Глобальних проблем сучасності

ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ

ТЕМА 22.

Мета заняття – оцінити прояви глобальних проблем сучасної цивілізації в сучасному українському суспільстві.

Основна проблема – сутність проблем сучасної цивілізації.

Основні поняття та категорії – цивілізація, глобалістика, комфорт, індустріальна цивілізація, “гідне мислення”, екологічна криза, прогностика.

План лекції

1. Основні виміри “страху перед майбутнім”.

2. Чи є перспективи в цивілізації?

3. Ваша стратегія майбутнього?

Рекомендована література

1. Волкогонов О. Д. Приоткрывая завесу времени: о социальном предвидении будущего. – М., 1999.

2. Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности: Пер. с англ. и фр. – М., 2001.

3. Дмитриев А. Н., Кочергин А. Н. Шансы на выживание. – М., 1992.

4. Зелінський М. Ю. Людина майбутнього: прогнози і пророцтва. – К., 1990.

5. Тоффлер А. Третья волна. – СПб., 1999.

6. Тоффлер А. Футурошок. – СПб., 1997.

Соціальне прогнозування та сучасна глобалістика. Передбачення – це знання про майбутнє, тобто про те, чого не має в дійсності, але що потенційно одержиться у вигляді об’єктивних та суб’єктивних передумовах очікуваного ходу розвитку. Основою наукового передбачення є пізнання суб’єктивних внутрішніх зв’язків предметів та явищ, законів, що розкривають цей внутрішній, істотний і сталий зв’язок явищ і конкретних умов їхнього існування. Майбутнє можна зрозуміти тільки в результаті аналізу минулого і сучасного, оскільки воно з’являється на основі їх діалектичної зміни.

Наукове передбачення і соціальне прогнозування мають дати відповідь не тільки на питання про те, що може реально здійснитися, а також і відповіді на запитання, коли цього слід чикати, які форми майбутнє здобуде і яка ймовірність даного прогнозу.

Яке ж майбутнє нас чикає? Дізнатися про це і сьогодні дуже важко, практично не можливо. У нас усі прогнози соціально-економічного розвитку пильно охороняються відомствами, тримаються у таємниці. Хоча, наприклад, у США документи такого ряду друкуються в газетах і журналах, розголошуються і широко обговорюються громад кістю шляхом референдумів. Парадоксально, але факт: сьогодні, коли дедалі більше дізнаємося про наше минуле, таємним залишається наше майбутнє. Хоча, експерти ООН вважають однією з найважливіших функцій прогностики – це вчасне інформування широких кіл громадськості про проблеми, що можуть виникнути в окремій країні чи перед людством взагалі, про шляхи досягнення певних цілей соціально-економічного розвитку на різних рівнях.

У західному світі теоретичним розробленням та обґрунтуванням різних варіантів розвитку суспільства і людини в майбутньому займається – футурологія (від лат. Futurum – майбутнє і гр. Logos – мова, вчення) – “наука про майбутнє”. Футурологія стало модною в країнах заходу з кінця 60-х – початку 70-х рр. “Футурологічний бум” характеризувався появою сотень державних спеціалізованих науково-дослідних центрів, інститутів і приватних установ з розробки соціально-економічних, науково-технічних і військово-політичних прогнозів. Створені великі міжнародні асоціації, видаються численні футурологічні журнали, регулярно проводяться з’їзди і конференції.

Особливе місце серед футурологічних організацій посідає Римський клуб – міжнародна неурядова організація, створена у квітні 1968 р. на зустрічі 30 західноєвропейських вчених, бізнесменів, громадських діячів в італійській столиці, які зібралися з метою неформального обговорення перспектив розвитку людства. Сьогодні її членами є понад 100 авторитетних діячів науки і культури із 47 країн світу. Члени клубу дотримуються різних світоглядних концепцій, але їх об’єднує турбота про майбутнє людства, зацікавленість у розв’язанні глобальних проблем на основі співробітництва всіх країн. За роки свого існування члени Римського клубу виконали понад 15 фундаментальних досліджень перспектив розвитку сучасної цивілізації.

Проблеми прогнозування, на Україні, його теорією, займається прогностика – ще зовсім молода наука, що вивчає закони, принципи і методи прогнозування, розробляє проблеми логіки і класифікації різних типів прогностичних досліджень. Значний внесок у розвиток прогностики зробили українські вчені В. М. Глушков, О. Г. Іваненко, Г. М. Добров, В. В. Косолапов. Соціальне прогнозування базується на аналізі інформаційного масиву, їх джерелами є: періодична преса, політичні огляди і звіти, статистичні дані, звіти про зарубіжні відрядження спеціалістів, дані анкетних опитувань експертів, радіопрограми, політичні заяви, ноти урядів, особові характеристики політичних лідерів, монографії, дисертації.

Прогнози розробляються з допомогою певних методів прогнозування, які являють собою сукупність способів і процедур відбору й аналізу емпіричної інформації з метою складання прогнозу. Австрійський футуролог Еріх Янч нараховує понад 200 наукових методів, спеціальних методик, логічних і технічних засобів пізнання майбутнього. Однак у практиці використовується не більше 15—20 методів прогнозування. Усі вони досить умовно можуть бути поділені на п'ять груп: 1) екстраполяція; 2) експертні оцінки; 3) моделювання; 4) історична аналогія; 5) сценарії майбутнього. Кожний з цих методів пророкування майбутнього має свої переваги і недоліки.

Глобальним проблемам сучасності Широкий міжнародний резонанс викликали ряд доповідей Римського клубу, в яких пильна увага приділялася глобальним проблемам сучасності, розв'язання яких вимагає спільних і невідкладних зусиль усіх держав і народів. Глобальні проблеми загострились настільки, що без них неможливо нині скласти реалістичне уявлення про сучасні тенденції суспільного розвитку, про майбутнє людства.

Що охоплюється поняттям "глобальні проблеми”? Мінерально-сировинна проблема (зумовлена зростанням потреб держав). Тісний взаємозв'язок у відносинах між людиною і природою, суспільством і природою став виступати як загальна закономірність. Перехід людства від кочового скотарства до осілого землеробства, тобто від споживання до виробництва продуктів, ознаменувався етапом перетворення природи в предмет і знаряддя життєдіяльності людини. Але прогрес розвитку продуктивних сил супроводжувався і негативними результатами, шкідливими і навіть згубними для людини.

У науковій літературі наводяться цікаві історичні приклади. Коли в Греції, Малій Азії та інших місцях люди викорчовували ліси для одержання в такий спосіб орної землі, вони не уявляли, що тим самим поклали початок нинішньому запустінню цих країн, позбавляючи їх центрів нагромадження і збереження вологи. Те ж саме відбувалося в Північній Італії, де на південному схилі Альпійських гір люди вирубували хвойні ліси і не передбачали, що знищують умови для розвитку місцевого скотарства. Це факти із стародавньої історії. А період науково-технічного прогресу нового часу, коли людство залучило до своєї діяльності практично всі ресурси нашої планети, вже дали чимало трагічних прикладів такого типу.

У системі сучасної глобалістики важливе місце посідають проблеми війни і миру. Якісно нові умови, нова ситуація владно вимагає нового підходу до вирішення питань безпеки. У наш час ядерна війна неприпустима: її не можна виграти, у ній не буде ні переможців, ні переможених. Тому найскладніші проблеми, глибокі розбіжності й конфлікти сучасного світу можна і треба вирішувати не військовою силою, а тільки політичним шляхом.

Проблеми екології. В останній третині XX ст. різко погіршилась якість середовища, що оточує людину: забруднюються повітря, річки, озера, моря; зростають шумові навантаження, особливо в містах; захаращуються великі території різноманітними відходами; знищуються багато видів флори і фауни. Нагромадження вуглекислоти в атмосфері, запиленість зросли у багатьох містах світу в десятки разів. Внаслідок утворення навколо Землі шару вуглекислого газу виникла загроза несприятливої зміни клімату із порушенням енергетичного балансу і поступовим підвищенням температури. Це призведе до танення полярної криги й затоплення великих прибережних масивів і багатьох міст. Збільшилося забруднення Світового океану. Велику загрозу природі і самому існуванню людини становлять "кислотні дощі", які виникають унаслідок викидів в атмосферу різних хімічних сполук.

Дедалі гострішого характеру набувають на нашій планеті проблеми "водного голоду" і забезпечення людства мінеральною сировиною та енергією, а також демографічна проблема.

Із середини ХХ ст. у світі відбувається безпрецедентне зростання чисельності населення: у 1950 р. воно становило 2,5 млрд. осіб, а в 1987 р. досягло 5 млрд., тобто зросло за третину століття більше, ніж за попередні півтора століття. Нині народжується щороку 130 млн. осіб, помирає близько 50 млн. приріст становить майже 80 млн. осіб. 9/10 приросту зумовлені демографічним вибухом, що спостерігається в країнах Африки, Азії і Латинської Америки. За даними спеціалізованих організацій ООН, до 2025 р. населення світу зросте на 3 млрд. осіб, причому в Латинській Америці, наприклад, воно подвоїться. Це означає, що до наявних фондів споживання треба додати принаймні стільки ж продовольства, житла, лікарень, шкіл, товарів повсякденного попиту, скільки є нині. Причому зробити це необхідно лише для того, щоб не знизити сучасного рівня життя. Але мета розвитку молодих країн — не збереження вкрай низького рівня життя, а його неухильне піднесення.

Сучасна демографічна ситуація являє собою глобальну проблему передусім тому, що стрімке збільшення населення відбувається у країнах Азії, Африки, Латинської Америки. Водночас ці держави через відсталість в економічній, соціальній, культурній сферах неспроможні забезпечити населення, що подвоюється кожних 20—30 років, матеріальними і культурними благами. Безумовно, демографічна політика належить до національної компетенції незалежних держав. Однак їхні труднощі при вирішенні демографічних проблем уже нині відбиваються на міжнародних відносинах в цілому і можуть призвести до катастрофічних наслідків не лише для них самих, а й для світової економіки й політики.

Список глобальних проблем, дійсно не закінчується перерахованими вище, багато вчених як в нашій країні так і закордоном включають в нього й другі: міжнародний тероризм, розповсюдження наркоманії і алкоголізму, розповсюдження СНІДу, проблеми освіти і соціального забезпечення, культури моральних цінностей.

Зміни, що відбуваються сьогодні у світі, — важливий крок на шляху переходу людства до нової цивілізації, яка може бути сформована на шляхах розв'язання глобальних проблем.

Розділ 5. ФІЛОСОФСЬКА АНТРОПОЛОГІЯ

Дата добавления: 2014-10-15