Культури за умови ефективного використання природних, економічних та трудових засобів та ресурсів

Метою розпланування території у містобудівному сенсі є забезпечення просторових умов для розвитку виробництва, містобудування, збереження та покращання навколишнього середовища, збереження пам’яток матеріальної

Розпланування території – це проектна та наукова діяльність, головною

Загальні визначення

РОЗПЛАНУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ

Розділ 4

метою якої є опрацювання проектної документації для раціональної організації господарювання на визначеній території. Розпланування територій міститьобґрунтування пропозицій щодо ефективного територіально-господарського влаштування проектованого району, формування його планувальної структури і функціонального зонування території.

У європейських країнах відповідником українського поняття “розпланування територій” є проектна та наукова діяльність, яка має назву “ просторове пла-нування”, або“ регіональне планування”. Під цими поняттями розуміють сукуп-ність заходів, що мають забезпечити збалансований розвиток тих чи інших тери-торій країни з урахуванням їх взаємних пов’язань та загальнодержавних інтересів.

Просторове планування розглядається як діяльність щодо організації прос-тору для потреб людини, наукове обґрунтування раціональних способів освоєння та перетворення простору, а також як політика, тобто створення умов для здійснення планованих заходів.

В умовах ринкової економіки просторове планування у розвинених країнах

є способом узгодження державними органами територіальних інтересів різних груп населення та різних суб ’ єктів господарської діяльності. При цьому перевагавіддається громадським інтересам, інтереси спільноти ставляться вище інтересів окремого суб’єкта (організації, фірми, особи).

Використання простору країни регулюється державою та органами місцевого самоуправління з метою гармонійного територіального розвитку з дотриманням екологічних вимог, що сьогодні є одним з основних критеріїв оцінювання якості

проектів просторового планування у розвинених країнах світу. На початку ХХІ ст. просторове планування набуває міждержавного характеру і координується згідно з узгодженими програмами в межах великих спільнот держав, наприклад Євро-пейського союзу.

Прикладами великих загальноєвропейських урбаністичних проектів можуть бути проекти спорудження залізничних тунелів під протокою Ла Манш у 1994 р. і подібного тунелю під протокою Босфор у 2008 р. Обидва ці тунелі можна назвати “міжконтинентальними”, адже перший з них з’єднав європейський континент з острівною Англією, а другий – європейський континент з азійським.

Прикладом комплексного освоєння та перетворення території, яке прово-дилося протягом понад півтора століття є організація територій, що прилягають до ріки Рейн у Німеччині. Перший проект регулювання русла ріки та освоєння прибережних територій було створено у 1828 р., а його втілення тривало до 1872 р. Русло Рейну було спрямлене, болотисті зарослі вздовж берегів перетворилися на сільськогосподарські землі та лісові угіддя. У 1960-ті роки розпочався новий етап заходів щодо розвитку територій: на Рейні побудовано каскад гідроелектростанцій та шлюзів для судноплавства; ріка перетворилася на гігантський штучний канал, який має велике значення для господарського розвитку західних регіонів Німеччини.

В Україні у 1950–1960-х роках побудовано каскад водосховищ на Дніпрі (Київське – площею 922 кв. км, Канівське – площею 582 кв. км, Кременчуцьке – 2252 кв. км, Дніпродзержинське – 567 кв. км, Дніпровське – 410 кв. км, Каховське – 2155 кв. км). Водосховища перетворили Дніпро на судноплавну ріку для ве-ликотонажних суден, однак при цьому було затоплено численні поселення, величезні площі родючих українських чорноземів у степовій зоні, течія ріки сповільнилася і утворилися місця застійної води.

Водночас побудовано Північно-Кримський канал завдовжки 400 км від Каховського водосховища вздовж північно-східного узбережжя півострова до Керчі. Канал був збудований з метою забезпечення водопостачання Сімферополя і Керчі, а також зрошення понад 350 тис. га сільськогосподарських земель у північній степовій зоні Криму.

До великомасштабних заходів територіального розвитку належить бу-дівництво у 1930-х роках мережі автострад у США та Німеччині. Протягом наступних років ці мережі постійно розвиваються та охоплюють все більші території. Мережа автострад США дала поштовх до розвитку подібних мереж у Канаді та Мексиці. Автостради Німеччини стали прикладом для спорудження у 1960-х роках швидкісних автошляхів у Швейцарії, Франції, Австрії, Італії, Іспанії.

У 1990-х роках розпочато будівництво автострад у Греції, Португалії, Туреччині, Словенії, Чехії, Словаччині, Угорщині, Польщі, Румунії, Болгарії у зв’язку з посиленням загальноєвропейської інтеграції та потребою координації розвитку територій у сусідніх країнах – членах Європейської спільноти.

Дата добавления: 2014-10-22