Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності передбачає створення відповідних умов та механізмів (правових, економічних, інституційних) для ефективного розвитку відносин, здійснення діяльності у цій сфері.

Причини, що обумовлюють регулювання ЗЕД:

· інтенсифікація міжнародних економічних зв’язків та необхідність інтеграції у світову економіку;

· потреба використання переваг міжнародного поділу праці та можливостей світового ринку;

· прискорення ринкового реформування країни для підвищення ефективності національної економіки.

Об’єкти регулювання ЗЕД

· зовнішня торгівля;

· міжнародний рух капіталів;

· валютні та кредитні відносини;

· науково-технічний обмін.

Суб’єкти регулювання ЗЕД:

· державні органи в рамках їх компетенції;

· недержавні органи управління ЗЕД (валютні, товарні, фондові біржі, торговельні палати, асоціації, об’єднання тощо);

· самі суб’єкти ЗЕД (підприємства, фірми, організації) на основі відповідних координаційних документів;

· недержавні органи регулювання (СОТ, органи ЄЕС, Митний союз, ГУАМ та інші), що здійснюють міжнародну координацію у сфері зовнішньоекономічних відносин.

До основних елементів зовнішньоекономічної політики належать такі: торговельна політика, валютна політика, політика іноземного інвестування.

Ключову роль у зовнішньоекономічній політиці відіграє торговельна політика - державна політика, яка впливає на обсяги зовнішньої торгівлі через податки, субсидії та прямі обмеження на експорт або імпорт. Слід розрізняти два типи торговельної політики: протекціонізм і вільна торгівля.

Протекціонізм — це політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції. Вона реалізується через підтримку національного виробництва, стимулювання експорту, обмеження імпорту.

Вільна торгівля (торговий лібералізм) — це торгівля без обмежень, тобто без державного втручання — ринок регулює експорт та імпорт товарів і послуг. Вільна торгівля стимулює конкуренцію і обмежує монополію.

У реальній практиці зовнішньоторговельна політика кожної країни є змішаною. Вона поєднує елементи протекціонізму і вільної торгівлі. Елементи протекціонізму переважають у періоди економічного падіння, а вільної торгівлі - в періоди економічного піднесення.

В умовах змішаної зовнішньоторговельної політики значну роль відіграє держава. У своїй діяльності вона спирається на певну систему інструментів:

1) Митні засоби. Застосовується імпортне та експортне мито.

Імпортне мито - податок, який накладається на кожну одиницю товару, що завозиться до країни. Застосовується з метою захисту вітчизняних товаровиробників від іноземної конкуренції. За рахунок цього мита держава підвищує внутрішні ціни на імпортні товари, що ставить іноземних виробників у невигідне конкурентне становище.

Експортне мито застосовується щодо товарів, ціна на які перебуває під контролем держави і утримується на нижчому за світовий рівні завдяки субсидіям виробникам. Іншою причиною запровадження такого мита може бути забезпечення державного бюджету податковими надходженнями. Експортне мито використовують в основному країни, що розвиваються та країни з перехідною економікою. Промислово розвинені країни використовують його рідко, а в США оподаткування експорту заборонене конституцією.

2) Немитні засоби та заходи — адміністративні та економічні методи впливу на зовнішню торгівлю. Найбільше поширення має квотування — встановлення квот на експорт або імпорт певних товарів. У межах цих квот експорт або імпорт здійснюється за ліцензіями, які видаються державними установами.

Надзвичайною формою державного обмеження зовнішньої торгівлі є торговельне ембарго - заборона державою ввозу до якої-небудь країни або вивозу із якої-небудь країни товарів. Країна вводить ембарго на торгівлю з іншою країною, як правило, з політичних мотивів. Економічні санкції стосовно якої-небудь країни можуть також мати колективний характер, наприклад, коли вони вводяться за рішенням ООН.

Важливим фактором макроекономічної стабілізації є валютна політика До основних елементів валютної політики можна віднести такі:

• регулювання рівня лібералізації валютного ринку;

• нормування обов’язкових валютних резервів комерційних банків;

• встановлення режиму формування валютних курсів;

• впровадження контролю за розподілом іноземної валюти;

• застосування валютних інтервенцій.

Політика іноземного інвестування покликана створювати відповідний клімат у країні для залучення іноземного капіталу. Для України ця проблема є особливо актуальною. Так, попит нашої країни на іноземні інвестиції складає понад $40 млрд. Але він задовольняється лише незначною мірою. Починаючи з 1992 р., загальна сума іноземного інвестування в економіку України склала менше $1.5 млрд. Це пояснюється несприятливими факторами, які притаманні економіці України: політична нестабільність, нестабільність економічного законодавства, низький внутрішній попит, хронічний дефіцит платіжного балансу тощо.

Питання для самоконтролю:

1. Для чого потрібна зовнішньоекономічна діяльність?

2. Проаналізуйте структуру зовнішньоекономічної діяльності.

3. Поясніть, що таке платіжний баланс країни.

4. Проаналізуйте структуру платіжного балансу.

5. Поясніть, що таке валютний курс і механізм обміну національних валют.

6. Назвіть основні суб’єкти регулювання ЗЕД.

7. Назвіть основні об’єкти регулювання ЗЕД.

8. Назвіть основні засоби, які використовує держава для регулювання ЗЕД.

Тести:

1. Рахунок поточних операцій включає:

а) чистий дохід від інвестицій;

б) чисті капітальні трансферти;

в) чистий імпорт капіталу;

г) чисті поточні трансферти.

2. Реальний валютний курс відображає відношення між:

а) кількістю валют, які обмінюються;

б) кількістю товарів, які обмінюються;

в) номінальними валютними курсами торгових партнерів.

3. Згідно з паритетом купівельної спроможності номінальний валютний курс відображає відношення між:

а) кількістю валют, які обмінюються;

б) іноземними та національними цінами;

в) кількістю товарів, які обмінюються.

4. Скасування мита на імпортований товар призведе до:

а) зменшення надходжень до бюджету

б) збільшення споживання цього товару в країні;

в) зменшення виробництва цього товар в країні;

г) зниження внутрішньої ціни цього товару;

д) усі твердження неправильні.

5. Хто з основних економічних суб’єктів країни виграє від запровадження ввізного мита на певний продукт:

а) вітчизняні виробники цього продукту;

б) споживачі;

в) держава;

г) правильні відповіді а) і б);

д) правильні відповіді а) і в).

6. Відмінність між імпортними митом і квотою полягає в тому, що лише мито:

а) зменшує обсяги міжнародної торгівлі;

б) підвищує ціни;

в) забезпечує надходження до бюджету;

г) знижує життєвий рівень населення;

д) усі відповіді неправильні.

7. Дефіцит рахунка поточних операцій покривається за рахунок:

а) чистого експорту товарів;

б) чистих поточних трансфертів;

в) резервних активів;

г) чистих доходів.

8. У режимі плаваючих курсів зниження ціни рівноваги називають:

а) девальвацією;

б) ревальвацією;

в) знеціненням валюти;

г) подорожчанням валюти.

9. Активне сальдо платіжного балансу збільшиться, якщо в країні:

а) знижуються реальні процентні ставки;

б) зростають темпи інфляції;

в) підвищуються темпи економічного зростання;

г) відбуваються усі названі процеси;

д) усі названі процеси не можуть збільшити активне сальдо платіжного балансу.

10. Яка ознака не характеризує сучасну міжнародну валютну систему:

а) повна демонетизація золота;

б) скасування номінального золотого паритету;

в) запровадження фіксованих валютних курсів;

г) скасування офіційної ціни на золото;

д) розширення кола резервних валют.

Дата добавления: 2014-10-17