Держава як суб’єкт соціального захисту населення

Соціальний захист включає в себе систему заходів, які захищають будь-якого громадянина країни від економічної та соціальної деградації не тільки внаслідок безробіття, а й випадку втрати чи різкого скорочення доходів, хвороби, народження дитини, виробничої травми, інвалідності, похилого віку тощо.

Витрати на соціальний захист населення, звичайно, залежать від можливостей економіки. В країнах з ринковою економікою склалася троїста система фінансування соціальних програм, об’єктами якої виступає держава, роботодавців та одержувачі соціальних виплат.

Сучасна система соціального захисту населення в країнах з перехідною економікою включає такі основні елементи: сукупність державних соціальних гарантій, у тому числі соціальні пільги окремим категоріям населення; традиційну форму державної соціальної допомоги та соціальне страхування.

Система соціальних гарантій передбачає надання соціально значущих благ та послуг усім громадянам без врахування їхнього трудового внеску і визначення потреби (безкоштовні освіта, лікування тощо). Мінімальний розмір цих гарантій є рухливим у залежності від конкретно-історичних умов, а також соціальні пільги, тобто окремі соціальні гарантії окремим категоріям населення. Ця форма соціального захисту також характеризується універсальністю надання соціальних благ і послуг у межах визначеної соціально-демографічної групи населення (ветерани війни, інваліди та ін.) та забезпечення за рахунок податково-бюджетної системи держави.

Під соціальною допомогою як формою соціального захисту, населення розуміють надання соціальних благ та послуг соціально уразливим групам населення на основі визначення їх потреб. Об’єктом соціальної допомоги є малозабезпечені верстви населення, доходи яких нижчі від прожиткового мінімуму чи межі бідності. Державна допомога здійснюється двома шляхами: програми допомоги в грошовій формі та допомога в натуральній формі, тобто у вигляді продовольчих талонів, шкільних сніданків та обідів, продовольчих товарів людям похилого віку, медичного обслуговування, житлової допомоги, позичок студентам тощо.

Соціальне страхування є найбільш поширеною формою соціального захисту населення від різних ризиків, пов’язаних з втратою працездатності та доходів. Особливістю соціального страхування є його фінансування із спеціальних позабюджетних фондів, які формуються за рахунок цільових внесків роботодавців і працівників за підтримки держави.

Питання для самоконтролю:

1. Основні складові ринку праці.

2. У чому полягає модель рівноважного ринку праці?

3. Основні теоретичні погляди на безробіття.

4. Поясніть особливості формування ринку праці в Україні.

5. Назвіть основні фактори існування нерівності в доходах сімей.

6. Які кількісні інструменти вимірювання нерівності в доходах Ви знаєте?

7. У чому полягає зміст соціального захисту населення?

8. Прокоментуйте приклади світового досвіду соціальної підтримки деяких верств населення.

Тести:

1. Проблеми безробіття та встановлення рівноваги на ринку праці через механізми ринкового саморегулювання відповідають теорії:

а) класичній; б) кейнсіанській; в) монетарній.

2. Зазначте правильне твердження:

а) доходи працівника не впливають на його здоров’я;

б) ефективна заробітна плата впливає на плинність робочої сили;

в) встановлюючи мінімальну заробітну плату, фірма залучає до роботи високопрофесійні кадри;

г) контроль за працівниками завжди дає ефективний результат.

3. До чинників існування нерівності у суспільстві не належить:

а) диференціація заробітної плати залежно від освіти;

б) державний устрій;

в) нерівномірний розподіл власності на нерухоме майно;

г) особистий ризик.

4. Точка (25 %, 25 %) за моделлю Лоренца означає:

а) часткову нерівність у суспільстві;

б) відносну рівність;

в) абсолютну нерівність;

г) абсолютну рівність.

5. Перерозподіл доходів у суспільстві здійснює державна влада за допомогою:

а) податкової системи;

б) зміни пропозиції грошей;

в) зміни норми банківського резервування;

г) перепідготовки робочої сили.

6. Що не є важливим напрямом державного регулювання ринку праці у перехідній економіці:

а) стимулювання зростання зайнятості та збільшення кількості робочих місць;

б) підготовка і перепідготовка робочої сили;

в) сприяння найманню робочої сили;

г) адміністративний розподіл робочої сили;

д) соціальне страхування безробіття.

7. У країнах із розвинутою ринковою економікою у структурі доходів сім’ї найвищу питому вагу мають:

а) заробітна плата;

б) доходи від підсобного господарства;

в) майнові доходи;

г) трансферні державні платежі;

д) доходи від тіньової економіки.

8. Крива Лоренца відображає:

а) ступінь рівності в розподілі доходів у суспільстві;

б) ступінь диференціації доходів працівників різних галузей;

в) залежність між розміром доходу та рівнем споживання;

г) залежність між кількістю членів домогосподарства та обсягом їх доходів;

д) усі відповіді неправильні.

9. Яке твердження правильне:

а) що ближча крива Лоренца до бісектриси, то вищий ступінь рівності розподілу доходів у країні;

б) у перехідній економіці України рівень диференціації доходів знижується;

в) розрив у рівнях доходів між 20% найбагатшого населення і 20% найбіднішого у розвинутих країнах більший, ніж у країнах, що розвиваються;

г) частка заробітної плати у доходах населення в Україні вища, ніж у країнах з розвинутою ринковою економікою;

д) коефіцієнт Джині в економіці України прямує до нуля.

10. Диференціація доходів населення – це:

а) неоднаковий рівень доходів домогосподарств або працівників;

б) висока частка майнових доходів у структурі доходів населення;

в) співвідношення між мінімальною зарплатою і мінімальною пенсією;

г) висока частка соціальних трансфертів у структурі доходів населення;

д) усі твердження неправильні.

Дата добавления: 2014-10-17