Способи збалансування державного бюджету

Для фінансування дефіциту бюджету використовуються як інфляційні, так і неінфляційні джерела.

Неінфляційні джерела містять в собі:

· внутрішні та зовнішні позики на фінансових ринках: кредити комерційних банків, іноземних урядів та міжнародних організацій; продаж державних цінних паперів комерційним банкам, фірмам та домогосподарствам;

· трансферти – фінансування у вигляді безоплатної допомоги.

Зменшити дефіцит бюджету уряд може і шляхом накопичення заборгованості – прострочування платежів по боргах або за куплені товари, а також за рахунок підвищення податків.

Інфляційним джерелом фінансування бюджетного дефіциту є монетизація дефіциту, яка відбувається в результаті позик центрального банку урядові та купівлі центральним банком державних цінних паперів.

В аналітичному вигляді фінансування дефіциту державного бюджету можна показати таким чином:

BD = MB + D + e × D*,

де: BD – показник дефіциту бюджету;

MB – грошова база;

D – внутрішній борг;

D* - зовнішній борг в іноземній валюті;

е – валютний курс.

Характер фінансування державного сектора і бюджетного дефіциту має різні макроекономічні наслідки. Найбільш негативний вплив справляє монетизація дефіциту. Фінансування дефіциту через центральний банк безпосередньо впливає на грошову базу та розмір грошової маси. При монетизації дефіциту держава отримує сеньйораж – доход від друкування грошей. Сеньйораж виникає в умовах перевищення приросту грошової маси над приростом реального ВВП, наслідком чого є зростання середнього рівня цін. З огляду на це всі економічні агенти змушені сплачувати так званий інфляційний податок, який через вищі ціни перерозподіляє частину їхніх доходів на користь держави:

ІТ = р (М / Р),

де ІТ – інфляційний податок;

р – темп приросту інфляції за рік (%);

М/Р – рівень запасів грошових коштів економічних агентів у реальному вираженні.

Монетизація дефіциту може відбуватися у різних формах – у вигляді додаткової емісії або через збільшення кредитів центрального банку державним підприємствам за пільговими процентними ставками та ін.

Існує три основних джерела фінансування бюджетного дефіциту: внутрішні державні позики, зовнішні державні позики, грошова емісія.

Для отримання внутрішньої позики уряд виходить на відкритий ринок як продавець державних боргових зобов’язань, які називаються облігаціями внутрішньої державної позики (ОВДП). Покупцями ОВДП можуть бути фізичні та юридичні особи, тобто домогосподарства і підприємства, у тому числі комерційні банки або інші фінансові установи, які мають тимчасово вільні кошти. За рахунок виручки від продажу ОВДП уряд отримує в борг необхідну суму грошей.

Зовнішні позики можуть надаватися уряду міжнародними фінансовими організаціями, іноземними урядами та приватними одиницями як у формі прямих кредитів так і через закупівлю облігацій зовнішньої державної позики (ОЗДП).

Фінансування бюджетного дефіциту за рахунок грошової емісії здійснюється таким чином: уряд продає свої боргові зобов’язання не суб’єктам приватної економіки, а центральному банку, тобто іншій державній інституції. Для купівлі боргових зобов’язань центральний банк просто продукує (емітує) додаткові гроші, які не забезпечені товарною масою. Внаслідок емісійного фінансування бюджетного дефіциту сукупний попит починає випереджати сукупну пропозицію, що породжує інфляцію. За цих умов уряд отримує емісійний дохід, що дістав назву «сеньйораж», сума якого дорівнює реальній вартості грошей, емітованих центральним банком.

Жоден із трьох методів фінансування дефіциту державного бюджету не є антиінфляційним.

Питання для самоконтролю:

1. Розкрийте зміст і цілі фіскальної політики.

2. Роль податків у фіскальній політиці.

3. Охарактеризуйте проблеми, які виникають під час проведення фіскальної політики.

4. Суть стимулюючої фіскальної політики.

5. Коли уряд проводить стримувальну фіскальну політику?

6. Механізм автономної фіскальної політики.

7. Розкрийте суть мультиплікатора податків.

8. Які види податків існують в Україні?

9. Розкрийте можливі впливи фіскальної політики на сукупну пропозицію.

10. Проаналізуйте вплив фіскальної політики на сукупний попит.

11. Розкрийте суть „кривої Лаффера”.

12. Коли виникає дефіцит державного бюджету.

13. Охарактеризуйте основні види дефіциту державного бюджету.

14. Назвіть основні напрямки фінансування дефіциту бюджету.

Тести:

1. Бюджетно-податкова політика, спрямована на скорочення державних видатків та збільшення податків з метою стабілізації економіки в період піднесення, — це:

а) стимулююча фіскальна політика;

б) недискреційна фіскальна політика;

в) стримуюча фіскальна політика;

г) монетарна політика.

2. Фіскальна політика, яка не потребує спеціальних рішень уряду, — це:

а) активна фіскальна політика;

б) монетарна політика;

в) недискреційна фіскальна політика;

г) антиінфляційна фіскальна політика.

3. Функції податків полягають в тому, щоб:

а) перерозподіляти доходи між різними групами населення;

б) збільшувати обсяг коштів, спрямованих на інвестування у національну економіку;

в) скорочувати кошти, якими розпоряджаються фірми і домогосподарства;

г) регулювати грошовий обіг у країні;

д) усі твердження неправильні.

4. Крива Лаффера:

а) знаходить мінімальну податкову ставку;

б) показує зв’язок між податковими ставками та обсягом податкових надходжень;

в) обчислює середні податкові надходження;

г) обчислює середню податкову ставку.

5. Автоматична фіскальна політика забезпечує:

а) зміну податкових ставок.

б) зміну рівня пенсій.

в) часткову економічну стабілізацію.

г) повну економічну стабілізацію.

6. Фіскальна політика буде дискреційною, якщо зміняться такі параметри:

а) знижуються ставки оподаткування;

б) підвищуються ставки оподаткування;

в) збільшуються податкові надходження за незмінної прогресивної шкали оподаткування;

г) усі твердження правильні;

д) правильні відповіді а) і б).

7. Фіскальна політика буде недискреційною, якщо зміняться такі параметри:

а) зміниться ставка прибуткового податку;

б) за незмінної ставки прибуткового податку збільшуються податкові надходження;

в) змінюється співвідношення між прямими і непрямими податками у доходах державного бюджету;

г) зменшуються видатки на утримання бюджетного сектора економіки;

д) усі твердження неправильні.

8. Стимулювальна стабілізаційна політика спрямована на:

а) досягнення бездефіцитного державного бюджету;

б) стабілізацію обмінного курсу національної валюти;

в) зниження темпів інфляції;

г) збільшення обсягу виробництва і рівня зайнятості в національній економіці;

д) усі твердження неправильні.

9. Дефіцит державного бюджету може фінансуватися за рахунок:

а) прибутків ділових підприємств;

б) доходів домогосподарств;

в) додаткової емісії грошей;

г) золото-валютних резервів країни;

д) усі твердження неправильні.

10. Із монетизацією дефіциту державного бюджету держава одержує:

а) профіцитний бюджет;

б) сеньйораж;

в) зростання ВВП;

г) мінімальну інфляцію.

11. Податкова система є прогресивною, якщо:

а) після виплати податків нерівність у суспільстві зростає;

б) після виплати податків нерівність у суспільстві зменшується;

в) багатий платить податками меншу частку своїх доходів, ніж це робить бідний;

г) зростає нерівність у доходах.

Дата добавления: 2014-10-17