У католіцизмі та православ’ї є також відмінності у відправленні культу

У Ватиканському реєстрі зафіксовані імена 266 пап. З 24 травня 2005 р. Ватикан очолює Папа Бенедикт XVI (Йозеф Ратцінгер).

Між католицькою і православною догматикою є й інші суттєві відмінності. Так, у католицизмі духовенство зобов’язане дотримуватися целібату (від лат. — неодружений) — безшлюбності, що була встановлена Папою Григорієм УП. Насправді целібат утвердився в XIII ст. Завдяки його введенню католицька церква намагалася зберегти свою земельну власність, не допустити її поділу між спадкоємцями. Останнім підтвердженням непохитності целібату є констатація його у 1967 р. в енцикліці Папи Павла VI. Целібат є основною причиною, з якої багато католицьких священиків відмовляються від сану або порушують одну з основних християнських заповідей “не перелюбствуй”, у тому числі через гомосексуалізм та педофілію. У православ’ї безшлюбність передбачена лише для представників чорного (чернечого) духовенства. Вони відмовляються від мирського життя, дають обітницю благочестивої поведінки, послуху й у богості, носять чорний одяг, що постійно нагадує їм про дану обітницю та глибоке смирення; отримують за свої “подвиги” благословення церкви.

Очевидною історичною ганьбою католицької церкви була здійснювана папською канцелярією торгівля індульгенціями (від лат. — милість) — папськими грамотами про відпущення скоєних і ще не скоєних гріхів. Індульгенцію можна було придбати за гроші або отримати за особливі заслуги перед церквою. Виправдовувалася ця безпрецедентна торгівля тим, що католицька церква нібито могла компенсувати гріхи людей за рахунок накопичених у Папи добрих справ, здійснених Ісусом Христом, Дівою Марією і святими.

По-перше, в католицьких храмах (костьолах) богослужіння відбувається латиною, хоч більшість віруючих нею не володіють. Воно супроводжується органною музикою, а парафіяни моляться сидячи. У православних церквах богослужіння здійснюється державною мовою, без музикального супроводу, а парафіяни моляться стоячи.

По-друге, православні храми облагоджуються іконами, лампадами, свічками, а католицькі — скульптурами Ісуса Христа, Діви Марії, святих.

По-третє, католики хрестяться долонею правої руки, зліва направо, а православні справа наліво, трьома пальцями: з’єднують у пучку великий, вказівний і середній пальці, що символізує Божу Триєдність, Пресвяту Трійцю: Бога-Отця, Бога-Сина і Святого Духа. Два інші пальці, безіменний і мізинець, зігнувши, притискують до долоні, що символізує два єства в Ісусі Христі -

Боже і людське (старообрядці виконують хресне знамення двоперстям). Хрещення у віруючих — показник того, що хрест є натхненням, силою і дійсним змістом усього їхнього життя; не лише засобом всесвітнього спасіння, що на ньому був розіп’ятий Христос, а й постійним нагадуванням людям, що вони не можуть стати християнами, не прийнявши хрест за основу свого життя, не визнавши, що їх розум і серце віддані любові до Бога і до людей.

46. Найважливіші свята у католиків (їх коротка характеристика)

Римсько-католицькі церковні свята, як і християнські свята в цілому, - складне переплетення народних традицій і християнської обрядовості. Дохристиянський календар аграрно-скотарських свят, що розподілялися часом року, відзначав важливі в господарській діяльності термін настання зими, весни, літа й осені. Головна частина календарних і культових свят пристосовувалася до зимового і літнього сонцестояння. Церква прагнула прикріпити народні звичаї до визначених днів християнського календаря - церковним святам, дням пам'яті святих.

Римсько-католицький літургійний рік містить два види свят: неперехідні і перехідні. Перші закріплені за визначеними датами року, другі щороку змінюють своє місце в цивільному (Григоріанському) календарі.

Перехідні свята завжди приходяться на весняний час року в залежності від дати святкування головного з християнських католицьких свят - Великодня, настання якого обчислюється по місячному календарю. Нерухомі і рухливі церковні свята щороку сполучаються інакше.

Літургійний рік починається з Адвента, періоду передріздвяної Посту (від лат. adventus - пришестя). Він відраховується від 4-го неділі перед Різдвом. Під час Адвента віруючі готуються до другого пришестя Христа, згадують про пророкування пророків і Іоанна Хрестителя про пришестя Рятівника. Католицька церква вважає Адвент часом загального покаяння. Пам'ятні дні окремих святих, що приходяться на період Адвента, не зв'язані з циклом різдвяних звичаїв. Це день св. Варвари - покровительки ремісників (4 грудня). 6 грудня день св. Миколи відомий своїм "дитячим" акцентом - діти чекають подарунків, за традицією "принесених" святим...

8 грудня відзначається одне з головних богородичних свят - Свято Непорочного Зачаття Діви Марії, культ якого дуже популярний у католицизмі. Це свято було офіційно закріплене догматом папи Пия IX у 1954 році. Відповідно до католицького віровчення, обраниця Батька Небесного, була чистої від наслідків первородного гріха від народження.

Різдво - одне з найважливіших християнських свят, католики відзначають його 25 грудня. Змістом його є факт народження Дівою Марією Сина Божого Ісуса Христа. Це другий після Великодня свято з чотирма Літургіями (Месами): напередодні ввечері, уночі, на світанку і вдень.

Різдво - сімейне свято. У переддень свята, у святвечір, традиційна сімейна трапеза складається з пісних блюд. Це риба, овочі і фрукти, насолоди. Після появи першої зірки, у храмах починаються урочисті богослужіння, присутність на який для католиків обов'язково. У перший день Різдва подається святкова кормна їжа - м'ясні блюда: свинина, індичка, гусак, шинка і т.д. Достаток на святковому столі вважається підставою благополуччя в новому році. Всюди прийняти дарувати один одному подарунки. Різдво Христове в західній церкві стало святкуватися 25 грудня тільки в IV ст. Раніше християни відзначали його 6 січня. Звичаї, присвячені до Різдва, поширюються на всі "Різдвяне двенадцатидення".

У цьому циклі виділяються окремі дні - 28 грудня - "пам'ять Безневинних Дитин" - день спогаду знищення за наказом пануючи Ірода всіх дитин, що за віком могли бути Христом; 31 грудня - день св. Сильвестра, 1 січня - день Нового року. Цей день присвячений Діві Марії.

Початок Великого сорокадневного Посади завжди приходиться на Попелясте середовище. Назва її відбулося від старого обряду посипання голів попелом як символу відпущення гріхів. Збереглася древня традиція, коли під час св. Меси, після проповіді, священик посипає жменькою попелу голови придатним віруючим, вимовляючи слова «З пороху вийшов і в порох повернешся» У період Посади відзначається свято Благовіщення (25 березня), присвячений Діві Марії.

Останній тиждень Великої Посади - "Жагуча", "Свята" тиждень - литургически зв'язаний з Великоднем. У цей час відбуваються богослужіння в пам'ять страждань і смерті Христа, тема яких - земне життя Ісуса Христа, починаючи від входу його в Єрусалим. Щодня Жагучого тижня шанується як "Великий".

Перший з них - свято "Пальмового (вербного) неділі", що передує Великодньому. У цей день прийнято святити в церкві гілки пальми, оливи, лавра, самшиту, верби. Великі гілки прикрашають насолодами, фруктами, стрічками і підносять дітям. Освячені гілки прикріплюють до узголів'я постелі, у розп'ять, вогнищ камінів, у стійлах. З Великого четверга до полудня суботи мовчать церковні органи і дзвони. Це період Великоднього Триденствия (Triduum Paschalis) - четвер, п'ятниця і субота. Ввечері у Велику Суботу у всіх храмах починається святкування великого Торжества. Після заходу сонця служится перша великодня Літургія (Меса) Великодня - запалюються великодні свічі.

Центром Великоднього Торжества є воскреслий Христос. Ранком у Великодню неділю після урочистої ранкової Меси діти і молодь обходять будинку з піснями і поздоровленнями, подібними з різдвяними колядами. Серед великодніх розваг найбільш популярні ігри з фарбованими яйцями: їх кидають друг у друга, катають по похилій площині, розбивають, розкидаючи шкарлупу і т.д. Фарбованими яйцями обмінюються рідні і знайомі, хрещені дарують їхнім дитятам-хрещеникам, дівчини - коханим, в обмін на пальмові гілки. Протягом усього Великоднього тижня відвідуються богослужіння в церквах, продовжуються вуличні представлення на релігійні теми.

Перше церковне свято травня - "Знаходження св. Хреста" (3 травня), встановлений у пам'ять перебування "справжнього хреста". Було прийнято освячувати в церкві саморобні хрестики і нести їх на полючи. В Іспанії розігрувалося дійство пошуків хреста імператрицею Оленою (у супроводі звиті, ряженой византийцами, ангелами, євреями й ін.) і установка його в костьолі. 15 травня - день пам'яті св. Исидора-землепашца - заступника м. Мадрида. У каплиці з джерелом, де по переказі жив св. Исидор, збираються прочани, свято перетворюється в народне гуляння.

Піднесення Пресвятого Хреста - перехідний свято. Дата його пересувається в межах травня - початку червня і приходиться на сороковий день після Великодня. В Франції, спочатку XX в. напередодні Піднесення відбувалися триденні церковні моленья: у перший день молилися про косовицю, у другий - про жнива, у третій - про збирання винограду.

На границі великоднього циклу і літніх свят коштує велике католицьке свято "Божого тіла" (Corpus Domini, Corpus Cristi) у перший четвер після Св. Трійці. Це порівняно нове католицьке свято, офіційно заснований у пам'ять встановлення Ісусом Христом таїнства причащання (Евхаристии). Католицька Церква розглядає Евхаристию як священний дарунок, залишений Христом Своєї Церкви. Це свято святкується всіма католиками, але особливо урочисто в Іспанії. У цей день улаштовуються масові процесії під дзенькіт дзвонів із хвалебними гімнами, зі свічами і корогвами в руках. На чолі йде священик і несе під балдахіном дарохранительницу з Евхаристическим Хлібом – Тілом Христовим. Процесії обставляються з особливою пишністю, по шляху її поперек вулиць протягають гірлянди квітів, прикрашаються зеленню, квітами і килимами балкони прилеглих будинків, дорога встеляється живими квітами. У чотирьох вівтарів на відкритому повітрі читається Євангеліє, потім усі відправляються в храм на святкову Літургію.

Різдво св. Іоанна Хрестителя (24 червня) популярно у всіх католиків. Відмітна риса дня св. Іоанна - вогні, багаття, феєрверки, запалювані не тільки в селах, але і на площах великих міст. Віруючі ходять зі смолоскипами і на загальні молебні в найближчі каплиці. Святкування дня св. Іоанна продовжується кілька днів аж до дня св. Петра і Павла (29 червня). В Франції культ св. Іоанна розповсюджений особливо широко: більш тисячі церковних приходів вважають його своїм патроном.

Шанування святих - одна з найважливіших сторін католицького віровчення. 15 серпня - свято Успения Богоматері. Він ґрунтується на істині, що померла природною смертю і похована в Гефсимании Марія піднеслася на небо: після розкриття її труни замість останків був виявлений букет троянд. У 1950 р. папа Пий XII особливим декретом прийняв Догмат про тілесне піднесення Богоматері на небо. Існує традиція в цей день приносити перші плоди нового врожаю в дарунок Марії. Свято супроводжується урочистим богослужінням і церковною процесією.

Останнє велике свято римсько-католицького литургического року - Торжество Весь святих і День поминовения покійних, наступні один за іншим 1 і 2 листопада. Свято Усіх святих був введений у нач. VII папою Бонифацием IV, а пізніше, на початку XI століття був установлений День поминовения покійних, згодом вони злилися в одне свято - "Святі і покійні". Католицька Церква вважає дотримання обрядів поминовения важливим боргом усіх віруючих. Люди повинні пам'ятати тих, хто пішов з життя, але можуть, знаходиться в Чистилище, де Бог очищає їх, врятованих, від наслідків гріха. Скоротити термін перебування в Чистилище можуть добрі справи і молитви, покаяння живучих. Перший день католики проводять у храмах, беручи участь у св. Месах, а в другий із самого ранку відправляються на цвинтар, часто з молитвами і песнопениями загальною процесією. Там моляться, упорядковують могили і залишають палаючі свічі. Свято Христа-Царя завершує літургійний рік Римсько-католицької Церкви. Наступне неділя – першої неділя Адвента…

47. Реформація ХVI ст.. Поняття «протестантизм» і «реформаторство»

Протестантизм — один із найпоширеніших напрямів у християнстві, що відокремився від католицтва в період Реформації у 16 столітті (лютеранство, кальвінізм та ін.) та у результаті подальшого внутрішнього поділу (Адвентисти.баптисти, методисти та ін.). Церкви і спільноти протестантів національного чи локального характеру є в усьому світі.

Протестантизм виступає за спрощення та здешевлення культу, відкидає молитву за померлих, поклоніння Богородиці і святим, почитання мощів, ікон та інших реліквій. На перший план богослужіння висувається проповідь. Богослужіння ведеться на народних мовах, складається з проповіді, співання молитовних гімнів і читання Біблії. Протестантизм відкидає розподіл віруючих на духовенство і мирян — тобто кожен віруючий може звернутися до Бога без посередників.

Основною ідеєю протестантизму, сформульованою Мартіном Лютером, є заперечення того, що спасіння можна досягти добрими вчинками чи будь-якими людськими зусиллями (на момент появи протестантизму суттєвим моментом була також боротьба з продажем індульгенцій, тобто ідеєю того, що від гріхів можна позбавитися за гроші). Натомість, спасіння досягається винятково вірою у викупну жертву Ісуса Христа, згідно з ключовим для протестантизму біблійним текстом — Послання до Ефесян 2:8,9: Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився.

Протестантизм, що виріс із боротьби з церковними традиціями, які, на думку протестантів, часто-густо відходять від витоків християнства, характеризується особливим наголошенням на знанні Біблії та оцінці усіх аспектів життя саме відповідно до біблійних постулатів.

Протестантизм усіх напрямків відстоює ту позицію, що знання релігійної істини дається людині божественним одкровенням. Протестантизм позбавляв папство і церкву монопольного права тлумачення Біблії — протестанти проголошували право кожного віруючого не тільки самостійно читати, але й тлумачити Біблію. З огляду на соціальні та політичні умови виникли різні течії протестантизму:

- Англіканство

- Лютеранство

- Кальвінізм

- анабаптизм (баптизм)

- цвінгліанство

- соцініани, або польські брати

- харизмати

Деякі з цих течій із плином часу зникли (цвінгліанство) або значно трансформувалися (анабаптизм). У більш пізні часи з`явилися нові течії в протестантизмі. Серед них можна відзначити баптизм, адвентизм (від «пришестя»), п'ятидесятництво тощо. Вони, в свою чергу, теж зазнали поділів. Часто до протестантів відносять Свідків Єгови, а також унітаріїв, проте багато представників інших християнських конфесій не вважають Свідків Єгови християнами, тому що вони не визнають Ісуса Христа Богом, заперечують Трійцю і духівництво. Однак, багато релігієзнавців не поділяють такої думки.

Дата добавления: 2014-10-31