Методичні вказівки до вивчення питань теми. При визначенні конституційних правовідносин необхідно підкреслити, що будь-які правовідносини є вольовими суспільними відносинами між людьми

При визначенні конституційних правовідносин необхідно підкреслити, що будь-які правовідносини є вольовими суспільними відносинами між людьми, взаємні права та обов'язки яких врегульовані нормами права.

У вітчизняній і зарубіжній юридичній науці конституційно-правові відносини розглядаються як нормативно визначені суспільно-політичні відносини, що виникають, змінюються або припиняються внаслідок діяльності чи поведінки суб'єктів конституційно-правових відносин і породжують конституційні права й обов'язки учасників цих відносин.

Конституційно-правові відносини мають певні кваліфікуючі ознаки, що дозволяють відрізняти їх від інших видів правовідносин. По-перше, конституційно-правові відносини-це вид суспільно-політичних відносин, які виникають, змінюються і припиняються на підставі дії конституційно-правової норми. За сутністю і змістом ці правовідносини пов'язані переважно з реалізацією владних, політичних інтересів суб'єктів конституційного права. По-друге, конституційно-правові відносини мають динамічний характер. Вони виникають, змінюються (доповнюються) та припиняються (призупиняються) внаслідок діяльності, поведінки суб'єктів конституційно-правових відносин або ж незалежно від їх волі. По-третє, виникнення, зміна та припинення конституційно-правових відносин породжують конституційні права і обов'язки учасників цих відносин. Тобто конституційні права і обов'язки виникають, змінюються та припиняються залежно від динаміки розвитку конституційно-правових відносин загалом. По-четверте, усі елементи конституційно-правових відносин - об'єкти конституційно-правових відносин, суб'єкти конституційно-правових відносин, зміст конституційно-правових відносин, юридичний факт мають свої особливі ознаки, що різнять ці елементи від елементів інших галузевих правовідносин. По-п'яте, конституційно-правові відносини є досить багатоманітними, оскільки вони охоплюють усі сфери суспільного і державного життя в Україні. Конституційно-правові відносини можна класифікувати за змістом, суб'єктами, формою, умовами дії (територією та часом дії). Утім номенклатура наведених критеріїв класифікації конституційно-правових норм не є вичерпною. Що стосується змісту, то конституційно-правові відносини можна поділяти на матеріальні та процесуальні залежно від того, який вид конституційно-правових норм реалізується вконкретному виді правовідносин. За суб'єктами конституційно-правові відносини можна поділити на три основні групи залежно від домінування в конкретному виді правовідносин інтересів того чи іншого суб'єкта конституційно-правових відносин. За формою конституційно-правові відносини можуть бути формалізованими та неформалізованими. Формалізовані конституційно-правові відносини чітко визначаються нормами Конституції України та законів, наприклад, процедура прийому в громадянство. Неформалізовані правовідносини характеризуються відсутністю чітко визначеного порядку реалізації конкретних конституційно-правових норм за наявності нормативних застережень щодо часу, місця та кола суб'єктів, на яких поширюється дія цих норм.. За територією дії конституційно-правові відносини можуть бути загальнодержавними та місцевими (локальними).До першого виду правовідносин можна віднести вибори Президента України, до другого - проведення місцевого референдуму. За часом, тобто дією у часі конституційно-правові відносини є постійними і тимчасовими. Переважна більшість конституційно-правових відносин є постійними і не обмежуються в часі. Хоча вони можуть припинитися і за настання певних умов (юридичного факту), як правило юридичної події. Наприклад, смерть громадянина України веде до припинення правовідносин, пов'язаних із його конституційними правами чи обов'язками. Тимчасові конституційно-правові відносини виникають і припиняються за настання юридичного факту, пов'язаного, як правило, з введенням особливого правового режиму, наприклад надзвичайного стану. Конституційно-правові відносини мають свій юридичний склад, тобто внутрішню взаємоузгоджену структуру діалектично пов'язаних основних складових елементів - суб'єктів, об'єктів, суб'єктивних прав і юридичних обов'язків та юридичних фактів. Хоча вчені іноді відносять до кола елементів конституційно-правових відносин й інші елементи, зокрема форми правовідносин тощо.

Первинним елементом конституційно-правових відносин є суб'єкти, тобто учасники правовідносин, що виникають, змінюються чи припиняються на підставі дії конституційно-правових норм.

Суб'єкти конституційного права - це учасники суспільних відносин, наділені конституційною правосуб'єктністю, тобто правоздатністю і дієздатністю, що визначається нормами конституційного права. Конституційна правоздатність виражається у системі конституційних прав і обов'язків учасників конституційно-правових відносин, а конституційна дієздатність полягає у здатності реалізовувати ці права і обов'язки.

До суб'єктів конституційно-правових відносин, як правило, відносять такі найбільш поширені види суб'єктів: 1) спільності (народ, нація, національні меншини, корінні народності, територіальні громади тощо); 2) держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, депутати, службові та посадові особи: 3) політичні партії, громадські організації та блоки (асоціації); 4) громадяни України, Іноземці, особи без громадянства, жителі, біженці; 5) підприємства, установи, організації; 6) міжнародні органи І організації; 7) органи самоорганізації населення; 8) засоби масової інформації (ЗМІ).

Ключовим елементом складу конституційно-правових відносин, щодо яких здійснюється діяльність суб'єктів конституційного права, є їх об'єкти. Об'єктами загальних конституційних правовідносин виступають, головним чином, вищі соціальні суспільні цінності, що набувають конституційного рангу й отримують закріплення в конституційних принципах, у загально-регулятивних нормах, програмних положеннях. Тобто, об'єктами (із лат. objectus - предмет) конституційних правовідносин виступають, головним чином, вищі суспільно-політичні цінності, що набувають конституційного рангу й отримують закріплення в конституційних принципах, у загальнорегулятивних нормах, програмних положеннях. Такими цінностями (благами) є: конституційний лад; народний і державний суверенітет; демократія, влада народу; державна влада, місцеве самоврядування; права і свободи людини і громадянина; інтереси суспільства і держави; внутрішня і зовнішня політика держави; ідеологічна і політична багатоманітність; функції і повноваження держави та органів державної влади і осадових осіб; право і законність; мир і міжнародне співробітництво та ін. Пріоритетними об'єктами конституційного права України є: 1) конституційний лад України, тобто її суспільний і державний лад; 2) влада (воля) Українського народу, влада держави та її уповноважених органів, влада місцевого самоврядування; 3) державний устрій, форма державного правління; 4) джерела конституційного права: Конституція України, закони та інші джерела конституційного права; 5) повноваження, статус органів державної влади та їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб; 6) інтереси певних груп населення (об'єднання громадян, територіальні громади, релігійні громади, товариства національних меншин тощо); 7) громадянство, грошова і банківська системи, територія України, територіальний устрій. Збройні сили та інші військові формування, державні символи, закріплені вОсновному Законі; 8) мова, інформація та інші духовні блага. Важливим елементом конституційно-правових відносин, на прикладі якого найбільш рельєфно простежується причинно-наслідкова сутність цих правовідносин, є юридичні факти (лат. factum- зроблене, подія, вчинок). Відповідно до зазначеного вище, конституційний юридичний факт - це передбачені чи санкціоновані конституційно-правовою нормою причина або наслідок діяльності чи поведінки суб'єктів конституційно-правових відносин, або дії об'єктивних обставин, що зумовлюють виникнення, зміну та припинення конституційно-правових відносин. За сутністю та змістом юридичні факти в конституційному праві вчені-правознавці традиційно поділяють на юридичні події, юридичні дії та правові стани (режими). Система конституційних юридичних фактів - це упорядкована сукупність взаємопов'язаних І взаємозумовлених визначених чи санкціонованих конституційно-правовою нормою причин або наслідків діяльності чи поведінки суб'єктів конституційно-правових відносин, або ж інших об'єктивних природних явищ, що виявляються у виникненні, зміні та припиненні конституційно-правових відносин.

1.Конституція України від 28 червня 1996 р., зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Конституції України» від 08.12.2004 р. № 2222-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - №2.

2. Конституція Автономної Республіки Крим, затверджена Законом України від 23.12.1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 5-6.

3. Кельзен Г. Динамический аспект права // Конституция и власть: сравнительно-правовые исследования. – М., 1999. – С.144.

4. Конституція незалежної України: у 3 кн. / під заг. ред. С. Головатого. – К.: Укр. Правн. Фундація, 2010.

5. Конституція України: наук.-практ. комент. / Нац. акад. правов. наук України; редкол.: В. Я. Тацій [та ін.]. – 2-ге вид., переробл. і допов. – Х.: Право, 2011. – 1128 с.

6. Крусян А. Р. Сучасний український конституціоналізм: монографія / А. Р. Крусян. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 560 с.

7. Курс конституционного права Украины. Том 1. Общая часть: Основи теории конституционного права. Учебник / Под ред. М. А. Баймуратова и А. В. Батанова. -X.: Одиссей. 2008. - 672 с.

8. Майданник О. О. Конституційне право України: навч. посіб. / О. О. Майданник. – К.: Алерта, 2011. – 380 с.

9. Морозова Л. Конституционное регулирование общественных отношений в СССР// Советское государство и право. - 1980. - № 7.

10. Погорілко В. Ф. Конституційне право України: підручник / В. Ф. Погорілко, В. Л. Федоренко; Нац. акад. внутр. справ. – 4-те вид. переробл. та доопр. – К.: Ліра-К, 2012. – 576 с.

11. Погорілко В., Федоренко В. Об’єкти конституційного права України: поняття, ознаки та види // Право України. – 2004. - №2.

12. Погорілко В., Федоренко В. Суб’єкти конституційно-правових відносин: поняття, ознаки, види // Право України. – 2002. - №10.

13. Правова система України: історія, стан та перспективи: у 5 т. / за заг. ред. Ю. П. Битяка; редкол.: Ю. П. Битяк [та ін.]. – Х.: Право, 2008. – Т. 2: Конституційні засади правової системи України і проблеми її вдосконалення. – 576 с.

14. Правове забезпечення державного суверенітету України: монографія / НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького; ред. Ю. С. Шемшученко. – К.: Юрид. думка, 2011. – 300 с.

15. Речицкий В. Политический предмет конституции / В. В. Речицкий. – К.: Дух і літера, 2012. – 728 с.

16. Селіванов А. За якими законами живе держава? // Урядовий кур’єр. – 1994. – 13 вересня.

17. Селіванов А. О. Конституційні проблеми в сучасній теорії права. Доктрина стабільності та охорони Конституції України в контексті її модернізації та ефективного конституційного: монографія / А. О. Селіванов. – К.: Логос, 2012. – 152 с.

18. Серьогін В. О. Конституційне право України: навч. посіб. / В. О. Серьогін; Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х.: ХНУВС, 2010. – 368 с.

19. Скрипнюк О. В. Конституційне право України: підручник / О. В. Скрипнюк; Нац. ун-т «Острозька акад.», Ін-т держ. і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К.: Ін Юре, 2010. – 672 с.

20. Совгиря О. В. Конституційне право України: повний курс: навч. посіб. / О. В. Совгиря, Н. Г. Шукліна. – 2-ге вид., переробл. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2012. – 544 с.

21. Стрижак А. А. Конституція України в актах Конституційного Суду України: аналітичний огляд та коментар / А. А. Стрижак. – К.: Ін Юре, 2010. – 631 с.

22. Ткаченко Є. В. Конституційно-правове регулювання мовних відносин: монографія / Є. В. Ткаченко; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х.: ФІНН, 2010. – 336 с.

23. Хрестоматія з конституційного права України / Акад. правов. наук України, НДІ держ. буд-ва та місц. самоврядування; упоряд.: Ю. П. Битяк [та ін.]. – Х.: Ксилон, 2010. – 887 с.

24. Шаповал В. М. Історія Основного Закону (конституційний процес в Україні у 1990–1996) / В. М. Шаповал, A. B. Корнєєв. – Х.: Фоліо, 2011. – 111 с.

25. Шаптала Н. К. Конституційне право України: навч. посіб. / Н. К. Шаптала, Г. В. Задорожня. – Д.: ТОВ «ЛізуновПрес», 2012. – 472 с.