Система продовольчого маркетингу

Система продовольчого маркетингу

Особливості розробки бізнес-планів на підприємствах АПК

Управління рекламною діяльністю

Планування товарного асортименту та організація процесу руху товарів

Розробка цінової стратегії

Основні елементи системи маркетингу в агропромисловому виробництві

Основні принципи організації маркетингової діяльності на підприємствах АПК

Організація маркетингової діяльності

Канали збуту, форми і методи реалізації продукції

Місце переробників сировини та виробників продуктів харчування у системі продовольчого маркетингу

Сільське господарство у системі продовольчого маркетингу

Функції маркетингу

Особливості попиту на продовольчі товари

Система продовольчого маркетингу

Система продовольчого маркетингу

Американські автори Річард Л. Кольз та Джозеф Н. Уль відмічають багатоманітність продовольчого маркетингу. До його системи входять: фермер, який обмірковує у сім'ї, коли і де продавати свій урожай; тваринник, який слідкує за цінами на ху­добу, за допомогою свого комп'ютера; група фермерів, яка здійс­нює закордонну поїздку для того, щоб краще з'ясувати попит за­кордонних ринків збуту; брокери на товарній біржі чи у торговій палаті, які здійснюють операцію купівлі або продажу; судно з вантажем зерна на експорт; бригада швидкого обслуговування в закусочній; покупець з візком у залі супермаркету, який вибирає товар серед великої різноманітності продуктів харчування; сту­дент, який купує пізно ввечері їжу у торговому автоматі. Таким чином, продовольчий маркетинг можна назвати сполучною лан­кою між спеціалізованими виробниками продовольства та спо­живачами. Це — фізичний розподіл, і відповідні економічні від­носини, призначення яких — полегшити рух і обмін товарів від ферми до столу.

Система продовольчого маркетингу складається з альтернати­вних фірм-посередників та численних видів підприємницької ді­яльності, які представляють різні функції маркетингу.

Система продовольчого маркетингу складається з двох голо­вних типів діяльності. Один із них стосується фізичного маніпу­лювання (збір, навантажування, розвантажування, транспорту­вання), зберігання, переробки та передачі сировини і готової про­дукції під час руху їх від виробників до споживачів. Другий тип діяльності стосується процесів обміну та ціноутворення у ринко­вій системі.

Процес продовольчого маркетингу відзначається певною вар­тісною характеристикою: із загальних грошових витрат спожива­чів на харчування 75 % поглинають витрати на маркетингову ді­яльність за межами ферм і лише 25 % дістаються фермерським господарствам. Внесок нефермерських секторів у зайнятість на­селення та випуск продукції майже у 9 разів більший, ніж частка фермерського виробництва. Маркетинг сприймається різними людьми по-різному. Для споживача він може означати щотижне­ве відвідування супермаркету, універсаму. Це найбільш помітна частина айсберга. Фермер має справу переважно з місцевими по­купцями сільськогосподарської продукції і може асоціювати ма­ркетинг з вантаженням відгодованих свиней в автомобіль для відправки на ринок, або із запитами до місцевих елеваторів для того, щоб довідатися, який з них пропонує найвищу ціну за зерно.

Навпаки, посередники у сфері продовольства, такі як роздріб­ні та оптові торгівці, переробники, можуть уявити собі маркетинг як процес здобуття переваг над конкурентами на ринку, покра­щення збуту, підвищення прибутків та задоволення вимог спо­живачів. Тобто кожна група має лише часткове уявлення про єдиний процес маркетингу продовольства.

З позиції системного, комплексного підходу продовольчий маркетинг — це здійснення всіх видів діяльності, задіяних у за­гальному потоці харчових продуктів та послуг від місця первин­ного сільськогосподарського виробництва до моменту, доки вони не опиняться у руках споживача. Однак це визначення не зводить маркетинг лише до всіх видів несільськогосподарської діяльності у сфері харчової промисловості або до всього того, що відбува­ється з продовольством після його виходу з воріт ферми. Зважа­ючи на те, що жоден продукт ніколи не повинен вироблятися, якщо для нього немає ринку збуту, маркетинг починається з ви­робництва продукції на фермі. (Особливості організації виробни­цтва у фермерських господарствах розглядаються далі в окремій темі).

Разом з тим спостерігається, що фермери все більше самі ви­конують багато традиційних функцій продовольчого маркетингу на своїй фермі. Через кооперативи та інші форми об'єднань і ме­ханізмів фермери поширюють свою роботу на галузі несільсько- господарської маркетингової діяльності. З іншого боку, деякі фі­рми продовольчого маркетингу самі залучаються до сільськогос­подарського виробництва. А тому не слід жорстко відмежовувати фермерське господарство від маркетингу продовольства. Таке визначення маркетингу передбачає також взаємозалежність між фермами та посередниками, які займаються продовольчим мар­кетингом. Споживачі покладаються на систему продовольчого маркетингу для завершення процесу виробництва продуктів хар­чування, розпочатого на фермі.

Взаємовідносини між фермерами і фірмами, які спеціалізу­ються на продовольчому маркетингу, одночасно і конкурентні, і взаємодоповнюючі.

Маркетинг харчових продуктів — не механічна або автомати­чна дія. Сутність маркетингу полягає у розробці та прийнятті управлінських господарських рішень. Усі види підприємництва передбачають міжособові стосунки і рішення. При цьому необ­хідно вирішувати такі, наприклад, питання: яка правильна ціна купівлі чи продажу? Чи слід продавати товар зараз, чи зберігати для продажу пізніше? Скільки коштів треба витратити на рекла­му або розробку і створення нового продукту? Правильні відпо­віді на ці запитання впливають на економічні показники діяльно­сті. Якість управлінських рішень у значній мірі впливає на вар­тість та ефективність системи продовольчого маркетингу.

Ведуться дискусії про те, чи слід включати постачальників за­собів матеріально-технічного забезпечення фермерських госпо­дарств у систему маркетингу продовольства як її складову части­ну. Ці ринки можна вважати життєво важливим компонентом, ресурсною основою продовольчої галузі економіки.

У системі продовольчого маркетингу наявні певні економічні протиріччя. Споживачі зацікавлені в забезпеченні найвищої якос­ті їжі за найнижчими цінами. Фермери прагнуть отримати найбі­льший зиск від продажу своєї продукції. Посередник з маркетин­гу продовольства намагається досягти максимального прибутку. А тому одне з першочергових завдань маркетингу полягає у при­миренні цих часом конфліктних, суперечливих вимог. Це відбу­вається на ринку, який являє собою арену для організації та поле­гшення підприємницької діяльності, де можна з'ясувати головні економічні питання: що виробляти і як збувати, розподіляти про­дукцію.

Ринок можна характеризувати:

1. Місцезнаходженням (наприклад, ринок певного міста).

2. Продуктом (наприклад, зерновий ринок).

3. Періодом часу (наприклад, травневий ринок сої).

4. Рівнем (наприклад, роздрібний ринок продовольства).

Найбільш помітними особливостями ринку є процеси ціноут­ворення та обміну. Ринок об'єднує в собі різні компоненти про­довольчої галузі: сектор матеріально-технічного постачання фе­рмерських господарств, сектор сільськогосподарського виробни­цтва, систему маркетингу продовольства і національну економі­ку. Єдність процесів постачання ферм, фермерського виробницт­ва і маркетингу продовольства іноді називають агробізнесом.

Дехто вважає, що ті, хто займаються різноманітними питан­нями маркетингу (сортуванням, транспортуванням, зберіганням, маркіруванням, авансуванням та кредитуванням), паразитують на тих, хто справді виробляє товари. Але необхідно усвідомити, що фермери виробляють тільки сировину, з якої в кінцевому підсум­ку виробляються споживчі продовольчі товари. Багато чого ще треба зробити для того, щоб вирощена на фермі худоба, напри­клад свині, перетворилася на готовий для споживання продукт. Працівники сфери маркетингу теж є виробниками у тому розу­мінні, що вони додають цінності або корисності. Суперечка про те, яка з двох груп — виробники сировини чи маркетингові уста­нови — важливіша, позбавлена сенсу. Обидві групи необхідні для створення кінцевих продуктів споживання. Обидві групи створюють щось корисне, за що суспільство сплатить певну ціну. А тому обидві групи продуктивні у реальному значенні слова.

Ось приклад з американської дійсності. У 1985 році фермери придбали товарів та послуг із сфери матеріально-технічного за­безпечення сільського господарства на суму 112 млрд дол. До цих закуплених засобів у процесі своєї виробничої діяльності во­ни додали цінності на суму 30 млрд дол. і продали продукції на 142 млрд дол. Далі фірми продовольчого маркетингу додали ще 465 млрд дол.

Між двома силами — виробником сільськогосподарської про­дукції та споживачем — розташовується комплексна система ма­ркетингу, яка частково складається з підприємницьких фірм, за­йнятих фізичними й технологічними видами діяльності і керова­них менеджерами, які приймають необхідні рішення і керують людьми. Друга частина системи представлена фірмами, які змі­нюють механізм цін на різні інгредієнти, а також здатні встанов­лювати всілякі контакти, ставити умови, укладати угоди та ство­рювати організації, які забезпечують упорядкований і цілеспря­мований потік товарів та послуг.

Велика спеціалізована система сучасного маркетингу немож­лива без добре налагодженої мережі транспорту і зв'язку, розви­нутої культури і традицій договірних відносин, здійснення під­приємництва і управління валютно-грошовою системою освіче­ними людьми. Функціонування механізму маркетингу регламен­тується державним законодавством, правилами, нормами і забо­ронами, відпрацьованими протягом багатьох десятиліть і які ді­ють у суспільстві під наглядом урядових, громадських та судових органів (АПК: экономика, управление. — 1992. — № 1. — С. 44—48).

Дата добавления: 2014-10-17