Лабораторна робота №4

Захист роботи

До захисту роботу оформити в зошиті згідно загальних вимог. Графічними додатками до роботи є:

1- Елементи центральної проекції (викреслені на форматі А4).

2- Перспективна сітка (з допоміжною побудовою)

3- Контурний план.

4 Контрольні запитання

1 В чому полягає суть трансформування аерофото-знімків?

2 Мета і способи трансформування.

3 Назвіть основні площини і точки центральної проекції.

4 Дайте визначення центральної проекції.

5 Геометрична характеристика точок: „о”, „n”, „с”.

6 Коли на знімку точки „о”, „n” і „с” співпадають?

7 Яких з властивостей центральної проекції немає в ортогональній проекції?

8 Які геометричні характеристики властиві точці нульових спотворень „с”?

9 Які геометричні властивості має точка надира „n” на знімку?

10 Визначення площини головного вертикала.

11 Визначення предметної площини.

12 Яке значення має масштаб знімка в точках „о”, „n”, „с”?

13 Визначення кута нахилу знімка.

14 Визначення лінії основи картини.

Тема: Монтаж фотосхем та фотопланів

Мета роботи: Закріпити теоретичний матеріал, засвоїти методику виготовлення та оцінки точності одномаршрутної фотосхеми та фотопланів.

1 Основні теоретичні положення

Фотосхемою називають фотографічне зображення ділянки місцевості, складене з робочих площ нетрансформованих аерофотознімків одного або кількох маршрутів.

В залежності від кількості маршрутів АФЗ, розрізняють одномаршрутні і багатомаршрутні фотосхеми. Контактні фотосхеми виготовляють з контактних аерофотознімків, а приведені фотосхеми – з аерофотознімків, які одержані шляхом приблизного збільшення чи зменшення зображення на аеронегативі до заданого масштабу.

В залежності від планової опори, на якій монтують аерофотознімки розрізняють: вільні фотосхеми, які монтують без планової опори і каркасні фотосхеми, які монтують на основі каркасу рідких геодезичних або картографічних даних.

У випадку, коли необхідно отримати інформацію про рельєф місцевості значної площі (більшої, ніж формат аерофотознімка) – виготовляють стереоскопічні фотосхеми.

Оскільки центральна частина аерознімків має найменше спотворень, то фотосхеми складають тільки з робочих площ аерофотознімків.

Монтаж фотосхем складається з таких процесів: підготовка аерофотознімків і основи; монтаж; порізка і наклеювання аерофотознімків; оцінка точності виготовлення фотосхеми і зовнішнє оформлення.

Підготовка аерофотознімків для виготовлення фотосхеми включає перевірку наявності усіх знімків, їх фотографічну та фотограмметричну якість, зокрема оптична густина має бути одинаковою. В якості основи може служити цупкий картон.

Монтування аерознімків виконують на спеціальному столі або на креслярській дошці. Суміщення суміжних знімків виконують способом „мигання” або за початковими напрямками[5, С. 46-47]. Суміщення точок і розподіл нев’язок показано на рис. 4.1.

Рисунок 4.1 До контролю суміщення точок і розподілу нев’язок.

Суміщення аерознімків за початковими напрямками показано на рис. 4.2.

Рисунок 4.2 Намічування початкового напрямку з допомогою лінійки

Порізку аерознімків виконують скальпелем посередині перекриття. Лінія порізу повинна бути хвилястою, проходити через великі контури з однаковою оптичною густиною, обходячи як дрібні так і відповідальні контури (будинки, окремі дерева, перехрестя доріг тощо), перетинаючи під прямим кутом лінійні елементи ситуації (дороги, ріки, канали).

Склеювання починають з середніх знімків маршруту, добиваючись такого їх положення, яке було при монтуванні. На кожній лінії порізу залишають по одному обрізку, які використовуються при оцінці точності монтажу.

Оцінку точності монтажу фотосхеми виконують наступним чином: приклавши обрізок знімка до відповідного шва фотосхеми (Рис. 4.3) так, щоб утворився цілий знімок, вибирають чіткі контури на обрізку і на них роблять проколи тонкою голкою. Уздовж кожного шва роблять 10-15 проколів на відстані близько 2 мм від порізу. Знімають обрізок і визначають на фотосхемі на око або лінійкою величини розходжень (d) між наколами і тими контурами, на які робилися наколи (Рис. 4.4).

Рисунок 4.3 Прикладання обрізків для оцінки точності фотосхеми

Рисунок 4.4 Оцінка точності фотосхеми

Значення розходжень (d) заносять у таблицю 4.1 і виписують на схему порізів.

Таблиця 4.1 – Оцінка точності монтажу фото схеми

№ то-чок	1-й поріз	2-й поріз	Схема розташування наколів на порізах і величини розходжень контурів, мм
d, мм	d^2, мм^2	d, мм	d^2, мм^2
	1,0	1,00	1,0	1,00
	1,0	1,00	0,0	0,00
	0,5	0,25	0,0	0,00
	0,3	0,09	0,2	0,04
	0,1	0,01	0,1	0,01
	0,1	0,01	0,2	0,04
	0,1	0,01	0,2	0,04
	0,0	0,00	0,0	0,00
	0,1	0,01	0,1	0,01
	1,0	1,00	0,1	0,01
		3,38		1,15

Точність оцінюють для кожного порізу зокрема, а обчислення середньої квадратичної помилки монтажу виконують за формулою:

, (4.1)

де n – загальна кількість виміряних розходжень між наколами і відповідними контурами.

Фотопланом називається фотографічне зображення ділянки місцевості, складене з робочих площ трансформованих аерофотознімків.

Монтаж трансформованих аерознімків виконують на основі по трансформаційних, центральних і опорних планових точках.

Монтаж фотопланів складається з таких процесів: підготовка до монтажу; перевірка точності трансформування; укладка аерознімків по трансформаційних точках на основі; порізка і наклеювання знімків.

Методика монтажу фотоплану та оцінка точності монтажу детально подана у підручнику [5],р.5,6, с.64-65.

При підготовці до лабораторної роботи необхідно самостійно опрацювати такі теми:

- монтаж фотосхем р.4.8, С. 46-48 [5]; 17,С. 60-65, [2].

- монтаж фотопланів 16,С. 58-60, [2]/

2 Вихідні дані та методика виконання роботи

Для виконання роботи бригаді з 4-5 студентів необхідно отримати в лабораторії кафедри: контактні аерофотознімки одного маршруту (5-6 шт.); картонну основу; креслярську дошку; клей; голку; тягарці; лінійку.

Параметри аерофотозйомки задаються викладачем на занятті в залежності від матеріалів АФЗ, які будуть використані.

За методикою, приведеною у розділі 4.1, необхідно виготовити одномаршрутну фотосхему і виконати оцінку точності монтажу.

Дата добавления: 2014-10-15