Організація зведеної команди ПР і ПХЗ

На об'єктах, які продовжують роботу у воєнний час, можуть створюватися невоєнізовані формування ЦО: (зведені рятувальні загони, команди, групи);

- пости радіаційно-хімічного спостереження;

- команди (групи) охорони громадського порядку;

- групи (ланки) по обслуговуванню сховищ і укриттів:

- групи (ланки) по знезараженню та інші формування залежно від особливостей об'єкту.

Основними формуваннями загального призначення на промислових об'єктах є рятувальні, або зведені рятувальні загони (команди).

Організація зведеної рятувальної команди (ЗРК)

- дві рятувальні групи (по 3 рятувальних ланки, в кожному по 8 чол.)

- група аварійно-технічна і механізації, в групі 4 ланки:

- санітарна дружина (5 ланок по 4 чол. і група управління - 4 чол.).

На об'єктах хімічної промисловості основним формуванням загального призначення є зведена команда протирадіаційного і протихімічного захисту (Зв.К ПР і ПХЗ).

- рятувальна група (3 рятувальних ланки по 8 чоловік);

- група механізації (ланка механізації і аварійно-технічна ланка);

На об'єктах енергетики (ТЕЦ) крім рятувальних формувань створюється аварійно-технічна команда по відновленню у складі:

- група електромеханічного устаткування (4 ланки по 5 чоловік);

- група тепломеханічного устаткування (3-4 ланки по 5 чоловік);

- група паливно-транспортного устаткування (3-4 ланки по 5чол.);

- група контрольно-вимірювальних приладів (3-4 ланки по 5 чол.).

Начальником ЦО у навчальному закладі є ректор (директор) навчального закладу. Проректори - його заступники, при цьому обов'язково призначається заступник начальника ЦО по евакуації, начальник оперативної групи, начальник маршруту евакуації.

У великих Вузах ЦО організовується так само, як і на промислових об'єктах. У таких Вузах можуть створюватися штаб і служби ЦО.

Для практичного здійснення заходів щодо розосередження і евакуації особового складу створюється евакуаційна комісія, очолювана одним із проректорів.

Штаб ЦО комплектується з штатних працівників Вузу, не звільнених від основної роботи.

- рятувальні загони (команди), що комплектуються із студентів і постійного складу;

- ланки по обслуговуванню сховищ і укриттів, які комплектуються із співробітників адміністративно-господарського відділу;

Тема 2. МЕТОДИ РОЗРАХУНКУ ЗОН УРАЖЕННЯ ВІД ТЕХНОГЕННИХ ВИБУХІВ І ПОЖЕЖ ТА ПРОТИВИБУХОВИЙ І ПРОТИПОЖЕЖНИЙ ЗАХИСТ

2.1 КЛАСИФІКАЦІЯ ПРИМІЩЕНЬ ПО ПОЖЕЖНІЙ БЕЗБЕЦІ

Головним заходом запобігання пожеж і вибухів є правильний вибір і експлуатація обладнання у вибухо- і пожежонебезпечних приміщеннях. Приміщення поділяються на вибухонебезпечні (В-І, В-Іа, В-Іб, В-Іг, В-П, В-Па) і пожежонебезпечні (П-І, П-П, П-Па, П-Ш) зони.

Вибухонебезпечна зона — це простір, в якому є або можуть з'явитися вибухонебезпечні суміші

Пожежонебезпечна зона — це простір, де можуть знаходитися горючі речовини як при нормальному технологічному процесі, так і при можливих його порушеннях.

Клас В-І — зони приміщень, в котрих виділяються горючі гази і пари в такій кількості і з такими властивостями, що можуть створювати з повітрям або іншими окислювачами вибухонебезпечні суміші при нормальних нетривалих режимах роботи.

Клас В-Іа —зони приміщень, в котрих вибухонебезпечна концентрація газів і пари можлива лише внаслідок аварії або несправності.

КласВ-Іб —ті ж самі зони, що й класу В-Іа, але мають наступні особливості:

— горючі гази мають високу нижню концентраційну межу
поширення полум'я (15% і більше) та різкий запах;

— при аварії в цих зонах можливе утворення лише місцевої!
вибухонебезпечної концентрації, яка поширюється на об'єм, не більший
5% загального об'єму приміщення (зони);

— горючі гази і рідини використовуються у невеликих кількостях
без застосування відкритого полум'я, у витяжних шафах або під
витяжними зонтами.

Якщо об'єм вибухонебезпечної суміші перевищує 5% вільного об'єму приміщення, то все приміщення належить до відповідного класу вибухонебезпеки. Якщо об'єм вибухонебезпечної суміші дорівнює або менший 5% вільного об'єму приміщення, то вибухонебезпечною вважається зона приміщення в межах до 5 м по горизонталі і вертикалі від технологічного апарата, від якого можливе виділення горючих газів або пари ЛЗР. Приміщення за межами вибухонебезпечної зони вважається вибухобезпечним, якщо немає інших факторів, які утворюють вибухонебезпечність.

Клас В-Іг — зовнішні установки, які містять вибухонебезпечні гази, пари, рідини, при цьому вибухонебезпечна концентрація може утворюватися лише внаслідок аварії або несправності.

Клас В-ІІ — зони приміщень, де можливе утворення вибухонебезпечних концентрацій пилу або волокон з повітрям або іншим окислювачем при нормальних, нетривалих режимах роботи.

Клас В-ІІа — зони, аналогічні зонам класу В-ІІ, де вибухонебезпечна концентрація пилу і волокон може утворюватися лише внаслідок аварії або несправності.

Клас П-І — зони приміщень, в котрих застосовуються або зберігаються горючі рідини з температурою спалаху вище 61 °С.

Клас П-ІІ — зони приміщень, де виділяється горючий пил або волокна з нижньою концентраційною межею поширення полум'я понад 65 г/м3 об'єму повітря, або вибухонебезпечного пилу, вміст котрого в повітрі приміщень не досягає вибухонебезпечних концентрацій.

Клас П-ІІа — зони приміщень, в котрих є тверді або волокнисті горючі речовини. Горючий пил і волокна не виділяються.

Клас П-ІІІ — зовнішні установки, де застосовуються або зберігаються горючі рідини з температурою спалаху пари понад 61 °С, а також тверді горючі речовини.

Клас зони визначають технологи спільно з електриками проектної або експлуатаційної організації, виходячи з характеристики навколишнього середовища.

Згідно з ПУЕ, в пожежонебезпечних зонах використовується електрообладнання закритого типу, внутрішній простір котрого відділений від зовнішнього середовища оболонкою. Апаратуру управління і захисту, світильники рекомендується застосовувати в пилонепроникному виконанні. Вся електропроводка повинна мати надійну ізоляцію. У вибухонебезпечних зонах та в зовнішніх установках слід використовувати вибухозахищене обладнання, виготовлене згідно з ГОСТ 12.2.020-76. Пускову апаратуру, магнітні пускачі для класів В-І та В-ІІ необхідно виносити за межі вибухонебезпечних приміщень з дистанційним керуванням. Проводи у вибухонебезпечних приміщеннях мають прокладатися у металевих трубах. Може використовуватися броньований кабель. Світильники для класів В-І, В-ІІ, В-ІІа також повинні мати вибухозахищене виконання.

За вибухопожежною та пожежною небезпекою приміщення та будинки поділяють на категорії А, Б, В, Г та Д, а зовнішні установки – на категорії А_з, Б_з, В_з, Г_з та Д_з.

Таблиця 1. Категорії приміщень за вибухопожежною і пожежною небезпекою.

Категорія приміщення	Характеристика речовин і матеріалів, що знаходяться (обертаються) у приміщенні
А (Вибухопожежо-небезпечна)	Горючі гази (ГГ), легкозаймисті рідини (ЛЗР) з температурою спалаху не більше 28^оС у такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні газопароповітряні суміші, у разі займання яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху у приміщенні, який перевищує 5 кПа. Речовини і матеріали, здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним, у такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа.
Б(Вибухопожежо-небезпечна)	Горючий пил, волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28^оC, горючі рідини (ГР) в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, у разі займання яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху у приміщенні, що перевищує 5 кПа.
В Пожежонебезпечна	Горючі гази (ГГ), легкозаймисті, горючі і важкогорючі рідини, а також речовини та матеріали, які здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним вибухати і горіти або тільки горіти; горючий пил і волокна, тверді горючі та важкогорючі речовини і матеріали, за умови, що приміщення, в яких вони знаходяться (обертаються), не відносяться до категорій А, Б та якщо питоме пожежне навантаження для твердих і рідких легкозаймистих та горючих речовин на окремих ділянках, площею не менше 10 м², перевищує 180 МДж/м².
Г	Речовини і матеріали, що вказані вище для категорій приміщень А, Б, В (крім горючих газів) у такій кількості, що їх питоме пожежне навантаження для твердих і рідких горючих речовин на окремих ділянках площею не менше 10 м² кожна, не перевищує 180 МДж/м², а також, негорючі речовини і/або матеріали в холодному стані, за умови, що приміщення, в яких знаходяться (обертаються) вищевказані речовини і матеріали, не відносяться до категорій А, Б і В.
Д	Негорючі речовини і матеріали у гарячому, розпеченому або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор та полум'я; горючі гази (ГГ), рідини та тверді речовини, що спалюються або утилізуються як паливо.

Примітка 1. Площа окремих ділянок для твердих і рідких важкогорючих, горючих та легкозаймистих речовин, що утворюють пожежне навантаження, визначають за розмірами проекції їх площі розміщення (складування), а також площі розливу під час розрахункових аварій на горизонтальну поверхню підлоги.

Примітка 2. Приміщення відноситься до категорії В, якщо його площа менше або дорівнює 10 м² і в ньому знаходяться (обертаються) горючі матеріали і речовини, що утворюють пожежне навантаження, за умови, що приміщення не відноситься до категорії А і Б.

Відповідно до ДБН ІП 201-85 будинки і споруди поділяються на 8

Ступінь вогнестійкості
І	Будинки з несучими загороджувальними конструкціями з природного або штучних кам’яних матеріалів, бетону чи залізобетону із застосуванням листових та плитових негорючих матеріалів
ІІ	- // - У покриттях будинків допускається застосування незахищених сталевих конструкцій
ІІІ	- // - Для перекриттів допускається використання деревяних конструкцій, а також плитових матеріалів. До елементів покриття не ставляться вимоги щодо меж поширення вогню, при цьому елементи покриття з деревини піддаються вогнезахисній обробці.
ІІІа	Будинки переважно з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса – зі сталевими незахищених конструкцій, загороджувальні конструкції – зі сталевих профільованих листів або інших негорючих листових матеріалів із важкогорючим утеплювачем.
ІІІб	Будинки переважно одноповерхові з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса – з цільної або клеєної деревини, піддані обробці, яка забезпечує необхідну межу поширення вогню.
ІV	-//- До елементів покриття не ставляться вимоги щодо меж вогнестійкості і меж поширення вогню, при цьому елементи покриття з деревини піддаються обробці.
IVа	Будинки переважно одноповерхові з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса – зі сталевих не захищених загороджувальних конструкцій – зі сталевих профільованих листів або інших негорючих матеріалів з горючим утеплювачем.
V	Будинки, до несучих та загороджувальних конструкцій не ставляться вимоги щодо меж вогнестійкості та поширення вогню

Межа вогнестійкості, вимірювана в годинах, визначається здатністю несучих конструкцій протистояти вогню без обвалювань, прогинів, тріщин, і отворів, через які проникають продукти горіння.

Вона становить для будинків І ступеня вогнестійкості – понад 2 годин;

ІІ ступеня - до 2 годин; ІІІ ступеня - 1,5 години; ІV ступеня - 1 година.

2.2 РОЗРАХУНОК ЗОН УРАЖЕННЯ ПРИ ВИБУХІ БОЄПРИПАСІВ І ГАЗОПОВІТРЯНИХ СУМІШЕЙ

При вибуху боєприпасів необхідно також визначити силу тиску на будівлі і споруди. Силу тиску визначають по формулі:

Rmin - мінімальна можліва відстань до центру вібуху, м (визначається шляхом реального виміру на місцевості чи у відповідності з масштабом плану чи топографічної карті).

При виникненні надзвичайних ситуацій пов'язаних з вибухами керівникам необхідно оцінити обстановку, яка в основному зводиться до визначення руйнувань будівель і промислових споруд. Щоб виконати це завдання потрібно провести розрахунки, пов'язані з визначенням перепаду тиску в точці вибуху.

Руйнування і пошкодження будівель, споруд, технологічних установок, ємкостей і трубопроводів на підприємствах з вибухо- і пожежонебезпечною технологією може привести до витоку газоподібних або зріджених вуглецевих продуктів. При перемішуванні вуглеводневих продуктів з повітрям утворюються вибухо- або пожежонебезпечні суміші.

При вибуху газоповітряної суміші утворюється вогнище вибуху з ударною хвилею, що викликає руйнування будівель, споруд, технологічного устаткування аналогічно тому, як це походить від ударної хвилі ядерного вибуху.

При вибухах 50 % енергії йде на створення ударної хвилі. Ударна хвиля утворюється при перепаді тиску ΔР.

Визначаємо величину перепаду тиску ΔР по формулі:

Для того, щоб визначити силу тиску, що діє на промислові споруди, спочатку потрібно визначити силу швидкісного натиску повітря Рск:

Момент сили ваги (що утримує) обчислюваний за формулою:

У результаті проведених розрахунків, ми отримали, що при вибуху ємності з пропаном в кількості 150 т утворюється перекидний момент 813,108 кН/м, а утримуючий момент складає 188,352 кН/м. Оскільки М_в < М_п, то кран впаде при вибуху такої ємкості.

до 0,1 кг/см2 - будівлі і споруди отримують слабкі руйнування (вибиті стекла, зірваний шифер, облицьовування);

0,1ч0,3 кг/см2 - будівлі і споруди отримують середні руйнування (зруйновані дахи будівель, тріщини стін і елементів конструкції), але будівля підлягає відновленню;

0,3ч0,7 кг/см2 - будівлі і споруди отримують сильні руйнування (розвалені стіни, ремонту не підлягає), але підвали цілі;

Таким чином, будівлі отримують сильні пошкодження при вибуху ємності з пропаном у кількості 150 т, який відбувся на відстані 380 м від МВС України 12 квітня 1995 р.