Етнічний устрій

Територіальний устрій

Форма правління

Економіка

Устрій Київської Русі

Цю теорію сповідували М. Костомаров, В. Антонович, М. Грушевський, Д. Багалій.

Сучасна українська історіографія дотримується антинорманської теорії, проте не заперечує важливість ролі, яку відіграли варяги у формуванні Київської держави.

Землеробство — провідна галузь, практикувалася 2-3 — пільна система.

Скотарство — набуло значного поширення, особливо в степовій зоні.

Ремесло — до 60 спеціальностей. Найважливішими його галузями були: чорна металургія, гончарство, ткацтво, ювелірне та деревообробне виробництво.

Торгівля — як внутрішня, так і зовнішня — мала велике значення в господарському житті. Експортували хліб, худобу, сіль, хутро, ремісничі вироби. Імпортували тканини, вино, прянощі, вироби мистецтва і т.п.

Допоміжні галузі — мисливство, риболовство, бортництво.

Київська Русь була ранньофеодальною монархією: київський князь зосереджував у своїх руках усю адміністративну, воєнну, судову владу й управляв державою за допомогою найближчого оточення — особистої дружини, удільних князів, які управляли підлеглими їм князівствами, намісників, які управляли невеликими містами.

Віче існувало як орган місцевого самоуправління.

Київська Русь була федерацією, яка складалася із приблизно 15 князівств-автономій.

Соціальна структура — відповідала ранньофеодальному суспільству. Склад населення:

1. Князі (правляча династія) і бояри (князівські дружинники та місцеві землевласники). Володіли князівствами та місцевими вотчинами.

2. Основна група — селянство (смерди), які спочатку були вільними й економічно самостійними, але поступово потрапляли в економічну; залежність від князів і бояр: платили їм данину, виконували примусові роботи. Наприкінці XI — поч. XII ст. смерди потрапили під владу феодалів.

3. “Холопи” — раби — використовувалися в домашньому господарстві.

4. Міщанство — становило багаточисельну верству.

5. Духовенство — формується з прийняттям християнства.

Дискусійним в історичній науці є питання про етнічний устрій Київської Русі. Які етноси жили на території держави?

Радянські історики пропагували теорію, згідно з якою в Київській Русі сформувалася єдина давньоруська народність (спільна мова, культура, психічний склад), із якої після розпаду Київської держави з часом утворилося три народи — український, російський і білоруський. Ця теорія була створена в угоду радянській ідеології і не має під собою підстав. Єдиної давньоруської народності не було, вона не могла скластися ні до утворення Київської Русі, ні в період її існування. Чому? По-перше, до об'єднання в одну державу східнослов'янські племена існували самостійно, вони перебували в різних природних умовах і відчували впливи з боку різних етносів. По-друге, в період Київської Русі в умовах панування натурального господарства були відсутні тісні контакти між населенням обширної території держави.

Російський історик XIX століття М. С. Погодін виступив з теорією, ніби в Київській Русі до середини XIII століття мешкали великороси (росіяни), котрі після татарської руїни 1240 року переселилися на північ. Натомість на “порожнє” місце прийшли переселенці з Волині і Галичини, які й явилися предками сучасних українців.

Згідно з концепцією М. С. Грушевського, Київська держава і культура були створені лише однією народністю — українською.

Мабуть, треба визнати, що східнослов'янське населення Київської Русі не було одноетнічним і ділилося на три групи: південні русичі (українці), північні русичі (росіяни) і західні русичі (білоруси), в мові і культурі яких існували відмінності. Український етнос і українська мова сформувалися вже в період Київської Русії Адже після розпаду Київської Русі українські землі розпалися і з часом були розчленовані між різними державами, умов для формування єдиної української народності вже не було. До того ж, на Закарпатті, яке ще в XI столітті відділилося від Києва і потрапило під владу Угорщини, весь час існувала українська мова. То коли ж вона там могла скластися, якщо не в період Київської Русі?

Дата добавления: 2014-10-15