Вибухозахист

Оцінка

0,1ч0,3 кг/см2 - будівлі і споруди отримують середні руйнування (зруйновані дахи будівель, тріщини стін і елементів конструкції), але будівля підлягає відновленню;

0,3ч0,7 кг/см2 - будівлі і споруди отримують сильні руйнування (розвалені стіни, ремонту не підлягає), але підвали цілі;

вище 0,7 кг/см2 - повне руйнування.

При виникненні надзвичайних ситуацій пов'язаних з вибухами керівникам необхідно оцінити обстановку, яка в основному зводиться до визначення руйнувань будівель і промислових споруд. Щоб виконати це завдання потрібно провести розрахунки, пов'язані з визначенням перепаду тиску в точці вибуху.

Руйнування і пошкодження будівель, споруд, технологічних установок, ємкостей і трубопроводів на підприємствах з вибухо- і пожежонебезпечною технологією може привести до витоку газоподібних або зріджених вуглецевих продуктів. При перемішуванні вуглеводневих продуктів з повітрям утворюються вибухо- або пожежнонебезпечні суміші.

Вибух – надзвичайно швидка хімічна реакція, що супроводжується виділенням енергії та утворенням стиснутих газів, здатних виконувати механічну роботу.

Виділення енергії при вибуху є істотно більш швидким, ніж інші форми виділення енергії в подібних умовах. Однак просте виділення енергії ще не означає, що відбувся вибух. Поняття вибуху пов'язане із сильною механічною дією, тобто з появою механічних сил, прикладених до середовища та окремих тіл, що оточують місце вибуху. Процес виділення чи передачі енергії поширюється зі швидкістю, що помітно перевищує швидкість розширення вибухових газів. Звичайно при вибуху початкова швидкість розширення газів сягає близько одного кілометра за секунду.

Для більшості газів температура вибуху коливається в межах 1200°С- 1700°С, а тиск у нормальних умовах не перевищує 1,2 МПа, але при збільшенні концентрації кисню тиск вибуху може досягати 2 МПа.

Хімічна природа вибуху і пожежі є однаковою. Але якщо в процесі пожежі людина може захищати своє життя, то при вибуху блискавичність цього процесу зводить можливість захисту до мінімуму. Вибух, як правило, є наслідком пожежі, хоча існує один різновид вибуху, який минає фазу пожежі – це так званий об’ємний вибух.

Об’ємний вибух виникає при наявності вибухонебезпечної концентрації пальних газів чи випарів легкозаймистих речовин у всьому об'ємі, що займають газ (випари) і джерела запалювання. Таке може відбутися при витоку газу в замкнутому просторі чи на відкритій місцевості у безвітряну погоду в балках, при тривалих випарах легкозаймистих речовин.

Розрізняють наступні види вибухів:

- спалах;

- детонація;

- об’ємний вибух;

- газопилові хмари у замкнутому і відкритому просторі;

- киплячих рідин, що виділяють пар.

Детонація – згоряння вибухової речовини зі швидкістю переміщення фронту полум'я з ударною хвилею, яка перевищує 2000-3000 м/с.

Вибух у замкнутому просторі – вибух, що відбувається усередині герметичної ємності з піковим тиском у сотні кПа. Вибух у замкнутому просторі розповсюджений, насамперед, на промислових об'єктах. До вибухонебезпечного устаткування та установок за цим видом вибухів відносять:

- установки, що працюють під тиском (газгольдер, ректифікаційна колона, балони зі стиснутим і зрідженим газом);

- компресорні установки;

- повітропроводи, аспираційні системи;

- газове устаткування;

- парові казани.

Головною ознакою вибуху є миттєва зміна тиску, що залежить від температури та об’єму продуктів горіння. Завдання попередження вибуху у виробничих будівлях та спорудах вирішують на стадії їх проектування з урахуванням не тільки економічної ефективності технологічного процесу, але й безпеки. Навантаження, яке виникає при вибуху, на огороджувальні будівельні конструкції може досягати сотень тисяч Па, що значно перевищує допустимий тиск, при якому такі конструкції зберігають несучу здатність й цілісність.

До вибухонебезпечних речовин відносяться: нітротолуол, динітротолуол, тринітротолуол, нітробензол, динітробензол, тринітробензол, нітрогліцерин, динітрогліцерин, тринітроглицерін, тринітроцелулоза, пікринова кислота, гексаметилентрипероксиддіамін, діперекис ацетону, пластит, амонід, гексоген, тетра-зен, тетріл, гримуча ртуть, гримуче срібло і т.д. Найбільш розповсюдженою вибуховою речовиною є тротил (тринітротолуол). У зв’язку з його частим використанням силу вибуху різних вибухонебезпечних речовин порівнюють із силою вибуху тротилу.

Вибухонебезпечна зона – це простір, у якому знаходиться чи може знаходитись вибухонебезпечна суміш.

Вибух поєднує в собі комплекс небезпек, смертельних для незахищеної і ненавченої людини:

- ударна хвиля, шум;

- теплове випромінювання;

- газоподібні продукти вибуху;

- осколки і фрагменти будинку, ґрунту, що летять і т.д.;

- яскраве світло.

Способи і засоби захисту від ударної хвилі:

- захист відстанню;

- захист перешкодою;

- зменшення площі впливу ударної хвилі на людину.

До заходів гарантування вибухобезпеки відносять:

- використання запобіжних конструкцій (легкоскидні конструкції, захисні приміщення, укриття);

- використання сигналізації про накопичення вибухонебезпечних газів і парів;

- локалізаці вибуху;

- усунення джерел запалення і детонації;

- флегматизація джерел запалення;

- влаштування вогнеперешкод;

- вибухопридушення.

2.3 ОЦІНКА ПОЖЕЖНОЇ ОБСТАНОВКИ

Пожежна обстановка - сукупність наслідків впливу вражаючих факторів НС, у результаті яких виникають пожежі, які впливають на життєдіяльність людей.

Для оцінки пожежної обстановки необхідно провести такі заходи:

· визначити вид, масштаб і характер пожежі;

· провести аналіз впливу пожежі на стійкість окремих елементів і об’єкту в цілому, а також на життєдіяльність населення;

· вибрати найбільш доцільні дії пожежних підрозділів та формувань ЦО з локалізації і гасіння пожежі, евакуації при необхідності людей і матеріальних цінностей із зони пожежі.

Основна причина виникнення пожеж – необережне поводження з вогнем, порушення правил пожежної безпеки. Крім того, вони можуть виникнути в наслідок природних явищ (грозові розряди, землетруси).

Пожежа характеризується видом, масштабом або щільністю, розвитком і швидкістю поширення, тепловою радіацією, тривалістю горіння, температурою горіння, зоною задимлення.

Види пожеж: окремі, масові, суцільні, вогневий шторм, лісові, степові, торф’яні, тління, горіння в завалах.

Розвиток і швидкість поширення пожеж визначається ступенем вогнестійкості будинку, відстанню між ними, щільністю забудови, метеоумовами і порою року.

Розвиток пожеж незалежно від їх розмірів і місця виникнення відбувається за однією загальною закономірністю і поділяється на три фази:

· І фаза – поширення полум’я від початкового горіння до охоплення великої частини горючих матеріалів. Ця фаза характеризується спочатку порівняно невеликою температурою і швидкістю поширення вогню, тому пожежа можу бути ліквідована у перші 15-20 хвилин за короткий час обмеженими засобами. Тривалість фази до 2 годин в залежності від вогнестійкості будинків.;

· ІІ фаза – стале горіння до моменту обвалення конструкцій, тривалість ві 1 до 4 годин;

· ІІІ фаза – вигоряння матеріалів завалених конструкцій при невеликих швидкостях горіння і теплової радіації, тривалість від2 до 5 годин.

Залежно від масштабів пожеж застосовують ту чи іншу тактику ведення боротьби з ним, та залучають відповідні сили і засоби. Це може бути окрема тема для вивчення.

Отже, оцінка обстановки при виникненні надзвичайних ситуацій потребує значних об’ємів знань умінь і навичок, досвіду проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження.

Пожежа – неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що

розповсюджується у часі і просторі.

Наслідки пожеж не обмежуються суто матеріальними втратами. Найвідчутнішими, безперечно, є соціальні наслідки, які, передусім, пов'язуються з загибеллю і травмуванням людей, а також пошкодженням їх фізичного та психологічного стану, зростанням захворюваності населення, підвищенням соціальної напруги у суспільстві внаслідок втрати житлового фонду, позбавленням робочих місць тощо.

Цілком природно, що існує безпосередня зацікавленість у зниженні вірогідності виникнення пожеж і зменшенні шкоди від пожеж. Досягнення цієї мети є досить актуальним і складним соціально-економічним завданням, вирішенню якого повинні сприяти системи пожежної безпеки.

Не зважаючи на те, що за останні 7-8 років в Україні намітилась стійка тенденція до зниження кількості пожеж з 52000 до 41000 на рік, в цілому ця проблема залишається дуже гострою. Кількість загиблих становить 2400-2460 людей на рік, серед них 120-150 дітей. Щодня в країні виникає, в середньому, біля 120 пожеж, на яких гине 5-7 чоловік, отримує травми 4 чоловіки. Збитки від пожеж складають близько 2,0 млрд. грн. на рік.

Абсолютна більшість пожеж виникає безпосередньо з вини людей.

Наведені дані свідчать, що стан і рівень пожежної безпеки в Україні, потребують негайного і суттєвого покращення.

Дата добавления: 2014-10-17