Тема: Визначення ткацьких переплетень у текстильних тканин

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 10

Мета: набути практичних навичок з визначення основних параметрів будови тканин та з'ясувати їх вплив на властивості готових виробів.

Матеріальне забезпечення: альбоми паспортизованих зразків тканин, зразки тканин різної будови, текстильні лупи, препарувальні голки, лінійки, ножиці, схеми ткацьких переплетень, кухонної сіл, 25%-го розчин аміаку, дистильована вода, біли нитки, 10%-розчин оцтової кислоти, білий міткаль.

Контрольні запитання

1. Якими основними параметрами характеризують будову тканин?

2. Які будови тканини знаєте і як вони впливають на зовнішній
вигляд та властивості полотна?

3. Загальні поняття про ткацькі переплетення.

4. Як графічно зображають ткацькі переплетення?

5. Що таке рапорт переплетення, довжина перекриття і зсув ниток?

6. Класифікація ткацьких переплетень.

7. Характеристика основних видів ткацьких переплетень.

8. Як впливають ткацькі переплетення на властивості готових тканин?

Зміст роботи:

1. Вивчення ткацьких переплетень

2. Вивчення способів оздоблення.

3. Визначення стійкості фарбування до дії «поту»

Методика проведення практичних досліджень

У тканині нитки основи розміщені уздовж сувою (куска) і спів­падають з напрямком пруга - бокового краю полотна. Пруг, як прави­ло, має більшу щільність ниток на певну ширину (1-3 см) тканини.

У практиці лабораторних досліджень бувають часті випадки, коли на аналіз направляють куски тканин без прута. У таких випадках напрямок ниток основи й утоку визначають за такими ознаками:

Ø вручну визначають розтяжність куска тканини в різних напрямках;

Ø у тканинах з просновками або смужками їх напрямок співпадає з
напрямком ниток основи;

Ø у тканинах, виготовлених з кручених ниток і однониткової пряжі,
основою будуть кручені нитки;

Ø якщо тканина мас річну щільність у різних напрямках, тоді
основою будуть питки, які відповідають більшій щільності.

На лицьовому боці:

- ткацький рисунок виглядає більш чітко порівняно з виглядом його
на виворітному боці;

- тканини саржевих переплетень на лицьовому боці мають рубчики,
які спрямовані зліва вверх направо під кутом, близьким до 45°;

- тканини сатинових і атласних переплетень на лицьовому боці
мають лиск;

- у набивних тканин малюнки більш чіткі на лицьовому боці;

Вивчення ткацьких переплетень

Ознайомитись з зовнішнім виглядом та визначити характерні ознаки ткацьких переплетень тканин: полотняного, саржевих, сатинових, атласних, репсових, рогожки, ворсових, жакардових.

Види переплетень приведені на рис. 1.

Переплетення – це порядок взаємного перекриття нитей основи та утоку.

Місця перехрещення основи з утоком називають перекриттям.

На властивості тканин впливають довжина та здвиг перекриття. В кожному рядку основні та уточні перекриття розташовані таким чином, що через деяке число нитей порядок їх розташування повторюється. Такий малюнок переплетення називається рапортом переплетення.

Переплетення поділяють на 4 класи:

- прості (головні);

- дрібно узорчасті;

- велико узорчасті (жакардові);

- складні.

Прості (головні) – це переплетення полотняне, саржеве, атласне (сатинове).

Полотняне переплетення – переплетення, при якому лицьова сторона та ізнаночна сторона однакові (рис. 1.1)

Саржеве переплетення характеризується наявністю на тканині діагональних стрічок, що йдуть знизу верх направо (рис. 1.2)

Атласне (сатинове) переплетення придає тканинам блискучу поверхню, стійку до стирання. Лицьовий застил може бути створений нитями основи (атласне) або утоку (сатинове переплетення) (рис. 1.3 і 1.4). Малюнок має вигляд ялинки.

Дрібно узорчасті переплетення – побудовані шляхом видозмінення простих переплетень або комбінації елементів простих або видозмінених.

Велико узорчасте переплетення – характеризується великими рапортами і різноманітністю ткацьких малюнків, які впливають на естетичні властивості.

Складні переплетення - наявність трьох або чотирьох систем нитей (наприклад: 2 нитей основи та одної або 2 нитей утоку).

Рис. 1. Схема переплетень та їх графічне зображення

1 - полотняне; 2 – саржеве; 3 – атласне; 4 – сатинове

Рис. 2. Вихідні полотняного переплетення

1- основний репс; 2 – уточний репс; 3 – види шашочного переплетення (рогожка)

Рис. 3. Вихідні саржевого переплетення (посилена саржа)

Рис. 4. Посилений сатин Рис. 5. Посилений атлас

Рис. 5. Комбіновані переплетення

Рис. 6. Утоково-ворсове переплетення Рис.7. Петельне переплетення

Визначення виду оздоблення

Існує наступні основні способи оздоблення та декорування текстильних тканин:

1) гладенько фарбоване – тканина з лицьової та ізнанкової частини фарбована в один колір;

2) меланжеве – характеризується тим, що одно волокно фарбоване у різні кольори;

3) набивне – полягає в тому, що на основне полотно набивають малюнок іншими кольоровими волокнами;

4) пестроткане - тканина має великий узор.

Користуючись видами переплетень та способами оздоблення і декорування, заповнить таблицю 1.

Таблиця 1 – Характеристика тканин за видами переплетення та оздоблення

Вид тканини	Клас переплетення	Вид переплетення	Вид оздоблення	Колір
1	2	3	4	5

Визначення стійкості фарбування тканин до дії"поту"

Розчин, що імітує піт, готують з 5 г кухонної солі і 6 мл 25%-го розчину аміаку на 1 л дистильованої води.

З гладкофарбованої тканини вирізають пробу розміром 10 х 4 см, такого ж розміру готують смужку з білого міткалю. Ці дві робочі проби складають. Білий міткаль кладуть на лицьову поверхню фарбованої тканини, складають у вигляді трубочки і перев'язують білою ниткою.

Робочі проби (трубочки) занурюють у стакан з розчином "поту" при модулі 50: 1 (об'єм розчину, мл, до маси тканини, г). Через 30 хвилин тканини піджимають 7-10 разів і додають до розчину "поту" 10%-ну оцтову кислоту

(7 мл на кожні 1000 мл розчину "поту"). Через 30 хвилин робочі проби віджимають і висушують у кімнатних умовах. Після цього, користуючись шкалами сірих еталонів, оцінюють зміну кольору проби фарбованої тканини відносно кольору вихідної (нової) тканини (перша оцінка) та ступінь закрашування білого міткалю, обробленого "потом", відносно вихідного (нового) зразка - друга оцінка. Оцінити за 5-бальною шкалою.

Результати оформити у таблицю 2.

Таблиця 2 – Стійкість фарбування тканин до дії «поту»

№ зразка	Вид тканини	Колір	Зміни після дії «поту»	Оцінка в балах

За результати проведених досліджень оформити висновок.

Питання для самоконтролю:

1. Які види волокон бувають за природою походження?

2. Як визначають вид переплетення текстильних волокон?

3. Яка система отримання текстильних волокон?

4. Якими методами ідентифікують текстильні волокна?

5. Які споживчі властивості мають натуральні та хімічні волокна?

Література:

1. ДСТУ 2201-93. Полотна текстильні. Види. Дефекти. Терміни та

визначення.

2. ГОСТ 9599-61. Переплетення ткацкие (простые). Термины и обозначения.

3. ГОСТ 20566 Ткани и штучные изделия текстильные. Правила приемки и метод отбора проб.

4. ГОСТ 24103 Изделия швейные. Термины и определения дефектов.

5. 10. Шепелев А.Ф., Печенежская И.А., Туров А.С., Товароведение и экспертиза текстильных и швейно-трикотажных /серия «Учебники, учебные пособия» - Ростов-на-Дону: «Феникс», 2002. – 224с.

6. 11. Алексеева А.И. Товароведение непродовольственных товаров. Часть-1. К.: 2001г. – 304с.

7. Гусейнова Т.С. Товароведение швейных и трикотажных товаров: Учебник дня вузов. — М.: Экономика, 1991. 287 с.

Дата добавления: 2014-10-15