Показатели работы предприятий

Тема: Сводка и группировка статистических данных

Практическая работа №1

СТАТИСТИКА

По курсу

Для выполнения практических работ

Методические указания

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Аналіз і оптимізація сітьових графіків

Розрахунок планових параметрів сітьового графіка

Визначення критичного шляху

Правила побудови сітьового графіка

Елементи сітьового планування

Сутність сітьового планування

Контроль якості

Впровадження і корегування СУЯ за результатами перевірки

Документування системи управління якістю

Документування системи якості є ієрархічною пірамідою, повним, глибоким описом системи документації, якою необхідно слідувати для правильного здійснення діяльності підприємства (рис. 8.5).

Політика в області якості оформлюється заявою керівництва підприємства і включається Настанову з якості. Вона конкретизується кожним підприємством і залежить від напряму діяльності будівельної організації, її потужності, видів робіт, що виконуються, і спрямована на задоволення потреб споживачів, замовників та досягнення максимального прибутку.

Розробка Настанови з якості на підприємстві здійснюється після ухвалення керівництвом рішення про документування системи якості і призначення відповідальних за його підготовку і продовжується впродовж всього періоду функціонування системи. Настанова повинна містити:

· сферу використання системи якості, зокрема деталізацію і обґрунтування всіляких виключень;

· задокументовані методики, зафіксовані для систем управління якістю, або посилання на них;

· опис взаємодії процесів системи якості.

Настанова з якості розробляється у вигляді стандарту і включає:

1. Титульний лист. Оформляється відповідно до додатку А ДСТУ 1.5-2003 з привласненням реєстраційного номера і найменування

2. Передмова. Указуються розробники, ким затверджений і введений в дію стандарт.

3. Зміст. Включає порядкові номери і номери розділів, додатків з вказівкою позначень і заголовків.

4. Введення. Міститься інформація про організацію, її назва, місцезнаходження, адреса головного офісу, сфера, історія і масштаби діяльності.

5. Найменування. Повинно бути коротким і точно характеризувати об'єкт стандартизації.

6. Політика і цілі в області якості. Приводяться зобов'язання організації за якістю, освітлюються поставлені цілі, описано, як політика в області якості доводиться до безпосередніх виконавців, чи забезпечено її розуміння.

Також визначаються області застосування і розповсюдження даного стандарту, встановлюється перелік продукції, що випускається, виконуваних робіт, послуг.

7. Нормативні посилання. Включають перелік стандартів, на які в тексті стандарту дано посилання.

8. Визначення. Приводиться для уточнення або встановлення термінів, використовуваних в стандарті.

9. Опис організаційної структури, відповідальності і повноваження. Містить опис організаційної структури з вказівкою відповідальності, повноважень і взаємозв'язку керівників. Також повинні бути вказані докладні відомості про відповідальність, повноваженнях і підлеглості всіх функціональних одиниць (посадовців), які виконують або впливають на якість..

10. Елементи системи якості (вимоги) повинні відповідати загальним вимогам до елементів системи якості, які викладені в ДСТУ ISO 9001-2001. Вимоги цього стандарту пред'являються до самої системи управління якістю, до відповідальності керівництва, управління ресурсами, створення продукції, до вимірювань, аналізу і поліпшення.

А) Система управління якістю в Настанові повинна реалізовуватися як засіб управління процесами виробництва; повинні бути визначені склад, послідовність і їх взаємодія; визначені критерії і методи, необхідні для забезпечення результативності процесів і управління ними. А саме документована система якості представляє собою сукупністю методик, стандартів підприємства, протоколів якості і журналів реєстрації записів СУЯ продукції, стандартом якої, що управляє. Цим стандартом є Настанова з якості.

Б) Підвищена відповідальність керівництва, у тому числі і представника за якістю, полягає в орієнтації на споживача відповідно до прийнятої політики в області якості, а також в питаннях планування по забезпеченню цілей в області якості, в проведенні аналізу системи з метою її вдосконалення. Їх відповідальність і передача повноважень підлеглим визначається обов'язками, які виходять із стандартів, «Положень про відділи» і визначені посадовими інструкціями – «Стандартами персоналу». На керівництво покладається рішення питань по реалізації корегуючих і застережливих дій, а також весь комплекс робіт по забезпеченню якості відповідно до розроблених стандартів.

В) Управління ресурсами є одним з основних розділів Настанови, яким необхідно передбачити забезпеченість всіма видами для більшого задоволення потреб шляхом виконання його вимог.

Г) Створення і випуск продукції охоплює весь виробничий цикл, який є рядом взаємозалежних процесів і послідовних дій, зокрема закупівлями, направленими на задоволення споживачів якісною продукцією його підвищеному попиту. Основою процесів виробничого циклу є планування, яке здійснюється на основі всебічно проведених маркетингових досліджень. Процедури виробничого циклу і процесу підтримуються і регламентуються цілим поряд стандартів підприємства.

Д) Вимірювання, аналіз і вдосконалення здійснюється внутрішнім аудитом, моніторингом і вимірюванням процесів продукції, управлінням невідповідною продукцією, аналізом даних, питаннями постійного поліпшення СУЯ, які координують і попереджають дії відповідності продукції. Ці дії здійснюються із застосуванням статистичних методів і підтримуються розробленими стандартами, які є невід'ємною частиною Керівництва.

11. Додатки. Як ілюстративний матеріал до настанов додаються організаційна і функціональна схеми, які наочно представляють роботу системи якості.

12. Бібліографічні дані.

Створення внутрішньофірмових документів, стандартів підприємств (рівень Б), або методик, доповнюють Настанову з якості. Їх склад залежить від потужності підприємства, напрямів діяльності і т.д. Перелік основних з них в скороченому вигляді наступний.

1. Стандарти системи управління якістю. До них відносяться: Настанова з якості, порядок розробки, впровадження стандартів підприємства і контролю за функціонуванням системи, а також стандарти управління всіма видами документації системи і протоколи якості.

2. Відповідальність керівництва регламентується різними положеннями: «Про технічну Раду і Раду з якості», «Про представлення керівництва з якості» і іншими, а також стандартами «Підготовка і оформлення організаційно-розпорядливих документів», «Аналіз керівництва Системи якості», «Порядок проведення корегуючих і попереджувальних дій» і ін.

3. Стандарти управління ресурсами. Їх перелік пов'язаний з підбором і порядком прийняття на роботу, підготовкою і підвищенням кваліфікації; пов'язаний з атестацією і акредитацією персоналу, оцінкою якості праці, моральним і матеріальним стимулюванням, мотивацією персоналу, а також плануванням, забезпеченням матеріальними ресурсами, технічним обслуговуванням устаткування і ін.

4. Стандарти створення продукції. Цей перелік стандартів включає: маркетингові дослідження ринку, укладення різних контрактів, планування виготовлення продукції, закупівлі, вимоги по зберіганню, транспортуванню сировини, матеріалів і готової продукції, а також різних видів контролю.

5. Стандарти вимірювань, аналізу і вдосконалення встановлюють перелік стандартів по: проведенню внутрішніх перевірок, управлінню невідповідною продукцією, вимірюваннями і лабораторним устаткуванням і ін.

6. Стандарти персоналу є перелік посадових інструкцій персоналу.

До внутрішніх документів, які також доповнюють Настанову з якості (рівень В) відносяться документи оперативного характеру. Це різні інструкції на робочому місці, зокрема по техніці безпеки, протоколи технічних нарад, тижневий-добові графіки і т.д., які сприяють і направлені на поліпшення якості продукції.

Після створення системи, перед її впровадженням, здійснюється її внутрішня перевірка на предмет функціонування і коректування. Перевірка здійснюється з метою виявити:

· чи всі стадії виробництва і функції враховані в створеній системі якості;

· чи здатні передбачені системою функціональні підрозділи і виконавці виконувати функції системи якості;

· чи забезпечена система нормативно-технічною документацією;

· чи виконуються посадові інструкції і функції працівників на робочому місці;

· чи підлягає коректуванню створена структура, функції і розроблена на систему документація.

За наслідками внутрішньої перевірки при необхідності проводиться корегування системи. Розроблена система якості з урахуванням корегування розглядається Координаційною радою і затверджується наказом по підприємству.

Забезпечення функціонування створеної системи якості припускає виконання всіма підрозділами і на всіх рівнях функцій від керівника до робочого.

В процесі функціонування системи потрібна координація виконання функцій підрозділами, перевірка дій системи, забезпечення узгодженості у виконанні функцій, декількох підрозділів, що стосуються, і т.д.

На підприємстві виникає необхідність виконання допоміжних функцій. Очолює систему якості відповідно до ДСТУ і відповідає за її ефективність керівництво підприємства, якому, як правило, підкоряється служба якості, яка є центральною частиною системи якості і об'єднує всі підрозділи якості (ВТК, лабораторія і т.д.).

Основними обов'язками служби якості є:

1.Розробка системи якості і її вдосконалення.

2.Планування якості.

3.Забезпечення нормативною документацією і організація розробок методик, інструкцій, положень і ін. системи якості.

4.Організація розробки стандартів.

5.Методичне керівництво при навчанні персоналу питанням якості.

6.Розробка спільно з іншими підрозділами підприємства заходів в області якості, контроль і аналіз їх виконання.

7.Контроль якості розробки, виготовлення і випробування готової продукції.

8.Перевірки функціонування системи.

9.Координація робіт підрозділів підприємства в системі якості.

10. Організація робіт по проведенню сертифікації систем якості і т.д.

Для забезпечення горизонтальних зв'язків функціонування системи, за кордоном, зокрема в Японії, створюються функціональні комітети, гуртки якості, цільові групи, групи підрозділів, основне призначення яких – виключити роз'єднаність і досягти взаєморозуміння в рішенні загальних питань ефективного функціонування системи.

Якісно розроблена система, як показує зарубіжний і вітчизняний досвід, створює сприятливі умови для функціонування системи: виконання процесів відбувається без зривів, помилок; поліпшується взаєморозуміння і співпраця між підрозділами; працівники більш усвідомлено підходять до виконання своїх обов'язків і функцій та інше.

Контрольна діяльність є однією з складових досягнення кінцевого результату, такою ж рівноправною і первинною, як, наприклад, планування. У будь-якому питанні, будь-якому заході основна мета контролю — поліпшення певної діяльності, усунення і запобігання помилкам, перевірка, чи все відбувається відповідно до прийнятого плану дій, норм, принципів.

Відповідно до міжнародного стандарту ISO 8402, контроль - це діяльність, що включає проведення вимірів, експертизи, оцінки однієї чи декількох характеристик виробів і порівняння результатів із установленими технічними вимогами.

Контролю якості підлягають: проекти, матеріали, конструкції, вироби, комплектуючі механізми, устаткування, процеси, збереження і транспортування матеріалів, виконання будівельно-монтажних робіт (БМР) і т.д.

У зв'язку з різноманіттям видів контролю виникає необхідність їхньої класифікації. Найбільш повна класифікація приведена в довіднику В.В. Бойцова, що систематизована по різних ознаках і напрямкам. Розрізняють:

- у залежності від подальшого використання продукції (що руйнує і не руйнує);

- у залежності від обсягу контрольованої продукції (приймальний контроль і статистичне регулювання технологічного процесу);

- для рішення придатності продукції;

- у залежності від місця виготовлення продукції (контроль вхідної, операційний, готової продукції, транспортування і збереження продукції);

- по характеру контролю (інспекційний і поточний);

- по прийнятих рішеннях (активний і пасивний) та інші.

Найбільш ефективний такий контроль, який допомагає завчасно виявити причини тих або інших відхилень, попередити зриви в роботі, виявити невикористані резерви. Одне із завдань контролю — виявлення відхилень від запланованого ходу організаційно-технологічних процесів, але основна мета контролю попереджувально-виправна, тобто максимально попередити можливі недоліки, а у разі виявлення своєчасно їх виправити. Добре поставлена система контролю є ефективним конструктивним інструментом управлінської діяльності.

Виходячи з цього визначення, мета контролю якості будівництва полягає в перевірці ходу будівельного процесу відповідно до вимог норм.

Основними завданнями контролю є визначення фактичного стану об'єкту або його частини в даний момент часу; прогнозування стану і поведінки об'єкту або його частини на заданий майбутній момент часу; зміна стану і поведінки об'єкту або його частини так, щоб при зміні зовнішніх умов в допустимих межах були забезпечені необхідні і оптимальні значення характеристик об'єкту або його частини; завчасне визначення місця і причин відхилень значень характеристик об'єкту або його частини від заданих; збір, передача, обробка інформації про стан об'єкту; забезпечення стійкого стану об'єкту при досягненні граничних значень характеристик об'єкту.

Найбільш ефективний в будівництві, так званий, всебічний контроль, що охоплює всі стадії життєвою циклу будівельної продукції. Всебічний контроль чинників, що впливають на якість, вимагає наявність важелів контролю на всіх важливих стадіях процесу проектування, споруди і експлуатації об'єктів. Ці важелі контролю можуть бути названі операціями по контролю якості. Можна виділити п'ять стадій: контроль (експертиза) проектний-кошторисної документації; контроль за спорудою об'єкту (виробничий контроль); вхідний контроль будівельних матеріалів і виробів; контроль за будівництвом; випробування і діагностика.

Характерним для всіх цих стадій контролю є вхідний, операційний і приймальний контроль. Дані результатів всіх видів контролю повинні фіксуватися в журналах робіт. Контроль якості в будівництві охоплює контроль технічних і специфічних знань робітників, технічної і проектної документації, якості парці виконавців, технологічних процесів, матеріалів і конструкцій, інструментів, обладнання, безпосередньо будівельно-монтажних робіт БМР, виконання заходів щодо підвищення рівня якості проміжної і кінцевої продукції.

Наприклад, вхідний контроль матеріалів і виробів здійснюють служби УПТК при їхній чи наявності відділи постачання шляхом перевірки відповідності супровідної документації (паспорта, сертифікати) нормативним документам і робочим кресленням; виконавці робіт, майстра проводять вхідний контроль на будівельному майданчику конструкцій, матеріалів, виробів шляхом вимірів і зовнішнього огляду, а також на всіх етапах перевіряють дотримання правил їхнього розвантаження і збереження. Будівельна лабораторія випробує вироби, матеріали, конструкції.

Операційний контроль на будівельному майданчику при виконанні робіт здійснюють майстра виконроби з залученням у необхідних випадках інших підрозділів. У схемі операційного контролю якості - основному документі, що регламентує порядок контролю, указується перелік операцій, контрольованих будівельною лабораторією, а також геодезичною службою.

Приймальний контроль виконаних робіт здійснюється оформленням приймально-здавального акту (Ф-2) між замовником і виконавцем (підрядником). Під час підписання акта підрядник передає замовнику паспорта, акти на сховані роботи, виконавчі схеми, документацію та ін. До передачі зазначеної документації і виконаних робіт крім лінійного персоналу залучаються відділи будівельної організації, а також будівельна лабораторія. Виконанні роботи з відступами від нормативних документів прийманню не підлягають.

Предметом цих видів контролю на будівництві є відповідність їх якості нормам, стандартам, тобто певний стан об'єкту будівництва. Цей стан описується якісними, кількісними, структурними, просторовими і тимчасовими характеристиками, які закріплені відповідними стандартами, де тимчасові характеристики обумовлюють вхідний, операційний і приймальний контроль. Просторові характеристики обумовлюють летючий (контроль віддалених об'єктів) і стаціонарний (коли суб'єкт і об'єкт контролю розташовані в одному місці) контроль.

Всебічний контроль якості використовує статистичні методи приймального контролю і статистичного регулювання всюди, де це має сенс. Проте статистичні методи є лише частиною методів контролю якості. Найчастіше використовуються наступні п'ять інструментів статистики: розподіл частот, контрольні карти, таблиці вибіркових значень, спеціальні методи, теорія вірогідності. Слід підкреслити важливість статистичної точки зору і той вплив, який вона надає на всю сферу контролю якості.

Статистичний приймальний контроль якості продукції - це вибірковий контроль якості продукції, заснована на застосуванні методів математичної статистики.

Статистичний приймальний контроль не слід зв'язувати з контролем готової продукції. Методи статистичного контролю на операціях вхідного контролю матеріалів, сировини і комплектуючих виробів, при контролі закупівель, при операційному контролі готової продукції, тобто на всіх етапах виробничого процесу, здійснюють регулювання якості.

Основне призначення статистичного регулювання якості:

· виявити відхилення (дефекти) та їх причину;

· зафіксувати ці відхилення (дефекти);

· прийняти міри по самостійному усуненню дефектів, а у разі неможливості усунення – інформувати про відхилення (дефекти) відповідні служби;

· розробити заходи по їх усуненню;

Статистичне регулювання дозволяє скоротити брак в процесі виробництва. Для цієї цілі вводяться наступні методи: контрольні карти, контрольні листки, лінійні графіки, діаграма Паретто, діаграма Ісікави, гістограма, діаграма розсіювання, метод Тагучі тощо. Розглянемо деякі з них.

Контрольні листки визначають перелік однорідних дефектів за певний період часу, який може коливатися від годин до тижнів. Вони зводяться в табл. 8.3 з найменуванням дефектів і вказівкою часу, протягом якого будуть збиратися дефекти. Наприклад, для виготовлення збірної залізобетонної панелі перекриття.

Контрольні листки застосовуються для збору даних і проведення аналізу стану процесу.

Таблиця 8.3

Дефекти	Дні тижня	Разом
1-й	2-й	3-й	4-й	5-й	6-й	7-й
1. Відступи від геометричних розмірів		/	//	//	///	///	///
2. Недотримання захисного шару	//	///		//		/////	/////
3. Напливи на поверхні	//		/	///			///
4. Раковини на поверхні	///			////			/////
5. Зсув закладних деталей	//	//	///	///	///		//
6. І т.д., інші дефекти			///			//	//
Разом:

Лінійні графіки (часовий ряд) застосовуються, коли необхідно простежити за ходом процесу в певний період часу (рис. 8.6).

Середнє значення

Рис. 8.6 Лінійний графік

Цей графік дає уявлення про зміну середньої величини дефектів і дозволяє зосередити увагу на істотних змінах при виготовленні панелі.

Діаграма Парето, названа так на ім’я її автора - італійського вченого, застосовується тоді, коли необхідно визначити, які є проблеми (дефекти) і виявити порядок їхнього рішення. Вона дозволяє наочно представити величину втрат залежно від різних дефектів і зосередити увагу на усуненні цих дефектів, які приводять до найбільших втрат.

Діаграма Парето являє собою стовбчиковий графік, побудова якого заснована на контрольних листках або на інших формах збору даних. Для його побудови дефекти групуються по видах і по значимості. У нашому прикладі:

-А- недотримання захисного шару - 17

-Б- зсув закладних деталей - 15

-С- відступ від геометричних розмірів - 14

-Д- раковини на поверхні - 12

-Е- напливи на поверхні - 9

-Ж- інші дефекти – 8

Потім будується графік (рис. 8.7)

Рис. 8.7. Діаграма Парето

Після побудови графіка з'ясовують причини виникнення дефекту й вживають заходи по їхньому усуненню. Потім знову будують графік з метою перевірки ефективності вжитих заходів і будують кумулятивну криву для обліку сукупного відсотка дефектів.

Діаграма Ісікави (причино-наслідкова діаграма) була запропонована професором Токійського університету Каору Ісікава в 1953 р. Діаграма являє собою «риб'ячий кістяк» і складається з показника якості, що характеризує результат, і причин-факторів, що впливають на якість (рис.8.8).

Застосовується при аналізі виниклої проблеми якості й дослідженні всіх можливих факторів, що впливають на якість.

Побудова діаграми здійснюється в наступному порядку:

- вибирається показник, що характеризує якість (виниклої проблеми);

- потім вибираються головні причини-фактори, що впливають на якість. Це матеріали, машини (обладнання), документація, процес праці;

- вибираються вторинні й третинні причини (фактори), які впливають на якість;

- виділяються основні причини й розробляються заходи для їхнього усунення.

Система всебічного контролю якості будівництва інженерних комунікацій може бути визначена як чітка робоча структура, що розповсюджується на всю організацію, складається з документованих методик технічною і адміністративного контролю, призначається для керівництва і виступає у вигляді координированных і оптимальних дій, направлених на гарантоване задоволення потреб споживача будівельною продукцією і забезпечення оптимальних витрат на її якість.

Рис. 8.8. Діаграма Ісікави

Впровадження всебічного контролю якості будівництва інженерних комунікацій приносить наступні вигоди: підвищується якість будівельної продукції і її надійність; зменшуються непродуктивні витрати; поліпшується відношення персоналу до своєї роботи; зменшується число вузьких місць на шляху забезпечення належної якості будівництва; поліпшення методів випробування і контролю. При цьому методологічні і теоретичні основи дослідження якості повинні базуватися на роботах вітчизняних і зарубіжних учених в області теорії експертного логічного аналізу, вірогідності статистичних методів, інформаційно-обчислювальних технологій, системотехніки будівництва, узагальненні досліджень в області організації будівельного виробництва.

В кожній будівельній організації існують спеціальні підрозділи, що здійснюють контроль якості будівельної продукції на всіх етапах її життєвого циклу. Прикладом такого підрозділу є служба контролю з якості.

Служба контролю якості має двояке призначення: забезпечити гарантію якості будівельної продукції, тобто зробити споруджуваний об'єкт надійним, допомагати досягти оптимальності витрат на забезпечення якості цієї продукції. Служба контролю якості є одночасно каналом зворотного зв'язку, що дозволяє поширювати інформацію про якість продукції між всіма пов'язаними з нею службами і групами; засобом участі цих служб і груп в забезпеченні заданої якості.

Особливої уваги в питаннях контролю якості заслуговує самоконтроль. Самоконтроль – це ретельно продумане оцінювання, результатом якого є думка чи судження щодо результативності та ефективності організації та довершеності системи управління якістю. Процес самоконтролю надає підприємствам будівельної галузі наступний спектр переваг:

- забезпечує високо структурований, заснований на фактах підхід до ідентифікації й оцінки сил організації для удосконалення і регулярного виміру прогресу;

- дозволяє оперативно виявити недоліки;

- забезпечує знання співробітниками структури управління;

- поліпшує організаційні зв’язки в колективі;

- розвиває у співробітників ініціативність та творчий підхід;

- створює умови для навчання співробітників різноманітним питанням функціонування системи якості на підприємстві.

Самоконтроль може застосовуватися до всієї чи частини системи управління якістю, або до будь-якого процесу. Однією з його переваг також є те, що він швидко впроваджується за рахунок внутрішніх ресурсів організації і може бути доручений багато профільній команді чи окремому співробітнику організації, забезпеченому підтримкою з боку керівництва.

Метою самоконтролю є надання організації рекомендацій, заснованих на фактах, щодо сфери інвестування ресурсів і з метою поліпшення її діяльності. Самоконтроль може також бути корисним для вимірювання прогресу в досягненні цілей і для періодичного переоцінювання установленої відповідності цих цілей.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Що таке «якість продукції»?

2. Дайте визначення поняттю «якість проекту».

3. Що таке «управління якістю будівництва»?

4. Які існують етапи формування якості будівельної продукції?

5. Яким чином розробляється СУЯ?

6. Які стандарти використовуються при розробці СУЯ?

7. Охарактеризуйте основні складові політики в області якості.

8. Назвіть етапи розробки «Настанова з якості»?

9. Які документи в системі управління якістю розробляються на будівельному підприємстві?

10. Яким чином здійснюється контроль якості?

МОДУЛЬ 4

Планування будівельного виробництва

ТЕМА 9. Сітьові моделі планування

План

§1. Сутність сітьового планування.

§2. Елементи сітьового планування.

§3. Правила побудови сітьових графіків.

§4. Розрахунок планових параметрів сітьових графіків.

§5. Аналіз і оптимізація сітьових графіків.

В оперативному плануванні при розробці планів застосовуються графічні моделі. Найбільше розповсюдження отримали лінійні календарні плани-графіки і різні розрахункові таблиці, що застосовуються на підприємствах і в організаціях для практичного й оперативного планування. В процесі виробництва лінійні графіки піддаються багаторазовій трудомісткій переробці і не дають необхідної інформації про стан справ на якийсь визначений момент часу.

Основним недоліком таких планів графіків є неможливість охопити всі процеси і роботи, об’єднати їх по взаємозв’язку в єдину виробничу систему і природно в загальний процес для досягнення запланованих кінцевих цілей організації.

Для досягнення гарних результатів планування і управління виробництвом варто здійснювати з використанням організаційно-технічних моделей, які відображали б динаміку всіх процесів виробництва і охоплювали б діяльність всіх учасників і весь період часу життєвого циклу створення продукції.

Цим вимогам повною мірою відповідає планування виробництва по мережних моделях або мережних графіках.

Під сітьовим плануванням варто розуміти графічне зображення певного комплексу виконуваних робіт, що відбиває їхню логічну послідовність, існуючий взаємозв’язок і плановану тривалість, забезпечуючи наступну оптимізацію розробленого графіка на основі економіко-математичних методів і комп’ютерної техніки з метою його використання для поточного управління ходом робіт.

Сітьове планування застосовується в різних сферах виробничої діяльності, у тому числі при маркетинговій діяльності, при проведенні науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт; постачальницької діяльності; при будівництві об’єктів; в організації діяльності учасників виробництва; при розробці технічної документації, бізнес-планів виробництва нової продукції та ін.

Основними перевагами сітьового планування є:

· можливість комплексного розгляду і планування всіх робіт зі створення продукції з необхідним ступенем їхньої деталізації і з указівкою взаємозв'язків між роботами і технологічною послідовністю їхнього виконання;

· можливість оперативного контролю за ходом виготовлення продукції з обробкою великих масивів інформації сучасними засобами обчислювальної техніки, а також безупинного планування й уточнення планів з урахуванням виниклих змін.

Застосування сіткового планування сприяє досягненню наступних оперативних задач:

· у взаємоув’язці встановлювати підрозділам, що входять до складу підприємства планові завдання для досягнення мети в планованому періоді;

· контролювати хід виконання основних етапів робіт, що знаходяться на критичному шляху і приймати необхідні планові й управлінські рішення по коректуванню термінів;

· ефективно направляти і витрачати при провадженні робіт матеріально-технічні і людські ресурси;

· проводити регулярний аналіз виконання робіт і хід технологічного процесу, перерозподіляти ресурси з метою досягнення запланованих результатів;

· оперативно одержувати необхідні планові дані і вести облік про фактичний стан виконання робіт, витратах і результатах виробництва та ін.

Сітьовий графік містить два основні елементи: роботу і подію.

Робота відображається вектором, а подія кружечком

Роботою називається – будь-який процес, що протікає в часі. Робота супроводжується описом її характеристик.

У сітковому графіку розрізняють три види робіт:

· дійсну роботу – вимагає витрат часу і ресурсів. Позначається суцільною стрілкою.

· очікування – процеси вимагаючи витрат часу (витримка бетону, сушіння штукатурки, пофарбованих поверхонь);

· фіктивна робота – процес не вимагаючий ні часу ні ресурсів, відображає виробничі зв'язки, позначається пунктирною стрілкою;

Момент початку і закінчення роботи фіксується подіями (кружечками).

Подія – це остаточний результат завершення однієї або декількох робіт, що дає право початку іншим роботам. Подія, що стоїть на початку роботи називається початковою, а подія, що фіксує кінець роботи – кінцевою.

Для роботи 1-2 подія 1 є початковою, а подія 2 кінцевою, а для роботи 2-3 початкова 2, кінцева 3.

Для роботи 1-2 подія 1 називається передованною або попередньою, а подія 2 подальшою.

Будь-який будівельний процес можна зобразити графічно у виді робіт і подій, що утворять сітьову модель, що показує технологічний взаємозв’язок усіх робіт, що мають початок і кінець.

Сітьовим графіком називається сітьова модель із указівкою на ній тривалості виконання кожної роботи (рис. 5.1).

3

2 7

4 8

Рис. 9.1. Сітьова модель

Будь-яка робота в сітьовому графіку має два терміни початку і два терміни закінчення: ранній і пізній.

Ранній термін початку роботи – це самий ранній з можливих термінів початку робіт, зумовлюваний виконанням усіх попередніх робіт.

Пізній термін початку роботи – це самий пізній з можливих, при якому допустимо самий пізній термін її закінчення.

Ранній термін закінчення роботи – це самий ранній з можливих термінів її закінчення.

Пізній термін закінчення роботи – це самий пізній припустимий термін закінчення роботи, що не викликає збільшення терміну досягнення кінцевої мети.

Здійснення подій також відбувається в два терміни: ранній і пізній.

Кожній події привласнюється номер, шифр або код, тому кожна робота може бути записана цифрами. Вершини (події) сіткового графіка нумеруються з дотриманням умови i<γ, (i – номер початкового, γ – номер кінцевої події). Наприклад, згідно вищенаведеного графіка, шифром першої роботи є 0-1, а шифром другий 0-2, третьої 2-3 та ін.

Окрім графічного представлення сіті, застосовується також таблична і цифрова.

В цифровій формі сітьова модель представляється упорядкованими парами цифр i,γ, що відповідають номерам початкових і кінцевих подій.

Ці пари розташовуються в порядку зростання номерів i, а при однакових їхніх значеннях – у порядку зростання номерів γ. Для даного прикладу цифрова форма сіті буде мати вигляд: (0-1), (0-2), (1-2), (1-3), (2-3), (2-4), (3-5), (4-3), (4-5).

У сітьовому графіку всі роботи розташовуються у визначеній послідовності. Будь-яка послідовність робіт сітьової моделі, у якій кінцева подія роботи збігається з початковою подією наступної за нею роботи, називається шляхом сітьового графіка.

У сітьовому графіку розрізняють три різновиди шляхів:

1 Шлях від початкового до кінцевої події називається шляхом чи повним шляхом.

2 Шлях між двома, проміжними подіями, що не є ні вихідними, ні завершальними, називається шляхом між подіями.

3 Шлях, початок якого зв’язано з вихідною подією, а кінець з даною подією, називається шляхом попереднім даній події, а шлях з’єднуючий дану подію з завершальним подією сіті – шляхом, що випливає за даною подією.

Як було зазначено вище будування сітьового графіку здійснюється у визначеній послідовності з дотриманням технологічного процесу і взаємозв’язку виконуємих робіт. Крім того, при побудові сітьового графіку повинні бути дотримані наступні правила:

1. Жодна робота не може початися, поки не закінчилися всі попередні.

2. Між двома подіями може бути тільки одна робота.

3. У сітьовому графіку не може бути тупиків.

невірно

вірно

4. У сітьовому графіку не може бути замкнутих контурів.

невірно

вірно

5. Початкова подія може бути тільки одна, якщо одночасно починається кілька робіт потрібно з’єднати їх фіктивною роботою, але при єдиній початковій події.

невірно вірно

6. Для запобігання на сітьовій моделі 2-х паралельно виконуваних робіт, що дають початок третьої, уводяться фіктивні зв’язки 4-8, 7-8.

7. Нумерацію подій варто вести в порядку зростання і відповідно напрямку робіт.

вірно

невірно

8. Номер будь-якої події повинен орієнтувати на кількість усіх подій. При числі подій до 9-ти шифр початкової події позначається 0, до 99 – 00, до 999 – 000.

У будь-якому сітьовому графіку шляхів буде кільки від початкової події і до кінцевої. Розглянемо спрощений сітьовий графік (рис. 5.2) виготовлення збірного залізобетонного елемента при наступних даних (табл. 5.1) і визначимо критичний шлях.

Рис. 5.2. Сітьовий графік виготовлення збірного залізобетонного елемента

Таблиця 5.1

Шифр роботи	Найменування робіт	Тривалість робіт
1-2 1-3 1-4 2-4 2-8 3-4 3-5 4-5 5-6 5-7 6-7 7-8	Підготовка форм Підготовка бетоноукладача Виготовлення арматури   Контроль якості   Підготовка бетонної суміші і завантаження бетоноукладача Укладання арматури Контроль ущільнення бетонної суміші Бетонування (формування) ТВО (тепло-вологова обробка)	10 хв. 8хв. 30 хв. 0 хв. 27 хв. 0 хв. 10 хв. 5 хв. 5 хв. 15 хв. 0 хв. 120 хв.

Виходячи з визначення оптимального шляху можна записати:

L1=(1,2), (2,8). t_L1=10+27=37 хв.

L2=(1,2),(2,4),(4,5),(5,7),(7,8) t_L2=10+0+10+15+120=155 хв.

L3=(1,2),(2,4),(4,5),(5,6),(6,7),(7,8) t_L3=10+0+10+5+0+120=145 хв.

L4=(1,4),(4,5),(5,7),(7,8) t_L4=30+10+15+0+120=175 хв.

L5=(1,4),(4,5),(5,6),(6,7),(7,8) t_L5=30+10+5+0+120=175 хв.

L6=(1,3),(3,4),(4,5),(5,7),(7,8) t_L6=8+0+10+15+120=153 хв.

L7=(1,3),(3,4),(4,5),(5,6),(6,7),(7,8) t_L7=8+0+10+5+0+120=143 хв.

L8=(1,3),(3,5),(5,7),(7,8) t_L8=8+5+15+120=148 хв.

L9=(1,3),(3,5),(5,6),(6,7),(7,8) t_L9=8+5+5+0+120=138 хв.

Максимальне значення параметра часу (175 хв.) визначає час випуску чи виробу критичний шлях. Критичний шлях це повний шлях, що має максимум тривалості або повний шлях який не має резерву часу.

Розрахунок сітьового графіку полягає у відшуканні критичного шляху і визначення резервів часу для некритичних робіт. Для раніше розглянутого графіка критичний шлях був знайдений методом послідовного порівняння тривалості всіх його шляхів. Такий спосіб дуже трудомісткий і при великій кількості подій практично не дає можливості простежити всі шляхи. Тому відшукання критичного шляху й інших характеристик проводиться вручну за допомогою формул і на ЕОМ. Ручний розрахунок у випадку відсутності ЕОМ можливий при кількості подій до 300, при більшій кількості застосовують ЕОМ.

Ручні способи наступні: табличний, на самому графіку, методом потенціалів, графічний. Найпоширенішими є перший.

Розглянемо розрахунок найпростішого сітьового графіка рис. 5.3. у табличній формі. Розрахунок виконується в наступному порядку.

Крок 1. На підставі технологічної послідовності робіт формується сітьовий графік.

Рис. 5.3. Сітьовий графік

Крок 2. Встановлюються параметри і характеристики робіт сіткового графіка. На підставі об’ємів і трудомісткості робіт, а також чисельності розраховується тривалість робіт і виконується кодування подій за наступними правилами:

- код проставляється від вихідної події до завершального в порядку зростання номерів ліворуч праворуч і зверху вниз;

- початкова подія по номеру не може бути більше кінцевої події.

, i<γ, при виборі коду події перевага віддається події, в яку входить менше робіт, а потім події, з якої виходить менше робіт.

Крок 3. Викреслюється таблиця 5.2. розрахунку сітьового графіка за формою:

Таблиця 5.2

n	i-γ		Ранні терміни	Пізні терміни	Резерви часу
	1-2
	1-3								Кр
	2-4
	2-5
	3-4								Кр
	3-6
2,3	4-5								Кр
2,3	4-7
2,4	5-7								Кр
	6-7
				tkp=24

де: n – кількість попередніх робіт;

i-γ – код (шифр) роботи;

- тривалість роботи;

- найбільш ранній термін початку робіт;

- найбільш ранній термін закінчення роботи;

- найбільш пізній термін початку роботи;

- найбільш пізній термін закінчення роботи;

- загальний резерв часу. Він визначає найбільшу кількість часу, на яке можна віддалити закінчення даної роботи за рахунок її чи тривалості затримки її початку без зміни її критичного шляху. Визначається як різниця між пізнім і раннім початком чи роботи пізнім і раннім закінченням роботи;

= - =- , (5.1)

- приватний резерв часу – це найбільша кількість часу, на яке можна перенести закінчення роботи за рахунок збільшення її чи тривалості затримки терміну її початку без зміни раннього початку наступних робіт. Визначається як різниця між раннім початком наступних робіт і раннім закінченням даної роботи;

= - , (5.2)

Крок 4. заповнюються перші три стовпчики (графи) таблиці розрахунку по напрямку графіка ліворуч праворуч і зверху вниз. Коди (гр.2) записуються в порядку зростання початкових і кінцевих подій.

Крок 5. Визначаються ранні терміни початку і закінчення робіт (графи 4, 5). Розрахунок у таблиці виконується зверху вниз по формулах:

= max (), (5.3)

= +, (5.4)

Ранній термін початку вихідної події (передування) приймається рівним 0, =0, а max визначається тривалістю критичного шляху.

Крок 6. Визначаються пізні терміни закінчення і початку робіт (графи 6-7). Розрахунок виконується в таблиці знизу нагору по формулах:

= min (), (5.5)

= - , (5.6)

З графи 5 =24 переносимо в графу 7 завершальні події 7 у роботи 4-7, 5-7, 6-7.

Для контролю правильності розрахунків враховується:

- хоча б одне значення пізнього терміну початку роботи, що виходить з вихідної події повинно бути дорівнювати 0; = 0.

- пізні терміни закінчення і початку відповідно не можуть бути менше ранніх термінів початку і закінчення робіт: ≥; ≥.

Крок 7. Визначаємо загальний резерв часу робіт (графа 8). Розраховується по формулі:

= - = - , (5.7)

Крок 8. Визначаємо приватні резерви по формулі:

= - , (5.8)

Для контролю ≥ 0 і ≥.

Наприклад = - =16-16 = 0.

Крок 9. Визначаємо роботи лежачі на критичному шляху. Ці роботи відрізняються тим, що = 0 і = 0.

Крок 10. Сітьовий графік відображається у вигляді календарного плану в масштабі часу, (рис. 5.4) моделі представлення результатів. Викреслюється лінійка календарного часу. Побудова виконується по ранніх термінах початку і закінчення роботи. Тривалість роботи розраховується з урахуванням приватного резерву роботи.

Аналіз сіткових графіків ведуть з метою визначення можливості досягнення запланованих результатів. Особлива увага при аналізі звертається на виконання проміжних термінів провадження робіт і своєчасне забезпечення МТР технологічного процесу. Розраховуючи параметри сіткового графіка, виходять з того, що кожна робота забезпечена всіма необхідними ресурсами. Але в дійсності ресурси завжди обмежені, а їх відсутність приводить до зміни, до зриву термінів виконання робіт. Тому вся робота керівників і фахівців зводиться до постійного аналізу використання і перерозподілу ресурсів із внесенням їхніх корективів для виконання планових завдань. Коректування інакше називають оптимізацією.

Зрештою оптимізація сітьових графіків полягає в поліпшенні процесів оперативного планування і управління комплексом робіт з метою скорочення витрати всіх ресурсів і підвищення фінансових показників при заданих планових обмеженнях. Критерієм оптимальності сітьових систем планування в ринкових умовах є такі показники як мінімальна витрата ресурсів, максимальна продуктивність праці виконавців, мінімальні витрати робочого часу та ін., а в остаточному підсумку максимальний прибуток.

Необхідність оптимальності сіті виникає тоді, коли в процесі аналізу виявляється, що тривалість робіт із графіка для виконання виробничого процесу у встановлений термін не відповідає завданню унаслідок відсутності необхідної кількості робітників, матеріалів і інших ресурсів, або того або іншого разом узятого.

На виробництві найчастіше графіки коректують двома методами:

· коректування сіткових графіків за часом;

· коректування сіткових графіків по матеріальних ресурсах.

Загальний термін здійснення всіх робіт на сітковому графіку варто скорочувати за рахунок зменшення тривалості критичного шляху і вирівнюванням найбільш напружених шляхів.

В загальному вигляді коефіцієнт напруженості будь-якого повного шляху визначається відношенням його тривалості (L) до критичного (Lкр):

Кн=, (5.9)

Визначаючи коефіцієнт напруженості кожного шляху можна розподілити роботи з трьох напрямків, що лежать на критичному шляху, підкритичні і не на критичному шляху. Аналізуючи коефіцієнти напруженості всіх шляхів, ухвалюють рішення про додатковий напрямок ресурсів на роботи лежачі на критичному і підкритичному шляхах.

Роки

Місяці

грудень

січень

Календарні дні

Робочі дні

Rч

=3

Rч

=8

Rч

=10     Rч

=8

Рис. 5.4. Сітьовий графік у вигляді календарного плану в масштабі часу

У будівництві коректування сіткових графіків за часом здійснюється чотирма способами:

1. Перерозподіл трудових ресурсів шляхом переводу бригад з робіт які мають резерви часу на роботи, які не мають таких резервів, тобто на підкритичні і критичні ділянки сіті.

2. Поєднання технологічних процесів за часом.

3. Залучення додаткових ресурсів для виконання робіт рівнобіжним методом.

4. Зміна проектних рішень.

Коректування сітьових графіків по матеріальних ресурсах зводиться до визначення оптимальних норм витрати матеріалів на одиницю виконаної роботи, розподілу наявних ресурсів на весь комплекс робіт. Скорочення критичного шляху досягається шляхом перерозподілу різних ресурсів з ненапружених шляхів на виконання критичних робіт.

Таким чином, в задачі сітьового планування входить оперативний контроль за ходом фактичного виконання робіт по графіку, виявлення і аналіз причин, які приводять до зриву тих або інших робіт, вироблення і ухвалення планово-управлінських рішень, що забезпечують своєчасне виконання комплексу робіт.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Що розуміють під сітьовим плануванням?

2. Назвіть основні переваги сітьового планування.

3. Досягненню яких оперативних задач сприяє сітьове планування?

4. Які основні елементи має сітьове планування?

5. Що таке «робота»? Які види робіт розрізняють у сітьовому плануванні?

6. Що називають «подією»?

7. Що таке «сітьовий графік»?

8. Що таке «шлях сітьового графіка»? Які існують види шляхів?

9. Назвіть основні правила побудови сітьових графіків.

10. Яким чином визначається критичний шлях сітьового графіка?

11. Яким чином здійснюється розрахунок параметрів сітьового графіка?

12. Які методи використовуються для корегування сітьових графіків?

ВИСНОВКИ ЗА ДИСЦИПЛІНОЮ

В нових ринкових умовах господарювання підприємство несе повну відповідальність за результати своєї роботи. А це вимагає адекватної зміни в підготовці спеціалістів.

Основна мета підприємства – це забезпечення споживача необхідною йому продукцією або послугами необхідної якості в задані терміни з мінімальними затратами для виробника. При вирішенні цієї проблеми в умовах ринкової економіки головним є споживач. Щоб вижити, підприємство повинно постійно думати про якість своєї продукції і зниження витрат на її виробництво. Це завдання керівних працівників і спеціалістів підприємства визначає стратегію і тактику організації виробництва.

При розробці і реалізації виробничої політики, яка має своєю метою пристосування підприємства до вимог ринку, керівникам і спеціалістам підприємства необхідно тримати в полі зору широкий круг питань, які стосуються не тільки сфери виробництва. Вони мають знати, що виробництво – це тільки частина процесу, який весь час оновлюється. Розвивати виробництво, збільшувати його потужність, тобто добре організовувати комплекс всіх робіт на підприємстві, можна тільки тоді, коли добре знаєш умови ринку.

Дисципліна «Організація виробництва в будівництві» включає в себе вивчення наступних питань:

- організаційні принципи побудови виробничих підрозділів підприємства як виробничої системи;

- економічно ефективна побудова виробничих процесів в часі;

- забезпечення скорочення циклу виробництва;

- організаційні умови вибору економічно ефективних технологічних процесів;

- раціональні форми організації роботи по технічній підготовці і освоєнню виробництва нової продукції;

- організаційні фактори, які забезпечують підвищення якості продукції.

Дисципліна знайомить з виробничою структурою підприємства, розкриває поняття «виробничий процес» і розглядає принципи і методи його раціональної організації, можливі види руху предметів праці, вивчає методику вивчення довжини виробничого циклу. Крім того вивчається виробнича потужність підприємства, організація технічного обслуговування підприємства.

Кожне підприємство має свої специфічні завдання організації виробництва - комплекс завдань по забезпеченню сировиною, найкраще використання робочого часу та робочої сили, поліпшення асортименту і якості випуску продукції, освоєння нових видів продукції.

В кожному конкретному випадку організація виробництва обґрунтовує ефективність заходів, що здійснюються, тому що для підвищення організації виробництва потрібні не тільки окремі заходи, які забезпечують підвищення продуктивності обладнання або зниження трудомісткості, або поліпшення якості продукції, або зниженням затрат сировини. Ефективність виробництва визначається методами ефективного використання елементів виробництва в їх сукупності.

Особливість організації виробництва - це взаємозв'язок елементів виробництва і вибір таких методів і умов їх використання, які в найбільшій мірі відповідають меті виробництва.

1. Конституція (Основний закон) України. від 28.06.1996 р. №254 к/96 – ВР. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.

2. Закон України «Про власність» від 7.02.1991 р. №697 – ХІІ. – К.: Парламентське видавництво, 1998 – 23 с. – (додаток до Відомостей Верховної Ради України).

3. Господарський кодекс України - прийнятий 16.01.2003 р. К.: Парламентське видавництво, 2003 – 192 с. – (Бібліотека офіційних видань).

4. ДБН А.3.1-5-2009. «Управління, організація і технологія. Організація будівельного виробництва».

5. Ахьюджа Х. Сетевые методы управления в проектировании и производстве: Пер. с англ. – М.: Мир, 1979. – 638 с.

6. Васильев В.М., Панибратов Ю.П., Резник С.Д., Хитров В.А. Управление в строительстве: учебник для вузов/под. общ. ред. В.М. Васильева, изд. 2 – М.: изд-во АСВ, 2001. – 352 с.

7. Васильков В.Г. Організація виробництва: навч. посібник.- К.: КНЕУ, 2003.- 524 с.

8. Герасимчук В.Г. Розвиток підприємства: діагностика, стратегія, ефективність. – К.: Вища шк., 1995. – 268 с.

9. Герасимчук В.Г. Сратегічне управління підприємством. Графічне моделювання: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 360 с.

10. Гончаров В.Н., Бурбело О.А., Вовин А.И., Организация: поведение, структура, процессы.-М.: ИНФРА М,. 2000.-662с.

11. Гличев А.В. Основы управления качеством продукции. – М.: АМИ, 2000.

12. Дикман Л.Г. Организация строительного производства / Учебник для строительных вузов / 5-е изд., М.: Изд-во АСВ, 2006. – 608 с.

13. Дорофієенко В.В., Колосюк В.П. Операційний менеджмент. – Донецьк: ВІК, 2006. – 418 с.

14. Економіка виробничого підприємства: Навч. посіб. / Й.М. Петрович, І.О. Будіщева., І.Г. Устінова та ін. За ред Й.М. Петровича: 3-є вид., випр.- К.: Т-во “Знання”, КОО, 2002. с. 46-50.

15. Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. посібник/ За ред. С.Ф.

Дата добавления: 2014-10-22