Подвиги Юди Маккавея 166– 160 рр. до Р.Х

(ІІІ, 1 – ІХ, 22)

Юда, який отримав назву “Маккавей” або “Молот” був хоробрим воїном і талановитим військовокомандувачем. Як оспівує його автор книги, “у своїх подвигах він на лева був схожий” (ІІІ, 4). Він планував не лише відновити дотримання Закону Мойсея, але й домогтися встановлення незалежної держави, хоча б на правах автономії. Очоливши боротьбу проти Селевкидів, Юда отримав цілий ряд перемог над полководцями Антіоха Епіфана і Димитрія Сотера. Після цих поразок Антіох ІV доручив придушення повстання своєму наміснику Лісію, який спрямував до Юдеї 47-тисячне військо на чолі з полководцями: Птоломеєм, Ніканором і Горгієм. Передовий загін цього війська під керівництвом Горія потерпів повну поразку в районі Еммауса (6000 проти 3000 юдеїв). Такий само кінець чекав 65-тисячну армію самого Лісія (проти 10 000 юдеїв) в битві при Бетсурі наступного 164 року. Після трирічного запустіння у ньому знову стали звершувати богослужіння (з 25 хаслева1 164 року). З нагоди цієї події (оновлення Храму) були встановлені святкування протягом вісьми днів (ІV розд.). Визволяючи все нові і нові землі Ізраїлю, Юда зі своїми братами воював проти ідумеїв, аммонитян і фінікійців (V розд.).

Після смерті Антіоха ІV Епіфана у Вавилоні 164 року, Лісій проголосив царем його сина Антіоха V Евпатора (164–162). Юда у цей час, ставлячи собі за мету остаточне вигнання неприятеля, взяв у облогу фортецю Сіон, яка знаходилась під контролем сирійців. На допомогу осадженим вирушив новий цар і Лісій зі 120 000 військом 23-ма військовими слонами. В битві при Бетсурі героїчно загинув Елеазар Маккавей, а робитий Юда змушений був відступити і дати собі перепочинок за укріпленням храму. Порятунок для напіврозбитого юдейського війська несподівано прийшов з боку самої Антіохії. Антиох V, дізнавшись про наміри Филипа (регент-царя) заволодіти царським престолом, запропонував юдеям мир і релігійну свободу (VІ розд.) Але зламав присягу і зруйнував мури укріплень. Еліністично налаштований первосвященик Менелай був відвезений до Антіохії і там страчений як ініціатор безпорядків.

У 162 році в Антіохії зацарював син Сеневка IV Димитрій І Сотер (162–150), який утік з Риму. Антіоха V і Лісія було вбито. Якийсь Алкім з Ааронового роду, прагнучи первосвященства, зумів домовитись з новим царем і отримав від нього первосвященство, військову силу й завдання придушити повстання Юди. Після невдач Алкіма Димитрій І вислав проти повстанців велике військо на чолі з полководцем Ніканором. Він також був розбитий юдеями при Бетхороні. Військо було розбите, а самому Ніканору відтяли голову, праву руку і виставили в Єрусалимі на огляд. Після цього Юда фактично очолив країну і намагався укласти союз з римлянами (VІІІ розд.), але у 160 році він героїчно загинув у битві з переважаючими силами Вакхида (20 000 сирійців проти 3 000 юдеїв) (VІІ, 1–9, 22).

Дата добавления: 2014-10-15