь в операції по затриманню підозрюваного, то дії сторін повинні бути чітко узгоджені в деталях: де і коли провести затримання, які повинні бути дії учасників операції, як направлятися до місця затримання тощо.

9. Взаємодія під час обшуку.

Взаємодія слідчих і оперативних підрозділів починається на етапі підготовки до обшуку. Визначаються конкретні завдання обшуку, час його проведення, тактичні прийоми шифрування оперативних джерел та ін. Під час проведення обшуку, слідчий зберігає свою процесуальну самостійність. Оперативні працівники допомагають слідчому при обстеженні приміщень і предметів домашнього побуту або за дорученням слідчого проводять обшук дільниць місцевості, надвірних споруд та інших об'єктів. Виявивши предмети і документи, що можуть мати значення по справі, ставлять до відома слідчого.

10. Взаємодія під час допиту

Слідчий може доручити оперативному підрозділу зібрати характерні відомості на групу осіб, що підлягають допиту, а також про їхні взаємовідносини з обвинуваченим, про передбачувану поведінку на допиті, тощо. Взаємодія виникає у разі необхідності перевірки через інші джерела правдивості отриманих свідчень свідка, а також коли доцільно, через ті самі джерела спонукати свідка до давання правдивих свідчень.

Таким чином, кожний з учасників оперативно-слідчої групи, виконуючи свої функції, загалом створює умови для успішної її роботи.

Література

1. Быков В.Н. Психологические аспекты взаимодействия следователя и органов дознания. - Омск, 1976.

2. Гуткин И.М. Правовые вопросы взаимодействия следователей и органов дознания в уголовном процессе. - Москва, 1967., с.205

3. Закатов А.А. Криминалистическое учение о розыске. - Волгоград, 1988.

4. Закатов А.А. Розыскная деятельность. – Волгоград, 1988.

5. Крылов И.Ф., Бастрыкин А.И. Розыск, дознание, следствие. - Л., 1984.

6. Лавров В.П. Особенности расследования нераскрытых преступлений прошлых лет.- М., 1972, с.224

7. Осланов С.Д. Взаимодействие следователя с органами дознания. - Караганда, 1992.

8. Справочник следователя. – М.: Юрид. лит., Том - 2, 1990.

9. Чувилев А.А. Взаимодействие следователя органов внутренних дел с милицией. - М., 1981.

Взаємодія слідчого й органа дізнання.

Наприклад:

Надійшло повідомлення про крадіжку:

• грошей з універмагу,

• товарів із продовольчого магазина.

а) за вказівкою начальника районного відділення дільничний виїхав на місці охороняти місце події, до прибуття групи.

б) установили, що стекла обох магазинів вилучені за допомогою склоріза. відбитків пальців рук не виявлено.

Взаємодія слідства і дізнання виразилося в наступному:

1. Слідчий зробив огляд.

2. оперативні працівники виявили свідків:

• вони бачили ніч. біля універмагу молодої людини не з місцевих жителів. Одягнений був у демісезонне пальто і шапку-вушанку,

• допитавши їх про прикмети й ознаки викраденого слідчий розробив план розслідування,

• одна з версій була висунута, що крадіжку вчинив приїжджий, прибулий до родичів на новорічні свята.

3. організували суцільну перевірку паспортного режиму. залучили до цієї роботи:

• оперативних співробітників,

• позаштатних співробітників міліції,

• паспортистів домоуправлінь.

4. Вивчили орієнтування про розшук злочинців, що вчинила крадіжки і переховуються від слідства і суду.

Слідчого й ОУР зацікавили орієнтування з м. Дніпропетровська про розшук Єфименко Юрія, батьки якого проживали в с. Дмитрівка, де була зроблена крадіжка.

5. Допитали батьків, що категорично заперечували, що їхній син приїжджав або приїхав.

6. Доручили це завдання інспекторові дитячої кімнати. І діти сказали, що малолітня сестра в дитячому саду розповідала про брата, що приїхав на ялинку і привіз багато грошей.

Тема №24 „Використання оперативно-розшукових даних у розкритті та розслідуванні злочинів”

План

1. Місце та роль оперативно-розшукової діяльності в системі засобів боротьби зі злочинністю. Поняття оперативно-розшукових заходів.

2. Взаємодія є процесі провадження слідчих дій.

3. Наказ №263 від 4 червня 2002 року Голови ДПА України. Форми взаємодії при розслідувані податкових злочинів.

Самостійна робота

1. Форми взаємодії.

2. Форми та види отримання оперативно-розшукової інформації (фактологічної, орієнтуючої).

3. Можливість використання оперативно-розшукових даних залежно від джерела їх отримання.

4. Використання оперативно-розшукових можливостей для виявлення і розкриття податкових злочинів.

1. Місце та роль оперативно-розшукової діяльності в системі засобів боротьби зі злочинністю. Поняття оперативно-розшукових заходів.

Практика боротьби із злочинністю показує, що в ряді випадків коли здійснюються тяжкі злочини, і їх здійснюють особи неодноразово судимі або рецидивісти, швидко розслідувати їх і виявити підозрюваних чи обвинувачених не так легко, одними лише процесуальними засобами тут не обійтись. Тут нам на допомогу приходить закон, який надав право органу дізнання для боротьби з злочинами використовувати оперативно-розшукові засоби, а також використовувати такі методи як нелегальна агентура, оперативно-розшукові обліки та ін.

Методами оперативно-розшукової діяльності є:

1. зовнішнє спостереження;

2. оперативна установка;

3. особистий пошук.

Оперативно-розшукової заходи застосовуються як самостійно, так і в поєднанні з гласними методами і засобами розшуку. Пошук є одним із основних напрямів діяльності органу дізнання.

Пошук, що здійснюється органом дізнання проводиться шляхом застосування оперативних, тобто негласних засобів і методів.

Але цим розшукова діяльність органу дізнання не вичерпується.

При розшуку, окрім оперативно-розшукових заходів, можуть застосуватися такі заходи гласного характеру як радіо, телебачення, пошук за допомогою громадськості.

Якщо оперативно-розшукові заходи можуть застосуватись лише органом дізнання, то інші розшукові дії проводяться як слідчим, так і органом дізнання.

При проведенні слідчим розслідування злочинів у ряді випадків виникає необхідність в зв'язку з законспірованою діяльністю злочинців дізнатись оперативним шляхом від обвинуваченого чи його близьких про співучасників злочину, місце знаходження речових доказів і т. ін. У всіх цих випадках слідчий звертається за допомогою до органу дізнання, щоб здобути такі відомості.

Зрозуміло, що слідчий не може вказувати органу дізнання, які той повинен застосувати оперативні засоби для виконання його розшукового завдання. Ці питання вирішує оперативний працівник, виходячи із характеру завдання,

Між оперативно-розшуковими заходами і слідчими діями існують принципові відмінності:

1. дані, які отриманні з допомогою оперативно-розшукових засобів і методів, доказами не являються Однак дані отримані в результаті застосування слідчих дій набувають значення доказів;

2. в зв'язку з застосуванням процесуальних дій виникають правові відносини між органом здійснюючим ці дії, і тими особами, на яких вони розповсюджуються;

3. процесуальні дії чітко регламентуються процесуальним законом. Застосуванням оперативно-розшукових заходів, хоча і передбачене кримінально-процесуальним законом, але ним не регламентується.

В той же час оперативно-розшукові заходи не передбачають виникнення взаємовідносин між органом дізнання і особами, які опрацьовуються і відповідно не породжують взаємних прав і обов'язків.

- різноманітне призначення процесуальних дій та оперативно-розшукових заходів обумовлює і різноманітність форм, в яких вони здійснюються.

Форми оперативно-розшукових заходів покликані забезпечити розвідування задумів і дій злочинців. Форми процесуальних дій покликані забезпечити збір доказів і розкриття злочинів, виявлення і покарання винних.

- процесуальні дії пов'язані з обмеженням прав осіб, до яких вони застосовуються.

Оперативно-розшукові заходи не можуть обмежувати права громадян і несумісні з застосуванням до громадян процесуальних заходів примусу.

- слідчі дії, окрім огляду місця події, здійснюється після

порушення кримінальної справи.

Оперативно-розшукові заходи можуть застосуватись як до порушення кримінальної справи, так і після.

- слідчі дій провадяться особою, що проводила дізнання, слідчим, судом.

Оперативно-розшукові заходи здійснюються лише органом дізнання.

В результаті ми приходимо до висновку, що оперативно-розшукові заходи характеризуються наступними ознаками:

- здійснюються за допомогою негласних засобів і методів;

- за своїм змістом носять розвідувальний характер;

- застосовуються органом дізнання;.

- мають за мету виявлення злочинів і осіб, їх здійснюючих, і майна, яке підлягає арешту, а також попередження злочинів;

- обґрунтовані законом і регламентуються підзаконними актами.

З врахуванням вказаних ознак можна зробити наступне визначення цього поняття:

Оперативно-розшукові заходи являють собою передбачену законом і регламентовану підзаконними актами систему розвідувальних заходів органу дізнання, які здійснюються шляхом використання негласних засобів і методів з метою виявлення злочинів, осіб їх здійснюючих, і-майна, яке підлягає арешту, а також запобіжні заходи по попередженню злочинів.

2. Взаємодія в процесі провадження слідчих дій

В процесі взаємодії слідчого і оперативних працівників, останні, з допомогою оперативно-розшукових заходів отримують інформацію про події, предмети, що мають значення для розгляду справи.

Оперативні працівники:

• встановлюють об'єкти — можливі джерела доказів, їх характер, місцезнаходження, відомості, що зорієнтовують на найбільш цілеспрямовані способи їх процесуального використання, в тому числі, виявляють свідків, потерпілих, які намагаються ухилитись від дачі свідчень. Здійснюється пошук речових доказів, тайників, складів майна здобутого злочинним шляхом;

• збирають відомості про наміри підозрюваного, свідків і потерпілих дати неправдиві свідчення;

• збирають відомості, що дозволяють слідчому більш правильно оцінити ті чи інші докази у справі;

• збирають інформацію, яку слідчий використовує при складанні плану розслідування, організації тактики проведення окремих слідчих дій.

Перераховані завдання, що вирішуються оперативними працівниками носять характер взаємодії.

В процесі взаємодії, при розкритті вбивств, оперативні працівники, після огляду місця події, за дорученням слідчого викопують наступну роботу:

- оперативно-розшукові заходи з метою встановлення осіб яким належать ті чи інші сліди, предмети чи документи виявлені на місті трупа,

- якщо можливо припустити, за результатами огляду місця події, що вбивця отримав тілесні ушкодження оперативним шляхом через лікарню, аптеки та інші медичні заклади, приватних лікарів, з'ясовують хто звертався до них за допомогою;

- при виявленні частин розчленованого трупа оперативні працівники допомагають у пошуку частин тіла яких не вистачає,

- займається пошуком осіб зниклих безвісті;

- з допомогою оперативно-розшукових заходів встановлюють спосіб життя вбитого і його зв'язки,

- при невстановлені вбивці або особи вбитого інформується про злочин особовий склад МВС і міськрайоргани сусідніх районів.

У справах про тілесні ушкодження:

- якщо тілесні пошкодження спричинені декількома особами, оперативні працівники встановлюють їх всіх;

- якщо потерпілого доставили до лікарні без свідомості, встановлюються особи, що доставили його туди. Встановлюються очевидці;

- якщо очевидцями були родичі, близькі і та, що знали потерпілого або підозрюваного оперативним працівником з'ясовуються їх взаємовідносини, щоб в подальшому ці дані використовувались при розслідуванні кримінальної справи.

Зґвалтування:

- якщо є дані що потерпіла приховує чи перебільшує дії підозрюваного (з метою помсти, одруження, страху розправи з боку насильника чи його родичів), то оперативні працівники перевіряють ці обставини:

• оперативним шляхом;

• шляхом перевірки кореспонденції потерпілої(листи, записки, телеграми);

• перевіряють її моральну свідомість, спосіб життя, коло знайомих, якщо особа відома потерпілій, то збирається інформація про їх взаємовідносини, встановлюються особи, котрі могли дати свідчення про їх взаємовідносини, встановлюються якісь письмові документи, що підтверджують їх взаємовідносини,

Тактика використання оперативно-розшукових даних в процесі провадження окремих слідчих дій повинна враховувати, чи перевірені ці дані в процесуальному порядку.

При підготовці і проведенні допиту обвинуваченого оперативні дані використовують для складання плану допиту.

Оперативні дані обов'язково перевіряються шляхом провадження слідчих дій: допиту свідків, проведення обшуків, виїмки і т. ін.

Очна ставка. Якщо перед очною ставкою поступає інформація про те, що учасники очної ставки намагаються вдатися до різноманітних прийомів обману, хитрощів т. ін. то приймаються заходи до припинення таких спроб чи їх використання в тактичних цілях. Оперативні дані можуть сприяти визначенню кола осіб, яких необхідно пред'явити для впізнання, допомогти слідчому вчасно отримати відомості про хитрощі, якими думають скористатись ці особи для того, щоб ускладнити їх впізнання.

Такі дані, підтверджені в процесуальному порядку, можуть бути додатковими, непрямими доказами у справі.

Використання оперативно-розшукових даних для проведення обшуків і виїмок д опомагають зорієнтуватися і визначити де і як приховані предмети чи документи, що можуть мати доказове значення кому; вони передані для зберігання чи для переховування, хто із родичів, знайомих злочинця, проінформований про місце знаходження цих предметів, документів і т. ін.

Оперативні дані часто використовуються при проведенні відтворення та інших слідчих діях.

У відповідності з кримінально-процесуальним законом, після призупинення слідства органи дізнання, за дорученням слідчого продовжують проводити оперативно-розшукові заходи по встановленню особи, яка вчинила злочин. При отримана ними відповідної інформації вони повідомляють про це слідчого.

Взаємодія у призупиненій справі так само здійснюється на підставі узгодженого плану, який передбачає конкретні заходу їх виконавців і т, ін.

Слідчий має право формулювати завдання у додатковому пошуку нових даних.

При поновленні провадження у справі на підставі офіційних документів (заяв громадян, вказівок прокурора і т. ін.) практикується сумісне вивчення заново здобутих даних з боку слідчого і оперативних працівників. Вони взаємно інформують один одного про наявні в них відомості про підозрюваного, визначають проведення слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, визначають завдання оперативних працівників по виявленню даних про обставини справи, вирішують питання організації і тактики окремих слідчих дій і т. ін.

3. Наказ №263 від 4 червня 2002 року Голови ДПА України "Про взаємодію між підрозділами органів державної податкової служби України при організації документальних перевірок юридичних осіб "

Перший Наказ №143 Голови ДПА країни про взаємодію між підрозділами органів ДПС був введений в дію 27 березня 1998 року. Другий Наказ №49 по тому ж питанню був введений в дію 7 лютого 2000 року, який визнав, що попередній наказ втратив свою чинність. Третій Наказ, про що ми вже говорили з Вами, був введений в дію 4 червня 2002 року, який також визнав, що Наказ №49 втратив свою чинність.

Відповідно до Наказу №263 дозволяється проведення документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності, які включено до Національного плану документальних перевірок працівниками податкової міліції за наявності інформації про ухилення від сплати податків та порушень валютного регулювання з обов'язковою участю працівників підрозділів, що відповідають за проведення планової перевірки, крім випадків, якщо дана перевірка призначається по конкретній кримінальній справі і за постановою слідчого.

З метою налагодження дієвої взаємодії між підрозділами податкової служби щодо відбору платників для перевірок, підготовки та проведення перевірок, реалізації матеріалів перевірок встановлений єдиний порядок спільних дій щодо виконання взаємопов'язаних завдань і функцій.

Початковим етапом контрольно-перевірочної роботи органів державної податкової служби є планування документальних перевірок, яке полягає у проведенні відбору суб'єктів підприємницької діяльності. Що підлягають документальним перевіркам в наступному періоді, визначена термінів, обсягів та категорій суб'єктів підприємницької діяльності, трудових ресурсів, необхідних для проведення перевірок.

У разі, коли при проведенні планової документальної перевірки виникає необхідність оперативного супроводження, службова записка про це подається керівнику підрозділу податкової міліції.

Необхідність оперативного супроводження виникає при:

- недопуску до перевірки;

- нестворені належних умов для проведення перевірки;

- погрозах;

- ігнорування вимог перевіряючих;

- необхідність забезпечення вилучення документів і охорони уже вилучених документів.

Основною метою оперативного супроводження є:

- встановлення складу злочину скоєного посадовими особами суб'єкта підприємництва, або фізичною особою;

- місце знаходження грошових коштів і матеріальних цінностей;

- забезпечення збереження цих цінностей для подальшого стягнення до бюджету несплачених сум податків та інших платежів.

У ході оперативного супроводження працівник оперативного підрозділу податкової міліції при встановленні ознак ухилення від сплати податків у великих або особливо великих розмірах за погодженням з начальником підрозділу податкової міліції знайомить з напрацьованими матеріалами керівника слідчого підрозділу з метою отримання методичної допомоги та подальшого документування протиправних дій порушника податкового і валютного законодавства та визначення переліку документів для вилучення.

При наявності оперативної або іншої інформації про фізичну чи юридичну особу, що ухиляється від сплати податків, керівник підрозділу податкової міліції приймає рішення про залучення до перевірки працівників підрозділу дослідчих перевірок.

Підрозділи дослідчих перевірок виконують наступні заходи:

1) аналізують фінансовий та майновий стан;

2) складають та аналізують схеми фінансових та господарських стосунків суб'єкта підприємницької діяльності, що перевіряється з іншими контрагентами;

3) проводять зустрічні перевірки;

4) спільно з оперативними працівниками складають і виконують плани проведення дослідчих дії;

5) по виявлених порушеннях податкового та валютного законодавства спільно з оперативними працівниками відбирають пояснення від службових осіб і в установленому порядку вилучають оригінали документів, які підтверджують виявлені факти умисного ухилення від сплати податків;

6) долучають до акту документальної перевірки матеріали перевірок, копії вилучених документів, пояснення і інше.

Якщо за наслідками перевірки у діях посадових осіб підприємств, організацій, установ або фізичних осіб, у тому числі приватних підприємців виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, відповідальний за проведення перевірки зобов'язаний у 10-денний термін після прийняття рішення (податкового повідомлення) про застосування штрафних(фінансових) санкцій письмово повідомити про це підрозділ податкової міліції передати матеріали перевірки.

До закінчення 10-денного терміну оскарження рішення про застосування штрафних санкцій слідчий або орган дізнання вирішує питання щодо порушення кримінальної справи або приймає інше рішення (відмову в порушенні справи, направлення матеріалів за належністю тощо) відповідно до вимог чинного законодавства.

У разі оскарження платником податків рішення податкових органів за наявності порушення кримінальної справи відповідальний за розгляд скарги працівник у 3-денний термін після прийняття відповідного рішення по скарзі направляє керівнику слідчого підрозділу додаткову інформацію з цього питання.

Матеріали, які надійшли до податкової міліції, реєструються в книзі обліку заяв, повідомлень, матеріалів про злочини (КОЗП) відповідно до вимог Інструкції "Про єдиний облік злочинів" введений в дію з 01 квітня 2002року спільним наказом Генеральної прокуратури, Служби безпеки, МВС, Державної податкової адміністрації та Міністерства юстиції від 26.03.2002 №20/293/126/18/5.

Матеріали, що надійшли до податкової міліції від підрозділів податкового аудиту та валютного контролю, оподаткування фізичних осіб, оперативне супроводження по яких не здійснювалось реєструється як вхідна кореспонденція.

По вказаних матеріалах керівником податкової міліції або особою, що виконує його обов'язки приймається одне із таких рішень:

1) доручення оперативному чи слідчому підрозділам розглянути питання наявності в діях особи складу злочину для прийняття рішення відповідно до вимог ст.97 КПК України;

2) повернення матеріалів у відповідний підрозділ ДПА для доопрацювання.

Матеріали дослідчої перевірки, які надійшли до слідчого підрозділу, якщо вони не містять достатніх приводів і підстав для порушення кримінальної справи повертаються органу дізнання.

Після проведення додаткової перевірки орган дізнання зобов'язаний погоджувати прийняття рішення по даних матеріалах з керівником слідчого підрозділу, який повертав їх на доопрацювання.

Матеріали, по яких у порушенні кримінальної справи відмовлено, у п'ятиденний термін повертаються відповідному підрозділу ДПА для вирішення питання про притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у порядку, передбаченому законодавством. При цьому у такому матеріалі залишаються копії документів та матеріалів, що передавались до підрозділу податкової міліції, згідно з описом.

При порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб перевіреного суб'єкта підприємницької діяльності за ознаками злочинів, підслідних податковій міліції, відповідні підрозділи в п'ятиденний термін повідомляють про це підрозділ податкового аудиту та валютного контролю.

Працівники оперативних підрозділів, що здійснюють оперативне супроводження кримінальних справ, порушених за матеріалами податкової міліції, забезпечують проведення наступної роботи:

1) гласні та негласні заходи по документуванню протиправних дій осіб, що підозрюються у скоєнні злочинів, встановленню місць збереження майна, цінностей юридичних та фізичних осіб щодо забезпечення подальшого стягнення до бюджету несшіачених податків, інших платежів та можливої конфіскації майна обвинувачених за вироком суду;

2) розшук осіб, що переховуються від слідчих органів та суду;

3) виконання вказівок слідчого;

4) інших оперативно-розшукових заходів, передбачених чинним законодавством.

Слідчі підрозділи податкової міліції відповідно до вимог Кримінального та Кримінально-процесуальних кодексів України забезпечують своєчасне, повне та якісне розслідування кримінальних справ.

Питання самостійної роботи

1.Форми взаємодії

В практиці органів слідства і дізнання застосовуються наступні форми взаємодії;

1) узгоджене планування слідчих дій і оперативно-розшукових заходів. При складанні планів враховуються слідчі дії і оперативно-розшукові заходи. Для цих випадків практикується складання узгоджених планів. Але це не означає, що в них детально описуються оперативно-розшукові заходи, джерела оперативної інформації. В планах визначають задачі, котрі повинні бути вирішені оперативними методами. Слідчий формулює ці задачі, обговорює з оперативними працівниками загальні умови їх вирішення. Слідчий, не може давати рекомендації про способи проведення конкретних оперативно-розшукових заходів.

Оперативні дії базуються на спільному плані, і мають специфічне значення:

1) вони конкретизуються в окремому плані, самостійність якого викликана особливостями оперативно-розшукової діяльності, пов'язаної перш за все з негласним характером заходу;

2) розгляд органом дізнання заяв і повідомлень про злочини, за якими обов'язковим є попереднє слідство, перевірка наявності підстав до порушення кримінальної справи;

3) повідомлення органом дізнання досудове слідство і застосування заходів по охороні місця події і затримання злочинця;

4) передача органом дізнання про виявлений злочин слідчому і вирішення останнім питання про порушення кримінальної справи;

5) прийняття органом дізнання заходів по попередженню злочинів, а також по закріпленню слідів злочину у випадку направлення заяви або повідомлення по підслідності слідчому;

6) виконання органом дізнання доручень слідчого - найбільш поширена форма взаємодії, що застосовується на всіх етапах розслідування, незалежно від використання інших форм. Доручення даються слідчим у письмовій формі і є обов'язковими для виконання органом дізнання. Відповідь повинна бути викладена також письмово. Але в ній не

7) вказуються прийоми і засоби отримання інформацій, якщо їх джерела негласні;

8) порушення кримінальної справи органом дізнання, у якій обов'язковим є досудове слідство, провадження невідкладних слідчих дій і передача цих справ слідчому;

9) здійснення органом дізнання поряд з невідкладними слідчими діями необхідних оперативно-розшукових заходів;

10) провадження органом дізнання оперативно-розшукових заходів у справі, які він передав слідчому, якщо особа, яка скоїла злочин залишилась невідомою;

11) провадження органом дізнання розшукових дій за вказівкою слідчого;

12) взаємна інформація - ця форма взаємодії реалізується шляхом обговорення того чи іншого заходу, обмін отриманими даними і та ін. Звичайно вона здійснюється в усній формі;

13) спільне провадження окремих слідчих дій і розшукових заходів частіше за все застосовується при огляді місця події, виїмці, обшуку, затриманні.

Звичайно, вказаний вище перелік не є вичерпним. Взаємодія здійснюється не в кожній кримінальній справі, а лише тоді, коли ця необхідність викликана обставинами справи.

Головним чином вона здійснюється:

- у кримінальних справах, яким передувала агентурна розробка;

- у випадку порушення кримінальної справи органом дізнання у якій обов'язковим є досудове слідство;

- у кримінальній справі, у якій не виявлено особу, що здійснила злочин;

- коли невідоме місце знаходження обвинуваченого;

- коли у слідчого виникають труднощі у пошуку доказів; коли невідоме місце знаходження майна на яке повинен бути накладений арешт для забезпечення громадянського позову або можливої конфіскації майна.

Література

1. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. –Криминалистика/ под редакцией Р.С.Белкина. - М., 1999.

2. Доля Е.А. Использование в доказывании результатов оперативно-розыскной деятельности. - М. 1996.

3. Криминалистика / Под. ред. А.Г. Филипова, А.Ф. Волынского. - М., 1999.

4. Криминалистика. Учебник для ВУЗов. / Волынский А.Ф. и др. - ЮНИТИ, 2000.

5. Мешков В.М., Попов В.Л. Оперативно-розыскная тактика и особенности легализации полученной информации в ходе предварительного следствия: Учебно-практич. пособие. - М.: Щит-М, 1999. -79с.

6. Томин В.Т. Взаимодействие органов внутренних дел с населением в борьбе с преступностью. - Омск, 1975.

7. Шумилов А. Ю. Закон и оперативно-розыскная деятельность: Толковый словарь понятий и терминов, используемых в законодательстве в области оперативно-розыскной деятельности. - М.: АВС, 1996. - 75 с.

Тема №25 „Використання допомоги громадян і засобів масової інформації у розкритті і розслідуванні злочинів”

План

1. ІІоняття, завдання, форми і методи криміналістичної профілактики.

2. Правові основи І принципи участі громадськості у розслідуванні злочинів.

3. Основні форми участі громадськості у розслідуванні злочинів.

4. Використання засобів масової інформації в розшуковій роботі.

Самостійна робота

1. Гласність у діяльності правоохоронних органів як умова активною участі населення в боротьбі зі злочинністю.

2. Можливості і форми використання засобів масової інформації і допомога населення у розслідуванні податкових злочинів.

3. Проблеми збереження слідчої таємниці, недопущення ображення честі і гідності особи та забезпечення безпеки осіб, що надають допомогу слідству.

1. Поняття, завдання, форми і методи криміналістичної профілактики

Профілактична діяльність взагалі, це система заходів економічного, соціальне культурного та правового характеру, які використовуються державними органами та громадськими організаціями з метою боротьби зі злочинністю та усунення її причин та передумов.

Тому за видом суб'єкта профілактичну діяльність розрізняють:

1) на слідчу профілактику, яка провидиться слідчим;

2) оперативну профілактику, яка провидиться органом дізнання;

3) експертну профілактику;

4) судову профілактику і т. ін.

Метою профілактики є усунення причин та умов виникнення злочинів.

Профілактика може бути загальною і індивідуальною.

Відповідно до ст. 22 КПК України, суд, прокурор, слідчий та особа яка проводить дізнання, зобов'язані прийняти всі необхідні, передбачені законом заходи щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження справи.

У зв'язку з проведенням дізнання, досудового слідства, та судового розгляду справи, орган дізнання, слідчий, прокурор, та суд згідно зі ст. 23 КПК України зобов'язані виявляти причини і умови, які сприяють вчиненню злочину.

На основі зібраної інформації при розслідуванні справи формують:

- загальні причини та умови, які сприяють вчиненню злочину такі матеріали доводяться до громадськості через пресу, лекції на підприємствах і т. ін.

- конкретні причини та умови, які сприяють вчиненню злочину, це внесення подання у відповідний державний орган, громадську організацію або посадовій особі стосовно прийняття заходів щодо усунення виявлених причин злочину.

Основна робота з профілактики проводиться на стадії розслідування, коли зібрана повна інформація, досліджено механізм злочину, та встановлені причини злочину.

Слідчий вносить подання і ще до кінця слідства зобов'язує керівництво організації ліквідувати причини та умови вчинення злочину:

-- встановити охоронну сигналізацію;

- посилити пропускний режим;

- огородити територію;

- освітити конкретні ділянки території сховища, складу, тощо.

На заключному етапі розслідування та стадії судового розгляду-справи, організовуються виїзні сесії суду на підприємство, вносяться подання, окремі визначення та інші.

2. Правові основи і принципи участі громадськості у розслідуванні злочинів.

Використовуючи допомогу громадськості в розкритті злочинів необхідно розрізняти:

1) процесуальних учасників громадськості;

2) не процесуальних - учасники-виконавці.

До процесуальних належать:

- поняті;

- спеціалісти;

- особи, серед яких підозрювані представляються для впізнання;

- виконавці дослідницьких дій у слідчих експериментах.

Однак, у слідчих діях беруть участь і інші особи, стосовно яких відомості не вказуються.

Зокрема, при ексгумації трупа залучають копачів і т. ін. Такими особами можуть бути:

- копачі (ми вже говорили);

- робочі різних професій для реконструкції обстановки та створення належних умов проведення слідчих експериментів;

- робочих для вскривання сховищ при проведенні обшуків;

- особи, які залучаються слідчим для охорони місця події і інших технічних робіт.

Залучення громадськості до участі в розслідуванні злочинів може здійснюватись з особистої ініціативи особи, або після запрошення її слідчим чи органом дізнання. Якщо особа допомагає органам за запрошенням слідчого, чи оперативного працівника, її діяльність підпорядковується певним принципами:

Це слідуючи принципи використання громадськості у розслідувані злочинів

1) добровільна участь у наданні допомоги у розслідуванні злочинів;

2) забезпечення особистої безпеки осіб, які залучаються до участі в слідчих діях;

3) економність у використанні допомоги громадськості (припустимо, залучення мінімальної кількості громадян для "прочісування" великих територій при оглядах, розшуках злочинців тощо);

4) ефективність використання допомоги громадськості, тобто зменшення витрат усіх видів ресурсів прагненні одержати бажані результати.

5) припустимість, тобто функції слідчого такі як порушення кримінальної справи та провадження розслідування - не можна передоручати представникам громадськості;

Сприяння та допомога громадськості не повинна стосуватися проведення слідчих дій.

6) дії, які доручаються громадськості, повинні відповідати морально-етичним нормам, бути гуманними і не суперечити законові.

Дотримання перелічених принципів використання громадськості повинна стати нормою повсякденної діяльності органів дізнання та досудового слідства.

3. Основні форми участі громадськості в розкритті та розслідуванні злочинів.

Форми участі громадськості в розкритті та розслідуванні злочинів діляться на дві групи:

1) не пов'язані, з провадженням слідчих дій;

2) пов'язані з підготовкою та провадженням слідчих дій.

Форми, які не пов'язана з провадженням слідчих дій:

- з власної ініціативи громадянин., може припинити злочинні дії, повідомляти в правоохоронні органи про вчинені злочини;

- створення громадських формувань - добровільних народних дружин (ДНД), громадських помічників слідчого, помічників в державній автоінспекції (ДАЇ), оперативних загонів по кримінальному розшуку, помічників в відділеннях охорони економіки від злочинних посягань (державна служба боротьби з економічними злочинами - ДСБЕЗ).

Форми використання громадськості, які пов'язані з підготовкою та провадженням слідчих дій, оперативних заходів:

- використання громадськості під час слідчого експерименту, або реконструкції обстановки для ефективного провадження окремих слідчих дій;

- використання осіб та громадських формувань з метою виявлення джерела інформації стосовно дій, що розслідуються;

- використання громадськості для охорони слідчих дій які проводяться (наприклад - огляд місця події);

- використання громадськості для виконання окремих технічних прийомів, необхідних для проведення слідчої дії, пошукових дій для виявлення та вилучення речових джерел;

- використання громадськості для виконання окремих організаційних заходів, профілактики.

Зрозуміло, що їх використання має відповідати вищенаведеним принципам.

4. Використання засобів масової інформації в розшуковій роботі слідчого.

Використання засобів масової інформації (ЗМІ) в розшуковій діяльності ефективне у таких основних напрямках:

- розшук злочинця, особа якого вже встановлена;

- розшук злочинця, особа якого невідома;

- розшук потерпілих, свідків та очевидців вчинення злочину;

- встановлення особи вбитого (коли немає даних про особу потерпілого)

- пошук викраденого майна, відшукання речових доказів тощо.

Використання ЗМІ в розшуковій діяльності слідчого дозволяє:

- економити затрати часу, сили і засобів, порівняно з іншими розшуковими заходами,

- оперативно здійснювати ініціюючий вплив населення;

- позитивно впливати на рівень правосвідомості і соціально-правову активність населення;

- створювати за допомогою ЗМІ обстановку найбільшого сприяння розслідуванню злочину.

Найбільш ефективно в розшуковій роботі слідчого можна використовувати:

- телебачення;

- радіо;

- друковані ЗМІ, такі як газети журнали;

- мобільний та пейджинговий зв'язок;

- інтернет;

- засоби наглядної агітації.

Ці ЗМІ слід розділити за територією розповсюдження:

- загальнодержавні;

- місцеві (районі, міські, обласні).

Більшої уваги набувають місцеві ЗМІ, так як розшук найбільш ефективний у певній місцевості, серед певної категорії населення. Саме до них мають частіше звертатися працівники слідчих підрозділів. Використання загальнодержавних ЗМІ доцільне під час розслідування складних і найбільш небезпечних злочинів, коли об'єкт розшуку може перебувати в будь-якому регіоні України.

Література:

1. Кузьмічов В.С., Прокопенко Г.І. Криміналістика: Навч. посібник / За заг. ред. В.Г.Гончаренка та Є.М. Моісєєва. – Київ: Юрінком Інтер, 2001р.

2. Кулагин Н.И. Использование органами следствия средств массовой информации в профилактике преступлений. - Волгоград, 1971.

3. Томин В.Т. Взаимодействие органов внутренних дел с населением в борьбе с преступностью. - Омск, 1975.

Тема №26 „Загальні положення криміналістичної методики”

План

1. Поняття, предмет і структура методики розслідування окремих видів і груп злочинів.

2. Обставини, які підлягають встановленню при розслідувані злочинів. Завдання по збиранню і дослідженню доказів.

Первісні слідчі дії.

Самостійна робота

1. Структура криміналістичної методики.

2. Потреби слідчої практики як умова розвитку криміналістичної методики.

3. Види окремих методик розслідування злочинів і їх структура.

1. Поняття, предмет і структура методики розслідування окремих видів і груп злочинів.

2. Поняття і зміст основних елементів загальних положень криміналістичної методики.

3. Обставини які підлягають встановленню при розслідувані злочинів. Завдання по збиранню і дослідженню доказів. Первісні слідчі дії.

Самостійна робота

1. Криміналістична характеристика злочинів. Співвідношення методики розслідування окремих видів злочинів з криміналістичною технікою, слідчою тактикою і теорією оперативно-розшукової діяльності.

2. Структура і зміст методики розслідування окремих видів злочину.

1. Поняття, предмет і структура методики розслідування окремих видів і груп злочинів

Методика розслідування окремих видів і груп злочинів (криміналістична методика) - це останній завершуючий розділ курсу криміналістики, який знайомить нас з науковими положеннями і опрацьованими на їх основі рекомендаціями по розкриттю і розслідуванню злочинів конкретних видів і груп.

Криміналістична методика має найтісніший зв'язок з іншими розділами науки криміналістики - загальною теорією, криміналістичною технікою, криміналістичною тактикою, а також з криміналістичними питаннями організації розкриття та розслідування злочинів.

Джерелами криміналістичної методики є:

1. Норми кримінального та кримінальне - процесуального законодавства, які встановлюють ознаки складу злочинів, а також предмет та межі доказування при розслідуванні кримінальних справ;

2. Положення загальної теорії криміналістики, криміналістичної тактики, криміналістичної техніки, організаційно криміналістичного положення;

3. Досвід розкриття, розслідування та запобігання злочинів;

4. Окремі положення інших наук, які використовуються при розслідуванні.злочинів (судової медицини, психології, кримінології і т. д).

В криміналістичній методиці виділяють дві взаємопов'язані між собою частини:

1. Загальні положення;

2. Методика розслідування конкретних видів і груп злочинів (приватні методики).

Слід визначити, що до окремих видів відносяться злочини, які відрізняються між собою по кримінальне - правовій ознаці (наприклад вбивства, зґвалтування, крадіжки, хуліганство і т. д.), а до окремих груп, злочини які відрізняються по іншим ознакам (наприклад: злочин, вчинений неповнолітнім, групові злочини, нерозкриті злочини минулих років та інші).

В число структурних елементів загальних положень методики розслідування окремих видів і груп злочинів входять наступні питання:

1. Поняття і предмет криміналістичної методики взаємозв'язок з іншими частинами криміналістики, роль і значення методики в системі криміналістики;

2. Поняття і зміст обставин, які підлягають встановленню;

3. Поняття, суть і значення криміналістичної характеристики злочинів;

4. Поняття і суть слідчої ситуації;

5. Поняття етапів розслідування, завдання і загальна характеристика кожного етапу.

Структура методики розслідування конкретних видів І груп злочинів (приватна методика) повинна виглядати наступним чином:

1. Обставини, які підлягають встановленню при розслідуванні злочинів даного виду (групи);

2. Криміналістична характеристика конкретного виду злочину;

3. Особливості порушення кримінальної справи і планування початкового етапу розслідування по справам даної категорії;

4. Порядок (програма, алгоритм) дій слідчого на кожному етапі розслідування з врахуванням виникаючих при цьому типічних слідчих ситуацій, особливості тактики слідчих дій, організаційних та інших заходів;

5. Особливості застосування спеціальних знань;

6. Організація взаємодії слідчого з дізнанням;

7. Організація профілактичної роботи слідчого.

Ця структура правових методик, являється типовою і в цілому вона відповідає сучасному становищу даного розділу криміналістики і створює необхідну базу для його подальшого розвитку.

2. Обставини, які підлягають встановленню при розслідувані злочинів. Завдання по збиранню і дослідженню доказів. Первісні слідчі дії.

Успіх розслідування кожної кримінальної справи в значній мірі залежить від правильного визначення по справі кола обставин, які підлягають встановленню. Якщо його звузити, то буде неможливо досягнути повноти розслідування, деякі важливі обставини будуть невстановлені.

В одних випадках це приведе до повернення кримінальної справи на дослідування в інших - до неможливості в майбутньому встановити істину по справі, в зв'язку з знищенням слідів злочину, речових доказів і т. д.

В той же час розширення кола обставин, які підлягають встановленню, відволікає слідчого від його безпосереднього завдання, що приводить до того, що слідчий втрачає час на з'ясування тих питань, що не мають відношення до справи.

Методика розслідування злочинів рекомендує, щоб коло обставин по справі було визначено точно.

Наприклад в справах про вбивство це будуть одні обставини, в справах про пограбування - другі, про податкові злочини - треті обставини.

Тому методика розслідування злочинів, розробляє приблизний їх перелік по справам, кожної категорії з врахуванням тих слідчих версій, які належить перевірити.

Зрозуміло, що по конкретній справі, обставини, які піддягають встановленню, визначаються з врахуванням особливостей скоєного злочину.

Успішне розслідування будь - якого злочину залежить, перш за все, від правильного розуміння задач, які стоять перед органами досудового слідства.

Завдання по збиранню і дослідженню доказів і початкових слідчих дій.

Своєчасність виявлення скоєного злочину, або злочину який готуються здійснити.

Слідчий повинен активно боротися з злочинністю, через це в своїй діяльності він може обмежитися розслідуванням лише тих злочинів, справи про які вже порушені іншими органами (прокурором, органом дізнання, судом).

Слідчий повинен самостійно порушувати кримінальні справи по тих матеріалах, які заходяться в нього.

Досвід роботи з злочинністю показує, що злочини, які мають найбільшу небезпеку, загалом, дуже вміло і старанно приховуються.

Знайти а тим більше виявити їх приготування — це завдання слідчого. Воно може бути успішно вирішено при умові взаємодії слідчого та органу дізнання.

Обгрунтоване і своєчасне порушення кримінальної справи.

В відповідності з ст. 94 КПК України слідчий порушує кримінальну справу в тих випадках, коли для цього є підстави, тобто достатні дані, які вказують на ознаки злочину, якщо цих даних недостатньо, слідчий проводить необхідну перевірку, збирає додаткові матеріали.

Якщо підстави, для порушення кримінальної справи є, але вона не порушується, затягується, то надалі, виникають деякі затруднення в збиранні і дослідженні доказів, розшуку злочинця, вкраденого майна і т. д.

Всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи.

В відповідності з законом, слідчий повинен прийняти всі міри для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити, як викриваючі, так і виправдовуючі обвинуваченого обставини, виявити обтяжуючі та пом'якшуючі його вину обставини.

Попередження злочинів.

Ефективні міри по попередженню злочинів можуть бути розпочаті в результаті виявлення слідчим, причин і умов, які сприяють скоєнню злочинів по тій чи іншій категорії справ, в означеній місцевості і т. д.

Форми діяльності слідчого по попередженню злочинів різноманітні.

Слідчий по справі може;

1. Підготувати і направити подання керівнику підприємства;

2. Подати прокурору матеріали для комплексних перевірок в порядку загального нагляду;

3. Виступути в пресі, радіо, телебаченню з метою мобілізації громадськості для боротьби з злочинністю;

4. Виступити на зборах колективів по питаннях попередження злочинів.

Слідчий повинен перевіряти як реалізовані його пропозиції і рекомендації по попередженню злочинів відповідними керівними особами.

Якщо причина яка сприяє скоєнню злочину не усунута на протязі місяця, слідчий повинен сам, або через прокурора поставити питання про притягування винуватих до дисциплінарної відповідальності.

Література

1. Бахин В.П. Криминалистическая методика. – Киев, 1999.

2. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. - М., 1997.

3. Возгрин И.А. Криминалистическая методика. – Минск, 1983.

4. Возгрин И.А. Научные основы криминалистической методики расследований. Вып. 1-4, СПб., 1992, 1993.

5. Куклин В.И. Методика расследования отдельных видов преступлений. - Иваново, 1983.

6. Митричев С.П. Методика расследования отдельных видов преступлений. - М., 1973.

7. Справочник следователя. – М.: Юрид. лит., Том - 2, 1990.

8. Чурилов С.Н. Общие положения методики расследования преступлений. - М., 1990.

Тема №27 „Криміналістична характеристика злочинів”

1. Поняття і зміст основних елементів загальних положень криміналістичної характеристики злочинів.

2. Слідча ситуація в методиці розслідування злочинів, її значення і зміст

3. Етапи розслідування злочинів.

Самостійна робота

1. Класифікація злочинів.

2. Співвідношення криміналістичної характеристики злочинів з кримінально-правовою та кримінологічною характеристиками.

3. Зміст криміналістичної характеристики злочинів.

1. Поняття і зміст основних елементів загальних положень криміналістичної характеристики злочинів.

Коло обставин, які підлягають встановленню по кожному виду злочинів, визначається відповідними статтями Кримінального кодексу України.

Керуючись нормами закону і слідчою практикою, криміналістична методика, розробляє рекомендації, які дозволяють слідчому більш точніше визначити пере

Дата добавления: 2014-10-15