Тарифна система

Принципи організації оплати праці та її елементи.

Організація оплати праці в Україні здійснюється на підставі чинного законодавства та нормативних актів, через угоди на державному рівні, галузеві угоди, колективні та трудові договори. Суб’єктами організації оплати праці є держава, власники засобів виробництва, профспілки, працівники.

Метою організації оплати праці є встановлення відповідності між мірою затрат праці та мірою споживання.

Організація оплати праці на підприємствах здійснюється згідно з такими принципами:

· диференціація рівня оплати праці різних груп та категорій працюючих – передбачає посилення матеріальної зацікавленості працівників у підвищенні кваліфікації та забезпеченні високої якості продукції.

· оплата праці за її кількістю та якістю – передбачає врахування особистого трудового внеску працівника, результатів господарської діяльності підприємства та його фінансових можливостей.

· випереджаюче зростання продуктивності праці порівняно із зростанням середньої заробітної плати – як результат дії Закону зростання продуктивності праці.

· єдність державної економічної політики в галузі оплати праці – гарантія мінімальної заробітної плати на підприємствах усіх форм власності, самостійність підприємств у виборі систем оплати праці, відсутність обмежень у максимальних розмірах оплати праці.

Основними елементами організації оплати праці на підприємстві є:

1. Нормування праці – дозволяє встановити науково обґрунтовані затрати праці та її результати – норми часу, виробітку, чисельності, обслуговування, нормовані завдання.

2. Тарифна система – сукупність нормативів, за допомогою яких можна встановити залежність оплати праці від кваліфікації, складності робіт, територіального розміщення.

3. Форми та системи оплати праці – є зв’язуючою ланкою між нормуванням праці та тарифною системою. Вони визначають порядок нарахування та виплати зарплати. На підприємствах застосовуються такі форми оплати праці, як почасова та відрядна.

Тарифна система (визначення дивись вище) дозволяє державі здійснювати регулювання заробітної плати робітників, службовців, спеціалістів за галузями в залежності від їх суспільної значимості, а конкретно у окремих галузях – у залежності від видів виробництв, складності та умов праці (відповідальності, шкідливості, інтенсивності), рівня кваліфікації працівників. Метою тарифного регулювання є забезпечення необхідної єдності міри праці та міри її оплати.

Основні елементи тарифної системи:

1. Тарифно-кваліфікаційні довідники – призначені для тарифікації робіт, присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам, для складання програм по підготовці та підвищенню кваліфікації робітників в різних галузях. У довідниках наведені тарифно-кваліфікаційні характеристики, що містять опис основних, найбільш поширених робіт за професіями робітників. Конкретний зміст, обсяг та порядок виконання робіт за професіями на кожному робочому місці встановлюються на підприємствах, виходячи з особливостей організації праці та виробництва, у технологічних картах, робочих інструкціях або інших документах.

2. Кваліфікаційні довідники посад керівників, службовців та спеціалістів – є нормативним документом, призначеним для широкого застосування на підприємствах з метою забезпечення правильного розподілу праці, підбору кадрів, визначення посадових обов’язків, кваліфікаційних вимог, що пред’являються до керівників, службовців та спеціалістів. У кваліфікаційних характеристиках вказуються посадові обов’язки, вимоги до знань, рівня та профілю підготовки керівників, спеціалістів та службовців. Кваліфікаційні характеристики за кожною посадою складаються з трьох розділів: «Посадові обов’язки», «Повинен знати», «Кваліфікаційні вимоги».

3. Тарифні ставки – являють собою виражений у грошовій формі абсолютний розмір оплати праці різних груп та категорій робітників за одиницю часу. Розрізняють годинні, денні, місячні тарифні ставки, що встановлюються по кожному кваліфікаційному розряду. Тарифна ставка є основною нормативною величиною, виходячи з якої визначається рівень оплати праці робітників. Тарифна ставка першого розряду визначає рівень оплати найпростішої праці.

4. Тарифні сітки – є сукупністю тарифних розрядів та відповідних ним тарифних коефіцієнтів. Вони слугують для того, щоб встановити відповідність між оплатою праці та рівнем кваліфікації. Розряд характеризує рівень кваліфікації робітника. Він залежить від ступеню складності, точності, відповідальності виконуваних робіт. Тарифні коефіцієнти показують, у скільки разів тарифні ставки другого та наступного розрядів більші за тарифну ставку першого розряду. Тарифний коефіцієнт першого розряду завжди дорівнює одиниці.

5. Схеми посадових окладів – встановлюють залежність між розміром оплати праці керівників, службовців і спеціалістів та посадою, яку вони обіймають.

Дата добавления: 2014-10-17