Асортимент дерев та чагарників

Характеристика деревних і чагарникових рослин

ХАРАКТЕРИСТИКА АСОРТИМЕНТУ РОСЛИН

Модель рынка труда

Модель рынка товаров, производство которых нецелесообразно

Модель рынка свободных благ

На рынке свободных благ при любой положительной цене объем предлагаемого блага будет больше величины спроса на него. Другими словами, равновесие достигается уже при нуле­вой цене (рис. 2.11).

Рис. 2.11. Равновесие при нулевой цене

Примером такого рынка с определенной степенью услов­ности может служить рынок бездомных котят. Чтобы пристро­ить такого котенка «в хорошие руки», надо еще и приплатить.

На рынке товаров, производство которых технически воз­можно, но экономически нецелесообразно в силу чрезмерных издержек, равновесие достигается при нулевом объеме выпуска, поскольку при любом положительном объеме производства цена производителя, определяемая его издержками производ­ства, будет выше цены спроса (рис. 2.12). Сравнительно недав­но к таким рынкам можно было отнести космический туризм.

Рис. 2.12. Равновесие при нулевом объеме

При анализе рынка труда кривую предложения иногда изо­бражают в виде дуги (рис. 2.13). Это означает, что после дости­жения определенного уровня заработной платы снижается ин­тенсивность труда и соответственно падает количество отрабо­танных часов. Если при этом кривая спроса имеет нормальный убывающий вид, возможно существование двух точек равнове­сия (E₁ и Е₂).

Рис. 2.13. Случай двух точек равновесия

При анализе рынка большое значение приобретает фактор времени. Экономические модели (в том числе и модели равно­весия рынка) исследуются как с учетом, так и без учета факто­ра времени.

На території скверу вирішено висадити такі деревні та чагарнокові рослини Таблиця 3.1

Назва порід (українська та латинська)	Вік, роки	Кількість, шт	Примітка
Береза повисла (Betula pendula)	1-5		з грудкою
Бузок звичайний (Syringa vulgaris)	2-3		з грудкою
Горобина звичайна ф. плакуча (Sorbus aucuparia f. pendula)	10-20		з грудкою
Дуб черешчатий ф. пірамідальна (Quercus robus f. fastigiata)	20-30		з грудкою
Кипарисовик горохоплодний (Chamaecyparis pisifera)	10-20		з грудкою
Клен червоний (Acer rubrum)	7-10		з грудкою
Ялину колюча (Picea pungens)	10-30		з грудкою
Ялину колюча (Picea pungens f. Glauca Globosa)			з грудкою
Біота східна (Biota orientalis)			з грудкою
Вейгела рання (Weigela praecox)	7-10		з грудкою
Спирея Вангутта (Spireae wanhoutti)			з грудкою
Спирея Японська (Spireae japonica)			з грудкою
Чубушник звичайний (Philadelphus coronarius)			з грудкою
Ялівець козацький (Juniperus sabina)	6-10		з грудкою
Дерен білий (Cornus alba)			з грудкою
			з грудкою

1.Горобина звичайна ф. плакуча (Sorbus aucuparia f. pendula)

Домен:	Ядерні (Eukaryota)
Царство:	Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ:	Streptophyta
-	Судинні (Tracheophyta)
-	Насінні (Spermatophyta)
-	Покритонасінні (Magnoliophyta)
-	Еудікоти (Eudicots)
Підклас:	Розиди (Rosids)
Порядок:	Розоцвіті (Rosales)
Родина:	Розові (Rosaceae)
Рід:	Горобина (Sorbus)
Вид:	Горобина звичайна

Вид роду Горобина. Місцеві назви — грабина, горобина, скорушина. Невисоке дерево або кущ родини розових до 15 м заввишки з гладенькою сірою корою та густою кроною. Молоді гілочки сірувато-червоні, опушені, з великими пухнастими бруньками. Листки опушені (10-20 см завдовжки), чергові, непарноперисті, складаються з 9-15 ланцетних або довгастих, загострених, зубчастих по краю листочків. Квітки численні, зібрані в складні щиткоподібні суцвіття, всі частини яких опушені. Квітколоже, урноподібної форми, шерстисто-повстисте або голе; чашечка з п'ятьма широкотрикутними війчастими чашолистками. Віночок білий (0,8-1,5 см у діаметрі), пелюсток п'ять, тичинок багато, маточка одна, стовпчиків три, зав'язь нижня. Плід — кулястий, оранжево-червоний.

Горобина звичайна росте в підліску або другому ярусі хвойних, мішаних, зрідка листяних лісів, та лісових галявинах і узліссях. Тіньовитривала, морозостійка рослина. Цвіте в травні, плоди достигають у вересні. Поширена на Поліссі, в північній частині Лісостепу, а також у Карпатах, гірському Криму. В культурі вирощують по всій Україні, крімстепових районів. Заготовляють у Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Чернігівській, Сумській, Закарпатській, Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій областях, у гірських районах Криму.

Морфологічна характеристика Горобини звичайноїЛистопадні дерева висотою до 15-20 м або чагарники з різноманітною формою листя. Особливу декоративність набуває восени, коли крони прикрашені яскравими плодами, а листя окрашені в яскраві тони.• Життєва форма: фанерофіт• Підземні органи: стрижнева і гілляста коренева система, бульби, корені вища з додатковими коренями.• Молоді пагони: сірувато-червоні, опушені. Кора дорослих дерев гладка світло-сіро-коричнева або жовто-сіра, блискуча.

• Стебло: оліственне, прямостояче або повзуче.• Нирки: повстяної-пухнасті, великі, довжиною 8-15 мм, подовжено-конічні, червонувато-бурі, біля основи оточені сильно розвиненими листовими подушками. Луски нирок червонувато-бурі, волосисті, щільно прилягають, наче склеєні. Бічні бруньки менших розмірів і менш волосисті, сидять в пазухах сильно розвинених листових подушок.• Листя: до 20 см завдовжки, чергові, непарноперисті, складаються з 7-15 майже сидячих ланцетних або витягнутих, загострених, зубчастих по краю листочків, цілокраї в нижній частині і пільчаті у верхній, зверху зелені, зазвичай матові, знизу помітно більш бліді, опушені. Восени листя забарвлюється в золотисті і червоні тони.• Суцвіття: щитковидне шириною 5-10 см. Чашолистки і квітконіжки голі або опушені.

• Квітки: численні, зібрані в складні щитковидні суцвіття діаметром до 10 см, суцвіття розташовуються на кінцях укорочених пагонів. Квітколоже урноподібної форми - чашка з п'яти широко треугольних реснитчатих чашолистків. Віночок білий (0,8-1,5 см в діаметрі), пелюстків п'ять, тичинок багато, маточка одна, стовпчиків три, зав'язь нижня. При цвітінні виділяє неприємний запах. Цвіте в травні-червні. Плоди дозрівають в наприкінці серпня - вересні і висять зрілими до зими.

• Плоди: яблокообразні, кулясті, 0,7-0,8 (1,5) см у діаметрі, з дрібними округлими по краю насінням, яскраво-червоні або червоно-оранжеві, в зрілому стані м'які, гіркувато-кислі, терпкі.

• Характер зростання: середні темпи зростання.• Морозостійкість: хороша• Грунт: зростають на різних грунтах, але воліють родючі.• Освітлення: теневинослива, але віддає перевагу хорошому освітленню.• Ставлення до посухи: погано переносить тривалу посуху. Екологічна характеристикаГоробина звичайна росте в лісах, серед чагарників, у всіх лісостепових і лісових районах. Поширена в лісовій зоні Європи, Кавказу, Малої Азії та Північної Африки, її можна зустріти в Сибіру, на Далекому Сході, Приамур'я, Камчатці, горах Киргизстану та Казахстану, в Криму.

Горобина зазвичай входить у другий ярус різних типів лісу на рівнині і в горах. Росте переважно одиничними екземплярами або невеликими групами в лісах, росте в підліску хвойних і змішаних лісів, на лісових узліссях, у заростях чагарників, біля водойм, але збільшує свою чисельність в прогалинах, вікнах серед древостоя, на вирубках, рідше зустрічається на скелястих або кам'янистих схилах. Горобина звичайна утворює з іншими породами північну межу лісу, в горах вона також досягає верхньої межі лісу. Будучи найбільш високоморозостойкім плодовим деревом, вона витримує морози до -50 ° С. Невибаглива до грунтових умов, зустрічаючись як на багатих поживними речовинами грунтах, так і на бідних, на кислих і на слабколужних, у досить болотистих і в гірських розташування.Часто розлучається в полезахисних і придорожн іх лісосмугах, у садах і парках. На Кавказі зустрічається в лісовому поясі і місцями в березових криволісся на кордоні, з субальпійському поясі.

У горах може рости на висотах понад 2000 м. Погано росте на сирих торф'янисто-болотних, а також засолених грунтах, при недоліку світла погано розвивається і майже не дає плодів. На суглинних грунтах росте краще, ніж на піщаних. У деяких місцях, зазвичай біля гніздувань дроздів-горобинник, горобина утворює численні популяції, стійко існуючі завдяки регулярно присіва насіння.

В умовах затінення горобина здатна і до вегетативного розмноження пневою порослю, кореневими нащадками й укоріненням сланких пагонів. На лісових прогалинах, вирубках і галявинах горобина також добре відновлюється, починає раніше плодоносити, має велику тривалість життя і більш великі плоди. З усіх квіток на дереві плоди утворює приблизно одна третина. Крім того, в процесі розвитку плодів значна їх частина опадає до терміну остаточного дозрівання. Для горобини характерно перехресне запилення за допомогою комах, в деяких випадках відбувається і самозапилення. Відомі випадки утворення безнасінних плодів.

У перший рік росту виростають, як правило, нерозгалужені однолітки. Навесні наступного року їх зрізають на висоті 90-120 см для формування крони. На закладається штамбі висотою 40-60 см від поверхні грунту своєчасно видаляють відростаючих пагони по мірі їх появи.
З нирок у верхній частині саджанця формують розріджено-ярусні крону. Декоративні сорти, призначені для вуличних посадок, вирощують з високими штамба, щоб нижні скелетні гілки не заважали перехожим.
Для зниження висоти сортових дерев горобини застосовують проміжні вставки. Інтеркалярамі можуть служити сорбаронія, рябінокізільнік, слаборослі види горобини і аронія. Використання проміжних вставок подовжує процес вирощування саджанців на один рік, тому вони не набули великого поширення. Так як дані про найкращі слаборослих прівойно-підщепних комбінаціях відсутні, то садівникам-аматорам доводиться визначати їх ефективність емпіричним шляхом.
Для відводків використовують молоду поросль. Укорінення отводков відбувається повільно, тому цей спосіб, так само як і розмноження кореневласних сортів кореневої порослю, не має великого значення. Використовувати для розмноження сортових горобин нащадки можна у випадку, якщо є впевненість в тому, що вони не підщепних походження.

Здерев'янілих черешки легко утворюють каллюс, але при висадці у відкритий грунт вони зазвичай не вкорінюються.

Зелені живці, заготовлені в період цвітіння, вкорінюються досить добре, особливо у мічурінських сортів. Укорінюваність зелених живців у сорту Бурка становить 80%, у Червоної великої, Гранатна, Мічурінський десертній, Рубіновий, Титана - 47-61%. Сорти моравської і невежінской вкорінюються погано, всього 10-12%. Так як горобина володіє великими пір'ястими листям, то для зменшення транспірації на підготовлених до вкорінення зелених черешках залишають по два листочки.

Успішно випробувана на горобині і методика розмноження in vitro. Для мікророзмноження застосовують традиційну живильне середовище Мурасіге-Скуга з доданням відповідних регуляторів росту.
Глоговину успішно розмножують кореневої порослю, відводками, кореневими живцями, щепленням на горобину, глід, грушу.

Закладка насаджень та догляд

При виборі місця під горобиновий сад керуються тими ж принципами, що і для інших плодових культур.

Для більшості регіонів найкращим строком посадки є осінній - після листопада, але не пізніше ніж за місяць до замерзання грунту. Висаджені рослини встигають добре вкоренитися і потім подальшої навесні вчасно почати вегетацію. У місцевостях із суворим кліматом посадку краще проводити в перші дні весняно-польових робіт. Для цього посадкові ями готують заздалегідь з осені.
Відстань між деревами при посадці залежить від грунтово-кліматичних умов, видових і сортових особливостей, системи догляду за садом. Дерева розміщують на відстані 3-5 м один від одного. Зважаючи на обмеженість місця в аматорських садах посадку обмежують одним-двома деревами, у яких для збільшення кількості сортів частина гілок згодом перещеплених. Завдяки цьому можна мати більш різноманітні за органолептичними показниками та біохімічним складом плоди, що дозрівають в різний час, і згладити періодичність плодоношення. Наявність кількох сортів, квітучих одночасно, забезпечує якісне перехресне запилення. Сорти горобини звичайної і мічурінські сорти, що походять від віддаленій гібридизації, взаємно добре запилюють один одного.

У висаджених дерев навесні проводять кореляційну обрізку для приведення надземної частини у відповідність з підземною частиною, тому що при викопуванні рослина позбавляється значної частини своєї кореневої системи. Подальша обрізка у молодому віці проводиться з метою формування розріджено-ярусної крони. Дерева, особливо горобини звичайної, мають стислу крону, тому гілки вкорочують на зовнішню нирку для розширення крони. Вузькі крони можна розширити помірним відгинанням гілок назовні. Кут відходження скелетних гілок не повинен бути меншим 45 °, так як гілки, що відходять під гострими кутами, мають менш міцне зрощення зі стовбуром. У цей період сильну обрізку не проводять, оскільки вона знижує врожайність і викликає появу сильних конкуруючих пагонів.
У плодоносних дерев збільшення плодових утворень призводить до загущення крони, тому переважним видом обрізки в цей період є проріджування. У кустовіднорастущіх сортів підтримують рівне співвідношення гілок різного віку, постійно вирізаючи старі малопродуктивні стволики у віці більше семи-восьми років, які замінюють молодими. При санітарної обрізки видаляють сухі, хворі і поламані гілки. Переплітаються і труться гілки вирізують на кільце або переводять на бічний розгалуження, спрямоване до периферії крони. При обрізанні враховують характер плодоношення різних сортів.
Сорти горобини звичайної плодоносять переважно на укорочених плодових утвореннях типу кольчаток, копьеца, плодових прутиків, тоді як більшість мічурінських сортів плодоносять головним чином на приростах минулого року. При сильному зменшенні довжини річних приростів застосовують укорочення на багаторічну деревину. Після сильної омолоджуючої обрізки дереву забезпечують високий агрофон. У сильнорослих сортів після декількох років зростання проводять зниження крони, видаляючи центральний провідник. Проріджування і зниження крони у запущених дерев здійснюють протягом кількох років, щоб не допустити різкого зниження врожайності.

Рекомендується для групових і поодиноких насаджень, алей у парках, для озеленення вулиць. Плоди горобини звичайної — чудовий корм для диких птахів і звірів. У лісомеліоративних насадженнях ціниться як супутник дуба, приваблює плодами птахів.

2. Дуб черешчатий ф. пірамідальна (Quercus robus f. fastigiata)

Домен:	Ядерні (Eukaryota)
Царство:	Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ:	Streptophyta
-	Судинні (Tracheophyta)
-	Насінні (Spermatophyta)
-	Покритонасінні (Magnoliophyta)
-	Еудікоти (Eudicots)
Підклас:	Розиди (Rosids)
Порядок:	Букоцвіті (Fagales)
Родина:	Букові (Fagaceae)
Рід:	Дуб (Quercus)
Вид:	Дуб звичайний

Могутнє дерево 20-50 м заввишки з шатроподібною або широкопірамідальною кроною і міцними гілками. Молоді гілки зеленувато-бурі або червонуваті, голі або ледь опушені. Стовбур товстий 1-1,5 м у діаметрі. Кора темно-сіра, товста з поздовжніми тріщинами. У молодих дубків кора сіра, гладенька.

Дата добавления: 2014-10-31