Тема: структура ринку

ПЛАН

1. Структурні елементи ринку

2. Товарний ринок

3. Ринок праці та умови його функціонування

4. Ринок капіталів та його структура

Рекомендована література:

1. Мочерний С.В. Основи економічної теорії: навч. посіб.- К.: „Академія”, 2009.-с.365

2. Орехівський Г.А. Політекономія: Навч. посібн. 2-ге вид. – К.: Каравела, 2010. стор. 142-145.

3. Федоренко В. Г., Діденко О. М., Руженський М. М., Іткін О. Ф. Політична економія: Підручник/ За науковою ред. доктора економ, наук, проф. В. Г. Федоренка. - К.: Алерта, 2009. Глава 8 Т. 8.3.

1. Ринок як складне утворення має надзвичайно багату структуру. За економічним призначенням об’єктів ринкових відносин розрізняють:

· Ринок товарів, який містить ринок споживчих товарів, ринок засобів виробництва.

· Ринок праці – посередник між роботодавцями та найманими працівниками, сукупність відносин між власниками робочої сили (найманими працівниками), власниками капіталістичних підприємств усіх типів та форм власності з приводу умов купівлі-продажу робочої сили

· Ринок капіталу, що включає грошовий ринок і ринок цінних паперів - це певна сукупність економічних відносин з приводу організації купівлі – продажу вільних грошових коштів та їх перетворення на грошовий капітал.

· Ринок інтелектуальної власності — відносини, що виникають і розвиваються між людьми з приводу створення і привласнення об'єктів інтелектуальної власності (патенти, ліцензії, проекти, "ноу-хау", програми математичного забезпечення, наукові прогнози тощо).

· Валютний ринок. На цьому ринку здійснюють операції зовнішньої торгівлі, розрахунків, міграції капіталів та робочої сили, туризму.

6. Ринок інформації - сукупність відносин економічної власності між виробниками, посередниками та споживачами інформації у процесі купівлі-продажу різних видів інформаційних послуг та привласнення прибутків через механізм цін.

Важливий елемент ринку інформації — інформація про конкурентів. Збирання, обробку і передавання її у деяких країнах Заходу називають інформаційно-статистичною базою підвищення конкурентоспроможності

7. Ринок нерухомості - включає ринок землі та побудованих на ній житла, дачних будинків тощо.

За суб’єктами ринкових відносин розрізняють:

1. Ринок покупця –ринок, на якому величина пропозиції більше величини попиту. На такому ринку панують покупці, а продавець повинен пристосовуватися до нього.

2. Ринок продавця –ринок, на якому попит більше пропозиції. На такому ринку панує продавець, а покупець змушений пристосовуватися.

За територіальними ознаками розрізняють такі ринки:

1. Внутрішній: - місцевий; - загальнодержавний;- міський;- сільський.

2. Зовнішній

За механізмом функціонування ринки бувають:

1. Планово-керований;

2. Регульований

3. Вільний

За ступенем зрілості ринкових відносин розрізняють:

Розвинений ринок — це система товарно-грошових відносин між суб'єктами господарської діяльності, покупцями і продавцями, яка передбачає економічну самостійність, рівноправність та конкуренцію товаровиробників

Ринок із різним ступенем обмеження конкуренції (монопольний, олігопольний). Монопольним називають ринок, на якому домінує один постачальник або продавець. Головною ознакою олігополії є панування на ринку товарів чи послуг невеликої кількості господарюючих суб'єктів.

2. Відправною точкою ринкової структури є ринок товарів.

Ринок споживчих товарів і послуг є одним з найважливіших компонентів товарного ринку, це відносини між економічними суб’єктами з приводу організації, використання і купівлі – продажу товарів тривалого використання та поточного споживання.. Споживання означає відносини між продавцями і покупцями з приводу відчужені продавцями товарів та привласнення грошей, з одного боку, і відчуження готівки і привласнення товарів, з другого боку, через механізм цін з метою отримання прибутків продавцями та задоволення власних потреб у товарах покупцями.

Послуга є особливою споживчою вартістю, що задовольняє певні потреби людини. Особливістю послуги як товару є те, що вона корисна не як річ, а як діяльність. Тому споживання послуги збігається з процесом її створення, з діяльністю, що неможливо накопичувати, транспортувати, тощо. Розрізняють послуги:

1) матеріальні – транспорт, торгівля,

2) нематеріальні – охорона здоров’я, освіта тощо.

Ринок засобів виробництва є сукупністю відносин між суб’єктами підприємницької діяльності з приводу купівлі – продажу засобів і предметів праці. Попит на цей тип товару залежить насамперед від величини відсотка. Із зростанням відсотка попит на засоби виробництва зменшується і навпаки. На ринку засобів виробництва виділяють:

· Ринок засобів праці, який поділяється на ринок нового і використовуваного устаткування, а також індивідуального обладнання.

· Ринок предметів праці.

3. Ринок праці є формою узгодження попиту на робочу силу з її пропозицією, досягнення в нормальних умовах відносно стабільної рівноваги в цій сфері на основі державної політики, чинного законодавства та саморегулювання.

Ринок робочої сили – це сукупність економічних відносин з приводу купівлі – продажу робочої сили.

За сучасних умов результати цього продажу фіксують у колективних та індивідуальних контрактах, в яких зазначають обсяги й умови роботи, величину зарплати, тривалість відпусток та ін. Безпосереднім учасником ринку праці є держава на підприємствах і установах державного сектору економіки. Основні важелі ринку робочої сили – попит, пропозиція і зарплата. Попит на робочу силу залежить від попиту на товари і послуги, які виробляють підприємства. Пропозиція робочої сили залежить від рівня народжуваності населення, тривалості освіти, рівня зарплати, престижності праці та інших факторів.

Складовими ринку праці є:

· Працездатне населення, тобто ті, хто за віком і станом здоров’я здатні працювати у різних сферах суспільного виробництва;

· Зайняте населення, тобто та його частина, яка постійно виконує роботу на підприємствах, організаціях, закладах за певну винагороду – зарплату. До цієї групи населення не належать особи, які виконують роботу за допомогою власних засобів праці (рибалки, мисливці, селяни).

Ринок праці включає також ту частину населення, яка тимчасово не працює, але не відкидає надію на це.

Історично склались два варіанти ринку робочої сили і зайнятості.

1. Ринок робочої сили з обмеженим попитом.

2. Ринок робочої сили з обмеженими ресурсами.

4. Ринок позичкового капіталу (фінансовий ринок) спрямовує в єдине русло рух усіх форм капіталу. Гроші є найрухливішою формою економічної власності, а цінні папери – основною формою багатства. Саме ринок капіталу найбільше відповідає вимогам досконалої конкуренції, що зумовлено однорідністю товару, наявністю інформації про цей об’єкт торгівлі.

Фінансовий ринок – сукупність економічних відносин з приводу організації купівлі – продажу вільних грошових коштів та їх перетворення на грошовий капітал.

На ринку обертаються такі види цінних паперів: акції, облігації, векселі, чеки, депозитні сертифікати тощо. Суб’єктами відносин, які при цьому виникають, є підприємства, домашні господарства, банки, держава тощо. Об’єкти ринку капіталу – це особисті заощадження населення, тимчасово вільні кошти, що утворюються в процесі обороту промислового і торговельного капіталів. Основними важелями цього ринку є попит, пропозиція на позичковий капітал та його ціна.

Продавцями капіталу на ринку є комерційні та інвестиційні банки, страхові компанії, пенсійні фонди, заможні верстви населення тощо. У багатьох країнах світу до них також відносять різні міжнародні фінансово – кредитні організації, транснаціональні банки та ін. Основні покупці капіталу – промислові, торговельні компанії, держава та населення. Водночас вони самі здійснюють продаж цього особливого товару.

Найбільшими продавцями капіталів є страхові компанії і пенсійні фонди, які стабільно акумулюють довготермінові грошові надходження від населення. Такої стабільності не мають комерційні банки, оскільки їх депозити формуються з ліквідних ресурсів підприємств і особистих заощаджень населення, а частину тих коштів вилучають ті самі суб’єкти.

Більшість короткотермінових і довготермінових кредитів надають комерційні банки. Існують різні рівні позичкового відсотка для певних категорій постачальників. Великим компаніям надають кредит на тривалий термін, без забезпечення і за нижчим відсотком, ніж дрібним фірмам, які повинні представити забезпечення або гарантію.

Держава впливає на розвиток і функціонування фінансового ринку через механізм проведення державної політики – встановлює величину облікової ставки, є кредитором і постачальником, здійснює контроль за розвитком ринку.

Питання для самоконтролю:

*1. Коротко охарактеризуйте структурні елементи ринку.

*2. Що таке ринок товарів та його структура.

*3. Що таке ринок праці?

**4. Назвіть складові ринку праці.

**5. Які Ви знаєте можливі варіанти ринку робочої сили.

*6. Що таке фінансовий ринок?

Питання для самостійного опрацювання:

1. Ринок цінних паперів.

Дата добавления: 2014-10-15