Правове положення сторін при основному та субсидіарному зобов`язані

Основне зобов'язання є необхідною передумовою субсидіарного зобов'язання, оскільки останнє є додатковим до нього і виникає тільки у випадку невиконання або часткового виконання основного зобов'язання. Таким чином, основне та субсидіарне зобов'язання співвідносяться як основне та додаткове. Взаємозв'язок основного та субсидіарного зобов'язань простежується у такому. Основне зобов'язання завжди виникає раніше субсидіарного зобов'язання.

Субсидіарне зобов'язання виникає тоді, коли вже існує основне зобов'язання і воно не виконане боржником. Кредитором в основному й у субсидіарному зобов'язаннях є одна й та сама особа. У той час як кредитори в основному й у субсидіарному зобов'язаннях збігаються, особи боржників у них є різними. Боржником у субсидіарному зобов'язанні є інша особа, яка пов'язана з боржником в основному зобов'язанні відповідним договором або іншими відносинами, в силу яких несе за нього додаткову відповідальність. Наприклад, субсидіарне зобов'язання виникає у батьків неповнолітньої особи з приводу відшкодування заподіяної нею шкоди у разі відсутності в останньої достатнього для відшкодування майна (ст. 1179 ЦК). Договором поруки може бути встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Отже, субсидіарне зобов'язання виникає у випадках, встановлених законом або договором між особою, яка виступає кредитором в основному зобов'язанні, та іншою особою, яка в субсидіарному зобов'язанні набуває статусу боржника.

Якщо боржник в основному зобов'язанні не може виконати свій обов'язок повністю, то обов'язок субсидіарного боржника буде таким самим, як і обов'язок боржника в основному зобов'язанні. Якщо обов'язок в основному зобов'язанні частково виконано боржником, обов'язок субсидіарного боржника в додатковому (субсидіарному) зобов'язанні буде відповідати тому, що залишилось невиконаним за основним зобов'язанням. Наприклад, батьки неповнолітньої дитини відшкодовують шкоду в повному обсязі або у частці, якої не вистачає, у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування нею шкоди.

Окрім сторін у зобов'язанні можуть брати участь треті особи (інші особи, які не є його суб'єктами). Останні, як правило, пов'язані або з кредитором, або з боржником певним правовим зв'язком. Природа цього зв'язку зумовлює статус, в якому третя особа бере участь у зобов'язанні. Зобов'язання як відносне правовідношення створює права та обов'язки за загальним правилом для його суб'єктів і не може створювати обов'язку для третьої особи, що не є його стороною. Водночас у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та/або кредитора (ст. 511 ЦК).

У цивільному праві виділяють зобов'язання за участю третіх осіб, які поділяються на два види:

а) зобов'язання на користь третьої особи;

б) зобов'язання, що виконуються третьою особою.

Згідно зі ст. 636 ЦК України сторони можуть укласти договір на користь третьої особи, за яким боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи. При цьому за загальним правилом боржник не може відмовитися від виконання на користь третьої особи. Виконання такого договору може вимагати як його кредитор, так і сама третя особа. На користь третьої особи може бути укладено, наприклад, договір довічного утримання (ч. 4 ст. 746 ЦК), договір страхування (ст. 985 ЦК), договір банківського вкладу (ст. 1063 ЦК). Треті особи можуть брати участь у зобов'язанні у разі переадресування виконання зобов'язання, коли кредитор вказує третю особу, на користь якої боржник має виконати свій обов'язок. Як правило, переадресування виконання застосовується у випадку, коли кредитор у зобов'язанні одночасно виступає боржником перед третьою особою в іншому зобов'язанні. На відміну від попереднього випадку особа, якій переадресоване виконання, не має цивільно-правових засобів захисту проти несумлінного божника. Лише кредитор у зобов'язанні може вимагати від боржника належного виконання ним обов'язку. Наприклад, продавець (кредитор) вказує покупцю (боржнику) на третю особу, якій останній зобов'язаний сплатити певну грошову суму за придбану у нього річ. При цьому продавець (кредитор) за договором купівлі-продажу виступає боржником перед третьою особою за договором позики.

Обов'язок боржника у зобов'язанні може бути виконаний за нього третьою особою. Виконання обов'язку може бути покладено на іншу особу боржником (ст. 528 ЦК) або кредитором (ст. 621 ЦК), якщо з умов договору, актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає іншого, зокрема обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. Крім того, інша особа може виконати обов'язок боржника з власної ініціативи і без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на його майно (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно (ч. З ст. 528 ЦК). У такому випадку виконання за боржника третьою особою не припиняє зобов'язання, а спричиняє заміну кредитора (п. 4 ч. 1 ст. 512 ЦК). У цивілістичній літературі виконання обов'язку із вступом третьої особи в права кредитора у зобов'язанні отримало назву суброгації (від лат. subrogatio - обрання замість).

Дата добавления: 2014-10-23