Закон виключеного третього

Закон несуперечності

Наприклад, два судження "Ворскла є притокою Дніпра" і " Ворскла не є притокою Дніпра" не можуть бути одночасно істинними, якщо мається на увазі одна річка під назвою "Ворскла" (а не, скажімо, однойменна спортивна команда). В той же час слід пам'ятати, що суперечності не буде якщо ми щось стверджуємо або щось заперечуємо стосовно одного предмету у різний проміжок часу. Наприклад "Косовський - футболіст київського Динамо" і "Косовський - не футболіст київського Динамо", "Петренко є студентом" і "Петренко не є студентом" можуть бути вірними у різний проміжок часу.

Предмет нашої думки ми також можемо розглядати в різному відношенні. Так про Іванова І.І. ми можемо сказати, що він добре знає українську і російську мову, бо його знання задовольняють вимогам пересічного спілкування. Разом з тим, цих знань іноді може бути недостатньо (тобто він не досить добре знає) щоб бути перекладачем документів з української на російську і навпаки.

Закон несуперечності вказує також на те, що з двох суперечливих суджень одне є хибним і виражається формулою.

Цілком зрозумілим є те, що даний закон заперечує одночасну істинність таких чотирьох пар протилежних простих суджень, які мають загальний суб'єкт і предикат:

* загальностверджувальні і загальнозаперечувальні

* одиничні стверджувальні і одиничні заперечувальні

* Загальностверджувальні і частковозаперечувальні

* Загальнозаперечувальні і частковостверджувальні

Наприклад, "Держави можуть бути монархічними і не монархічними". Третій елемент у цій дихотомії, ясна річ, відсутній (або А або не-А), тому даний закон виражається формулою а V a.

Заперечувальні судження, які знаходяться у взаєминах протиріччя несумісні ні за істинністю, ні за неістинністю, тобто не можуть бути ні одночасно істинними, ні одночасно хибними.

Нагадаємо, що заперечувальними стосовно одне одного є судження:

- одиничні стверджувальні і одиничні заперечувальні;

- загальностверджувальні і частковозаперечувальні;

- загальнозаперечувальні і частковостверджувальні;

За традицією, яка започаткована Аристотелем, частина сучасних логіків вважає, що даний закон слід застосовувати лише у відношенні минулого або теперішнього часу, але не майбутнього, для якого можливість застосування закону виключеного третього підлягає щоразу конкретизації.

Як можна бачити, цей закон має сенс і діє за умов дихотомії (у двозначній логіці). У випадку, коли дихотомія є абсурдною, закон не діє.

Наприклад, пляшка до половини наповнена водою одночасно є і наполовину повною і на половину порожньою (не повною) - у цьому випадку обидва судження, будучи протилежними, вірні. Також з суджень "Всі гриби їстівні" і "Всі гриби не їстівні" обидва не вірні - бо лише деякі гриби є їстівними.

Дата добавления: 2014-10-31