Тема: роль держави в ринковій економіці

Ціна землі

Земля не є продуктом праці, але вона має ціну, включає витрати на обробіток ґрунту, його покращення. Використовується як засіб виробництва і предмет праці та приносить власникові дохід у вигляді ренти.

Економічними формами землі капіталу виступає форма позичкового проценту, а землі-матерії - земельна рента.

Ціна землі - це відношення ренти до банківського відсотка помноженого на 100%.

Цз = R×100% / Б%

R-рента, Б – банківський відсоток.

Ціна землі коливатиметься від вартості заходів, що до її поліпшення, маси ренти, норми позичкового проценту, співвідношення попиту і пропонування землі, очікуваної політики з регулювання аграрного сектора економіки.

Питання для самоконтролю:

*1. Яка роль сільського господарства в суспільному виробництві?

*2. Які особливості має сільськогосподарське виробництво?

*3. Який засіб виробництва в сільському господарстві є визначальним і які відмінності за якістю він має?

*4. Які особливості мають відносини власності на землю?

*5. Чи поширена оренда землі в сучасних умовах у розвинутих країнах?

**6. Чому між орендарем і власником землі постійно точиться боротьба за термін оренди?

**7. Що таке фермерське господарство і чому в багатьох країнах воно є переважно організаційно-правовою формою виробництва в аграрній сфері?

*8. Що являють собою агропромислові комплекси (АПК) і на основі чого вони найчастіше створюються?

**9. Яку ренту отримує землевласник, здаючи в оренду землі з найгіршою якістю?

*10. Що є умовою, причиною і джерелом абсолютної земельної ренти?

*11. Що таке монопольна рента?

**12. Чи може орендна плата бути вищою за ренту і з чим це пов'язано?

*13. Що таке ціна землі і як вона визначається?

Питання для самостійного опрацювання:

1. Розвиток підприємництва в сільському господарстві.

2. Державна підтримка аграрної сфери та аграрних перетворень.

ПЛАН

1. Суть і основні напрямки державного регулювання економіки та економічної політики

2. Форми державного регулювання

Рекомендована література:

1. Мочерний С.В. Основи економічної теорії: навч. посіб.- К.: „Академія”, 2009.-с.365

2. Політична економія: Навч. посібник / Т.Г. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. Т.Г. Кривенка. — К.: КНЕУ, 2001. Тема 15.

Високорозвинена ринкова економіка є оптимальним поєднанням основ товарного виробництва і цілеспрямованої політики державного регулювання економічних процесів. Державне регулювання доповнює ринковий механізм, що в сукупності становить єдину систему макроекономічного регулювання.

Державне регулювання економіки – комплекс форм та засобів централізованого впливу на розвиток економічних об’єктів і процесів для стабілізації економічної системи.

Важливими методами державного регулювання народного господарства є здійснення найважливіших форм економічної політики:

- Науково – технічної (стимулювання розвитку НТП, встановлення пріоритетів розвитку,організаційне та ресурсне забезпечення).

- Кредитно – грошової (регулювання рівня банківського %, резервів, операції з ЦП).

- Амортизаційної (здійснення політики прискореної амортизації).

- Структурної (модернізація галузей н/г).

- Цінове регулювання(встановлення цін на продукцію базових галузей, державні субсидії, встановлення договірних цін).

Централізоване регулювання економіки проявляється у коротко – і довгостроковій державній економічній політиці.

Короткострокове - комплекс антикризових, антициклічних заходів держави. Його характерною рисою є те, що всі заходи з’ясовуються разом з нагромадженням кризових явищ і розвитком самої кризи. Проводяться заходи через політику прискорення амортизації, субсидій, державну допомогу окремим фірмам чи галузям.

Довгострокове - здійснюється в формі економічного програмування, це пов’язано з розвитком ринкової економіки, продуктивних сил, НТП, еволюційних виробничих відносин та господарських систем. Програмування на відміну від короткострокового регулювання характеризується більшим ступенем узгодженості, помітним скороченням сфери стихійності та зростання свідомого, цілеспрямованого впливу на економічні процеси.

Розрізняють види програмування:

- кон’юнктурне - характерне для країн з розвиненою ринковою системою, спрямоване на регулювання процесу відтворення через досягнення рівноваги макроекономічних показників.

- структурне - вища форма економічного регулювання, його основу становить кон’юнктурне програмування, доповнене науково обґрунтованими планами економічного і соціального розвитку.

Існує також частково структурне програмування, яке спрямоване на регулювання відносин між попитом і пропозицією. Конкретними формами його реалізації є галузева і регіональні програми.

Національне регулювання включає регулювання на 10 і більше років.

Дата добавления: 2014-10-15