У православ’ї існують три ступені священства: диякон, священик (ієрей), архієрей

Основні догматичні розходження між католицизмом і православ’ям

По-перше, в католицизмі і православ’ї по-різному тлумачиться догмат сходження Святого Духа: у католиків — від Бога-Отця і Бога-Сина (згідно з рішенням Толедського вселенського собору 589 р. про філіокве); у православних — від Бога-Отця.

По-друге, немає згоди між католиками та православними і з питання щодо буття людей після їхньої смерті. У православ’ї — це Рай і пекло, у католицизмі — ще й чистилище. Вчення про чистилище розробив італійський середньовічний філософ, знаменитий систематизатор схоластики Фома Лквінський (1225—1274), а догмат про нього прийняв у 1439 р. Флорентійський собор і підтвердив у 1562 р. Тридентський собор.

Згідно з католицьким віровченням, чистилище — проміжна ланка між Раєм і пеклом, де душі “грішників”, перш ніж попасти до Раю, горять у вогні, завдяки чому очищуються.

Соціальна функція догмата про чистилище очевидна: укорі-нити у свідомості віруючих додаткові надії на Рай після смерті і, таким чином, залучити до католицизму якомога більше людей; збільшити доходи церкви не тільки за допомоги парафіян, а й за рахунок родичів та близьких людей померлих.

По-третє, католики і православні по-різному виконують обряди своїх таїнств. Католика, у процесі хрещення, обов’язково окроплюють водою, а православного — занурюють у воду; підчас причастя католику дають попробувати прісного хліба, а православному — хліба, приготованого на дріжджах; православний сповідується перед кожним причастям, а католик — обов’язково один раз на рік; миропомазання у православ’ї відбувається після хрещення, а в католицизмі — у семи—дванадцятирічному віці.

Диякон — нижчий ступінь священства, помічник священика у процесі здійснення ним таїнств і богослужіння.

Священик — служитель культу, що очолює церковне життя у парафіях (приходах), здійснює таїнства і богослужіння. Старший священик у парафії називається настоятелем.

Архієрей — вищий ступінь священства. Це єпископи, архієпископи, митрополити, патріархи.

Дияконів та священиків також називають “отцями” і, під час звернення до них, до слова “диякон”, “священик” чи “настоятель” додають слово “отець” (наприклад, “отець Олександр”, “отець настоятель”). Часто до них звертаються зі словом “батюшка”, а письмово — “Ваше преподобіє”. До архієреїв звертаються зі словом “владико”; письмово, до єпископів — “Ваше Преосвященство”, до архієпископів і митрополитів — “Ваше Високопреосвященство”, до патріарха — “Ваша Святість”.

Ченці (монахи), які прийняли вищий ступінь чернецтва схиму (від гр. — зовнішній вигляд, форма) і готові до виконання найсуворіших правил життя в монастирі, називаються ієросхимонахами, схиігуменами, схиархімандритами. Ченці-диякони називаються ієродияконами або архідияконами (старшими дияконами). Ченці-священики називаються ієромонахами, ігуменами (від гр. — той, хто йде попереду; ведучий — настоятель чоловічого монастиря або парафіяльної церкви ченців), архімандритами (від гр. — старший, головний і кошара — настоятель великого чоловічого монастиря, лаври, ректор духовного навчального закладу).

Патріарх (від гр. — родоначальник) — глава православної церкви. Він обирається собором вищого духовенства, організовує і контролює роботу церкви, міжцерковні зв’язки, присвоює релігійні титули і відзнаки. Руську православну церкву патріарх очолює з 1689 р. Під час царювання Петра І в 1721 р. посаду патріарха було замінено на Священний синод на чолі з обер-прокурором. Відновлено її у 1917—1919 рр., а Священний синод став дорадчим органом при патріархові. При Синоді працюють відділи: духовних навчальних закладів, зовнішніх церковних зв’язків, видавничий, господарський та ін.

Дата добавления: 2014-10-31