Заповідний фонд

Природно-заповідні території

З метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу визначаються ділянки суші і водного простору, які становлять природно-

До природно-заповідного фонду належать (за Т. Панченко, О. Сімоновою):

– природні території та об’єкти: біосферні заповідники, природні запо-відники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища;

– штучно створені об’єкти: ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва.

До об’єктів природно-заповідного фонду, в яких дозволяється рекреаційна діяльність, належать: національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, біосферні заповідники, а також штучно створені об’єкти.

Національні природні парки створюються на територіях з унікальнимиприродними і найціннішими історико-архітектурними комплексами та об’єктами, які призначаються для проведення природоохоронної, відпочинкової, науково-дослідної та освітньо-виховної діяльності. За основною функцією національні парки поділяються на природоохоронні (ландшафтні), відпочинкові (спортивно-туристичні), історико-архітектурні (археологічні, етнографічні, меморіальні).

Першим національним природним парком у світі вважається Національний парк Йеллоустоун, створений з метою охорони унікальних природних ландшафтів у 1872 р. у США. Сьогодні у США налічується 51 національний природний парк, наприкінці ХХ ст. таких парків у світі існувало 3514.

Першим національним природним парком в Україні був Карпатський (площею 50,5 тис. га), утворений у 1980 р. у верхів’ї Пруту в межах Івано-Франківської області. Метою створення парку було збереження унікальних для Центральної Європи природних ландшафтів, рідкісних букових пралісів, ефективне

використання відпочинкового потенціалу і підтримання екологічного балансу

в регіоні.

З подібною метою утворено Синевірський національний природний парк (площею 40,4 тис. га) в околиці озера Синевір у Закарпатській області. Територія парку складається з чотирьох функціональних зон: заповідної (7 тис. га), захисної (20,1 тис. га), рекреаційної (5 тис. га), агрогосподарської (8,8 тис. га).

Національний природний парк “Сколівські Бескиди” створений у 1989 р. на території земель держлісфонду, розташованих у межах Сколівського, Дрогобиць-кого та Турківського районів Львівської області. Територія парку – 35684 га.

На території парку збереглися характерні ландшафти Сколівських Бескидів (частина гірської системи Українських Карпат) та різноманітна історико-архітектурна спадщина: дерев’яні церкви, залишки давньоруської фортеці Тустань біля села Урич, залишки доменної печі в с. Майдан, долина з могилою князя Святослава. Тут розташовані популярні осередки гірськолижного туризму і спорту Славсько, Тисовець, Орявчик.

До перспективних напрямків на території НПП “Сколівські Бескиди” належить екологічний туризм – організація спеціалізованих літніх таборів, про-кладання та обслуговування туристських маршрутів, екологічних стежок. Прокладено та промарковано туристський маршрут від міста Сколе через гору Парашку (1270 м) до села Майдан, а також влаштовано місця відпочинку та екологічні стежки в околицях Сколе.

У природно-географічній зоні Полісся у 1983 р. утворено Шацький націо-нальний природний парк (площею 32,5 тис. га), розташований у Любомльському районі Волинської області. Парк створено для збереження унікальних природних комплексів Шацьких озер (22 озера), найбільші з них: Світязь (2705 га), Пулемецьке

(1560 га), Пісочне (180 га), Кримне (144 га).

Регіональні ландшафтні парки створюються на територіях з типовими(абоунікальними) природними та історико-архітектурними комплексами та об’єктами і призначаються для проведення природоохоронної, відпочинкової, спортивно-туристичної та освітньо-виховної діяльності.

За розмірами територій національні і регіональні парки поділяються на малі (1 – 40 тис. га), середні (40 – 75 тис. га), великі (75 – 250 тис. га).

На території національних і регіональних парків виділяються відповідні функціональні зони:

· заповідна, яка формується на основі природних заповідників, заказників, заповідних урочищ та пам’яток природи і призначена для їх охорони і відновлення;

· регульованого відпочинку, яка призначається для короткочасного відпочинку населення, обладнання туристичних маршрутів і екологічних стежок, розташування наметів тощо;

· стаціонарного відпочинку, яка призначається для розміщення курортно-відпочинкових закладів (готелі, мотелі, кемпінги тощо), підприємств обслуго-вування, місць для ночівлі (приюти, хижі, бівуачні місця), відпочинку та огляду

місцевості. У цій зоні можуть знаходитися комплекси споруд з високим рівнем інженерного обладнання (туристичні, гірськолижні, водні тощо);

· господарська, яка призначена для розташування поселень, комунальних об’єктів, земельних ділянок інших власників.

При розрахунку рекреаційної ємності національних і регіональних парків приймаються такі нормативи допустимого навантаження на територію:

· на всій території парку – 1 особа/5 га;

· в зоні регульованого відпочинку – 1 особа/1 га;

· в зоні стаціонарного відпочинку – 50 осіб/1 га.

В Україні до відомих ландшафтних та дендрологічних парків належать Софіївка, Олександрія, Тростянець.

Ландшафтний парк Софіївка (площа 160 га) сформований на зламі ХVІІІ– ХІХ ст. в Умані в долині річки Кам’янки. У композиційній побудові парку використано характерні особливості ландшафту місцевості, які доповнено архі-тектурно-скульптурними композиціями на теми давньогрецької міфології. Дещо більший за площею парк Олександрія (201 га) закладений наприкінці ХVІІІ ст. у Білій Церкві на природній основі степового ландшафту, який утворюють дубовий ліс у поєднанні з галявинами, заплавними луками та водними об’єктами.

У доволі специфічних просторових умовах північно-східної частини Львова функціонує регіональний ландшафтний парк “Знесіння” (площею 312 га). Тут сформувалася унікальна для лісостепової зони України різноманітність природних умов на порівняно невеликій території; у парку можна знайти рідкісну степову рослинність, вкриті лісом пагорби, мальовничі долини зі ставками і потоками. Все це доповнюється слідами давньоруських городищ, пам’ятками архітектури ХІV– ХХ ст., музеєм народної архітектури “Шевченківський гай” і традиційною для колишніх околиць Львова малоповерховою забудовою.

Створення такого типу заповідного об’єкта у Львові і його околицях – це перша спроба в Україні взяти під опіку природоохоронного законодавства цілий комплекс культурного ландшафту. Охоронним режимом охоплено значну частину складного комплексу великого міста. Функціонування ландшафтного парку “Знесіння” дає змогу накопичити досвід і створює практичні підстави для опра-цювання методів збереження довкілля в умовах великих сучасних міст.

Біосферні заповідники створюються з метою збереження типових комплексівбіосфери на базі природних заповідників і призначені для природоохоронної, міжнародної науково-дослідної діяльності та відпочинку.

Природні заповідники являють собою ділянки землі та водного простору зунікальними або типовими для певної ландшафтної зони природними комплексами, які повністю вилучаються з господарського використання і мають тільки природоохоронні, науково-дослідні та освітньо-виховні функції.

На території природних заповідників виділяються функціональні зони:

– заповідна (резервна), до якої входять найцінніші та мінімально порушені людською діяльністю природні комплекси, що зберігаються в їх первісному стані;

– науково-дослідна, яка складається з дослідних ділянок, споруд для проведення науково-дослідної та екологічно-освітньої роботи, зберігання колек-ційних матеріалів тощо;

– господарська, в якій передбачається розташування споруд для обслуго-вування співробітників заповідника.

До природних заповідників належить Поліський (площею 20097 га, зокрема лісів 17087 га), розташований у Овруцькому і Олевському районах Житомирської області. В заповіднику охороняється рослинний і тваринний світ, проводяться дослідження радіоактивного забруднення довкілля після катастрофи на Чорнобильській АЕС у 1986 р.

Заказники –це цінні природні території з розповсюдженням корінних видіврослинного і тваринного світу, збереження яких здійснюється шляхом обмеження або заборони не властивої для них господарської діяльності.

До ботанічних заказників належить Панівецька дача (площею 923 га) поблизу Кам’янця-Подільського в долині ріки Смотрич. Тут охороняється дубово-грабовий ліс, а також ділянки степової рослинності на південних схилах.

Комплекс заболочених лісів і сфагнових боліт підлягає охороні у Озерському заказнику (площею 1276 га) у Дубровицькому районі Рівенської області.

Пам ’ ятки природи –це унікальні природні утворення(озера,водоспади,скелі, печери, групи дерев тощо), які мають особливе естетичне та пізнавальне значення і вимагають захисту від деградації та збереження їх у первісному стані. Унікальною пам’яткою природи є відкрита львівськими спелеологами у 1966 р. найбільша у світі (загальною довжиною понад 160 км) гіпсова печера Оптимістична

у Тернопільській області.

Заповідні урочища являють собою відокремлені цілісні ландшафти(лісові,степові, болотні та інші), що мають важливе природоохоронне, наукове та естетичне значення, на території яких забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні процеси.

До заповідних урочищ належить Подільська бучина (площею 20 га) у Борщівському районі Тернопільської області, де охороняється унікальний для Подільської височини лісовий масив природної бучини.

На природно-заповідних територіях необхідно дотримуватися таких місто-будівних обмежень:

– забороняється прокладання комунікацій транзитного транспорту (авто-шляхи, залізниці), потужних підземних інженерних мереж (трубопроводи), влашту-вання повітряних ліній електропередач, спорудження веж ретрансляторів тощо;

– встановлення рекламних споруд, що порушують сприймання природних та історичних краєвидів;

– проведення будь-яких будівельних робіт (добудови, перебудови) в існуючих історично цінних спорудах, крім реставраційно-консерваційних заходів.

Рис. 4.1. Схема планування території на регіональному рівні. Аналіз існуючої ситуації (за І. Йодо):

І. Планувальні осі: 1 – природні; 2 – загальнодержавного значення; 3 – місцевого значення; ІІ. Планувальні центри: 5 – міста-центри понадрегіонального значення; 6 – міста-центри регіонального значення; 7 – міста-центри місцевого значення;8 – сільські поселення; 9 – межі регіону; 10 – залізниці; 11, 12, 13, 14 – автошляхи; 15 – сільськогосподарські землі; 16 – лісові масиви

Рис. 4.2. Схема планування території на регіональному рівні. Функціонально-просторова модель (за І. Йодо): І. Планувальні урбанізовані осі: 1 – загальнодержавного значення; 2 – регіонального значення; 3 – місцевого (локального) значення; ІІ. Планувальні центри: 4 – понад-регіонального значення; 5 – 6 – регіонального значення; 7 – місцевого значення; 8 – межі районів; 9 – залізниці; 10, 11, 12 – автошляхи різних категорій; 13 – природна планувальна вісь; 14 – основні напрямки переміщення людей, вантажів та передачі інформації

Рис. 4.3. Франція. Концепція регіонального планування долини Сени. Коридор Париж – Гавр (за В. Островським): 1 – автошлях; 2 – залізниця; 3 – регіональне метро; 4 – забудована територія; 5 – проектована забудована територія; 6 – виробнича територія; 7 – зелений масив; 8 – міське поселення; 9 – регіональний парк; 10 – територія відпочинку

Рис. 4.4. Франція. Функціонально-просторова модель Паризької агломерації (за В. Островським): 1 – міське поселення; 2 – зона нової урбанізації І; 3 – зона нової урбанізації ІІ; 4 – забудована територія; 5 – озеленена і відпочинкова територія; 6 – магістральний автошлях; 7 – залізниця

Рис. 4.5. Великобританія. Схема зони впливу автомагістралі М 4. Коридор урбанізації Лондон – Кардіф (за Г. Бенко): 1 – магістральний автошлях; 2 – залізниця; 3 – науковий осередок; 4 – виробничий осередок

Рис. 4.6. Польща. Верхньосілезька конурбація. Схема зонування промислового району (1980-ті рр.): 1 – зона вугільної та енергетичної промисловості; 2 – зона металургійної промисловості;

3 – зона обробки кольорових металів; 4 – зона алюмінієвої промисловості; 5 – зона автомобільної промисловості; 6 – зона хімічної промисловості; 7 – зона легкої промисловості; 8 – зона виробництва міндобрив;

9 – зона переробки сільськогосподарської сировини

Рис. 4.7. Польща. Верхньосілезька конурбація. Схема транспортних зв’язків (1980-ті рр.): 1 – агломерація; 2 – понадрегіональний центр туризму; 3 – регіональний центр туризму; 4 – залізниця; 5 – кільцева залізниця; 6 – автошлях державного значення; 7 – автошлях;

8 – туристичний маршрут; 9 – Судетсько-Карпатський туристичний маршрут; 10 – річковий маршрут; 11 – міжнародний аеропорт; 12 – аеропорт

Рис. 4.8. Польща. Верхньосілезька конурбація. Схема розміщення зон туризму і відпочинку (1980-ті рр.): 1 – агломерація; 2 – понадрегіональний центр туризму; 3 – регіональний центр туризму; 4 – проектована зона туризму; 5 – зона довготривалого відпочинку; 6 – місто-громадський центр конурбації; 7 – місце мальовничого ландшафту; 8 – курортна місцевість; 9 – зона впливу комплексу туризму; 10 – транзитна магістраль; 11 – туристичний маршрут

Рис. 4.9. Україна – Польща. Транскордонний українсько-польський регіон (за Ю. Білоконем): А – двоцентровий транспортний коридор Львів – Ряшів (Жешув); Б – фрагмент транспортного

коридору (за Ю. Білоконем)

Рис. 4.10. Схема зони впливу автомагістралі Львів – Краковець (за Є. Король): 1 – державний кордон; 2 – межа адміністративного району; 3 – межа території сільради; 4 – міське поселення; 5 – сільське поселення;

6 – пункт пропуску через держкордон «Краковець»; 7 – існуючий автошлях державного значення; 8 – існуючий автошлях місцевого значення; 9 – проектований швидкісний автошлях Краковець – Львів;

10 – проектована транспортна розв’язка; 11 – проектований пункт оплати за проїзд; 12 – проектований пункт обслуговування транзитного руху

Рис. 4.11. Україна. Концепція формування відпочинково-туристичних осередків у західному регіоні (за А. Рудницьким, 1965): 1 – Карпати: А – Гуцульщина, Б – Бойківщина; 2 – Полісся: В – околиці озера Світязь; 3 – Поділля; 4 – заплава Дністра; 5 – головні міста регіону; 6 – головні транспортні шляхи; 7 – курортно-відпочинковий осередок регіонального значення; 8 – курортно-відпочинковий осередок понадрегіонального значення

Рис. 4.12. Україна. Територіальна організація Національного природного парку (за Т. Панченко): 1 – межа парку; 2 – ріка; 3 – озеро; 4 – автошлях державного значення;

5 – паркова дорога; 6 – автошлях місцевого значення; 7 – пішохідна стежка; 8 – зона заповідного режиму; 9 – зона регульованого відпочинку; 10 – зона стаціонарного

відпочинку; 11 – комплекс курортних закладів; 12 – господарська зона; 13, 14 – центри епізодичного та періодичного обслуговування;

15 – оглядовий майданчик; 16 – майданчик для багаття; 17 – майданчик для наметів; 18 – автостоянка; 19 – залізниця

Рис. 4.13. Україна. Карпатський національний природний парк (за ГЕУ, 1990)

Рис. 4.14. Польща. Схема регіонального планування Підкарпатського воєводства: 1 – державний кордон (Польща – Україна); 2 – адміністративна межа; 3 – Бєщадський національний парк; 4 – зона охорони ландшафту; 5 – охоронна зона курорту; 6 – зона розвитку туризму І; 7 – зона розвитку туризму ІІ; 8 – автошлях державного значення;

9 – автошлях регіонального значення; 10 – автошлях місцевого значення; 11 – залізниця; 12 – Бєщадська туристична зона; 13 – осередок розвитку; 14 – регіональний осередок розвитку; 15 – мале місто;

16 – селище міського типу; 17 – містечко; 18 – осередок обслуговування; 19 – курортний осередок; 20 – місце перспективного розвитку; 21 – митниця

Рис. 4.15. Функціональне зонування міжпоселенської зони короткочасного і тривалого відпочинку (за Т. Панченко): В, Вд, М, К – спеціалізовані комплекси відпочинку (відповідно): для дорослих, для батьків з дітьми, для молоді, для короткочасного перебування;1 – постійно діючі заклади відпочинку; 2 – селище для обслуговувального персоналу; 3 – комунально-господарська зона; 4 – гідропарк; 5 – лісопарк; 6 – заказник; межі: 7 – комплексів тривалого відпочинку; 8 – місць короткочасного відпочинку; 9 – зони різних видів відпочинку

Рис. 4.16. Львівська область. Схема туристичних маршрутів (за А. Клімашевським)

Дата добавления: 2014-10-22