Поняття ризику

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ РИЗИКОЛОГІЇ В ПІДПРИЄМНИЦТВІ

Розділ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО СУТНОСТІ РИЗИКУ ЯК ЕКОНОМІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ

Ризик об’єктивно присутній у багатьох сферах нашого життя, незалежно від того, усвідомлюється його наявність чи ні. В силу своєї різносторонності і важливого місця у житті людей ризик вивчається комплексом приватних наук, що розглядають різноманітні його аспекти.

У різних мовах (італійській, французькій, англійській) значення слова «ризик» є близькими і, як правило, вказують на можливість несприятливої події. В економічній діяльності під ризиком прийнято розуміти ймовірність чи загрозу втрати підприємствами частини своїх ресурсів, недоотримання доходів чи виникнення додаткових витрат в результаті здійснення певної виробничої і фінансової діяльності.

Протягом останнього часу з'явилась низка робіт з теорії ризику вітчизняних і зарубіжних економістів (О. Альгин, І. Балабанов, Т. Бачкаї, І. Бланк, Е. Брігхем, П. Верченко, В. Віт-лінський, Б. Гардинер, Ю. Геймеер, П. Грабовий, В. Гранатуров, Б. Кайлі, В. Ковальов, А. Мазаракі, Н. Машина, Д. Месен, Д. Мико, М. Моісеєв, Н. Ордуєн, Т. Рапс, М. Ро-гов, В. Успаленко, Е. Уткін, Д. Фрідмен, П. Хейне, В. Христіановський, В. Черкасов). Вчені розглядають також прак­тичні аспекти теорії ризику (В. Альнічев, М. Білуха, А. Дубова, Ю. Єрмолаєв, Г. Клейнер, В. Михалевич, Г. Пластова, К. Редхем, О. Ширинська, О. Ястремський, Д. Штефанич та ін.).

Натепер у світі існує кілька наукових шкіл, які вносять значний доробок у теорію ризику.

Відомі досягнення німецької школи, представники якої, спираючись на розроблену американськими математиками Дж. фон Нейманом і О. Моргенштерном теорію корисності і використовуючи теорію розпливчастих множин, досягли значних результатів стосовно оцінки ризику з використанням теорії нечітких множин.

Представники сучасного неоінституціоналізму американські економісти-теоретики Вільям Меклінг та Майкл Дженсен вдаються до теорії ризику, розглядаючи сучасні можливості і форми розвитку підприємства. Як важливий аспект побудови сучасної фірми вони розглядають розподіл прав контролю між нейтральними, схильними і несхильними до ризику індивідами.

Економіст Чиказького університету (СІЛА) Юджив Фама досліджує економічні проблеми фондового ринку, зокрема гіпотезу ефективного ринку і теорію випадкових блукань (економічну теорію, яка стверджує, що зміни цін на акції не залежать від їх попередніх значень і тому не можуть бути використані для прогнозу майбутніх тенденцій). Професор Йельського університету (США) Кеннет Френч вивчає проблематику практичної оцінки очікуваної вартості дохідності цінних паперів, вартості капіталу, питання дивідендної політики і структури капіталу.

Значним внеском у становлення сучасної теорії ризику стала книга угорських економістів Т. Бачкаї, Д. Месен і Д. Мико «Господарський ризик і методи його вимірювання» (1979), у якій вперше за багато років було зроблено спробу розглянути питання ризику у соціалістичній економіці.

Вчені української (київської) школи (В. Михалевич, Ю. Єрмолаєв, О. Ястремський, В. Вітлінський та їх учні) роблять суттєвий внесок як у методологічні питання щодо теорії ризику та невизначеності, так і стосовно його інструментарію.

Найпотужнішою школою у теорії фінансового ризику з середини 50-х років XX ст. стала американська (Б. Кайлі, Т. Рапс, П. Хейне та ін.).

Відомі досягнення вчених московської (М. Моісеєв, Ю. Гермеєр), новосибірської, естонської шкіл економічного ризику (ризикології). Дослідження дали змогу вирішити повні проблеми ризикології. Проте стрімкий розвиток наукових знань, еволюція економічних відносин, розроблення нових інформаційних джерел і методів оцінки економічних явищ зумовлюють надзвичайну важливість подальшої розбудови теорії ризикології як у методологічному, концептуальному аспектах, так і стосовно комплексу механізмів, методичних підходів, інструментарію для адекватного розв'язку практичних проблем.

Однозначне трактування сутності категорії «ризик» відсутнє, оскільки це складне явище, що має багатоаспектні, а інколи протилежні реальні основи: філологи визначають ризик як можливість чогось небажаного (наприклад, втрата), економісти — як можливість відхилення фактичного результату від запланованого, статистики уточнюють: ймовірність настання визначеної небажаної події (табл.1.1).

Таблиця 1.1

Визначення ризику

№п/п	Определение	Источник
	Риск — это опасность понесения предпринимателем ущерба, убытков, потерь. Это опасность непредвиденного, пересчитанного расхода ресурсов или недополучения доходов по сравнению с вариантом, рассчитанным исходя из рационального использования ресурсов. Риск есть угроза того, что предприниматель понесет потери в виде дополнительных расходов сверх предусмотренных прогнозом, проектом, планом, программой его действий, либо получит доходы ниже тех, на которые он рассчитывал. Вид экономических потерь — упущенные возможности, возмещение морального ущерба в денежной форме	[137, с. 147]     [137, с. 148]
	Риск - это ситуативная характеристика деятельности любого производителя, в том числе банка, отображающая неопределенность ее исхода и возможные неблагоприятные последствия в случае неуспеха. <...> Но в то же время, чем ниже уровень риска, тем ниже и вероятность получить высокую прибыль	[145,с.3]

Продовження таблиці 1.1

	Сущность риска - это не ущерб, наносимый реализацией решения, а возможность отклонения от цели, ради достижения которой принималось решение	[169, с. 141]
	Риск — возможная опасность потерь, вытекающая из специфики тех или иных явлений природы и видов деятельности человеческого общества. Шанс - возможность положительного отклонения при исходных заданных параметрах на одно ожидаемое явление. Риск представляет собой действие в надежде на счастливый исход по принципу «повезет - не повезет»	[28, с. 13,21]   [28. с. 20]     [28. с. 31|
	Коммерческий риск - это риск, связанный с хозяйственной деятельностью, ориентированной на получение максимальной прибыли на основе удовлетворения потребностей и запросов покупателей в соответствии с требованиями рынка (рассматривают его как хозяйственный риск)	[173, с. 4]
	Риск - это ситуация, когда наступление неизвестных событий весьма вероятно и может быть оценено количественно	[103, с 46]
	Риск - вероятность получения неблагоприятного результата	[169, с. 4]
	Риск - событие или группа родственных случайных событий, наносящих ущерб объекту, обладающему данным риском	[171.C 10]
	Риск - это сложное явление, имеющее множество несовпада­ющих, а иногда противоположных реальных основ. Управленческий риск — это осуществление управленческой деятельности в условиях неопределенности, когда причинно-следственный результат не позволяет принять оптимальное решение по достижению поставленной цели	[175.C.63] [175, с 70]

Продовження таблиці 1.1

	Под риском принято понимать вероятность (угрозу) потери лицом или организацией части своих ресурсов, недополучения доходов или появления дополнительных расходов в результате осуществления определенной производственной и финансовой политики	[113, с. 121]
	Риск — это угроза, опасность возникновения ущерба в самом широком смысле слова. Под хозяйственный (предпринимательским) риском понимается риск, возникающий при любых видах деятельности, связанных с производством продукции, товаров, услуг, их реализацией, товарно-денежными и финансовыми операциями, коммерцией, осуществлением социально-экономических и научно-технических проектов... Риск — это явление, признак и свойство деятельности, а не только понятие. <...> Предпринимательский риск характеризуется как опасности потенциально возможной, вероятной потери ресурсов или недополучения доходов по сравнению с вариантом, рассчитанным на рациональное использование ресурсов. Кроме того, риск — это возможность, вероятность отклонения от цели, результата, ради которых и принималось решение, на что был направлен бизнес-проект	[102. с. 561 -562]
	Риск — ожидаемая опасность потерь; ориентированное действие наудачу, требующее смелости, решительности, предприимчивости, в надежде получить дополнительные выгоды или снизить до минимума возможный ущерб	[78, с 7]
	Риск - это опасность потерь ресурсов предприятия, недополучения им доходов или проявления дополнительных расходов. Риск... проявляется в виде некоторого отклонения показателя эффективности от желаемого или наиболее приемлемого его значения	[38, с 141]

Найбільш прийнятним є визначення Вітлінського В. В. та Маханець Л. Л., які констатують, що ризик - це економічна категорія, яка відображає характерні особливості сприйняття зацікавленими суб'єктами економічних відносин об'єктивно наявних невизначеності й конфліктності, іманентних процесам цілепокладання, управління, прийняття рішень, оцінювання, що обтяжені можливими загрозами і невикористаними можливостями.

Приведені визначення виявляють важливі риси ризику, проте не охоплюють всього змісту ризику стосовно діяльності в умовах невизначеності, пов'язаної з регулюванням різних сторін економічного життя на основі урахування інтересів, потреб, цільових установок суб'єктів ринку.

З цієї точки зору ризик визначається як діяльність, що пов'язана із подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору, в процесі якої є можливість кількісно і якісно визначити ймовірність досягнення передбачуваного результату, невдачі і відхилення від мети”.

Таким чином, категорію " ризик " можна визначити як небезпека втрати ресурсів чи недоодержання доходів у порівнянні з варіантом, що розрахований на раціональне використання ресурсів.

Сучасні теорія і практика управління ризиками розглядають ризик не тільки як небажану ознаку невизначеності майбутніх подій, а й як джерело позитивних, прибуткових можливостей, тобто виокремлюють два типи ризиків: ризик-негатив та ризик-позитив. Першого потрібно уникати, а на другий виважено погоджуватися, бо він є носієм потенційного позитивного результату. Отже, управління ризиком полягає не лише в його уникненні (що не завжди можливо), а й у зміні середовища та цілей системи з метою спрямування її загальної схильності від ризиків-негативів до ризиків-позитивів. Оскільки сукупність ризиків є системою, уникнення одного ризику може активізувати схильність до іншого, прийняття ризику-позитиву може зумовити виникнення ризику-негативу. Тому необхідне інтегроване, цілісне управління системою ризиків.

Поряд з цим ризику притаманно ряд рис, що сприяють розумінню його змісту (Рис.1.1).

Суперечливість як риса ризику виявляється в різних аспектах. Представляючи собою різновид діяльності, ризик орієнтований на одержання значимих результатів неординарними новими способами в умовах невизначеності й у ситуації неминучого вибору. Тим самим він дозволяє переборювати консерватизм, догматизм, психологічні бар'єри, що перешкоджають впровадженню нових, перспективних видів діяльності, стереотипи, що виступають гальмом суспільного розвитку, і забезпечує здійснення ініціатив, новаторських ідей, різних експериментів, спрямованих на досягнення успіху. Ця особливість ризику має важливі економічні, політичні і духовно-моральні наслідки, тому що прискорює суспільний і технічний прогрес, впливає на суспільну думку, духовну атмосферу суспільства.

Рисунок 1.1 – Основні характерні риси, що притаманні економічному ризику

З іншого боку, ризик веде до авантюризму, волюнтаризму, суб’єктивізму, до певних соціально-економічних і матеріальних витрат, якщо в умовах неповної інформації, чи в ризиковій ситуації альтернатива вибирається без належного урахування об'єктивних закономірностей розвитку події, стосовно якої приймається рішення.

Суперечлива природа ризику виявляється в зіткненні об'єктивно існуючих ризикованих дій і суб'єктивною оцінкою. Так, один підприємець, який робить вибір, здійснює певні дії, може вважати їх ризикованими, а іншими людьми вони можуть розцінюватися як обережні, позбавлені всякого ризику, і навпаки.

Альтернативність зв'язана з тим, що вона припускає необхідність вибору з двох чи декількох можливих варіантів рішень, дій. Відсутність можливості вибору знімає питання про наявність економічного ризику. Там, де немає вибору, не виникає ризикова ситуація і, отже, не буде ризику.

У залежності від конкретного змісту ситуації ризику альтернативність має різний ступінь складності і зважується різними способами. Якщо в простих ситуаціях вибір здійснюється, як правило, на засадах минулого досвіду й інтуїції підприємця, то в складних ситуаціях необхідно додатково використовувати спеціальні методи і методики.

Невизначеність виступає джерелом виникнення економічного ризику. Відзначимо, що ризик є одним із засобів зняття невизначеності, що виникає через недостовірність інформації і відсутність однозначності. Акцентувати увага на цій властивості ризику важливо в зв'язку з тим, що оптимізувати на практиці процеси управління і регулювання, ігноруючи об'єктивні і суб'єктивні джерела невизначеності, безперспективно. Причому мова йде не про те, щоб знайти засіб, який дозволяє цілком позбутися впливу факторів невизначеності (що практично, видимо, нездійсненне), а про необхідність урахування ризику з метою вибору раціональних альтернатив.

В умовах України є своя специфіка причин виникнення ризику. Тут на перший план виступають: необов’язковість i безвiдповiдальнiсть суб’єктів господарюван­ня усіх видів; суперечливість законодавства; високий рівень інфляції; відсутність реального господарського права; недієздатність правоохоронних opгaнів; перевага політичних інтересів над економічними; роздутий управлінський апарат; нестійке податкове законодавство.

Дослідники не лише по-різному трактують зміст поняття «ризик», а й неоднаково оцінюють його об'єктивність чи суб'єктивність. Деякі економісти вважають, що він є категорією об'єктивною. Об'єктивність ризику виявляється в тому, що це економічна категорія, яка позначає реально існуючу невизначеність і конфліктність в економічній (господарській) діяльності, незалежно від того, чи усвідомлюють її особи, що приймають рішення, чи ні. Прихильники об'єктивної концепції вважають, що ризик — це загроза появи майбутніх несприятливих наслідків, які неможливо точно спрогнозувати.

Представники суб'єктивної концепції наполягають, що ризик завжди суб'єктивний, оскільки виявляється як оцінка людиною ситуації, вчинків, дій, свідомий вибір з урахуванням можливих альтернатив, наслідків. Суб'єктивна концепція зорієнтована на суб'єкт дій, вибір варіантів поведінки, що зумовлює виникнення чи уникнення певних обов'язків у суб'єктів ризику. Оскільки ризик завжди пов'язаний з волею й усвідомленням його особистістю, то він передбачає насамперед вибір варіантів поведінки з урахуванням імовірності виникнення несприятливих наслідків. Суб'єктивну концепцію підтверджують такі положення:

1) суб'єктивність, вербальність моделювання особистістю реальної ситуації. Психологи стверджують, що часто особа, яка приймає рішення, спрощує ситуацію, забуваючи або ігноруючи деякі альтернативи або наслідки;

2) оцінювання суб'єктивної цінності наслідків альтернатив того чи іншого варіанта дій на основі їх корисності для суб'єкта, що помітно впливає на рішення, яке приймається;

3) суб'єктивність оцінки ймовірності обставин (сценаріїв), що визначають наслідки прийнятого рішення. Наприклад, психологи виявили, що люди переоцінюють імовірність настання малоймовірних подій та одночасно недооцінюють ймовірність настання правдоподібних;

4) суб'єктивність вибору стратегій поведінки. З'ясовано, що стосовно простих задач, обтяжених ризиком, люди, як правило, обирають стратегії, які максимізують суб'єктивну сподівану корисність, котру оцінюють як лінійну комбінацію суб'єктивних наслідків та їх корисності;

5) індивідуалізована реакція на чинники, які управляють процесом прийняття рішень: вплив навколишнього середовища; особистісні характеристики людини, яка приймає рішення; вплив соціальної групи тощо. Наприклад, чим більшою є агресивність суб'єкта і потреба у домінуванні, тим вищий ступінь ризику він допускає. Колективні рішення обтяжені вищим ступенем ризику, ніж індивідуальні.

Послідовники об'єктивно-суб'єктивної концепції мотивують свої погляди тим, що оцінка ризику є багатовимірною величиною, яка характеризує можливі відхилення під цілей, від бажаного (очікуваного) результату, можливу невдачу (збитки) з урахуванням впливу контрольованих (керованих) і неконтрольованих (некерованих) чинників, прямих і зворотних зв'язків.

Можна дійти висновку, що ризик — це не лише збитки, які супроводжують реалізацію господарського рішення, а й можливість відхилення від цілей, заради яких приймається рішення, тобто відсутність сподіваних результатів. Ризик породжується невизначеністю та конфліктністю, що існують незалежно від їх усвідомлення особами, які приймають рішення. Відсутність невизначеності та конфліктності при обранні того чи іншого рішення є передумовою відсутності ризику.

Недостатність вичерпної, достовірної інформації може трансформувати ситуацію невизначеності на ситуацію ризику (зокрема, ризику відхилення від цілей, ризику недоотримання очікуваних результатів, ризику імовірних збитків тощо). Щоб оцінити ступінь ризику та частково уникнути можливих збитків, необхідно перевірити істинність гіпотез, на підставі яких висунуті альтернативні варіанти, тощо. Ступінь ризику залежить і від ставлення суб'єкта прийняття рішення (схильності, несхильності, байдужості) до зумовленого невизначеністю ризику. Як правило, ризик виникає тоді, коли приймаються рішення в умовах невизначеності, конфліктності, а особа, яка приймає рішення, зацікавлена в його результатах.

Отже, ризик — це діалектична єдність об'єктивного та суб'єктивного. Можна виокремити три найпоширеніші його трактування:

— можливість понесення втрат;

— можливість відхилення від очікуваного при прийнятті рішення результату. При цьому вважають, що ризик реалізувався, тобто було прийнято неправильне рішення, як у тому випадку, коли отримано збитки, так і тоді, коли отримано більший від запланованого прибуток;

— необхідність прийняття рішення, результат реалізації якого може відрізнятись від очікуваного.

Системний підхід дає змогу визначити сутність категорії «ризик».

Ризик — об'єктивно-суб'єктивна категорія, пов'язана з подоланням невизначеності, випадковості, конфліктності в ситуації неминучого вибору, що відображає ступінь досягнення суб'єктом очікуваного результату.

Об'єкт ризику розглядають залежно від мети і рівня дослідження. На мікрорівні ним може бути окрема господарська операція, вид продукції, технологія, напрям виробничої діяльності тощо; на мезорівні — окреме підприємство, галузь, соціокультурна спільнота людей певної територіальної одиниці; на макрорівні — країна, регіон тощо. Усі об'єкти ризику є системами — множинами елементів довільної природи, що мають зв'язки і утворюють певну цілісність.

Об'єкт ризику — система, ефективність та умови функціонування якої наперед точно не визначені.

Суб'єкт ризику визначається з огляду на його правомочність приймати рішення щодо об'єкта ризику. Зазвичай на мікрорівні суб'єктами ризику виступають окремі особи (керівники, менеджери, відповідальні працівники). Для мезо- і макрорівня характернішим є прийняття колективних рішень.

Суб'єкт ризику — особа (індивід або колектив), яка зацікавлена в результатах управління об'єктом ризику і має компетенцію приймати рішення щодо об'єкта ризику.

Таким чином, ризик є економічною категорією, яка відбиває невизначеність, непевність та незнання в економічних відносинах та включає особливості їх сприйняття суб’єктами господарювання. При цьому ризик визначається як поєднання трьох базових елементів: події, пов’язаної з виробничо-господарською діяльністю господарюючого суб’єкта, імовірності її настання та наслідків, які завжди негативні для підприємства і проявляються у потенційних збитках фінансових ресурсів.

Дата добавления: 2014-10-23