Українці вперше самовизначилися як нація зі своїми інтересами і були представлені в парламенті

Ці перші культурно-освітні організації сприяли зростанню національної свідомості українців, активізації національних процесів.

• Значним поштовхом до розгортання визвольного руху стала революція 1848-1849 рр., яка охопила Австрійську імперію. Центром революційних подій в західноукраїнських землях був Львів. Тут у травні 1848 р. українська інтелігенція та уніатське духовенство створили першу в Західній Україні українську політичну організацію — Головну Руську Раду на чолі з єпископом Якимовичем. Рада вимагала утворення української автономії в Східній Галичині, що призвело до конфлікту з поляками, які не хотіли визнавати за українцями права на Східну Галичину, вважаючи всю Галичину польською. Для сприяння розвитку української культури Рада утворила культурно-освітню організацію — “Галицько-Руська матиця”.

У листопаді 1848 р. відбулося збройне повстання у Львові з вимогою утворення української автономії. Революційним рухом були охоплені Буковина і Закарпаття.

Основні підсумки революції:

1. Ліквідація в Австрійській імперії кріпосного права, проголошення \, конституційного правління та громадянських прав.

2. Було покладено початок політичній боротьбі населення Західної; України за своє національне і соціальне визволення.

• У другій пол. XIX ст. у національно-визвольному русі діяло три напрями:

1. Радикальний, який виник під впливом М. Драгоманова і виступав за революційні методи боротьби за права українців. Найбільш відомим був революційний гурток І. Франка та М. Павлика у Львові.

2. Народовці — ліберальний національний рух, який вважав головною метою розвиток української мови і культури. Народовці у 1868 р. заснували у Львові культурно-освітнє товариство -“Просвіта”, яке очолив відомий педагог, журналіст, композитор А. Вахнянин. “Просвіта” мала філії в усіх містах Галичини. Крім культурної роботи, вони займалися й економічною діяльністю — засновували кооперативи, крамниці, позичкові каси. На кінець XIX ст. “Просвіта” за популярністю серед населення суперничала з церквою.:3. Москвофіли — праве, консервативне крило в українському з національному русі, яке виступало за приєднання до Росії. Мало свою '' політичну організацію, газету, але значною підтримкою населення не користувалося.

• У 1894 р. із Києва до Львова переїхав М. Грушевський, який зайняв посаду професора Львівського університету. Ця подія мала великий позитивний вплив на розвиток національного руху, української науки, зв'язків між західними і східними українцями. М. Грушевський очолив створене “Просвітою” Наукове товариство ім. Т. Шевченка, об'єднавши навколо нього майже всіх провідних східно- і західноукраїнських учених.

• Наприкінці XIX ст. починають формуватися українські політичні партії. Першою такою партією стала Русько-українська радикальна партія, утворена у 1890 р. у Львові радикалами на чолі з І. Франком та М. Павликом. Партія стояла па позиціях “наукового соціалізму” і своєю метою вважала утворення незалежної Української держави. Але протиріччя між радикалами обумовили слабкість партії.

У 1899 р. народівці на чолі з Є. Левицьким та В. Охримовичем утворили Українську національно-демократичну партію, до якої приєдналися М. Грушевський та І. Франко. Партія стояла на ліберальних позиціях, головною метою проголосила незалежну Українську державу. З часом націонал-демократи перетворилися на найбільшу партію в Західній Україні.

У 1899 р. була створена Соціал-демократична партія (М. Ганкевич, С. Вітик), яка стояла на позиціях марксизму. Широкої соціальної бази партія не мала, бо чисельність робітників, на яких вона орієнтувалася, була незначною.

Дата добавления: 2014-10-15