Препарати для лікування інших паталогій ендокринної системи

На сьогодні найбільш розповсюдженими захворюваннями надниркових залоз є хвороба Іценка-Кушинга та злоякісні пухлини кори надниркових залоз (КНЗ). Тяжкість стану хворого пов’язана як із загальною онкологічною симптоматикою, так і з гормональною гіперфункцією, яка може бути самостійною причиною смерті. Доведено клінічну ефективність застосування інгібіторів КНЗ, які здійснюють на неї цитотоксичний вплив. Систематичний та всебічний пошук сполук, які б мали адренокортиколітичну активність, дозволило одержати афенон, пізніше метопірон і ряд інших препаратів (аміноглютетимід, тетралон). Найбільш ефективним блокатором функції надниркових залоз виявився препарат хлодитан. Під впливом хлодитану відбувається порушення основних біохімічних реакцій і зміни активності низки ферментів біосинтезу стероїдів в корковій речовині надниркових залоз. Проте основною внутрішньоклітинною мішенню дії препарату є мітохондріальні мембрани та їх мембранні структури адренокортикостероїдів.

Хлодитан

Для лікування гормональних пухлин розроблені й впроваджені в медичну практику гормональні препарати: кортизону ацетат, тестостерону пропіонат, метилтестостерон, естрадіол дипропіонат, сінестрол, діетилсільбестрол, адреналін, норадреналін, ізодрин. Для лікування пухлин молочної залози застосовуються медротестрону пропіонат, тестолактон, профотестон, для лікування пухлин передміхурової залози – препарат хлортрианізен. Слід зазначити, що останні можуть виникати в результаті гіперфункції передміхурової залози – надлишку секреції чоловічих статевих гормонів: тестостерону і дигідротестостерону. Антагоністами цих гормонів є, так звані, антиандрогени, які витісняють андрогени за рахунок специфічного зв’язування рецепторними молекулами і виключають їх з нормального внутрішньоклітинного циклу. Загальний інтерес до антиандрогенів з’явився на початку 60-их років ХХ ст., коли була виявлена антиандрогенна активність у ципротеронацетату, одного з найбільш активних прогестинів. На початку 70-их років ХХ ст. в США був синтезований перший нестероїдний антиандроген 4'-нітро-3'-трифлуорметилізобутиранілід (флутамід, в Україні – ніфталід). Пізніше були синтезовані похідні цієї сполуки та доведено, що найбільшу антиандрогенну активність виявляють гідроксиніфталід і його естери.

Фтуламід Гідроксиніфталід

Для лікування дітей, які страждають іншим ендокринним захворюванням – недостатністю гормону росту, розроблено гормональний препарат соматропін. Гормон росту – це білок, який виробляється гіпофізом і складається з 191 амінокислоти. Препарат соматропін був одержаний у 1985 р. за допомогою генної інженерії клонуванням білків людського тіла. Генно-інженерний гормон росту відрізнявся від свого людського аналогу тільки однією амінокислотою, що не позначилося на ефективності препарату при його дії на людський організм.

Для гальмування передчасного статевого розвитку у дітей застосовується препарат трипторелін. Цей препарат – аналог гонадотропного рилізинг-фактору, за відкриття якого А. Шеллі отримав Нобелівську премію в галузі медицини та фізіології. В результаті заміни шостого амінокислотного залишку в молекулі природного гормону вдалося домогтися більш вираженої спорідненості до рецепторів гонадотропного рилізинг-фактору гіпофізу. Ця заміна зробила трипторелін в 100 разів активнішим за людський гормон.

Виходячи з усього вищесказаного, випливає висновок, що значення функціонального статусу ендокринної системи складно переоцінити. Спектр захворювань ендокринної системи (викликаних її функціональними порушеннями) дуже широкий, у зв’язку з чим ряд ендокринологічних препаратів постійно поповнюється. [2], c. 134-142; [4], c. 539-612; [7], c. 382-408.

Дата добавления: 2014-10-15