Б. Фольклорне віршування

А. Антична система віршування.

Антúчний, або Метрúчний, або Квантитатúвний вірш розвинувся у древньогрецькій, а потім перейшов і в римську літературу.

У древньогрецькій і латинській мовах розрізняли короткі і довгі склади (мори і дві мори). Вони так чи інакше об’єднувалися в стопи.

Стопою в античному віршуванні називали сполучення певної кількості довгих і коротких складів, яке повторюється у віршовому рядку і надає йому ритмічного звучання. Антична стопа включала в себе від двох до чотирьох складів, видів стіп налічувалося понад двадцять вісім. Найпоширеніші з них: хорей (довгий, короткий склади:), ямб (короткий, довгий:), пірихій (два коротких), спондей (два довгих:), дактиль (довгий, короткий, короткий:), амфібрах (короткий, довгий, короткий:), анапест (короткий, короткий, довгий:), бакхій (три коротких:), антибакхій (один короткий і два довгих склади: È — —); амфімакр (довгий, короткий, довгий склади: — È —); хоріямб (— È È —); пеони — стопи, що складалися з різних сполучень одного довгого і трьох коротких складів (— È È È; È — È È тощо).

Найпоширенішим в античній поезії розміром був гекзаметр (гр. hex — шість і metron — міра), що складався з шести переважно дактилічних стіп, але з деякими замінами. У гекзаметрі могли чергуватися стопи дактиля і спондея, але п’ята стопа звичайно була дактилічна, а шоста двоскладовою (хорей або спондей). Цим розміром написані, зокрема, «Іліяда» та «Одісея» Гомера, «Енеїда» Вергілія, «Метаморфози» Овідія.

При перекладі гекзаметра українською мовою довгі склади замінюють наголошеними, короткі — ненаголошеними. Наведемо для прикладу фраґмент «Метаморфоз» Овідія у перекладі М.Зерова:

Сонця високий палац на гінких підіймався колонах,

Золотом весь мерехтів, полум’яним мінився піропом.

Гребінь блискучий слонової кості білів на покрівлі,

Срібні, важкі променіли здалека двійчасті в нім двері.

Часом українські поети використовують гекзаметр і у власній творчості: І.Франко («Мелеагер»), П.Тичина («Хмари кругом облягли»), М.Зеров, М.Рильський та ін.

Ународній творчості склалися дві форми вірша — пісенний і речитативний.

Пісенний вірш. Текст і будова народної пісні пов’язані з мелодією. Тому фрази симетрично розміщуються в куплетах (строфах), усі куплети однієї пісні подібні за будовою. У рядках виділяються коліна — силабічні групи з трьох—семи складів (відповідники стіп у силабо-тонічній системі). У колінах з 3—4 складів один головний наголос; з 6—7 складів — таких наголосів два. Таким чином, кількість наголошених складів у рядках визначена, але місце їх у межах коліна може бути різне. Загальна кількість складів у рядках теж у межах пісні, зазвичай, однакова. Окремі слова звільняються від наголосів, а іноді вводяться вигуки. Тому, крім граматичних наголосів, у народних піснях мають місце ритмічні наголоси, які іноді не відповідають граматичним.

Розглянемо конкретний приклад:

О й під кал и ною / в с а ду зел е ному

— È È — È È — È È — È È

Ст о яла д і вчина / т а й заруч е ная

— È È — È È — È È — È È

О й ти дівч и нонько / т а й заруч е ная

— È È — È È — È È — È È

Ч о го ж ти т а кая / т а й засмуч е ная.

— È È — È È — È È — È È

Тут у кожному рядку 12 складів, у кожному куплеті два рядки. У рядку два шестискладові коліна, у кожному коліні два головних наголоси. Вони часто не збігаються з граматичними наголосами. Розмір тут визначається: (6 + 6) 2.

Виділяють кілька найхарактерніших підвидів народнопісенного вірша:

♣ Шумкóвий, або Козачкóвий — два двоколінні такти, розділені цезурою на два рядки. Вони творять чотирирядкову строфу з суміжним римуванням:

Сонце гріє, / вітер віє,

А дівчина / з жалю мліє.

Знати, знати / по тім личку,

Що тужила / цілу нічку.

(4 + 4) 2.

♣ Коломийковий — чотирнадцятискладовий триколінний вірш з дворядковою строфою з суміжним римуванням та переважно парокситонною римою:

Ой Івасю, / Івасюню // житній колосочку,

Ні по чім тя / не пізнаю, // лиш по голосочку!

(4 + 4 + 6) 2.

♣ Колядковий — вірш, що складається з двох половин, розділених цезурою (помітною паузою в середині рядка). Його формула: (5 +5). Цей розмір характерний для колядок та щедрівок. Часом його використовують і деякі поети:

Сонце за/ходить, // гори чор/ніють,

Пташечка / тихне, // поле ні/міє.

Т. Шевченко

Речитативний вірш, яким творилися думи і голосіння, не має поділу на куплети, рядки у ньому за кількістю складів різні, групуються вони в різні за розміром тиради — мовні періоди здебільшого від двох до вісьми рядків різної довжини, що об’єднані римою. Цей тип вірша виконується речитативом (співом-проказуванням, мелодекламацією).

Дата добавления: 2014-10-15