Є) раптові руйнування споруд

ж) аварії на електроенергетичних системах:

• аварії на ТЕЦ;

• аварії на ГЕС;

• аварії на автономних підстанціях.

з) аварії комунальних систем:

• аварії на каналізаційних системах з масовим викидом ядовитих речовин;

• аварії на тепломагістралях в зимовий період;

• аварії в системах водозабезпечення населення питною водою;

• аварії на комунальних газопроводах.
і) аварії на очисних спорудах:

• аварії на очисних спорудах стічних вод промислового значення з викидом отруйних речовин;

• аварії на очисних спорудах газу з масовим його викидом.

• гідродинамічні аварії;

• прорив греблі (дамб, шлюзів) с загрозою катастрофічного затоплення.

2. НС природного характеру:

а) геофізичні явища:

• землетруси;

• виверження вулканів.

б)геологічні явища:

• засуха;

• обвали;

• лавини;

• просадка лісних порід;

• просадка покрівлі земної поверхні;

• ерозія;

• пилові бурі.

в) метеорологічні, агрометеорологічні явища:

• бурі, урагани, смерчі, шквали, сильний вітер (20м.в сек. і більше);

• сильний град, ливень;

• сильний снігопад, сильна ожеледиця, сильна заметіль, мороз, заморозки.

• засуха, сильна жара.

г)морські гідрологічні явища:

• сильний вітер в морі або водосховищі;

• сильний вітер в портах;

• відрив прибережного льоду.

д)гідрологічні явища:

• «висока вода»;

• паводок;

• дощовий паводок:

• затори льоду;

• вітрові набіги;

•нижні води.

е)пожари:

• лісні пожари;

• степові, хлібні пожари;

• торф’яні пожари;

• підземні пожари.

3. НС медичного і біологічного характеру:

а) інфекційні захворювання людей:

• окремі захворювання епідеміологічного характеру;

• групові захворювання епідеміологічного характеру;

• одиничні випадки епідеміологічного захворювання;;

• епідемія;

• інфекційні захворювання людей не виявленого типу.

б) отруєння людей:

• отруєння людей в результаті використання продуктів харчування;

• отруєння людей токсичними та іншими отруйними речовинами.

в) інфекційні захворювання сільськогосподарських тварин:

•окремі випадки захворювання інфекційного характеру;

• інфекційні захворювання сільськогосподарських тварин не виявленої форми.

г) загибель (хвороба) сільськогосподарських рослин;

д) масові отруєння сільськогосподарських тварин.

4. НС екологічного характеру:

а) НС, пов’язані зі змінами ґрунту,суші, надр, ландшафту;

б) НС, пов’язані зі змінами стану атмосфери;

в) НС, пов’язані зі змінами гідросфери (водного стану);

г) НС, пов’язані зі змінами стану біосфери.

5. НС криміногенного характеру:

а) напад, захоплення важливих об’єктів або реальна загроза проведення таких акцій;

б) напад, захоплення членів екіпажу повітряного або морського(річкового) судна; викрадення чи спроба викрадення; захоплення пасажирів і членів екіпажу в заручники.

Класифікація НС по масштабу
НС крупного масштабу:		НС регіонального масштабу:		НС об’єктового значення:
- загинуло 5 людей і більше; - постраждало 50 людей і більше, але смертельних випадків нема; - матеріальні збитки для країни 1 млн. грн. і більше; - залишилось в зимовий період без водопостачання, електроенергії, теплоподачі 10 тис. людей і більше.	- загинуло 3 людини і більше; - постраждало 10 людей, але смертельних випадків нема; - групові випадки робочого травматизму – 3 людини та більше; - залишилося без водо забезпечення,електроенергії, теплоподачі в зимовий період 1000 чоловік і більше.	- є постраждалі, але смертельних випадків нема; - матеріальний збиток для держави 5 тис. грн..

в) установка вибухового пристрою в населених пунктах(організаціях,.житловому секторі, на транспорті.

Рис 1.2. Класифікація НС по масштабу і матеріальним збиткам

1.2 ПРОГНОЗУВАННЯ І МОНІТОРИНГ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Прогнозування надзвичайних ситуацій можливо лише на основі вирішення задач моніторингу. Моніторинг оточуючого середовища – це система спостережень і контролю, які регулярно проводяться, по визначеній програмі для оцінки стану навколишнього середовища, аналізу процесів, які в ній відбуваються та своєчасного виявлення тенденцій її змін.

Прогнозування надзвичайних ситуацій – відображення імовірності виникнення і розвитку надзвичайної ситуації на основі аналізу можливих причин її виникнення, джерела її виникнення в минулому та теперішньому. Прогнозування може носити довгостроковий, короткостроковий чи оперативний характер.

В залежності від масштабу надзвичайних ситуацій розрізняють глобальний, регіональний, імпактний та базовий моніторинги.

Глобальний моніторинг – спостереження за загальносвітовими процесами і явищами в біосфері, їх оцінка і прогнозування можливих змін.

Регіональний моніторинг – спостереження за процесами і явищами в регіонах, де процеси і явища відрізняються по природному характеру чи по антропогенних впливах від звичайних природніх біологічних процесів, їх оцінка і прогнозування можливих змін.

Імпактний моніторинг – спостереження за процесами та явищами в особливо небезпечних зонах та місцях, безпосередньо прилягаючих до джерел забруднюючих речовин, їх оцінка і прогнозування можливих змін.

Базовий моніторинг – спостереження за станом природних систем, на які практично не впливають регіональні антропогенні впливи, їх оцінка і прогнозування можливих змін. Це, як правило, віддалені від промислових районів території, біосферні заповідники.

Функціонування системи моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій забезпечується міністерством по надзвичайним ситуаціям при взаємодії з іншими органами виконавчої влади і їх територіальними органами.

Основними завданнями моніторингу і прогнозування є:

- оперативний збір, обробка і аналіз інформації про потенційні джерела НС природного і технічного характеру;

- прогнозування можливого виникнення НС і їх наслідків на основі оперативної фактичної і прогностичної інформації, яка надходить від відомчих та інших служб спостереження за станом навколишнього середовища, положенням справ на потенційно небезпечних об’єктах та прилеглих до них територій;

- лабораторний контроль, який проводиться з метою виявлення і індикації радіоактивного, хімічного, біологічного (бактеріологічного) зараження (забруднення) об’єктів навколишнього середовища, продуктів харчування, питної води, харчової та фуражної сировини;

- розробка і оцінка ефективності реалізації заходів по відвертанню чи усуненню НС;

- розробка сценаріїв розвитку НС;

- інформаційне забезпечення управління і контролю в області попередження і ліквідації НС;

- створення спеціалізованих геоінформаційних систем, банка даних по джерелам НС та інших інформаційних даних.

1.3.УЗАГАЛЬНЕНА ОЦІНКА НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Узагальнена оцінка НС включає величини соціального, економічного, екологічного ризику та суми соціального, економічного, екологічного збитку. Узагальнену оцінку НС можна дати як до виникнення НС, так і після. Якщо оцінка дається до виникнення НС, вона носить імовірнісний характер і, як правило, використовується з метою запобігання НС. Якщо оцінка проводиться після виникнення НС, вона використовується для розробки заходів, розрахунку сил та засобів, необхідних для ліквідації наслідків.

Оцінка ризику

Ризик – імовірність реалізації негативного впливу на життя та здоров’я людини, на роботу господарського об’єкту та екологічної системи. Ймовірність виникнення НС різного характеру оцінюють шляхом порівняння отриманих результатів з прийнятими критеріями. В якості критеріїв ризику можуть використовуватися:

- величина допустимого ризику;

- величина недопустимого ризику.

Оцінка збитків

Матеріальний збиток складається з: прямого збитку (руйнування промислових об’єктів); непрямого збитку (недоотриманий дохід, товари, матеріальні цінності). Для визначення прямих збитків необхідно знати вартість основних фондів виробництва до та після виникнення НС. Їх різниця становить розмір прямого матеріального збитку. Непрямі збитки складають: недоотримання державної суми податку з обороту, виплати державного страхування за загибель посівів, недоотримання прибутку.

1.4 ПРАВОВІ І ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ УКРАЇНИ

Міжнародне гуманітарне право, яке покликане захищати людину від наслідків війни, і надзвичайних ситуацій, торкається кожного з нас. При яких обставинах і куди можна звертатися, на що посилатися, які права громадянина і який захист йому забезпечується, - все це повинен знати кожний.

Перша Женевська Конвенція, яка підписана в 1864 році, поклала початок міжнародному гуманітарному праву.

У 1949 році були прийняті 4 Женевських Конвенції, які мають силу до цього часу:

І. "Про поліпшення долі поранених і хворих в діючих арміях".

ІІ. "Про поліпшення долі поранених, хворих і осіб, які потерпіли корабельну аварію в складі збройних сил на морі"

ІІІ. "Про поводження з військовополоненими".

ІV. "Про захист цивільного населення під час війни".

МКЧХ як ініціатор міжнародного гуманітарного права в 1963 році прийшов до висновку, що Женевські Конвенції 1949 року, зберігаючи своє значення, стали недостатніми в умовах сучасної війни. Тому Комітет запропонував проекти двох додаткових Протоколів, які обговорювалися на різних рівнях протягом 10 років.

У 1969 році в Стамбулі Міжнародна конференція Червоного Хреста надала МКЧХ офіційний мандат. З цього часу юристи МКЧХ отримали можливість почати підготовчу роботу, результатом якої було прийняття в липні 1977 року в Женеві представниками 102 держав на дипломатичній конференції додаткових Протоколів Женевських Конвенцій 1949 року, які були підписані в Берні в 1977 році і ратифіковані 4 серпня 1989 р.

Вимоги цих Протоколів зобов'язані виконуватися:

а).під час міжнародних збройних конфліктів (Протокол №1);

б).під час не міжнародних збройних конфліктів (Протокол №2).

Починаючи з цього часу ці тексти стали загальним придбанням, на які тепер можна покластися у певних обставинах, і які необхідно знати як фахівцям, так і всьому цивільному населенню.

Дата добавления: 2014-10-17