Брахманизм

РЕЗЮМЕ

Зразок

Зразок

Супровідний лист студента (молодий фахівець)

Супровідний лист 10943, Київ – 43, вул. Малишева, 33, кв. 15. 20 серпня 2013 р.

Пану Іванову Петру Васильовичу,

Менеджеру по персоналу Компанії ААА,

10946, Дніпропетровськ – 46, вул. Валдая, 47 Шановний пане Минько!

Я досвідчений програміст, у цей час закінчую магістратуру в НТУУ "КПІ", хочу запросити інформацію про можливі вакансії на літо в "ААА". Я зацікавлений у роботі, що дозволила б мені об'єднати здібності програміста та спеціаліста в області електротехніки. У резюме, що додається, зазначено, що я маю великий досвід роботи й завжди радий новим можливостям проявити себе.

Для мене важливий практичний досвід у сполученні з отриманими академічними знаннями. Пишаюся тим фактом, що самостійно оплачую своє навчання за рахунок підробітку за спеціальністю. Отриманий професійний досвід позитивно відбився на якості навчального процесу й допоміг легко засвоїти матеріал за фахом.

Усвідомлюю, що пріоритетом при розгляді претендента є не потенційний досвід і отримана освіта, а професійні навички й досягнення, якими він володіє. Сподіваюся, що інформація, зазначена в моєму резюме, допоможе Вам зрозуміти мій потенціал і дозволить прийняти вірне рішення.

Був би радий можливості стати частиною вашої команди й внести свій внесок у реалізацію корпоративних цілей компанії. Буду готовий приступити до роботи з 14 жовтня 2013 року. Ви можете зв'язатися із мною по вказаній адресі або за телефоном [phone].

Дякую за приділений час і увагу.

Валентин Кайдашевський

Додаток К

Раїса Анатоліївна Світницька.

Народилася 15 вересня 1965 р. в м. Новий Іржавєць Оржицького р-ну Полтавської обл.

Заміжня, маю дочку.

Домашня адреса: узвіз Бурсацький, 3, к. 21, м. Батурин, 43002

Телефон – 343-71.

Навчання: 1980-1984 pp. – Черкаське педагогічне училище (учитель початкових класів);

1986-1992 pp. – Харківський державний університет і фах «географ», присвоєно кваліфікацію «Викладач географії»).

Досвід роботи: серпень 1984 р. – серпень 1986 р. – учитель початкових класів СЗШ № 12 м. Золотоноша;

липень 1992 р. – жовтень 1999 р. – викладач географії України Харківського педагогічного коледжу.

Від жовтня 1999 р. до тепер викладач екологічної безпеки Харківського регіонального інституту післядипломної освіти вчителів.

Додаткові відомості: загальний педагогічний стаж 16 р. Навчаючись у ХДУ, працювала за сумісництвом у міському приватному ліцеї «Джерело» викладачем географії. НН)4 р. закінчила курси перекладачів. 1998 р. видала довідник «Абетка екологічної безпеки», вела програму «Колір надії» на Харківському обласному радіо.

Маю досвід роботи з ПК, умію працювати з Word, Excel.

Досконало володію іспанською та французькою мовами.

У разі потреби можу подати рекомендації.

26.03.07 (підпис)

СЛОВНИК ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ

Адаптація – процес активного пристосування організму до умов навколишнього (фізичного, соціального) середовища.

Адаптація сенсорна – зміна параметрів чутливості аналізаторів, пристосування їх до подразників.

Адаптація соціально-психологічна – активний процес постійно­го пристосування до зміни умов соціального середовища та його пси­хологічних наслідків (пристосування індивіда до групи, групових норм і соціальної групи до індивіда у взаєминах під час діяльності).

Адаптованість – стан організму, який характеризується відносно сталим пристосуванням до умов середовища.

Адаптованість і неадаптованість – тенденції функціонування си­стеми, які визначаються відповідністю чи невідповідністю її цілей досягнутим у процесі діяльності результатам. Адаптивність вира­жається в їх узгодженості.

Вакансія – не заміщена, незайнята посада в установі, навчальному закладі; вільне місце в навчальному закладі для учня.

Вибір професії (За Клімовим Є.) залежить від таких чинників – це 1) позиція старших, сім’ї; 2) позиція однолітків; 3) позиція шкільного педагогічного колективу (вчителі, класні керівники тощо; 4) особистісні професійні і життєві плани; 5) здібності і їх прояви; 6) посягання на суспільне визнання; 7) інформованість про ту чи іншу професійну діяльність; 8) нахили.

Деадаптація – втрата адаптованості.

Дизадаптація – розлад адаптованості.

Допрофесійний відбір включає початковий (пропедевтичний), пізнавально-пошуковий і базовий (визначальний) етапи.

Здібності – індивідуальні-психологічні особливості людини, що відповідають вимогам певної діяльності та є умовою успішного її виконання.

Кар’єра – це: 1) досягнення найвищих результатів; 2) вид занять; 3) просування по службових сходинках.

Кваліфікація – це: 1) професія, спеціальність; 2) ступінь придатності до якого-небудь виду праці, рівень підготовленості.

Компетентність - це якість особистості, яка необхідна для якісної продуктивної діяльності в певній сфері; конкретні життєвівміння та навички, необхідні людині будь-якої професії, будь-якого віку.

Кваліфікація – це здатність особи виконувати завдання або обов’язки відповідної роботи. Кваліфікація вимагає відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня.

Медико-фізіологічна функція професійної орієнтації забезпечує реалізацію вимог до здоров’я і окремих фізіологічних якостей, необхідних для професійної діяльності, визначення відхилень у стані здоров’я, корекцію професійних планів з урахуванням стану здоров’я, фізичних можливостей особистості.

Мета профорієнтації – підвести учня до зваженого, самостійного вибору професійної діяльності, сформувати психологічну готовність до професійного самовизначення.

Об’єктом професійної орієнтації є молодь, яка навчається, зайняте та незайняте населення, вивільнювані працівники і особи з обмеженою працездатністю.

Пізнавально-пошуковий етап охоплює 5-7 класи середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів і передбачає: формування ціннісних орієнтацій, мотивації самопізнання, установки на власну активність у професійному самовизначенні та оволодінні професійною діяльністю; систематичне ознайомлення з професіями у навчально-виховному процесі; формування умінь самооцінки, самоаналізу з метою усвідомлення власної професійної спрямованості; консультування щодо вибору профілю подальшої освіти, форм трудової підготовки.

Покликання – найвища ступінь взаємовідповідності конкретної людини і її роботи.

Посада – це службовий обов’язок, службове місце. Це коло дій, які покладені на певну людину і безумовних для виконання.

Початковий (пропедевтичний) етап передбачає ознайомлення дітей у процесі навчальної, позакласної та позашкільної роботи з найпоширенішими професіями, виховання позитивного ставлення до різних видів трудової і професійної діяльності, інтересу до пізнання своєї особистості; формування початкових загальнотрудових умінь в навичок, здатності до взаємодії з іншими особами в процесі діяльності.

Професійна адаптація – науково обґрунтована система заходів, що забезпечує входження, оволодіння та досягнення особою професійної майстерності у конкретному виді професійної діяльності на конкретному робочому місці.

Професійна інформація – документовані або публічно оголошувані відомості про трудову діяльність та її роль в професійному самовизначенні особи, інформація про стан, потребу і динаміку ринку праці, зміст та перспективи розвитку сучасних професій і вимоги до особи, форми та умови оволодіння ними, можливості професійно-кваліфікаційного зростання і побудови кар'єри, що спрямована на формування професійних інтересів, намірів та мотивації особи щодо вибору або зміни виду трудової діяльності, професії, кваліфікації, роботи. Професійна консультація – організована взаємодія фахівця з професійної орієнтації та особи, яка отримує послугу, що спрямована на оптимізацію її професійного самовизначення на основі виявлення індивідуально-психологічних характеристик, особливостей життєвих ситуацій, професійних інтересів, нахилів, стану здоров'я та з урахуванням потреби ринку праці.

Професійна орієнтація – це комплексна науково обґрунтована система форм, методів і засобів, спрямованих на забезпечення допомоги особистості в активному свідомому професійному самовизначенні та трудовому становленні. ПО має забезпечувати реалізацію соціально-економічної, медико-фізіологічної, психолого-педагогічної функції. ПО реалізується в процесі: професійної інформації, професійної консультації, професійного добору, професійного добору, професійного відбору та професійної адаптації.

Професійна придатність – сукупність психологічних і психофізіологічних особливостей людини, які необхідні і достатні для досягнення нею, при наявності спеціальних знань, вмінь і навичок, суспільно прийнятної ефективності праці. Це поняття включає також задоволення, яке переживається людиною у процесі самої праці і при оцінці її результатів.

Професійна самосвідомість – це самосвідомість людини, для якої конкретна трудова діяльність, головний засіб утвердження відчуття власного достоїнства, як особистості,що сформувалась.

Професійна спрямованість (ПС) – складне психологічне явище. Що характеризується психологічною готовністю учня до вибору напрямку його професійної діяльності. ПС можна розглядати як відображення в психологічній структурі особистості істотних сторін і особливостей професійної діяльності.

Професійне самовизначення – це діяльність людини, що при­ймає той або інший зміст, це, насамперед, образи бажаного майбут­нього, особливості усвідомлення себе й свого місця в системі ділових міжособистісних відносин.

Професійне навчання – посередництво досвідченого професі­онала у оволодінні суб’єктом певної професії.

Професійний відбір – науково обґрунтована система заходів, що створює умови для встановлення професійної придатності особи до провадження конкретних видів професійної діяльності та посад згідно з нормативними вимогами і конкретним робочим місцем; спеціалізована процедура вивчення і ймовірності оцінки придатності людей до оволодіння тією чи іншою спеціальністю, яка досягається необхідного рівня майстерності й успішного виконання професійних обов’язків у типових або в специфічно утруднених умовах. Виділяють чотири його сторони: психологічний, фізіологічний, медичній і педагогічний відбір.

Професійний добір – система профдіагностичного обстеження особи, спрямована на визначення ступеня її придатності до окремих видів професійної діяльності згідно з нормативними вимогами.

Професійно важливі якості (ПВЯ) – якості суб’єкта, які включені в процес діяльності і які впливають на ефективність її виконання по основним параметрам (продуктивність, якість, надійність). В ролі ПВЯ можуть виступати індивідуально-психологічні якості й відношення особистості.

Професіограма – це різнобічний системний опис особливостей спеціальності, професії (соціально-економічних, виробничо-технічних, медико-гігієнічних, педагогічних, психологічних) вимог, які висуваються до людини тієї чи іншої спеціальністю, професією або їх групою.

Професіографія – різностороннє вивчення професійної діяльності, опис професій з виділенням їх соціально-психологічного значення, перспектив росту, матеріального забезпечення і інших умов праці, психічних і фізичних навантажень, можливостей навчання, удосконалення можливої кар’єри, медичних та інших обмежень, вимог до професійно значущих якостей працівника.

Професіографія діагностична – забезпечує організацію професійної психодіагностики й орієнтована на вивчення технічних, правових, технологічних, гігієнічних, психологічних, психофізіологічних і соціально-психологічних характеристик праці тільки на тих етапах роботи, від яких великою мірою залежить кінцевий результат і де потрібні найвищі показники швидкості, точності діяльності та відповідності за виконання завдання.

Професіографія інформаційна – спрямована на забезпечення професійно-орієнтаційної роботи і включає всі названі характеристики, хоча дає їх узагальнено, коротко, описово.

Професіографія корекційна – спрямована на підвищення безпеки професійної праці. Вона детально й аналітично описує тільки ті характеристики, що служать основними джерелами небезпечної поведінки людини в даній сфері.

Професіографія формуюча – використовуються в процесі професійного навчання й охоплює соціально-економічні, історичні й правові характеристики професії загалом з детальним аналітичним проробленням технічних і технологічних сторін конкретної професійної діяльності.

Професіологія – наука, об'єктом якої є різноманітні професії, що вивчаються методами соціології, психології, фізіології, гігієни, медицини, педагогіки; предметом – їх взаємодія з працівниками та колективами; задачами – їх раціоналізація та проектування з метою покращання трудової експертизи, професійної підготовки, оздоровлення умов та режиму праці, підвищення її продуктивності та задоволеності нею.

Професія – це вид трудової діяльності, який вимагає визначеної підготовки і є зазвичай джерелом існування.

Психограма – це документ (або розділ професіограми), в якому відображена система вимог професії (спеціальності, посади) до психологічних і психофізіологічних якостей людини і міра їх вираженості.

Психолог-консультант – спеціаліст, кий навчає школярів самостійному плануванню професійного шляху.

Психолого-педагогічна функція професійної орієнтації полягає у виявленні і формуванні інтересів, нахилів, здібностей особистості, допомозі в пошуку свого покликання, засвоєнні системи знань, що дають змогу обрати й здійснювати професійну діяльність, визначення шляхів і способів ефективного управління професійним самовизначенням.

Психолог-профконсультант – спеціаліст, який навчає школярів самостійному плануванню професійного шляху.

Реадаптація – пристосування організму до звичайних (звичних) умов існування після закінчення дії специфічних умов (природних, хімічних, соціально-психологічних, медико-біологічніїх).

Робота – певні завдання та обов’язки, що виконані, виконуються чи повинні бути виконані однією особою.

Склад дії для кожного типу професії (за Клімовим Є.) 1) Рухові дії (переміщення, положення тощо); 2) пізнавальні (гностичні) дії, куди входять дії сприймання, уяви і логічні; 3) дії міжособистісного спілкування: діагностичні, дії-вимоги, дії по інформаційному куруванню партнером; 4) дії по узгодженню зусиль.

Соціально-економічна функція професійної орієнтації полягає у підготовці конкурентноспроможного працівника, здатного професійно самовдосконалюватися та вести активний пошук виду трудової діяльності або змінювати професію, місце роботи.

Спеціальність – це вид зайняття в рамках однієї професії.

Спрямованість особистості – це її інтегральна й генералізована властивість, що характеризується сукупністю стійких мотивів, пси­хологічних якостей і форм їхнього прояву, що орієнтують діяльність особистості й щодо незалежних від поточних ситуацій.

Установка – це стійка схильність індивіда до певної форми реагування, що складається на основі досвіду і спонукає його орієнту­вати свою діяльність у певному напрямку й діяти відповідним чином у всіх повторюваних ситуаціях.

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

В.С.Штифурак, Г.В.Коліжук, І.М.Мельник

Профорієнтаційна діяльність: теорія та практика

Підписано до друку 23.10.2013 р. Формат 60х90/16.

Папір офсетний. Гарнітура Times New Roman.

Ум. друк. арк. 20,1. Наклад 100 прим. Зам. № 289

ТОВ «Ландо ЛТД», м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 145.

Одним из таких учений стала созданная усилиями жрецов - брахманов идеология брахманизма, изложенная в “Ведах”. В этой теории были сформулированы многие идеи о происхождении общества и характере составляющих его сословий. Свое развитие брахманизм получил в последующих памятниках древнеиндийской литературы – “Ведах”, “Упанишадах” и “Законах Ману” (примерно 2 в. до н.э.). Выделим основные общие положения этих учений:

1) В начале мира произошло деление мира на четыре сословия (или варны), каждое из которых было создано из определенной части тела высшего божества Пуруши (мирового тела и духа): из уст – брахманы, из рук – кшатрии (воины), из бедер – вайшьи – торговцы, ремесленники и крестьяне, из ног – шудры (свободные низы, неприкасаемые);

2) Члены всех равноиндийских варн в принципе были свободны, но сами варны были неравноправны: брахманы и кшатрии были господствующими, а ваишьи и шудры – подчиненными;

3) Все варны и их члены должны следовать божественно предустановленной для них дхарме (дхамме) – т.е. закону, долгу,предназначению и правилу поведения; на ее основе с 6 по 3 в. до н.э. были созданы “ Дхармасутры ” – кодексы поведения для всех варн;

4) Дхарма брахмана изначально делает его высшим существом, которое занимает высшее место на земле и является владыкой всех существ, владеет всеми благами мира;

5) Царь должен чтить брахманов, следовать их советам и наставлениям, учиться у них знаниям Вед и искусству управления;

6) Искусство правителя состоит прежде всего в умении своевременно применять наказания (данду – букв. палку, жезл), которое необходимо для поддержания и охранения божественного и общественного порядка. В “ Законах Ману ” прямо сказано, что “Без наказаний произошел бы хаос, сильные изжарили бы слабых, как рыбу на вертеле, никто не имел бы собственности и произошло бы перемещение высших и низших. Все варны испортились и произошло бы возмущение народа”.

7) При этом формы и масштабы наказания различаются для высших и низших сословий – и особые привелегии получают брахманы.

На основе этих идей были созданы многочисленные т.н. дхармасутры и джармашастры – правовые сборники, которые создавались различными брахманистскими школами для толкования нюансов этого учения.

Дата добавления: 2014-10-23