Комплексне оцінювання території

Природні чинники. Комплексне оцінювання території враховує кількісні таякісні показники майже всіх природних компонентів, тобто це стосується і елементів географічного визначення природного середовища. Природні умови та засоби у схемах розпланування територій оцінюються з екологічного, інженерно-геологічного, архітектурно-естетичного поглядів. До природних засобів районів проектування належать засоби територіальні, повітряного басейну, біологічні (рослинний і тваринний світ), мінеральні (природні копалини), водні (водойми, джерела питної води), естетичні (краса ландшафту).

Сьогодні сучасні технології будівництва дають змогу вести забудову практично за будь-яких умов. Однак, процеси освоєння території не повинні по-рушувати її екологічної рівноваги. А це, своєю чергою, вимагає виваженого та обґрунтованого ставлення до використання природних умов та засобів. Якщо одні з природних умов, наприклад, клімат, поки що не підлягають керованому управ-лінню, то наслідки використання інших природних засобів, наприклад, води, є прогнозованими та підлягають достатньо точному оцінюванню.

У практиці складання схем планування територій достатньо повно повинні бути оцінені клімат території, її рельєф, ґрунтові умови, наявність лісових масивів, водойм, сільськогосподарських земель.

Для сільськогосподаських земель проводиться т.зв. бонітування грунтів, тобто порівняльна оцінювання якості грунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та істотно впливають на врожайність сільськогосподарських культур. Бонітування грунтів проводиться за 100-бальною шкалою. Вищим балом оцінюються грунти з кращими властивостями, які мають найбільшу природну продуктивність.

Ці чинники загалом визначають структуру розпланування території та характер її забудови.

Антропогенні чинники. Окрім природних чинників,на спосіб використаннятериторії впливають і антропогенні чинники, тобто ті, що внесені діяльністю людини. Сьогодні вони за своїм призначенням можуть інколи переважати природні чинники. До основних антропогенних чинників належать: інженерне забезпечення

території; умови транспортного обслуговування території; санітарно-гігієнічні умови території.

Ступінь інженерного забезпечення оцінюють, визначаючи віддаленість ок-ремих майданчиків та ділянок від головних інженерних споруд (водопостачання, каналізація, енергопостачання, переробка та складування відходів виробництва та побуту).

Ступінь транспортного обслуговування території зазвичай оцінюють залежно від віддаленості її окремих ділянок від транспортних споруд та мереж (станцій, вокзалів, портів, залізниць, автодоріг, водних шляхів сполучення). Результатом оцінювання є схема транспортного обслуговування території.

Оцінювання санітарно-гігієнічних умов показує кількість та якість обмежень санітарно-гігієнічних нормативів та вимог охорони природи. Зазвичай виділяються та оцінюються такі елементи території: санітарно-захисні зони промислових підприємств; санітарні розриви зон можливого задимлення; зони самоочищення рік місця скиду стічних вод; охоронні води водозаборів питтєвої води; шумові зони вздовж основних транспортних магістралей та навколо аеропортів; існуючі та потенціальні заповідники, заказники, ландшафти під охороною, охоронні території.

Економічне оцінювання земель. Це оцінювання землі як природного ресурсу

і засобу виробництва у сільському і лісовому господарстві та як просторового базису в суспільному виробництві. Проводиться за показниками, що харак-теризують продуктивність земель, ефективність їх використання та прибутковість з одиниці площі. Дані економічного оцінювання земель є основою грошового оцінювання окремої земельної ділянки різного функціонального використання.

Грошове оцінювання земельних ділянок. Залежно від призначення та по-

рядку проведення грошове оцінювання земельних ділянок може бути нормативним

і експертним. Нормативне оцінювання використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського вироб-ництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель. Грошове оцінювання використовується при здійсненні цивільно-правових угод (оренди, продажу, відчуження) щодо земельних ділянок.

Архітектурно-ландшафтне оцінювання. Архітектурно-ландшафтне оціню-

вання території враховує об’єктивну естетичну цінність природних та антропо-генних ландшафтів, відображену у їх мальовничості та різноманітності, а також можливість зорового сприйняття окремих ландшафтів великою кількістю людей. Ступінь мальовничості та різноманітності ландшафту оцінюється залежно від виразності рельєфу, різноманіття зелених територій, характеру водних просторів.

Під час комплексного оцінювання території найбільші труднощі виникають щодо встановлення значення та ваги окремих чинників. Тому кінцеве судження про ступінь придатності території для того чи іншого господарського використання обстеженої території можна отримати декількома шляхами.

А. Бальне оцінювання. Ступінь придатності території оцінюється в балах, а шляхом підсумовування різних балів (згідно з різними чинниками) отримують

інтегральну оцінку і роблять висновок щодо доцільного способу використання території.

Б. Ранжування чинників щодо їх значення для того чи іншого виду господарської діяльності. Ранжування проводиться зазвичай шляхом експертного оцінювання сукупності чинників та надання їм відповідної “ваги”.

В. Вартісне оцінювання, яке передбачає порівняння затрат на задоволення вимог кожного чинника, тобто визначення “вартості” кожного чинника.

Г. Комбінований спосіб оцінювання, при якому поєднується експертне та вартісне оцінювання окремих чинників.

Треба зауважити, що для ефективного комплексного оцінювання території з урахуванням можливого найбільшого числа чинників необхідно застосовувати ЕОМ з відповідним програмним забезпеченням. У розвинених країнах під час розроблення схем та проектів просторового чи регіонального розпланування повсюдно застосовується т. зв. “географічна інформаційна система”, яка містить вичерпну інформацію про територію.

Дата добавления: 2014-10-22