Система економічної інформації

Узагальнення та оформлення результатів аналізу

Узагальнення та оформлення результатів аналізу – кінцевий етап аналітичної роботи. На цьому етапі відбувається процес синтезу результатів господарської діяльності залежно від факторів, які на неї впливають. Чим більше таких факторів, тим складніше підготувати практичні висновки, тому необхідно зосередити увагу на групуванні факторів і вибрати головні з них.

Систематизовані та оброблені результати аналізу можуть оформлятися як безтекстовим способом – у вигляді таблиць, схем, діаграм, графіків тощо, так і описовим – у вигляді текстів довідок, актів перевірок, аналітичних та доповідних записок, пояснювальних записок до звітів, в яких послідовно і логічно викладено результати аналізу згідно з планом аналітичної роботи.

Зміст аналітичних довідок і висновків має бути конкретним, слід зосереджувати увагу на відображенні недоліків або вагомих позитивних моментів, виявленні резервів і способів їх реалізації.

Пояснювальна записка має включати перелік заходів щодо реалізації виявлених резервів, визначати терміни та конкретних виконавців, обумовлювати види та кількість ресурсів, потрібних для усунення недоліків, містити висновки з результатів господарської діяльності і пропозиції щодо її поліпшення з урахуванням загального рівня розвитку підприємства, умов господарювання, імовірних змін у діяльності суб’єкта господарювання тощо.

За наслідками аналізу складається наказ за підписом керівника підприємства. Він є обов’язковим для всіх працівників підприємства, і за його виконанням встановлюється дієвий і повсякденний контроль.

Ефективність організації проведення економічного аналізу багато в чому залежить від наявності інформації, її обсягів, можливостей оперативного отримання та достовірності. Спеціалісти кажуть, що рецепт для ефективного рішення є тільки один: 90% інформації і 10% натхнення. У перші роки існування економічного аналізу його головною інформаційною базою був бухгалтерський баланс. Пізніше, коли аналіз балансу трансформувався в економічний аналіз, він почав широко використовувати дані бухгалтерського, оперативного й статистичного обліку, а також технічну, технологічну, виробничу інформацію і навіть дані соціального, психологічного і правового характеру.

Для ефективного управління та прийняття відповідних рішень використовується передовсім економічна інформація, зокрема:

– планові джерела – усі типи планів, що розробляються на підприємстві, а також нормативні матеріали, кошториси, проектні завдання;

– облікові джерела – усі дані документів бухгалтерського, статистичного і оперативного обліку, всі види звітності, первинна облікова інформація;

– позаоблікові джерела – документи, що регулюють господарську діяльність підприємства.

“Інформація” (лат.) означає “пояснення”, “викладення”, “повідомлення”. Термін набув ужитку ще наприкінці ХІХ ст., але спочатку використовувався лише щодо засобів зв’язку. З розвитком науки і техніки інформацію почали розглядати залежно від конкретного змісту з виокремленням її різновидів, які стосуються різних галузей людської діяльності.

Нині під інформацією розуміють сукупність корисних відомостей, які є об’єктом збирання, реєстрації, зберігання, передавання й перетворення. Інформація є одним із ресурсів, який може накопичуватися, реалізуватися, поновлюватися, є придатним для колективного використання і на відміну від інших ресурсів у процесі споживання не втрачає своїх якостей. Інформація є головним елементом будь-якої функції управління. Володіння достовірною, актуальною та оперативною інформацією уможливлює отримання ринкових переваг, знижує фінансовий ризик, сприяє прийняттю ефективних рішень.

Різновидом управлінської інформації є економічна інформація, тобто ті економічні дані, що відображають через систему натуральних, трудових і вартісних показників характер планової і фактичної виробничо-господарської діяльності, причинні взаємозв’язки між системою та об’єктами управління.

Відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, інформація повинна відповідати таким вимогам:

– бути зрозумілою для користувачів за умови, що останні мають необхідний рівень знань з економіки, фінансів, бухгалтерського обліку та інших економічних дисциплін і зацікавлені у сприйманні цієї інформації;

– інформація має бути потрібною, тобто основною для прийняття рішень користувачами і такою, що дає можливість своєчасно оцінювати минулі, поточні й майбутні події, підтвердити або заперечити вже зроблену оцінку;

– інформація має бути с уттєвою, тобто володіти певним точності. Цей рівень можна визначати на підставі як кількісних, так і якісних факторів. Найпростішим прикладом застосування кількісного обмеження рівня точності є складання звітності у тис. грн. з одним знаком після коми. У цьому разі суми в десятки та одиниці грн. у ній відображені не будуть.

– інформація має бути д остовірною, тобто не містити суттєвих помилок, упередженості та перекручень, які можуть негативно вплинути на рішення користувачів звітності.

– інформація має бути порівнянною, тобто придатною для порівняння діяльності як одного суб’єкта господарювання в різні періоди, так і різних суб’єктів, що, у свою чергу, забезпечить прогнозування тенденцій фінансового розвитку окремих підприємств і економіки в цілому.

Інформацію для економічного аналізу поділяють на кілька типів:

1) Факт – це інформація про подію або умову, які можна безпосередньо спостерігати та аналізувати (наприклад, виробництво, продаж). Розв’язання аналітичних задач потребує фактичної інформації як про внутрішнє, так і про зовнішнє середовище, оскільки вона є основою для аналізу виконання планів, вивчення динаміки економічних показників та прогнозування на майбутнє.

2) Оцінка ґрунтується на висновках, зроблених щойно чи в минулому. Вона не завжди достовірна і може мати похибки, пов’язані з використанням певних методів вимірювання і розрахунків, похибками у вибірці, глибиною професійних знань спеціаліста, який вибрав методику розрахунку та дав оцінку.

3 ) Прогнози частково ґрунтуються на аналогії і частково на тому, що заведено називати “здоровим глуздом”. Для прогнозування використовуються різні методи й моделі розрахунків (кореляційний і регресивний аналіз, екстраполяція тенденцій), знання експертів і спеціалістів у конкретній сфері. Для забезпечення достовірності прогнозу доцільно використовувати різні методи прогнозування та порівнювати отримані результати.

4) Конфіденційна інформація, як і джерело її отримання, не підлягає розголошенню і має різний рівень надійності. До неї відносять відомості про плани конкурентів, про науково-технічні досягнення, можливі зміни в законодавстві країн стосовно виробництва, торгівлі, податків тощо.

5) Чутки є не дуже надійним джерелом інформації, проте коли їх опубліковано в пресі чи оприлюднено в публічних заявах, можуть тимчасово спричинити зміни на ринку навіть, якщо їх зміст не відповідає дійсності.

Основними формами подання аналітичної інформації є:

1) Таблична, яка є найбільш поширеною формою подання первинної та результативної інформації. Таку форму мають первинні документи (рядки в документах і реквізити, які можна розглядати як графи), вихідні документи (звіти, відомості, розрахунки, таблиці), дані на машинних носіях у базах даних.

2) Графічна, яка дає наочне й концентроване уявлення про динаміку процесів, функціональні залежності між показниками, сприяє виявленню тенденцій і закономірностей. Графіки різних видів будуються за допомогою електронних таблиць, окремих текстових процесорів та спеціального програмного забезпечення.

3) Текстова форма є найменш формалізованою формою відображення інформації. Переважна більшість такої інформації фіксована на машинних носіях, частина її перебуває в базах даних. Для формування текстової інформації в електронному вигляді часто використовується Windows Word.

Усю сукупність інформації, яка використовується в економічному аналізі, можна розподілити на внутрішню та зовнішню:

До зовнішньої інформації відносять: матеріали перевірок податкової служби, пояснювальні й довідкові записки, листування з керівними органами, з фінансовими й кредитними органами; матеріали цільових обстежень, перевірок, особистих спостережень працівників та аналітиків, спеціальних вибірок, відомості з радіо і телебачення, технічну документацію, технологію, устаткування, тощо. Джерелом зовнішньої інформації можуть бути:

1. Публікації: звіти державних агентств; звіти торговельних асоціацій; наукові публікації; аналітичні журнали; довідники та списки. Офіційною відкритою звітною інформацією вважають бухгалтерський баланс підприємства (річний, квартальний), звіти про фінансові результати (річний, квартальний), звіт про фінансово-майновий стан підприємства, податкову звітність.

2. Інші підприємства: постачальники; замовники; конкуренти. Корисну інформацію можна одержати і від підприємств, з якими є економічні стосунки. Наприклад, якщо дізнатися в постачальника упаковки про кількість упаковки, замовленої конкурентом, то можна визначити прогнозний рівень продажу нового продукту конкуруючою фірмою.

3. Інформаційна індустрія: фірми, які надають інформаційні послуги (консультування), досліджують певні проблеми, пропонують стандартизовані інформаційні продукти, або ж виконують конкретне завдання замовника.

Основними споживачами результатів обробки зовнішньої аналітичної інформації є контрольні органи, банківські установи, фондові та товарні біржі, інші ділові партнери підприємства, у т.ч. потенційні інвестори та кредитори.

Джерелами внутрішньої інформації є облікові та позаоблікові дані підприємства. Зокрема, до джерел внутрішніх облікових даних належать: бухгалтерський облік і звітність; статистичний облік і звітність; оперативний облік і звітність. Дані бухгалтерського обліку дають об’єктивну кількісну характеристику різних господарських операцій, узагальнену характеристику сукупності засобів господарства за складом, джерелами утворення і цільовим призначенням. Завдяки статистичним даним виявляються певні економічні закономірності. Відповідно оперативний облік забезпечує швидке отримання необхідної інформації. Збирання інформації відбувається регулярно (у строки бухгалтерської та статистичної звітності), або епізодично (у разі потреби).

До позаоблікових даних відносять, наприклад, матеріали зборів трудових колективів, бесід з робітниками і службовцями підприємств. Особливо багато інформації можна одержати з питань організації праці й виробництва, фінансового стану. На практиці керівники різних рівнів виконують власний оперативний аналіз, ведуть реєстрацію найважливіших процесів і операцій, приблизні розрахунки, планують відповідні заходи.

Економічну інформацію класифікують за певними ознаками (рис. 5.1).

1. За стадіями управління розрізняють прогнозну, планову, облікову, нормативну та аналітичну інформацію.

Облікова інформація зображає стан виробничо-господарської діяльності підприємства, а її особливості залежать від виду і форми обліку (оперативний, бухгалтерський, статистичний) та джерел і методів формування інформації. Нормативну інформацію поділяють на нормативно-правову (нормативно-правові акти органів законодавчої і виконавчої влади, які регулюють економічну діяльність підприємства) і нормативно-довідкову (норми та нормативи, визначені керівництвом підприємства (норми витрат матеріалів). Аналітична інформація відрізняється тим, що дані для аналізу отримують з інших видів економічної інформації (планової, облікової, нормативної тощо).

2. За місцем утворення економічна інформація буває внутрішня (сукупність даних, що виникають на підприємстві і характеризують його діяльність) і зовнішня (виникає за межами об’єкта дослідження і має безпосереднє відношення до досліджуваної предметної області).

3. За стабільністю аналітичну інформацію поділяють на постійну, умовно-постійну та змінну. Постійна інформація не змінює своїх значень (наприклад, звітні дані); умовно-постійна зберігає їх протягом тривалого періоду (наприклад, нормативи, норми), а змінна характеризується частою зміною своїх значень (наприклад, відомості про нарахування заробітної плати).

4. За стадіями створення економічна інформація поділяється на вхідну та вихідну. До вхідної інформації відносять дані, що необхідні для розв’язання аналітичних задач (наявність основних засобів, кількість і склад працівників) і становлять основу для наступної логічної та арифметичної обробки даних. Вихідна інформація є підсумком обробки вхідних даних, але вона містить поряд з результатною інформацією і певні первинні дані.

Рис. 5.1. Класифікація економічної інформації

5. За насиченістю інформація буваєдостатньою, недостатньою і надлишковою. Достатня – це конкретна за змістом мінімальна інформація, необхідна для розв’язання певної задачі. Недостатність інформації робить розв’язання задачі неможливим; надлишкова містить зайві дані, які або зовсім не використовуються, або виконують контрольно-дублюючі функції.

6. За способом фіксації розрізняють усну й документальну інформацію, зафіксовану на паперових і машинних носіях.

7. За елементами структури: реквізит, показник, масив, потік. Ця класифікація має значення для розробки баз і банків даних.

Найважливішими особливостями економічної інформації є: динамічність, взаємозв’язаний характер, нерівномірність виникнення протягом року, дискретність, єдність і взаємообумовленість показників. Специфічними ознаками економічної інформації є її залежність від об’єкта управління; переважання у формі подання даних алфавітно-цифрових знаків; необхідна висока точність результатів обчислень та оформлення їх у вигляді, зручному для сприйняття; значне поширення документів як носіїв вхідних даних та результатів обробки; великі обсяги оброблюваної інформації; можливість одержання значної кількості похідних даних; постійне нагромадження й тривале зберігання. Економічна інформація є досить неоднорідною, вона має складну схему взаємозв’язків окремих її видів.

Дата добавления: 2014-10-22