Предмет курсу, мета, завдання та структура. Основні поняття, вивчення сфер культури, проблеми співвідношення

ЛЕКЦІЯ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ КУЛЬТУРИ. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ТА ІСТОРІОГРАФІЯ КУЛЬТУРИ

План

Тема 16.

План

Тема 15

Час

ВНП

План

Тема 14

План

1 Суспільне відтворення: сутність і види. Просте і розширене відтворення.

2 Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення суспільного продукту.

3 Валовий внутрішній продукт. Чистий національний продукт і національний дохід.

4 Національне багатство: його зміст і структура.

Мiнi-лексикон: валовий внутрiшнiй продукт (ВВП), валовий національний продукт (ВНП), відтворення, національне багатство, національний дохід, просте суспільне відтворення, розширене суспільне відтворення, сукупний суспільний продукт, тіньова економіка, чистий внутрiшнiй продукт (ЧВП).

1. Сутність i види економічного відтворення

2 Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення суспільного продукту

Натурально-речова форма	Вартісна (цінова) форма
1. Матеріальні блага: А) засоби виробництва; Б) предмети споживання	За трудовою теорією вартості: w = c + v + m і Ц= c + v + p, c – вартість засобів виробництва; v – вартість робочої сили; m додаткова вартість
2.Послуги матеріальні і нематеріальні	За неокласичною теорією – це сукупність цін засобів виробництва, робочої сили (зарплата) і прибутку

Форми суспільного продукту

(національні рахунки)

ВНП – це ринкова вартість товарів і послуг, вироблених з використанням внутрішніх ресурсів країни протягом певного періоду (без подвійного рахунку). Це вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених економікою	NX – чистий експорт (2,5%)	Чисті надходження з-за кордону	Амортизація
G – державні закупівлі (20,6 %)	ВВП – це продукція, створена факторами виробництва в країні, незалежно від того, хто ними володіє	ЧНП – валовий національний продукт за відрахуванням амортизації	Непрямі податки
І – інвестиції (16,3%)	НД – це сукупний дохід в економіці, отриманий власниками факторів виробництва: праці, капіталу і землі (зарплати, прибутку, ренти, процента)	Проценти і рентні доходи	Частки факторів виробництва в НД
С – споживання (65,5%) (споживчі витрати населення)	Прибутки
Дохід самостійно зайнятих
Виплати найманим робітникам
	Структура витрат у ВНП	Визначення ВВП	Визначення ЧНП	Визначення НД

3 Валовий внутрішній продукт. Чистий національний продукт і національний дохід.

МЕТОДИ ВИМІРЮВАННЯ ВВП

Витратний (за витратами)

Дохідний (за доходами)

Виробничий (за виробленою продукцією)

С – витрати домашніх господарств на споживання

Зарплата – виплати підприємств і державні внески

Це сукупність доданої вартості в усіх галузях

І – сумарні приватні внутрішні інвестиції, витрати фірм на купівлю обладнання, будівництво

Рента – доходи, які отримують власники землі; дохід від нерухомості

Від валової продукції відраховується вартість проміжного продукту й отримується вартість кінцевого продукту, або додана вартість

G – державні закупівлі товарів і послуг, ресурсів, робочої сили

Процент – дохід власників грошового капіталу

NX (Xn) – іноземні закупівлі: експорт – імпорт = чистий експорт

Прибуток корпорацій – дохід, який залишається після виплати зарплати, ренти, процентів

ВНП = С + І + G + NX (Xn)  

Платежі, не включені в дохід: амортизація, непрямі податки

ВНП = Z + R +K + P + A + Nб

Річні витрати на купівлю товарів та послуг

=

Грошові доходи, отримані від виробництва продукції за рік

Канада	Фран-цiя	Німеч-чина	Італія	Нідер-ланди	Норве-гія	Швеція	Велика Брита нія	США	Украї на
3-8		4-24	6-24	5-22	5-16	4-17	2-15	2-26	60-65

Макроекономічні показники

Одиниця вимірювання, млрд. грн.

Валовий внутрiшнiй продукт(ВВП).……………………… Відшкодування спожитого капіталу………………………. Чистий внутрiшнiй продукт(ЧВП)………………………….. Чисті iноземнi фарторнi доходи, зароблені за кордоном… Непрямі податки на бізнес………………………………….. Національний дохід (НД)……………………………………. Внески на соціальне страхування………………………… Податки на прибутки корпорацiй………………………… Нерозподiленi прибутки корпорацій……………………… Трансфертні платежі……………………………………… Особистий дохід (ОД)…………………………………… Особисті податки…………………………………………. Використовуваний дохід (ВД)………………………………

-716 -12 -553 -626 -203 -135 [phone]

4 Національне багатство: його зміст і структура.

P P

Y Y

Економічний розвиток. Зайнятість, відтворення робочої сили та їх регулювання державою

1. Економічний розвиток та економічне зростання.

2. Економічні цикли: сутність, види. Економічні кризи.

3. Зайнятість: сутність і форми. Зайнятість і відтворення сукупної робочої сили.

4. Неповна зайнятість і рівень безробіття. Види і форми безробіття.

5. Державне регулювання зайнятості в Україні.

Міні-лексикон: депресія (застій), економічна криза, економічне зростання, економічний цикл (хвиля), інвестиція, інвестування, моделі економічного зростання, нагромадження капіталу, норма нагромадження, рецесія, темпи

економічного зростання, циклічність розвитку економіки, чинника економічного зростання, безробіття, вимушена неповна зайнятість, економічно активне населення, ефективність зайнятості, зайнятість, людський капітал, неповна зайнятість, особистий чинник виробництва, повна зайнятість, продуктивна сила людської праці, рівень безробіття, розширене відтворення сукупної робочої сили, структурне безробіття, сукупна робоча сила, форми зайнятості, фракційне безробіття, циклічне безробіття.

1 Економічний розвиток та економічне зростання

ПОКАЗНИКИ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАНННЯ (ЕЗ) (політекономічний аспект)
Кількісні показники ЕЗ (з погляду продуктивних сил)	Якісні показники соціально-економічного зростання
· Характеризують абсолютні результати ЕЗ – темпи, динаміку зростання ВНП, НД (динамічні показники). · Статичні показники розрахунку ВНП, НД на душу населення в базових і поточних цінах. · Показник життєвого рівня – кількість життєвих благ на душу населення (НД на душу населення). · Зростання зайнятості. · Кількісні показники ефективності факторів виробництва: – продуктивність живої праці; – фондовіддача, капіталоозброєність, капіталомісткість; – матеріаломісткість	· Підсумковим показником є соціально-економічний прогрес суспільства. · Показник якості життя і багатства в широкому розумінні. · Показник індексу людського розрахунку (ІЛР). · Показник чистого економічного добробуту – це ВНП на душу населення мінус негативні наслідки і плюс оцінка дозвілля. · Урахування показників негативного наслідку. · Розрив у доходах між 20% найбагатших і 20% найбідніших

14.2 Економічні цикли: сутність, види. Економічні кризи

ФАЗИ ПРОМИСЛОВОГО ЦИКЛУ (класичне трактування)
Криза	Депресія	Пожвавлення	Перенесення (зростання)
· Різке порушення еко-номічної рівноваги між виробництвом (пропо-зицією) і споживанням (попитом). · Проявляється в абсо-лютному падінні вироб-ництва; масових банк-рутствах, зростанні без-робіття, зниженні жит-тєвого рівня, падінні цін і доходів; порушенні грошово-кредитної та фінансової систем, ускладненні збуту про-дукції, падінні прибут-ків, інвестицій, нестачі грошових засобів, зрос-танні ставки позикового процента тощо. · Основна фаза циклу. Переходить у депресію	· Застій виробництва, який може тривати певний час. · На цій фазі відбува-ється поступова реалі-зація товарів, стихійно відновлюється пору-шення пропорції між пропозицією і попи-том. · Підприємці шука-ють способи зниження собівартості товарів для отримання нор-мального прибутку в умовах падіння цін. · Починається процес оновлення, удоскона-лення, модернізації виробництва, зростає попит на гроші, кредити – починається пожвавлення	· Поступово починає зростати попит на засоби виробництва й робочу силу, зрос-тають прибутки й зарплата, зменшу-ється рівень безро-біття, зростає по-пит на грошовий капітал. · Відбувається зростання вироб-ництва й досягнен-ня того обсягу, рівня, з якого по-чався спад, криза	· На цій фазі економіка виходить на рівень, який пе-ревищує поперед-ній пік зростання. · Зростають плато-спроможний попит і пропозиція, при-бутки, курси цінних паперів і спекуляція ними. · Поступово про-позиція починає відриватися від попиту, бо темпи економічного зростання почина-ють випереджати темпи зростання платоспроможності

економічний цикл

піднесення процвітання

криза депресія

відтворювальні

галузеві

територіальні

3. Зайнятість: сутність і форми. Зайнятість і відтворення сукупної робочої сили

Норма активності (На) – відношення кількості зайнятих (Кз) до всього населення (Кн):

Раціональність використання трудових ресурсів, або працездатного населення, як відношення зайнятих до трудових ресурсів

Норма зайнятості – процент зайнятих серед працівників певної групи (за статтю, професіями, галузями тощо)

14.4 Неповна зайнятість і рівень безробіття. Види і форми безробіття.

Господарський механізм у системі суспільного відтворення. Держава та її економічні функції

1. Господарський механізм, його сутність та елементи.

2. Державне регулювання суспільного відтворення та його форми. Планування і програмування.

3. Держава як суб’єкт економічних відносин. Економічні функції держави.

Міні-лексикон: бюджетна система, господарський механізм, державне регулювання економіки, державний бюджет, державні витрати, державні доходи, дефіцит бюджету, фінанси, фінансова система, державний сектор, економічні функції держави, економічні блага, економічні функції, об’єкти державного регулювання економіки, основні економічні функції держави, ринковий механізм і ринкова конкуренція, суспільні блага, суспільні ресурси, транснаціональні витрати, функція.

1 Господарський механізм, його сутність та елементи

Адміністративні

Організаційно структурна перебудова

Плановий виробничий контракт з підприємством, організацією

Забезпечення паливними та природними ресурсами

Основні методи державного регулювання

Суть і структура світового господарства. Форми міжнародних економічних відносин

1 Світове господарство, його сутність і структура. Міжнародний поділ праці.

2. Інтернаціоналізація господарських відносин і продуктивних сил. Міжнародна економічна інтеграція.

3 Міжнародні економічні відносини.

Міні-лексикон: економічна інтеграція, інтернаціоналізація виробництва, міжнародна кооперація, міжнародна спеціалізація, міжнародний поділ праці, світове господарство, транснаціоналізація, транснаціональна корпорація. міжнародна валютна система, міжнародна торгівля, міжнародна трудова міграція, міжнародне науково-технічне співробітництво, міжнародний рух капіталу, міжнародні валютні відносини, міжнародні економічні відносини.

1.Світове господарство, його сутність і структура

Риси світового господарства

Міжнародний поділ праці і спеціалізація

2. Інтернаціоналізація господарських відносин і продуктивних сил. Міжнародна економічна інтеграція.

ПЛАН

1. Предмет, мета, завдання та структура курсу. Основні поняття, вивчення сфер культури, проблеми співвідношення.

2. Історичний розвиток уявлень про культуру.

3. Культура та суспільство, культура та цивілізація – тенденції розвитку. Соціокультурна динаміка та сфери культурної діяльності

4. Культура і особистість. Культурна політика

Критерієм освіченості та фахової приналежності спеціаліста, його рівнем вихованості та інтелігентності виступає ступінь залучення людини до духовних цінностей, гуманістичних ідей на фоні характерних для нашого часу прагматизму та раціоналізму. Розуміння культурно-історичної спадщини та вміння орієнтуватися в сучасному соціокультурному просторі сприяє збереженню та усвідомленню докорінного життєвого досвіду людства.

Головна мета курсу спрямована на збагачення та розширення гуманітарної підготовки студентів, формування творчо-інтелектуальної активності; на отримання фундаментальних загальнонаукових і фахових знань; ознайомлення з традиційною i світовою культурою та розкриття її семантики; на поглиблення знань з історії та теорії культури, визначення актуальності культури.

Якщо технократичне мислення вiдсуває на заднiй план мистецтво, лiтературу, релiгiю, фiлософiю i саму людину, то культурологiчний пiдхiд допомагає усвiдомити важливiсть феноменiв суспiльної свiдомостi. Історія художньої культури дaє змогу осмислити як єдиний комплекс мiфологiю, релiгiю, фiлософiю, мистецтво, етичнi норми та естетичнi смаки. Вивчення культури як суспільного явища допоможе пояснити процеси формування духовних та соціальних цінностей людського життя. Виявлення комплексу взаємопов’язаних культурно-мистецьких явищ в суспільстві дозволить систематизувати і упорядкувати різноманіття форм людської діяльності.

У ходi культурної практики кожна людина повинна соцiально визначити цiнностi та смисл приватного життя, мiжособистiсних стосунків, моралi, побутової етики, тобто освоїти повсякденний пласт культури. В той же час суспiльне буття i свiдомicть являють собою сукупнicть спецiалiзованих сфер культури, що включає процеси соцiального порядку, життєзабезпечення та економiчної, полiтичної i правової взаємодії, а також фiлософії, соцiологiї, психологiї тощо.

Спираючись на дані археології, етнографії, палеоантропології, історичної географії та інших допоміжних історичних дисциплін, історія художньої культури висуває припущення про походження культури, про первинні факти культури та їх значення. Хронологічні зміни в культурі фіксуються суспільною історією, історією техніки, науки, мистецтва, релігії тощо. Розробка загальних проблем теорії та історії культури вимагає також залучення понятійного і методологічного апарату, який створюється соціологією, філософією, етикою, естетикою, інформатикою. Тим самим досягається об'єднання емпіричного і теоретичного рівнів вивчення культури. При цьому використовуються загальнонауковий, філософські і спеціальні методи дослідження.

Серед останніх особливе значення мають:

· порівняльно-історичний метод (послідовне вивчення культурного об'єкту, який постійно змінюється);

· типологічний метод (порівняння різних культурних об'єктів з метою виявлення типових, загальних для них властивостей);

· герменевтичний метод (інтуїтивно-художнє пізнання культурних значень).

Історія художньої культури осмислює суть, рушійні сили, причини і наслідки цих культурних змін. До її завдань входить також консультування культурних проектів, що передбачає використання краєзнавчих, архівних, бібліографічних джерел.

Курс містить основні завдання:

· визначити головні чинники розвитку культури: закони, категорії, основні характеристики;

· ознайомити зі специфічними методами вивчення художньої культури;.

· науково дослідити поняття і терміни художньої культури. Розуміти феномени духовної культури: мистецтво, література, філософія;.

· визначити вагомість творчості у сучасному соціокультурному просторі;

· орієнтуватися і знати основні етапи розвитку історії світової та вітчизняної культури;

· вивчити особливості різних світових культур за напрямами розвитку наук: історія, мистецтвознавство, фольклористика, педагогіка, соціологія культури;

· осмислити культурний доробок людства на початку ХХІ ст.

Тематику занять з історії художньої культури присвячено теоретичним аспектам культури, а також вивченню культурної спадщини людства від зародження до сучасності, розгляду сучасних тенденцій мультікультурного простору, визначенню новітніх глобалізаційних тенденцій культурного розвитку суспільства, розумінню євроінтергаційних процесів у соціокультурному контексті.

Курс спрямований на розширення світогляду студентів, сприяння розвитку їх естетичних почуттів, підвищенню морально-етичних норм, розширенню духовного світу, тобто допомагає сформувати соціальну орієнтацію особистості в системі загальнолюдських культурних цінностей.

Дата добавления: 2014-10-17