Тема : товар і його властивості

ПЛАН

1. Товар та його фактори.

2. Теорії вартості

3. Закон вартості

Рекомендована література:

1. Орехівський Г.А. Політекономія: Навч. посібн. 2-ге вид. – К.: Каравела, 2010. стор. 105-109.

2. Щетинін А. І. Політична економія. Підручник. - К.: Центр учбової літератури, 2011. Розд. 5 Т. 5.3.

3. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Підручник. За ред.. Г.Н.Климко, В.П. Нестеренко, - 2-ге вид. –К., 2007. Розд 1-2, стор. 124-132.

1. Продукт праці набуває форми товару. Він виробляється для обміну, який стає невід'ємною рисою економічних відносин. Це призводить до того, що товарна форма виробництва стає відкритою системою організаційно-економічних відносин, яка долає обмеженість потреб, що характерно для натурального господарства, і сприяє розвитку суспільних потреб, які визначаються ривком.

Обмін товарів відбувається на основі еквівалентності виробничих витрат (у товари, що обмінюються, має бути вкладена однакова кількість праці). Здійснюється це через купівлю-продаж продуктів праці. Суспільство визнає товар як такий, що задовольняє його потребу, після купівлі цього товару на ринку. Інакше кажучи, товарна форма зв'язків опосередковується ринком

Товар - це продукт праці або благо, здатні задовольнити певні потреби людини і призначені для обміну (купівлі та продажу). Товаром може бути як матеріальне, так і не матеріальне благо, в тому числі і послуга.

Товари можна класифікувати за різними ознаками. Із визначення товару можна зробити висновок, що він має дві властивості:

- здатність задовольняти певну потребу людини – це корисність або споживча вартість;

- придатність для обміну на інші товари, пропорція, в якій один товар обмінюється на інший, що називається мінова вартість, яка є проявом цінності, або вартості товару.

Кінцевою метою виробництва є створення споживчих вартостей, з яких складається багатство суспільства. В умовах суспільного поділу праці товар виробляється не для споживання самим виробником, а для інших осіб, тобто споживча вартість стає суспільною. В усіх товарах, що обмінюються на інші, спільним є те, що вони – втілення праці, витраченої на їх виробництво. Ця праця робить їх кількісно зіставлюваними, тобто формує їх вартість.

Розрізняють індивідуальну і суспільно необхідну працю й відповідно вартість.

Робочий час, витрачений на виробництво товару окремим виробником, називається індивідуальним робочим часом, а вартість – індивідуальною.

Проте на ринку товари оцінюються однією мірою, яка може не збігатися з індивідуальним робочим часом. Це означає, що ринок враховує лише суспільну вартість, величина якої визначається суспільно необхідним робочим часом – це той час, який витрачається при середньому рівні уміння й інтенсивності праці товаровиробника.

В товарі закладений двоякий характер праці: абстрактна праця і конкретна.

Витрати людської робочої сили взагалі – це абстрактна праця, яка створює вартість товару.

Конкретна праця створює споживчу вартість. Їй властива мета, характер операцій, результат.

2. Вартість – уречевлена в товарі суспільно необхідна праця. Вона виражає суспільні виробничі відносини між виробниками з приводу порівняння витрат їх праці на виробництво благ і послуг.

Існує кілька трактувань економічної природи вартості:

1. Теорія трудової вартості, яка була започаткована представниками класичної політекономії (У.Петті, А. Смітом, Д.Рікардо) Свій подальший розвиток отримала в працях К.Маркса. Згідно з цією теорією вартість створюється лише одним виробничим фактором – працею, тоді як споживча вартість – усіма 3 факторами.

2. Теорія витрат виробництва. Її прихильники – Мальтус, Маршалл, Кейнс. Ця теорія трактує вартість як суму витрат виробництва на створення товару.

3. Теорія трьох факторів. Її розробив французький економіст – Ж.Б.Сей. Стверджується, що у створені вартості беруть участь 3 фактори – земля, праця, капітал. Кожний з них створює частину вартості: праця – зарплату, капітал – відсотки, земля – ренту.

4. Теорія граничної корисності була започаткована представниками австрійської школи – Менгером, Візером в кінці 19 ст. Цінність продукту визначається мірою його корисності для споживача. Розрізняють сукупну корисність блага і граничну корисність, тобто корисність останньої одиниці цього запасу, що задовольняє найменш суттєву потребу в ньому. Вихідним пунктом при визначенні цінності беруть не середні витрати праці, а індивідуальні.

5. Теорія граничних витрат виробництва, яка визначає вартість продукту найбільшими витратами тих підприємств, що знаходяться на грані збитковості.

6. Теорія постіндустріального, інформаційного суспільства, набула поширення у 80 – х роках ΧΧ ст. З’являється нова концепція вартості – інформаційна, згідно з якою у структурі суспільної праці переважає інтелектуальна, наукова праця.

3. Закон вартості - це закон руху товарного виробництва, основа ринкового механізму вільної конкуренції, який дiє через спiввiдношення ціни, попиту i пропозиції.

Суть закону вартості полягає в тому, що обмін товарами здійснюється на основі їх вартості, яка обов’язково проявляється через ціну. Це означає, що закон вартості є основою механізму ціноутворення, тобто ринкового механізму.

Цiна - це грошовий вираз вартості товару i вона є проявом дiї закону вартості. Рух цiн пiдкоряється закону вартості, вартість обов'язково виявляється у формi цiни. Але остання залежить не лише від вapтoстi, а й вiд багатьох iнших чинникiв, у першу чергу попиту на товар та його пропозицiї. За способом встановлення ціни поділяються на:

1) державні – на продукцію державних підприємств, соціально значимі товари, ресурси;

2) договірні – встановлюються за домовленістю між продавцем і покупцем товару;

3) вільні – встановлюються підприємствами самостійно, орієнтовані на економ. зацікавленість виробників, враховують попит і пропозицію.

Як правило, пiд дiєю попиту i пропозицiї цiна товару постiйно вiдхиляється у той чи iнший бiк вiд вapтocтi. Вiдхилення цiн вiд вapтocтi товару в умовах вiльної конкуренцiї є необхiдною умовою для дотримання рiвноваги попиту i пропозицiї, тобто рiвноваги ринку даного товару. У цьому проявляється механiзм дiї або механiзм реалiзацiї закону вартостi, що є законом ринкової рiвноваги.

Все це визначає певнi функцiї закону вартостi, суть яких можна викласти так:

1) регулює цiни, а через це - й розподiл виробничих pecypciв i подiл працi мiж рiзними сферами суспiльного виробництва;

2) стимулює тих виробникiв, у кого iндивiдyальнi витрати працi на виробництво товapiв меншi вiд суспiльно необхiдних; «кapaє» тих, у кого вони бiльшi;

3) обумовлює диференціацію виробників в залежності від доходів;

4) зумовлює санацію(очищення) економіки від нежиттєздатних підприємств;

5) сприяє розвиткові товарного виробництва, продуктивних сил.

Питання для самоконтролю:

*1. Що таке товар?

*2. У чому полягає споживча вартість товару?

**3. Чи мають окремі продукти природи, до яких не докладено людської праці, споживчу вартість?

**4. Чи може продукт праці, споживча вартість якого створена самою природою, без участі людської праці, бути товаром?

***5. Чи можуть бути випадки, коли споживча вартість є результатом праці, але не є товаром?

*6. Що таке вартість?

**7. Вартість товару визначається індивідуальними витратами праці чи суспільно необхідними витратами праці?

**8. Як впливає продуктивність праці на вартість товару?

*9. Чим вимірюється величина вартості товару?

*10. Що таке закон вартості?

**11. Які наслідки має дія закону вартості?

*12. Хто став засновником трудової теорії вартості?

**13. У чому полягає внесок А.Сміта в розвиток трудової теорії вартості?

*14. У чому суть теорії вартості, яка пов'язує її з витратами виробництва і хто був її засновником?

*15. У чому суть теорії трьох факторів виробництва і хто вважається її засновником?

*16. У чому суть теорії граничної корисності і хто став її засновником?

Питання для самостійного опрацювання:

1. Розкрийте сутність теорії вартості.

Дата добавления: 2014-10-15