Захист від запалювальної зброї

Захист від запалювальної зброї здійснюється з метою не допустити або максимально послабити її дію на особовий склад, озброєння та військову техніку, фортифікаційні споруди і матеріальні цінності, запобігти виникненню і розповсюдженню пожеж і забезпечити за необхідністю їх швидку локалізацію і гасіння.

Основні заходи захисту від запалювальної зброї:

- фортифікаційне обладнання місцевості з метою забезпечення захисту від запалювальної зброї;

- використання захисних і маскувальних властивостей місцевості;

- протипожежно-профілактичні заходи;

- використання засобів індивідуального захисту і захисних властивостей військової техніки;

- рятувальні роботи в осередках ураження;

- локалізація і тушіння пожеж.

Фортифікаційне обладнання місцевості забезпечує ефективний захист особового складу, озброєння та військової техніки і матеріальних цінностей від запалювальної зброї. Для забезпечення надійного захисту особового складу фортифікаційні споруди повинні обладнуватись з рахунком особливостей дії запалювальної зброї, як на особовий склад, так і на самі споруди. Дообладнання включає в себе створення різного перекриття, навісів, козирків. Захисні перекриття виготовляються з негорючих або важкозапалювальних матеріалів з обсипанням їх шаром ґрунту товщиною не менше 10-15 см. Виходи зі споруд обладнуються рівчаками або поріжками, а навіси споруджуються з нахилом в сторону брустверу, для того, щоб до них не потрапляли палаючі запалювальні речовини. Входи в сховища закриваються матами із негорючих матеріалів. Розповсюдження пожежі вздовж траншей запобігається створенням через кожні 20-25 м протипожежних розривів. Для обмазки елементів фортифікаційних споруд, виконаних з горючих матеріалів, використовуються спеціальні або приготовлені за допомогою місцевих засобів матеріали (глина та ін.).

Для захисту озброєння та військової техніки від запалювальної зброї над укриттями створюються навіси з місцевих матеріалів з обсипанням ґрунтом, а з боків вони закриваються щитами, які виробляються з важкозапалювальних матеріалів або оброблених захисними обмазками. Якщо обладнати навіси не представляється можливим, то техніка зверху накривається щитами або брезентами. У випадку попадання палаючих запалювальних речовин на техніку, брезенти і щити повинні швидко скидатись.

Озброєння, боєприпаси та інше майно необхідно розташовувати в укриттях.

Використання захисних і маскувальних властивостей місцевості значно послабляє вплив запалювальної зброї на особовий склад, озброєння та військову техніку та матеріальні цінності. Особовий склад під час виконання поставлених завдань, знаходженні на марші і розташуванні на місті повинен вміло використовувати маскувальні властивості місцевості, яри, лощини, балки, підземні виробки, печери та інші природні укриття.

Рис.1.9. Вогнегасники а – густопенні ОП-3, б – рідинно пенні ОП-1, в – вуглекислотні ОУ-2

Пожежно-профілактичні заходи направлені на повне або часткове усунення причин виникнення і розвитку пожеж. Метою пожежно-профілактичних заходів є також створення необхідних умов для успішної ліквідації пожеж, що виникли, і проведення рятувальних робіт.

Підрозділи забезпечуються протипожежними засобами (рис.1.9); особовий склад навчається способам тушіння пожеж (рис.1.10); ОВТ покриваються вогнестійкими фарбами; брезенти, чохли, тенти, маскувальні сітки і дерев’яні вироби насичуються вогнезахисними речовинами. Під час розташування підрозділів в лісі, особливо в хвойному, необхідно очищати район, що займається, від сухої трави, хмиз, сухого листя.

Для запобігання загоряння відкритих дерев’яних конструкцій фортифікаційних споруд, їх покривають глиняною обмазкою (при сніговому покриву – розчином вапняку і крейди). Кузови машин звільняють від горючих матеріалів. Озброєння і різне майно, яке знаходиться у особового складу, розмішують в сховищах або спеціальних нішах.

У всіх підрозділах необхідно утримувати в постійній готовності засоби пожежегасіння. На найбільш пожежонебезпечних об’єктах обладнують пожежні щити.

Використання засобів індивідуального захисту і захисні властивості техніки. Для захисту особового складу від запалювальної зброї використовуються спеціальні засоби захисту, а саме: захисні костюми, загальновійськові захисні комплекти та протигази. При попаданні на них палаючих запалювальних речовин захисний одяг швидко скидають, джерело вогню тушать.

Техніка, особливо броньована, здатна захищати особовий склад від безпосереднього попадання палаючих запалювальних речовин. Для посилення захисних властивостей техніки в польових умовах можуть використовуватись мати з зелених віток, трава і інші покриття. Тенти, чохли, брезенти не закріпляються. Це дозволяє швидко скидати їх при загорянні. В випадках використання запалювальної зброї, особовий склад швидко займає своє місце в техніці. Двері, люки, оглядові щілини та інші отвори, через які можливе проникнення запалювальних речовин, закриваються. При попаданні на техніку запалювальних речовин необхідно щільно накрити палаюче місце будь-яким підручним засобом.

Рятувальні роботи включають: рятування особового складу, евакуацію уражених в медичні установи; рятування від вогню озброєння та військової техніки і матеріальних цінностей.

Рятувальні роботи починаються одразу після застосування противником запалювальної зброї і проводяться силами підрозділів, які підпали під її вплив. Через те, що уражаюча дія пожеж з часом збільшується, надання само- і взаємодопомоги, безпосередньо в підрозділах, має особливе значення.

Рятування особового складу складається з пошуку уражених, гасіння на них запалювальних речовин і палаючого обмундирування, евакуації уражених в небезпечне місце і надання їм першої допомоги.

Надання першої допомоги особовому складу починається з гасіння запалювальних речовин, які попали на шкіру або обмундирування, самим потерпілим або за допомогою товариша. Для гасіння незначної кількості запалювальної речовини необхідно щільно накрити палаюче місце рукавом, плащ-накидкою, загальновійськовим захисним плащем, вологою глиною, землею або снігом. При попаданні значної кількості запалювальної речовини на людину, гасіння проводиться накриттям потерпілого одягом, плащ-накидкою, загальновійськовим захисним плащем, значним поливанням водою, засипанням землею або піском.

Одразу після тушіння вогню на тілі людини необхідно визначити ступінь ураження та надати відповідну невідкладну медичну допомогу. Ділянки обмундирування і білизни на місці опіків обережно розрізають і частково видаляють, за винятком клаптиків, які пригоріли. Залишки запалювальної речовини з опаленої шкіри не видаляються, тому що це дуже боляче і може привести до зараження опаленої поверхні. Чим вище температура запалювальної речовини, що травмує, та триваліше його вплив, тим глибше ураження шкіри. Розрізняють чотири ступені опіків: І ступінь – стійке подразнення, супроводжується почервонінням, ІІ ступінь – відшаровування епідермісу й утворення пухирів, ІІІ ступінь – вигоряння шкіри, IV ступінь – вигоряння підшкірної клітковини і глибше лежачих структур.

При значних опіках перша допомога здійснюється санітарним інструктором. Особовий склад, який одержав тяжкі (значні) опіки, розпорядженням командирів підрозділів направляється на медичний пункт. При легкій ступені ураження потерпілому надають першу допомогу і залишають в строю.

За наявністю різкого болю уводять внутрішньом’язово знеболюючі засоби (дод.1) (1‑2 мл 1% розчину морфіну, 1 мл 2% розчину пантопону чи промедолу), при збудженні – 2 мл седуксену. Внутрішньом’язово чи внутрівенно вводять димедрол чи супрастин. Опіки варто обробити розчином спирту або теплим розчином нашатирного спирту (мильної води) та накласти стерильну пов'язку. Розкривати чи зрізати пухирі не можна. У випадках опіків ока невідкладна допомога полягає у швидкому охолодженні очей холодною водою й виведенні речовини, що завдає шкоди, водою, ватяними тампонами, пінцетами. У порожнину очей закладають плівки (тампони) з антибактеріальними препаратами (гентамицин). При затримці госпіталізації на опікові поверхні накладають пов'язки з фурацилиновою (стрептоцидною, синтомициновою) маззю.

Порятунок озброєння та військової техніки та матеріальних цінностей полягає в своєчасній їх евакуації з небезпечних районів, дотримуючись необхідних заходів безпеки. У разі впливу запалювальної зброї на озброєння та військову техніку, пожежа виникає, в більшості випадків, за рахунок спалаху гумових покришок, різних вогненебезпечних покриттів та майна, що в них знаходиться, після чого можливе виникання вибухів баків з пальним і (або) боєприпасів. Час розповсюдження пожежі по всьому об’єкту складає декілька хвилин, тому рятувальні роботи повинні носити характер чітких, рішучих дій, які проводяться в стислі строки. Гасіння палаючої запалювальної речовини на озброєнні та військовій техніці здійснюється: засипанням землею, піском, мулом або снігом; накриванням брезентами, мішковиною, плащ-палатками, іншим одягом; збиванням полум’я свіжозрубаними вітками дерев або чагарнику листяних порід.

Земля, пісок, мул і сніг є достатньо ефективними і легкодоступними засобами гасіння запалювальних речовин. Брезенти, мішковина, захисний плащ ОП‑1 і плащ-палатки використовуються для гасіння невеликих осередків пожеж. Не рекомендується гасіння великої кількості запалювальної речовини суцільним струменем води, тому що це може привести до розтікання (розкидання) палаючої суміші.

Загашені запалювальні речовини можуть легко зайнятись від джерела вогню, а при присутності в них фосфору – самозайнятись. Тому загашені куски запалювальних речовин необхідно віддалити від ураженого об’єкту і спалити в спеціально відведеному для цього місті.

Рис.1.10. Способи тушіння пожеж

Локалізація і гасіння пожеж здійснюються в першу чергу в тих випадках, коли вони загрожують особовому складу, озброєнню та військовій техніці, іншим матеріальним цінностям або перешкоджають рішенню поставлених завдань і виконуються в підрозділах своїми силами. Локалізація пожежі – це дія, яка направлена на обмеження розповсюдження горіння. Під час гасіння пожежі досягається повне припинення горіння. Для гасіння пожеж використовуються вогнегасні речовини (вода, тверда вуглекислота, вуглекислий газ і водяний пар, піна, пісок, земля, сніг та ін.) і засоби пожежегасіння (гілки листяних дерев, плащ-палатки, брезенти, ковдри, шанцевий інструмент, вогнегасники, автономні протипожежні установки, пожежні автоцистерни, автонасоси та ін.). Тушіння пірогелів та термітних сумішей здійснюється тільки спеціальними пінами у великій кількості, піском та землею, вуглекислотними та порошковими вогнегасниками. Водою тушити такі запалювальні речовини не можна, через те, що висока температура горіння розкладає її (воду) на гримучий газ, котрий вибухає. Гасіння джерел електроживлення здійснюється тільки піском (землею) та вуглекислотними та порошковими вогнегасниками або всіма можливими засобами після вимкнення електропостачання. Пожежі повинні локалізуватись і гаситись оперативно, рішуче, вміло при суворому дотриманні вимог безпеки.

Дата добавления: 2014-10-31