ВПУ №7 в 2012-2013 навчальному році

На дипломну роботу

Завдання

До випускного кваліфікаційного екзамену допускається

Пояснювальна записка

до дипломної роботи

На тему: «Розробка технологічного процесу на виготовлення корпусу»

Виконав учень групи Н-31________Неділько О. О

Професія: «Оператор верстатів з програмним

керуванням»

Керівник роботи_____________Костогриз О.В.

Оцінка за роботу:______________

Заступник з НВР _____________________ Мазур В.Г.

Рамка на першому аркуші пояснювальної записки має вигляд:

Мал. 3.1

Розміри основного напису зазначені на мал. 3.1

Рамка на другому аркуші і всіх наступних аркушах пояснювальної записки має вид:

Мал. 3.2

Розміри основного напису зазначені на мал. 3.2

Мал. 3.3 Основний напис.

Дипломна робота комплектується у визначеному порядку (див. мал. 3.4)

Мал. 3.4 Порядок комплектації дипломної роботи

4. Завдання

Бланк завдання учням видає викладач. Відповідні розділи бланка учні заповнюють в аудиторії на консультації. Зразок бланка завдання і приклад заповнення наведений нижче.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Департамент освіти і науки

Полтавської обласної державної адміністрації

Вище професійне училище № 7

«Затверджую»

Заступник директора по НВР

______________В. Г. Мазур

__________«4» жовтня 2012р.

ГрупаН-31 по професії Оператор верстатів з ЧПК.

Недільку Олександру Олександровичу

Тема завдання: Розробка технологічного процесу на виготовлення корпуса

Зміст завдання

Розділ1: Графічна частина:

1. Робоче креслення корпуса

2. Кінематична схема верстата 6Р1ЗФЗ

3. Робоче креслення свердла Ø15

4. Робоче креслення калібр - пробки 60Н9

Розділ 2: Розрахункова пояснювальна записка.

Вступ

1. Опис, призначення і технічні вимоги до деталі.

2. Характеристика точності і шорсткості поверхонь деталі.

3. Матеріал деталі і спосіб отримання заготовки.

4. Вибір і характеристика обладнання.

5. Опис кінематичної схеми верстата.

6. Вибір конструкції та геометрії ріжучого інструменту.

7. Вибір і характеристика інструментів і пристосувань.

8. Технологічний процес обробки деталі.

9. Циклограми обробки деталі.

10. Розрахунок режимів різання (токарна обробка поверхні (Ø75, свердління отвору Ø15)

11. Керуюча програма обробки деталі.

12. Експлуатація і обслуговування верстата.

13. Економічна ефективність розробленого технологічного процесу.

14. Організація робочого місця і техніка безпеки при роботі на металоріжучих

верстатах.

15. Перелік використаної літератури.

16. Зміст кваліфікаційної роботи.

Консультації проводяться в строк:____________________________ / за розкладом /

Дата видачі завдання:_______________________________________ /__ 4.10.12____ /

Строк здачі письмової роботи:_______________________________ /___ 4.04.13___ /

Учень:___________________________________________________ / Неділько О.О. /

Викладач: ________________________________________________/ Костогриз О.В / Голова методичної комісії: _________________________________/Кривенко О.М. /

5. Структура, зміст, виконання і вимоги до графічної частини дипломної роботи.

Рекомендації з виконання робочого креслення деталі.

Робоче креслення деталі повинне містити:

- оптимальну кількість зображень (видів, розрізів, перетинів, виносних елементів), що цілком розкривають форму деталі; необхідні, розміри з їхніми граничними відхиленнями;

- вимоги, до шорсткості поверхонь деталі;

- позначення граничних відхилень форми і розташування поверхонь деталі;

- основні відомості про матеріал деталі і його стан;

- окремо виділені технічні вимоги й ін. Робоче креслення деталі включає графічну частину (зображення, розміри, умовні знаки) і текстову частину (написи, таблиці і т.п.). У загальному вигляді структура робочого креслення деталі (при різній кількості зображень) зображена на мал. 5.1

Мал. 5.1 Структура робочого креслення.

Необхідні зображення і розміри визначають форму деталі.

Деякі правила нанесення розмірів наведені нижче:

а) кількість розмірів на кресленні повинна бути мінімальною, але достатньою для виготовлення і контролю деталі. При відсутності якого-небудь розміру деталь стає невизначеною, а її виготовлення неможливим. Розміри можна проставляти різними способами (див. мал. 5.2), однак при будь-якому способі кількість розмірів, дійсно необхідних для виготовлення деталі, завжди постійна.

б) не допускається повторювати розміри того самого елемента на різних зображеннях, у технічних вимогах і т.п.

в) не допускається наносити розміри у вигляді замкнутого ланцюга за винятком випадків, коли один з розмірів зазначений як довідковий.

г) для всіх розмірів на робочому кресленні деталі вказують граничні відхилення, інакше вони стають невизначеними для виробництва. Виключення складають довідкові розміри, розміри, що розділяють зони різного ступеня точності, шорсткості чи термообробки однієї і тієї ж поверхні, розміри фасок, галтелей, довжини нарізаної частини гвинтів і інших подібних елементів унаслідок низьких вимог до точності цих розмірів.

д) кожен розмір на робочому кресленні деталі повинний допускати його виконання і контроль при виготовленні деталі.

е) існує три основних способи нанесення розмірів:

Ланцюговий спосіб (див.мал. 5.2,а) забезпечує точність розташування кожного наступного елемента щодо попереднього.

Мал. 5.2 Основні способи нанесення розмірів

Однак точність розташування елементів щодо деякої загальної бази А послідовно зменшується.

- при координатному способі (див. мал. 5.2, б) розміри проставляються від однієї бази А. Цим забезпечується точність відстані між самими елементами.

- комбінований спосіб (див. мал. 5.2, в) складається з ланцюгового і координатних. Його використовують для зменшення помилок у найбільш точних розмірах.

Особливі вимоги до точності форми деталі і якості її поверхонь указують на робочих кресленнях у виді допусків форми і розташування поверхонь і позначення їхньої шорсткості.

Допуски форми поверхонь указують на кресленнях умовними позначеннями. Ці позначення складаються з графічного символу, що позначає вид допуску (див. табл. 5.1 і мал. 5.3), числового значення в міліметрах і літерного позначення бази чи поверхні, з якою зв'язаний допуск розташування.

Табл. 5.1 Умовні позначки допусків форми і розташування поверхонь

Мал. 5.3 Розміри знаків допусків форми і розташування поверхонь

На кресленнях умовні позначення вказують у прямокутних рамках (на мал. 5.4,а умовно зображений допуск круглості форми 0,03 мм, а на мал. 5.4, б - допуск паралельності поверхні 0,05 мм щодо баз А и Б).

Мал.5.4 Позначення допусків у рамці:

а-допуск круглості; б-допуск паралельності

З елементом, до якого відноситься допуск, рамку з'єднують суцільною тонкою лінією, що закінчується стрілкою (див. мал. 5.5). Бази позначають чорним рівностороннім трикутником, висота якого дорівнює висоті розмірних ліній. Приклади позначення деяких допусків форми і розташування поверхонь (див.мал. 5.6)

Мал. 5.5 Розташування рамки допусків форми і розташування поверхонь

Рис. 5.6 Позначення допусків форми і розташування поверхонь

Для позначення шорсткості поверхонь встановлені такі параметри: Rа - середнє арифметичне відхилення профілю і Rz - висота нерівностей по десятьох точках.

Параметр Rа є основним для деталей у машинобудуванні. Параметр Rz варто вказувати на оброблені поверхні, що не сполучаються, а також на поверхні, отримані литтям, куванням та ін. Значення шорсткості вказують: Rа і Rz із символом (наприклад Rа 0,4 або 50) під знаком шорсткості.

Мал. 5.7 Позначення шорсткості поверхонь.

На мал. 5.7, а показана форма знаку. Висоту h приймають рівній висоті розмірних чисел на кресленні, висоту Н - у залежності від обсягу запису Н-(1,5...3,0)11. Якщо вид обробки поверхні конструктор не встановлює, застосовують зображення знаку на мал. 5.7, а. Цей спосіб позначення кращий. Якщо потрібно, щоб поверхня була оброблена обов'язково видаленням шару матеріалу, застосовують зображення знака, показаного на мал. 5.7, б. Для позначення шорсткості поверхонь, не оброблюваних по даному кресленню, застосовують зображення, показане на мал. 5.7, в.

Позначення шорсткості поверхонь на зображенні деталі розташовують на лініях контуру, на виносних лініях у безпосередній близькості від розмірної лінії чи на поличках ліній-винесень, при нестачі місця - на розмірній лінії чи на її продовженні.

Мал. 5.8 Позначення переважної шорсткості

Кожне креслення повинне мати основний напис, що розташовується в правому нижньому куті креслення. Форма основного напису для робочих креслень наведена в додатку А мал. 3.3, в. Заповнення граф основного напису:

Графа 1 - найменування деталі;

Графа 2 - найменування роботи чи позначення креслення;

Графа 3 - позначення матеріалу деталі;

Графа 4 - літери, притаманні документу (літера В);

Графа 5 - маса деталі в кілограмах;

Графа 6 - масштаб зображення;

Графа 7 - порядковий номер аркуша;

Графа 8 - загальна кількість аркушів;

Графа 9 - номер навчальної групи;

Графа 10 - прізвища учня і викладачів;

Графа 11 - підписи тих же осіб;

Графа 12 - дата підписання креслення.

Робоче креслення деталі також має текстову частину. Вона складається з технічних вимог, що містяться над основним написом чи ліворуч від нього. Текстова частина креслень деяких видів деталей (наприклад зубчастих коліс, зірочок) також може містити таблицю параметрів (розміри див.на мал. 5.9).

Розмір аркушу для креслення деталі визначається розмірами самої деталі, але повинний бути не менш формату АЗ. Формати аркушів, застосовувані для виконання креслень (див.на мал. 5.10.)

Мал. 5.9 Таблиця параметрів зубчатих коліс

Мал. 5.10 Формати аркушів конструкторської документації

Особливості виконання складальних креслень.

Складальне креслення повинне містити:

- зображення складальної одиниці, що дозволяє здійснити її зборку і контроль;

- номера позицій складових частин що входять у виріб;

- габаритні розміри виробу;

- установчі, приєднувальні й інші необхідні довідкові розміри;

- технічну характеристику виробу (при необхідності);

-

Мал. 5.11 Складальне креслення задньої бабки верстата 16К20Т1

Як правило, складальні креслення виконують зі спрощеннями, наприклад, допускається виконувати зображення однієї з декількох однакових складових частин (коліс, опорних котків і т. п.), а зображення інших — спрощено у виді зовнішніх обрисів.

На складальних кресленнях допускається не показувати:

- фаски, скруглення, проточки, поглиблення, виступи, накатки, насічки, оплетки й інші дрібні елементи;

- зазори між штифтами й отворами;

- кришки, щити, кожухи, перегородки і т.п., якщо необхідно показати закриті ними складові частини виробу, при цьому над зображенням роблять відповідний напис.

Складовим частинам привласнюють номера позицій, що вказують у специфікації на цей виріб.

На складальному кресленні номера позицій указують на полицях виносних ліній, проведених від зображень складових частин, що проектуються як видимі на основних видах і заміняючих їх розрізах. Номера позицій розташовують паралельно основному напису креслення і групують у стовпчик чи рядок по можли­вості на одній лінії (див. мал. 5.11); проставляють їх один раз, але допускається вказати повторно номера позицій однакових складових частин.

Шрифт номерів позицій повинний бути на один-два номерів більше, ніж розмір шрифту, прийнятого для розмірних чисел на тім же кресленні. Допускається робити загальну лінію- винесення з вертикальним розташу­ванням номерів позицій: для групи кріпильних деталей (болт, гайка, шайба) (див. мал. 5.12), і для групи деталей з чітко вираженим взаємозв'язком. У цих випадках лінію винесення відводять, від складової частини що закріплюється.

Мал. 5.12 Розташування номерів позицій

На складальних кресленнях указують наступні розміри:

- габаритні: довжину, ширину і висоту; розміри частин механізму, що переміщаються, вказують у крайніх положеннях;

- монтажні розміри;

- установочні розміри;

- експлуатаційні, розміри під "ключ", діаметри прохідних отворів, число зубів, модулі і т.п.

Розміри габаритні, приєднувальні,

установочні, розміри рухомих частин

виробу відносяться до довідкових - їх

проставляють із зірочкою*.

Частини що переміщаються, вироби

(робочі органи верстата, робота і т.п.)

зображуються в крайньому чи

проміжному положенні тонкими штрих-пунктирними лініями (див. мал.5.13)з двома точками з розмірами, що характеризують ці положення, що переміщуються.

Мал. 5.13 Зображення частин виробу

Особливості виконання креслень загального виду.

Креслення загального виду відображає конструкцію виробу у всіх його подробицях. По такому кресленню можна одержати повну уяву про виріб у цілому. На цих кресленнях допускається не зображувати відносно дрібні деталі і стандартні вироби.

Виконання специфікації.

На складальні креслення і креслення загального виду заповнюється специфікація.

Специфікацією називається документ, що визначає будову складальної одиниці, чи комплексу комплекту, а також безпосередньо готового виробу. Специфікація виконується за формою 2 і 2а ГОСТ 2.108-68 (див.мал. 5.14).

У специфікацію вносять по розділах складові частини виробу, а також конструкторські документи, що відносяться до цього виробу. Наявність розділів у специфікації визначається складом виробу. Розділи розташовуються в наступному порядку: документація, складальні одиниці, деталі, стандартні вироби.

У розділ "Документація" вносять документи, що складають основний комплект конструкторських документів виробу, що специфікується, крім специфікації. Документи записують у послідовності, зазначеної в ГОСТ 2.102.68, наприклад: складальне креслення, креслення загального виду, монтажне креслення, схема і т.д.

У розділи "Складальні одиниці" і "Деталі" вносять безпосередньо вхідні у виріб що специфікується складальні одиниці і деталі. Запис зазначених виробів роблять за абеткою.

У розділі "Стандартні вироби" записують вироби, форму і розміри яких установлює ГОСТ. Запис за абеткою найменувань виробів, у межах кожного найменування - у порядку зростання основних параметрів чи розмірів виробу. Наприклад, групу кріпильних виробів записують у послідовності: болти, гвинти, гайки, шайби, шпильки і т.д.

У межах найменування болти записують у порядку зростання значень діаметрів і довжин болтів.

Після кожного розділу залишають трохи вільних рядків для додаткових записів.

Мал. 5.14 Бланк специфікації

У графі "Формат" (див. мал. 4.14) указують розмір формату, на якому вико- нане креслення. Гоафу не заповнюють для розділу "Стандартні вироби". Для деталей, на які не виконані креслення, у графі вказують: БК.

У графі "Зона" вказують позначення зони, у якій знаходиться номер позиції записуваної складової частини виробу, якщо креслення розділене на зони.

У графі "Поз." указують порядкові номери складових частин виробу в послідов­ності їхнього запису в специфікації. Для розділу "Документація" графу не запов­нюють.

У графі "Позначення" указують позначення конструкторського документа. Не заповнюють графу для розділу "Стандартні вироби".

У графі "Найменування" указують:

- для документів тільки їхнє найменування, наприклад: Складальне креслення, загальний вид і т.п.

- для складальних одиниць і деталей - їхнє найменування відповідно до основного напису на кресленнях цих виробів.

- для стандартних виробів - їхнє найменування й умовні позначки у відповідності з стандартами чи технічними умовами.

У графі "Кіл." указують кількість складових частин, які входять у виріб під одним номером позиції.

У графі "Примітки" указують додаткові відомості, що відносяться до виробів, документів і т.д., внесеним у специфікацію.

Дата добавления: 2014-10-31