Течії поверхневі –течії, які спостерігаються у навігаційному шарі (0-10 м), що приблизноспівпадає з осадкою надводних суден

Т

С

Р

П

О

Н

М

Л

К

І

З

Ж

Д

Г

В

Б

А

Океанологічних термінів

Абіотичні фактори – неорганічні умови життєдіяльності

морських організмів, які поділяються на фізичні (інсоляція,температура, течія, характер субстрату і т.д.) та хімічні (солоність, хімічний склад вод та грунтів).

Абісаль – глибинна область океану, яка розташована на

поширених просторах в межах глибин більш як 3000 м. морфологічно їй співпадає ложе океану.

Адвекція – переміщення води, повітря та їх властивостей в горизонтальному напрямку.

Айсберг – монолітна глиба, яка відкололась від льодовика, яка має висоту над поверхнею моря більш як 5 м.

Акваторія – водний простір, обмежений природними, штучними або умовними межами.

Амплітуда припливу – висота повної або малої води від середнього рівня припливу.

Апвелінг – підйом вод з глибини у верхні прошарки океану (моря). Біля узбережжя викликається згонними вітрами, які відносять поверхневі води від берега.

Батометр – прилад для відбору проб води із зазначеної глибини.

Бентос – організми, які населяють дно водоймищ. Розрізняють фітобентос (сукупність рослин), зообентос (сукупність тваринних організмів).

Берег з припливними осушками – берег, який формується в умовах значних припливів, завдяки швидкості відливних течій, які залишають акумулятивний матеріал, завдяки якому формується акумулятивна припливна осушка (ватти, або лайд).

Біомаса -кількість речовин живих організмів, яка виражена у взвішених одиницях (міліграмах, грамах, кілограмах) або калоріях, які припадають на одиницю поверхні або одиницю об`єму.

Брижі – вивільнені вітрові хвилі, які спостерігаються після послаблення, зникнення вітру, або які розповсюджуються за межами впливу вітру.

Бурун – хвиля із зруйнованим гребенем над різким підняттям дна (банкою, скелею, рифом).

Величина припливу мала – максимально можлива з астрономічних причин різність рівнів повної і малої вод.

Верхній квазіоднорідний шар – поверхневий шар моря, в якому швидкість зміни щільності води по вертикалі не перевищує 0.01 кг/м³.

Вітрові рухи вод в океані – складні кола або еліпсоподібні переміщення вод в горизонтальній площині.

Водна маса – порівняно великий об`єм води, який тривалий час зберігає відносну однорідність основних фізичних, хімічних та біологічни характеристик, сформованих в певних географічних районах океану.

Вік півдобового припливу – інтервал часу між найбільшим схилом Місяця і подальшим найближчим добовим припливом.

Вітрові хвилі – хвильовий тип руху верхнього шару моря (океану), які виникають під дією вітру.

Внутрішні хвилі – хвильовий тип руху в стратифікованій за щільністю рідині.

Височина хвилі – перевищення вершини хвилі над сусідньою подошвою на хвильовому профілі, проведеному в генеральному напрямку розповсюдження хвиль.

Гідрохімічні умови – сукупність при знаків, характеризуючи хімічні якості водних мас: хімічний склад, електропопроводність, водний показник, головні іони. Біогенні та органічні речовини, розчинені гази, їх просторово-часову змінність та процеси формування.

Дивергенція течії (зона дивергенції) – зона розходження течій та підйома води, що викликається нерівномірністю поля вітру, особливостями рельєфу дна або конфігурацією колообертів вод (проти часової стрілки – в пінічній півкулі, за часовою стрілкою – в південній півкулі).

Донна фауна – сукупність тварин, які живуть на дні океану, моря, озера.

Донні осади - мінеральні речовини, які відклалися на дні

океанів, морів, озер, в результаті фізичних, хімічних та біологічних процесів та ще не перетворені подальшими процесами в гірські породи.

Дрейф льоду – переміщення льоду в морі (океані) під дією вітру та течій.

Дрейф льоду антициклонічний – колове переміщення льоду в напрямку за часовою стрілкою в північній півкулі та проти часової стрілки – в південній.

Дрейф льоду трансарктичний – переніс льоду через

Арктичний басейн зі сторони окраїнних морів сибірського шельфу в сторону Гренландського моря.

Живі ресурси – усівиди риб, морських ссавців, молюсків, ракоподібних, а також інші водні біологічні ресурси, за виключення живих організмів „сидячих видів” морського дна та його надр, використання яких регламентуються певними документами.

Зональне переміщення водних мас – переміщення води над тією або іншою широтною зоною або над всім земним шаром.

Ізобата -лінія рівнозначних глибин.

Ізогаліна – лінія рівнозначної солоності.

Ізостазія – взаємне урівноваження водних мас.

Ізопікна – лінія рівнозначної щільності.

Інгресія – затоплення морськими водами низьких частин рельєфу узбережної суші при підвищенні рівня моря або тектонічному зануренню берега.

Іонний склад – основний іонний склад морської води, яка визначається концентрацією сьоми іонів: хлору, сульфатного, гідро карбонатного, натрію, калію, кальцієм, магнієм.

Іхтіофауна – риби, які живуть в одній водоймі.

Конвективне перемішування вод – вертикальний рух води, зумовлений зміною їх щільності, який виникає при нестійкій стратифікації поверхневих шарів води внаслідок їх охолодження або підвищення солоності.

Конвергенція течій – явища поєднання течій та опускання вод, яке викликається нерівномірністю поля вітру, особливостями рельєфу або конфігурацією берегової лінії.

Лайда – прибережне пониження, яке затоплюється в періоди сизигійних припливів і штормових нагонів води.

Льодяний покрив – сукупність льодяних утворень різних видів форми та походження, які знаходяться на

поверхні моря.

Ложе океану – основний простір дна Світового океану з переважаючими глибинами більш ніж 3000 м, який має протяжність від підводної окраїни материка вглиб океану та який займає більше 50 % площі океану.

Лот – пристрій для вимірювання глибини водойм з судна.

Мала вода – мінімальний рівень води впродовж одного періоду припливних коливань.

Меридіональне переміщення водних мас – обмін води між низькими та високими широтами Землі, який здійснюється меридіональними (південними та північними) складовими загальної циркуляції океану.

Морська вода – вода морів та океанів, яка має велику кількість солей. В середньому ця кількість складає 35 ⁰/₀₀ , а в морях цей вміст залежить від ступеня ізольованості моря від океану.

Морські грунти – див. донні осади.

Морські природні ресурси – живі та неживі ресурси, які знаходяться в водах, на морському дні та в його надрах.

Морські течії теплі – течії, температура вод яких вище температури вод навкруги.

Морські течії холодні – течії, температура вод яких нижче температури навколишніх вод.

Неживі ресурси – мінеральні ресурси вод, якими вкрито дно океану, з хімічними елементами та їх сполуками, енергією припливів, течій та вітру.

Нектон – сукупність водних організмів, здатних активно

переміщуватись у води (головоногі молюски, риби, морські змії та ссавці). В своєму розповсюдженні не залежать від руху водних мас.

Несяк – великий торос або група торосів, у вигляді окремої криги, яка знаходиться на плаву не вище 5 м над рівнем океану (моря).

Нілас – тонкий еластичний льод завтовшки до 10 см, який має поділ на темний нілас –товщиною до 5 см та світлий нілос – товщиною від 5 - 10 см.

Океанографія – див. океанологія.

Океанологія – наука про Світовий океан як частини гідросфери, яка вивчає походження в Світовому океані фізичних, хімічних, геологічних та біологічних процесів і явищ.

Осушка – частина узбережної зони, яка почергово затоплюється під час припливів та при нагонах і осушенню під час наступу відливу та при згонах.

Охолоджений грунт – грунт, який має мінусову температуру та вміст незамерзлої води.

Перехідна зона – область взаємопроникнення материкових і океанічних елементів рельєфу та типів земної кори, яка розташована між підводною окраїною

материка та ложем океану.

Період хвилі – інтервал часу між походженням двох

паралельних вершин через фіксовану вертикаль.

Планктон – сукупність рослинних та тваринних організмів в товщі води прісних та солоних водойм і пасивно переміщених водою. Розрізняють зоопланктон та фітопланктон.

Повна вода – максимальний рівень води впродовж одного періоду припливних коливань.

Прибій – хвилі, які обрушуються в узбережній зоні.

Придонний квазіоднорідний шар – придонний шар моря (океану), в якому швидкість змінності щільності води за вертикаллю не перевищує 0.01 кг/м4.

Припливи – періодичні коливання рівня моря (океану), зумовлені силами тяжіння Місяця та Сонця. Величина та характер припливів суттєво залежать також від географічних умов міста.

Припливи півдобові – припливи з періодом, який приблизно дорівнює половині доби.

Припливи тропічні – припливи, величина яких сягає великих значень та спостерігаються в період найбільшого схилення Місяця при його проходженні в зоні тропіків.

Припай – не рушійний суцільний льодяний покрив, скріплений узбережжям, на мілині – з грунтом.

Продукція – сумарна кількість біомаси, створена сукупністю рослин та тварин, які ростуть та розмножуються за конкретний період часу.

Регресія – процес відходу моря від суші.

Розчинна кремнієва кислота – один із головних біогенних елементів, які використовують діатомові водорості, радіолярії та кремнієві губки для будови створом, скелетів і панцирів.

Рух льоду – взаємне зрушення льоду, внаслідок якого утворюються смуги тертого льоду та розводи.

Світовий океан – неперервна водна оболонка, яка вкриває 361 млн. км³ або 70,8 % земної поверхні та має поділ на Тихий, Атлантичний, Індійський та Північний Льодовитий океан.

Сезонний пікноклин – прошарок моря, в якому швидкість змінності щільності води за вертикаллю перевищує 0.01 кг/м4 за рахунок сезонного прогрівання або розпріснення верхнього квазиоднорідного шару води.

Солоність морської води – сумарний вміст в грамах всіх твердих мінеральних розчинних речовин в одному кілограмі морської води.

Стамуха – торосисте льодяне утворення, яке щільно утримується на грунті. На мілині можуть утворюватись ланцюги стамух вздовж узбережжя.

Структура вод океану – просторове розташування різних водних мас, типове для даної області або зони океану в даний час. За певними характеристиками виділяють: поверхневі – 150- 200 м, підповерхневі – 200-500 м, перехідні – 500 – 1500 м, глибинні – 1500 – 3000 м, придонні – більше 3000 м.

Сулой – вид хвилювання на морі, за яким на поверхні спостерігаються хвильові та вихрові рухи води.

Температура поверхні прошарку моря (океану) – температура поверхневого шару морської води потужністю не більше 1 м.

Температура поверхні моря (океану) – температура тонкого поверхневого шару морської води від декількох мікрон до 1-2 см.

Тепловий баланс поверхні океану – алгебраїчна сума надходження та витрат тепла на поверхні океану. Основні показники теплового балансу: радіаційний баланс, затрата тепла на випаровування, турбулентний теплообмін між поверхнею океану та атмосферою.

Термоклін – прошарок в океані (морі), в якому вертикальний градієнт температури підвищений у порівнянні з градієнтами вищих прошарків.

Течія – горизонтальне переміщення мас води, яке характеризується напрямом і швидкістю.

Течії антициклонічні – колові течії, які мають напрямок в Північній півкулі за годинковою стрілкою, в південній півкулі – проти годинкової стрілки.

Течії вітрові – течії, зумовлені як безпосередньо діючим вітром, так і нахилом рівневої поверхні і перерозподілом щільності води, викликаних вітром. Течії, зумовлені тільки дією вітру, - дрейфові.

Течії хвильові – течії, які виникають при розвитку вітрових хвиль та брижжів за рахунок орбітального руху часток.

Течії глибинні – течії, які спостерігаються на різних глибинах між поверхневими та придонними течіями.

Течії циклонічні – колові течії, які мають напрямок в північній півкулі проти часової стрілки, а в південній півкулі – за часовою стрілкою.

Торос – окреме нагромадження уламків льоду, утворене при стисканні льодових полів.

Трансгресія моря – тривалий період наступу моря на сушу.

Дата добавления: 2014-10-23