Тема 13. 1. Аграрне виробництво – особлива форма вкладення капіталу

План

1. Аграрне виробництво – особлива форма вкладення капіталу.

2. Капітал у сфері обігу. Торговельний прибуток.

3. Позичковий капітал та позичковий відсоток.

Міні-лексикон: абсолютна земельна рента, агропромислова інтеграція, агропромисловий комплекс, диференціальна земельна рента, земельна рента, земельний кадастр, земельні відносини, землеволодіння, землекористування, оренда землі, орендна плата, сільське господарство, ціна землі, якісна неоднорідність землі.

1. Аграрне виробництво – особлива форма вкладення капіталу.

Аграрні відносини — це складова частина економічних відносин, які виникають у сільському господарстві з приводу володіння і використання землі як головного засобу сільськогосподарського виробництва, а також виробництва, розподілу, обміну і споживання сільськогосподарської продукції та послуг.

Рис 12.1.Суб'єкти аграрних відносин

Взаємодія суб'єктів аграрних відносин є основою економічних відносин у цьому секторі.

Земельна рента (від фр. Rendrе-«віддана») — це ціна, що сплачується за використання землі, кількість якої (запаси) суворо обмежена. Саме унікальні умови пропонування землі — їх фіксована кількість — відрізняють рентні платежі від заробітної плати, відсотка прибутку.

Причиною її є природні монополії, характерні для сільського господарства, які породжують відповідно 3 основних види земельної ренти: диференційна, абсолютна й монопольна (рис. 12.2.).

Рис. 12.2 Види земельної ренти

Рента, яка сплачується з усіх видів земельних ділянок незалежно від їх якості, називається абсолютною рентою. Її причиною є: 1) монополія на землю як на об'єкт власності, 2) відчуження землі в оренду.

На рис. 12.3 крива SS показує пропонування орної землі гір­шої якості, що є в країні (відрізок OS), а крива D₂ — попит орен­дарів на використання цієї землі для вирощування, наприклад, (цукрового буряка). Попит на землю гіршої якості є похідним, тобто залежить від попиту і цін на вироблену продукцію на ринках цієї продукції. На рис. 14.3 ми бачимо, що абсолютна рента з гірших ділянок мінлива. Оскільки крива пропозиції цих земель абсолютно нееластична (SS), то єдиним визначником земельної ренти є попит.

Рис. 12.3 Визначення абсолютної земельної ренти.

Диференціальна земельна рента сплачується підприємцем-орендарем за використання у землеробстві кращих і середніх земель (за родючістю чи місцезнаходженням). На рис. 12.4 показано, що підприємці — орендарі кращих і середніх земельних ділянок сплачують власникам цих земель водночас абсолютну земельну ренту і диференціальну ренту. Абсолютна рента R_а сплачується з усіх земель (кращих, середніх і гірших), що здаються в оренду, її величина вимірюється площиною 0R_aE₃S, а диференціальна — лише з кращих і середніх (R_д1і R_д2).

Рис. 12.4 Рента з кращих і середніх земель

Умови створення диференційної ренти:

Рис. 12.5 Умови створення диференційної ренти I i II

Крім диференційної та абсолютної ренти, існує монопольна рента(рис. 12.6). Вона утворюється через обмеженість і невідтворюваність земель особливої якості чи певних кліматичних умов. Тільки на певних землях і за певних природно - кліматичних умов можливе виробництво сільськогосподарських продуктів з особливими унікальними якісними характеристиками (наприклад, особливих сортів винограду та вина із нього, чаю, тютюну, трояндової олії).

Рис. 12.6Причини, умови формування, джерела та форми вилучення монопольної ренти

Рента є показником обмеженості чинника виробництва — землі та інформує про це виробників-підприємців, допомагаючи їм вибирати найприйнятніше з погляду суспільства використання цього чинника виробництва. Вона є необхідним елементом при виборі найкращого варіанта поєднання чинників виробництва у землеробстві: як на рівні господарств, так і на рівні всієї галузі.

Крім ренти, орендна оплата може містити амортизацію за використання капіталу, вкладеного в землю, та відсоток на нього (рис 12.7.)

Рис 12.7. Структура орендної плати

В умовах ринкової економіки земля не лише здається в оренду, а є об'єктом купівлі-продажу, отже, має ціну.

Рис 12.8. Мета купівлі землі

На відміну від інших товарів, земля — особливий товар, ціна якого ґрунтується не на вартості, а на тому доході, який вона приносить своєму власникові, — ренті. Ціна землі — це дисконтований потік її доходу (ренти).

Ціна землі прямо пропорційна величині ренти і обернено пропорційна ставці позичкового відсотка. Так, якщо ділянка землі приносить щорічно R доходу (ренти), а ставка позичкового відсотка дорівнює S, то поточна ціна ділян­ки визначатиметься за формулою.

Σ = (R/S)*100%.

Пропозиція землі на ринку нееластична, тому що кількість землі, придатної для обробки, є фіксованою величиною.

Фіксований (у конкретний час) обсяг сукупної пропозиції землі визначає криву пропозиції на землю як абсо­лютно нееластичну. Тобто пропозиція землі не може бути збільшена навіть за умови підвищення ціни на землю (рис.12.9.).

Рис. 12.9. Пропозиція землі

(Q — величина земельних угідь (га); Р — ціна 1 га; SТ — пропози­ція землі.

Попит на землю еластичний і має тенденцію зростати, що зумовлює підвищення ціни на землю. Особливо швидко підвищуються ціни на земельні ділянки в містах, оскільки зростають рента і попит на ділянки під забудову.

У сучасних умовах власність на землю в різних країнах має такі форми (рис.12.10).

Рис. 12.10 Форми власності на землю.

Наявність різних форм власності на землю і землекористування є основою багатоукладності сільського господарства. Світова практика показує, що в аграрному секторі ефективно функціонують різноманітні за розмірами і формами власності види підприємств — дрібні, середні й великі, засновані на повній власності на землю, частковій власності й оренді; сімейні ферми, сільськогосподарські кооперативи і корпорації.

2. Капітал у сфері обігу. Торговельний прибуток.

		Торговий капітал являє собою частину промислового капіталу, яка відособилася і обслуговує процес реалізації товарів.

3. Позичковий капітал та позичковий відсоток.

Позичковий капітал сфери обміну — це грошовий капітал, що надається в позичку його власником іншому власнику-підприємцю на певний час, на умовах повернення за плату у вигляді відсотка.

Головною установою, яка обслуговує рух грошового позичкового капіталу, є банк. Усі банки як фінансові установи організаційно впорядковані в банківську систему — сукупність різних видів національних банків і кредитних установ, що діють у межах грошово-кредитного механізму.

У господарській практиці позичковий капітал рухається у формі кредиту. Отже, кредит – форма руху позичкового капіталу. За сутністю він є позичкою в грошовій або в товарній формі на умовах повернення із сплатою відсотка.

Суспільне відтворення. Суспільний продукт і його основні форми

Дата добавления: 2014-10-17