Недійсність шлюбу

СК України містить вичерпний перелік обставин, які слугують підставами для визнання шлюбу недійсним. Аналіз їх дозволяє дійти висновку, що недійсним визнається шлюб, який зареєстрований в державному органі РАЦС за відсутності хоча б однієї з позитивних умов його укладення, або, навпаки, за наявності хоча б однієї з негативних умов укладення. Таким чином,

недійсність шлюбу пов'язується з порушенням умов укладенняшлюбу. Причому одні правники вважають, що визнання шлюбу недійсним — це санкція за порушення сімейного законодавства, яке допускають особи, що укладають шлюб (або одна з осіб), саме за укладення шлюбу, інші — що це вид сімейно-правової відповідальності

2. Цікавою є позиція М. В. Антокольської з цього питання.

Правник вважає, що визнання шлюбу недійсним є санкцією за порушення сімейного законодавства, яке допускають особи, що беруть шлюб. Між тим, якщо вони діяли винно, або хоча б один з них діяв винно, визнання шлюбу недійсним слід розглядати як міру відповідальності. Якщо ж обидва з них діяли невинно, то визнання шлюбу недійсним слід розглядати як міру захисту, що застосовується за об'єктивно протиправну поведінку3.

Вважаємо, що визнання шлюбу недійсним становить сімейно-правову санкцію, що належить до засобів захисту, оскільки, на відміну від відповідальності, вона не містить додаткових обтяжень особистого та майнового характеру.

Якщо ж за укладення шлюбу один із подружжя діяв недобросовісно, то це тягне застосування до нього сімейно-правової відповідальності як покладання обов'язку із утримання добросовісного подружжя та застосування в інтересах останнього до майна, набутого до визнання шлюбу недійсним, правового режиму спільного майна подружжя.

Отже, недійсність шлюбу — це форма відмови держави від визнання укладеного шлюбу як юридично значущого акту, виражена в рішенні суду, винесеному в порядку цивільного судочинства у зв 'язку з порушенням встановлених законом умов укладення шлюбу, що є за своєю суттю заходом захисту.

До підстав визнання шлюбу недійсним належать: порушення умов укладення шлюбу, передбачених статтями 22,24—26 СК; наявність при укладенні шлюбу обставин, що перешкоджають його реєстрації; реєстрація фіктивного шлюбу.

Причому, залежно від того, які вимоги закону були порушені при укладенні шлюбу, останні поділяються на: абсолютнонедійсні; шлюби, які визнаються недійсними за рішенням суду; шлюби, які можуть бути визнані недійсними за рішенням суду.

Абсолютно недійсними вважаються шлюби, які укладені всупереч встановленим законом перешкодам до їх укладення, а саме, шлюб:

— зареєстрований з особою, яка водночас перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі (ч. 1 ст. 39 СК), тобто укладенням такого шлюбу порушено основний принцип сімейного права

— одношлюбність. У цьому випадку недійсним визнається останній шлюб, оскільки на момент його укладення особа вже перебувала в іншому зареєстрованому шлюбі. Між тим, якщо до анулювання актового запису щодо повторного шлюбу попередній шлюб припиняється, повторний шлюб стає дійсним з моменту припинення попереднього шлюбу (ч. 5 ст. 39 СК);

— зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою(ч. 2 ст. 39 СК), тобто порушено такий основний принцип сімейного права, як відсутність кровного споріднення;

— зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною (ч. З ст. 39 СК). Між тим, наявність психічного захворювання само по собі не є підставою для визнання шлюбу недійсним. Визнання шлюбу недійсним за цією підставою відбувається лише в тому випадку, якщо один із подружжя був визнаний недієдатним саме на момент укладення шлюбу. Якщо ж один із подружжя внаслідок психічного розладу буде визнаний судом недієздатнимпісля укладення шлюбу, то шлюб не вважається недійсним,оскільки, на момент його укладення обидва з подружжя булиздорові й дієздатні. Такий шлюб може бути розірваним за заявоюдієздатного подружжя в державних органах РАЦС.

Абсолютно недійсні шлюби вважаються недійсними з моменту їх реєстрації та не потребують судового рішення щодо цього.

Анулювання актового запису відбувається державними органами РАЦС на підставі заяви заінтересованої особи з наданням відповідних доказів порушення цим шлюбом однієї з засад сімейного права. Причому актовий запис про шлюб анулюєтьсянезалежно від смерті осіб, з якими було зареєстровано шлюб, а також розірвання цього шлюбу (ч. 6 ст. 39 СК).

До шлюбів, які визнаються недійсними за рішенням суду, належать шлюби, укладені без вільної згоди жінки чи чоловіка (ч. 1 ст. 40 СК), а також фіктивні шлюби (ч. 2 ст. 40 СК).

Обов'язковою умовою реєстрації шлюбу є вільно і незалежно висловлене взаємне волевиявлення осіб, що одружуються, яке підтверджує їх намір створити сім'ю на підставі укладення шлюбу. Недотримання цієї умови тягне недійсність шлюбу.

У такій ситуації для визнання шлюбу недійсним необхідна наявність вади волі сторін при його реєстрації. Під вадою волі в сімейному праві розуміють відсутність добровільної згоди на одруження, реєстрацію шлюбу під примусом, під впливом обману, омани внаслідок неможливості через свій стан у момент укладення шлюбу усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Укладення шлюбу під примусом має місце, коли згода на укладення шлюбу була виражена однією зі сторін під впливом фізичного та психічного насильства чи під загрозою його застосування.

Причому примушення до одруження може виходити від одного з майбутнього подружжя чи від третіх осіб, що діють в його інтересах чи в своїх власних.

Дата добавления: 2014-10-23