Аналіз загальної рівноваги

Ефективність обміну

План

ТЕМА 13. Загальна рівновага та економіка добробуту

Мета: розкрити теоретичні аспекти встановлення загальної рівноваги та охарактеризувати основні риси економіки добробуту

1. Аналіз загальної рівноваги

3. Ефективність виробництва

4. Економіка добробуту та теорія квазіоптимуму

Література: [1, с. 215-222], [3, с. 189-197], [4, с. 353-371], [5, с. 514-540], [6, с. 507-523]

Загальна рівновага – рівновага, що виникає внаслідок взаємодії усіх ринків, коли зміна попиту чи пропозиції на одному ринку впливає на рівноважні ціни та обсяги продажу на всіх ринках.

Досягнення загальної рівноваги – результат впливу зміни на одному ринку на всі інші ринки й на той ринок, з якого почався рух. У цій взаємодії на передній план виходить взаємозалежність різноманітних товарів. Тому найпростіший аналіз повинен включати як мінімум чотири етапи: 1) первісну зміну, 2) ринки взаємозамінних товарів, 3) ринки взаємодоповнюючих товарів, 4)ефект зворотного зв’язку.

Ефект зворотного зв’язку відображає зміну часткової рівноваги на даному ринку внаслідок змін, що виникли на споріднених ринках під впливом первісних змін на даному ринку.

Аналіз загальної рівноваги показує, що зменшення пропозиції і відповідне зростання ціни на деякому ринку призводять до падіння попиту на доповнюючі товари та його зростанню на товари-субститути.

Взаємозв’язок товарних ринків може бути записаний системою рівнянь. Першим, хто намагався описати економічну рівновагу за допомогою системи рівнянь, був швейцарський економіст Леон Вальрас.

Припустимо, що народне господарство складається з l споживачів.

n – кількість різновидів благ, що використовуються;

m - кількість факторів, за допомогою яких виробляється благо.

Відомі функції корисності кожного споживача та його бюджет, який дорівнює цінності факторів виробництва, що належать виробнику.

Обсяг факторів виробництва, що є в наявності в даний час у кожного споживача, фіксований, тому пропозиція факторів абсолютно нееластична.

Тоді функція попиту i-го споживача на j-е благо буде мати вигляд:

Q^D_ij = f_ij (P₁, P₂, …, P_n, M_i), (13.1)

де M_i = · F^S_i,t - бюджет і-го споживача, i = ;

P_j, r_t – ціна відповідно благ і факторів, j = , t = ;

F^S_i,t – заданий обсяг t-го фактору, що належить і-му споживачу.

Кожний вид блага виробляється групою конкуруючих фірм по технології, що представлена відповідною виробничою функцією. З метою спрощення пропонується, що будь-яка фірма виробляє один вид благ.

При заданій технології та відомих цінах на благо і фактори виробництва, що максимізує прибуток, формує функцію попиту на фактори.

Сума пропозицій усіх фірм, що виробляють одне і те ж благо, утворює галузеву пропозицію:

Q^S_j = γ (r₁, r₂, …, r_m, P_j). (13.2)

Відповідно сумарний попит цих же фірм на фактори виробництва виступає як галузевий попит на кожний з факторів виробництва:

F^D_j,t = ψ_j,t (r₁, r₂, …, r_m, P_j). (13.3)

На основі функцій 13.1-13.3 будується мікроекономічна модель загальної економічної рівноваги, що складається з трьох груп рівнянь:

a. умови рівноваги на ринках благ:

= Q^S_j, j =; (13.4)

b. умови рівноваги на ринках факторів:

=, t =; (13.5)

c. бюджетних обмежень фірм на ринку досконалої конкуренції у вигляді рівності загальної виручки загальним витратам:

P_j · Q^S_j = · F^D_j,t, j = . (13.6)

Система рівнянь 13.4-13.6 містить 2·n + m невідомих (P_j, r_t, Q_i) і стільки ж рівнянь. Але незалежними серед них є і = тільки 2·n + m – 1 рівнянь. Це пов’язано з бюджетним обмеженням споживачів, через яке сумарний надлишковий попит будь-якого споживача дорівнює нулю:

P₁· (Q^D₁ – Q^S₁) + P₂ · (Q^D₂ – Q^S₂) + r · (F^D – F^S) = 0 (13.7)

Із формули (13.7) слідує, що якщо система цін Р₁, Р₂, r забезпечує рівновагу на будь-яких двох ринках, то рівновага буде й на третьому ринку. Цей висновок, вірний для будь-якого числа ринків, отримав назву закону Вальраса.

Дата добавления: 2014-10-17