Методичні рекомендації

Тест 3

Тест 2

Тест 1

Тестові завдання

ВАРІАНТ 6

Теоретичні завдання:

1. Основні ознаки та характеристика сім'ї як категорії сімейного права.

2. Аліментні правовідносини батьків та дітей.

Практичні завдання:

Задача 1

Подружжя Давиденків після реєстрації шлюбу 15 травня 2000 р. проживало у м. Бровари. У березні 2001 р. П. Давиденко виїхав у гості до свого брата до м. Львова. Проте у брата він не з'явився і додому не повернувся. Розшуки виявилися безуспішними. У 2004 р. рішенням суду Давиденко був оголошений померлим. І. Давиденко в тому самому році вийшла заміж за Лаврова, який удочерив у встановленому законом порядку дочку Давиденка. У квітні 2005 р. П. Давиденко повернувся додому і зажадав відновити шлюб із І. Давиденко, а також скасувати удочеріння його дочки Лавровим. Свою відсутність він пояснив тим, що відбував покарання за злочин. І. Давиденко наполягала на збереженні шлюбу з Лавровим і стверджувала, що скасування удочеріння недоцільне, оскільки дівчинка дуже прив'язана до Лаврова і вважає його своїм батьком.

Питання:

Чи можливе відновлення шлюбу І.Давиденко з П. Давиденком після його з'явлення? Чи підлягає задоволенню вимога Давиденка про скасування удочеріння його дочки Лавровим?

Задача 2

Після розірвання шлюбу між подружжям Степаненків їх семирічний син був за рішенням суду залишений з матір'ю. Батьки домовилися, що батько зустрічатиметься з хлопчиком двічі на місяць. Через рік Степаненко вийшла заміж і з метою зміцнення стосунків між її новим чоловіком і хлопчиком стала всіляко перешкоджати спілкуванню батька із сином. Вона не дозволяла хлопчикові гуляти на вулиці, де його міг побачити батько, а потім відвезла до своєї матері в село. Дізнавшись, де перебуває син, батько приїхав у село і всупереч запереченням бабусі відвіз його до себе додому. Мати подала до суду позов про відбирання дитини. Степаненко подав зустрічний позов про визначення місця проживання сина.

Питання:

Дайте правову оцінку діям Степаненко. Яке рішення винесе суд за згаданими вище позовами?

Правовий статус дитини має особа …

а) до досягнення нею 12 років;

б) до досягнення нею 14 років;

в) до досягнення нею 16 років;

г) до досягнення нею повноліття.

Шлюб між двоюрідним братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею:

а) може бути визнаний недійсним за рішенням суду;

б) є недійсним;

в) визнається недійсним за рішенням суду.

Шлюб не може бути укладений:

а) якщо особа є обмежено дієздатною;

б) якщо особа є недієздатною;

в) якщо особа вже перебуває у шлюбі;

г) між сестрою та братом;

ґ) між дядьком та племінницею;

д) між родичами шостого ступеня споріднення.

1. Вперше в історії розвітку сімейного законодавства поняття сім’ї отримало своє легальне правове закріплення у ст. 3 СК України. Разом з тим слід зазначити, що єдиного визначення сім'ї законодавець не дає, вказуючи лише, що сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Подібна трактовка відповідає норме п. 3 ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10.12.48 р., відповідно до якого сім'я є природним та основним осередком суспільства та має право на захист зі сторони суспільства та держави.

В науці сімейного права поняття сім'ї розглядається у двох аспектах: соціальному та юридичному. Крім того, в літературі надається дуже багато визначень сім'ї, практичне значення яких полягає в окресленні кола осіб, які відносяться до членів сім'ї, оскільки суб'єктами сімейних правовідносин виступає не сім'я як колективне утворення, а кожний член сім'ї окремо, що повинно бути розкрито студентами у роботі.

Слід зазначити, що на сьогодні в законодавстві поняття "член сім'ї" застосовується в різних значеннях в залежності від сфери правовідносин і законодавцем не встановлено вичерпного переліку осіб, які належать до кола членів сім'ї, але визначені критерії, за якими осіб, не пов'язаних шлюбними або родинними стосунками, віднесено до них (п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99). Судова практика взагалі розрізняє поняття "родичі" та "члени сім'ї" (ч. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Аналіз ст. 3 СК України свідчить, що вона окреслює загальні ознаки, яким повинен бути зв'язок між фізичними особами для того, щоб вони вважалися сім'єю, які необхідно уважно проаналізувати у контрольній роботі. Разом з тим, ознаки членів сім'ї не можна розглядати окремо від підстав створення сім'ї, передбачених у частині 4 ст. 3 СК України, оскільки спільне проживання та побут та наявність взаємних прав та обов'язків можуть бути і у інших суб'єктів, які не є членами сім'ї (наприклад, проживання кількох студентів в одній кімнаті в гуртожитку).

Аналізуючи поняття сім’ї слід звернути увагу, що із загального правила про обов'язкове спільне проживання членів сім'ї стаття 3 СК України робить два виключення. Так подружжя буде вважатися сім'єю і тоді, коли чоловік та жінка проживають окремо з поважних причин. У статті, що коментується, міститься приблизний перелік поважних причин окремого проживання подружжя, до яких відноситься навчання, робота, лікування, догляд за батьками або дітьми. Діти будуть відноситися до членів сім'ї своїх батьків в будь-якому випадку окремого проживання, незалежно від поважності причин цього. Частина 3 ст. 3 СК України передбачає, що права члена сім'ї має одинока особа. У контрольній роботі треба визначити, що означає така норма. У частині четвертій ст. 3 СК України визначений перелік підстав створення сім'ї. Слід звернути увагу, що перелік цей не є вичерпним. Підставами створення сім'ї є шлюб (ст. 21 СК), кровне споріднення, усиновлення (ст. 207 СК). Також сім'я може створюватися на інших підставах, що не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Так сімейні відносини можуть виникати між особами на підставі фактичних шлюбних відносин без зареєстрованого шлюбу. Цим підставам необхідно надати відповідну характерістику у контрольній роботі. Крім того, у роботі треба визначити і правову природу права особи на сім'ю, яке закріплено у ст. 4 СК України та у ст. 291 ЦК України як одне із особистих немайнових прав фізичної особи, які забезпечують її природне існування, розкривши три основні елемента цього права: право особи на створення сім'ї; право на проживання в сім'ї та право особи на повагу до свого сімейного життя.

2. Розкриваючи зміст другого питання, у контрольній роботі слід звернути увагу, що а аліментні правовідносини (зобов'язання) батьків та дітей щодо утримання у юридичній літературі розглядаються як правовідносини, в яких одна сторона зобо­в'язана надати другій стороні утримання на підставах і в поряд­ку, що встановлені законом, а друга сторона вправі вимагати ви­конання такого обов'язку. Правовідносини батьків і дітей щодо утримання залежно від самої зобов'язаної особи поділяються на дві основні групи, кожна з яких має свої підгрупи. По-перше, це аліментні зобов'язання батьків щодо утримання дитини, до яких входять зобов'язання батьків щодо утримання дитини до до­сягнення нею повноліття (ст. 180 СК України); зобов'язання батьків щодо утримання повнолітніх дочки, сина, що продовжують навчання й у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги (ст. 199 СК України); зобов'язання батьків щодо утримання непрацездатних по­внолітніх дочки, сина, які потребують матеріальної допомоги (ст. 198 СК України); зобов'язання батьків брати участь у додаткових ви­тратах на неповнолітню дитину, що викликані особливими обста­винами (ст. 185 СК України). По-друге, це аліментні зобов'язання по­внолітніх дітей щодо утримання батьків, які складаються з зобо­в'язання повнолітніх дітей щодо утримання непрацездатних батьків, що потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК України); зобо­в'язання повнолітніх дітей брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою чи інвалідністю, не­мічністю (статті 203, 206 СК України). У зв'язку з особливим станом дитини як особи, що через свій вік потребує певної матеріальної підтримки та захисту, окреме значення серед аліментних правовідносин батьків та дітей мають правовідносини, за якими батьки зобов'язані утримувати дитину до її повноліття. Закон передбачає два порядки сплати батьками аліментів на дитину: добровільний та примусовий, а тому необхідно надати їм відповідну характеристику. Крім того, СК України передбачає два способи визначення розміру аліментів: 1) у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини та 2) у твердій грошовій сумі. Треба зазначити, що правове регулюван­ня аліментних відносин у цьому аспекті зазнало кардинальних змін. СК України відмовився від традиційних для сімейного права фіксо­ваних аліментних часток (1/4, 1/3, 1/2). За СК України, визна­чення розміру аліментів відбувається в частковому відношенні до заробітку (доходу) батьків, однак сам розмір такої частки за­коном не встановлюється. Він визначається судом у кожному конкретному випадку примусового стягнення аліментів (ст. 183 СК України), з урахуванням обставин, які визначені у ст. 182 СК України і якім у контрольній роботі необхідно надати характеристику.

У СК України збережена ідея встановлення мінімального розміру алі­ментів. СК передбачає можливість зменшення та збільшення розміру аліментів. Слід пам’ятати, що перелік обставин, які можуть слугувати підставами для зменшення або збільшення розміру алі­ментів (ст. 192 СК України), є вичерпним.

Особа може звернутися до суду з вимогою про стягнення алі­ментів протягом усього терміну існування права на аліменти, не­залежно від того, скільки часу минуло з моменту його виникнення. Згідно із ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. За минулий час алі­менти можуть бути присуджені тільки за певних умов, а саме якщо позивач надасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'яз­ку з ухиленням останнього від їх сплати (ч. 2 ст. 191 СК України). Таким чином, позивач має довести, що мали місце: а) дії відповідача щодо ухилення від надання утримання дитині або непрацездатній особі; б) свої власні дії, спрямовані на одержання аліментів. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені судом не більш ніж за три роки. За загальним правилом, батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, тобто 18 років. Разом із тим, існують випадки, коли право на утримання мають також по­внолітні діти. Відповідно до нового СК України аліментний обов'язок батьків виникає щодо: а) повнолітніх непрацездатних дітей (ст. 198 СК) України; б) повнолітніх дітей, які продовжують навчання (ст. 199 СК України). Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездат­них дітей (ст. 198 СК України). Цей обов'язок виникає на підставі складу юридичних фактів, до якого належать: а) походження дітей (ро­динний зв'язок батьків і дітей), б) непрацездатність повнолітніх дітей; в) потреба дітей у матеріальній допомозі; г) здатність батьків надати таку допомогу Зобов'язання батьків щодо утримання дітей припиняються на підставах, передбачених законом. Перелік таких підстав залежить від умов, з якими закон пов'язує виникнення цих обов'язків. Стаття 51 Конституції України закріплює обов'язок по­внолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Турбота може знаходити свій вияв у особистому догляді, наданні матеріальної допомоги, представництві, захисті прав та інтересів батьків у різних установах тощо. Згідно з СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і по­требують матеріальної допомоги (ч. 1 ст. 202 СК). Підставою ви­никнення аліментного зобов'язання між повнолітніми дітьми і їхніми батьками щодо утримання останніх є склад юридичних фактів: а) походження дітей (родинний зв'язок батьків і дітей); б) непрацездатність батьків; в) потреба батьків у матеріальній допомозі.

Закон передбачає примусовий порядок стягнення аліментів на батьків з їхніх повнолітніх дітей у випадку, якщо останні не нада­ють матеріальної допомоги добровільно. Згідно з ч. 1 ст. 205 СК України розмір аліментів на батьків визначається судом у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу). На підставі аналізу норм ч.1, ч. 2 ст. 205 СК України та матеріалів судовий практики у контрольній роботі необхідно проаналізувати визначені законодавцем обставини, які беруться до уваги судом при визначенні розміри аліментів на батьків.

Дата добавления: 2014-10-31