Методичні вказівки. «Адміністрування податків і зборів»

Тема № 2

«Адміністрування податків і зборів»

План:

1. Загальні положення адміністрування податків і зборів.

2. Податкова звітність і податкові консультації.

3. Визначення сум податкових зобов’язань, порядок їх сплати та оскарження рішень контролюючих органів.

4. Податковий контроль.Облік платників податків.

5. Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів Державної податкової служби України. Податкові перевірки.

6. Погашення податкового боргу.

7. Міжнародне право в сфері оподаткування.

8. Відповідальність і пеня.

Література: 1, 2, 3, 4-41, 42, 44, 49, 53, 55, 56, 62.

Адміністрування податків і зборів передбачає діяльність уповноважених державних органів, щодо нагляду і контролю за нарахуванням і сплатою податків і зборів та поданням податкової звітності.

Адміністрування обов’язкових податкових платежів врегульовано розділом ІІ Податкового кодексу України. При цьому, у разі якщо іншими розділами цього Кодексу або законами з питань митної справи визначається спеціальний порядок адміністрування окремих податків, зборів (обов'язкових платежів), використовуються правила, визначені в іншому розділі або законі з питань митної справи.

Слід звернути увагу на контролюючі органи та органи стягнення, що здійснюють адміністрування податків і зборів.

Контролюючими органами є:

1) органи державної податкової служби – щодо податків,
які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім тих які належать до компетенції митних органів цього, а також стосовно
законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на
органи державної податкової служби;

2) митні органи – щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

Органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

При розгляді питання загальних положень адміністрування слід звернути увагу на листування з платниками податків (податкові повідомлення), порядок визначення податкової адреси платника, умови повернення помилково або надміру сплачених обов’язкових платежів, вимоги для підтвердження даних податкової звітності.

Податкова звітність передбачає подання платниками податків та їх податковими агентами або представниками даних про обсяги нарахованих і сплачених ними податків оформлених у визначених законодавством формах.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді

Податкова декларація подається до органу державної
податкової служби за вибором платника податків, якщо інше не
передбачено законодавством, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з
дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних
осіб у порядку, визначеному законодавством

У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або встановлених обмежень), він зобов'язаний надіслати
уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою
чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо
відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової
декларації за будь-який наступний податковий період, протягом
якого такі помилки були самостійно виявлені.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник
податків подає нову декларацію з виправленими показниками до
закінчення граничного строку подання декларації за такий самий
звітний період, то штрафні санкції до нього не
застосовуються. При цьому, платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, який на дату подання уточнюючого розрахунку перевіряється відповідним
контролюючим органом.

Податкові консультації надаються платникам податку з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства за їх зверненням контролюючими органами безоплатно. Консультації надаються органом державної податкової служби або митним органом, в якому платник податків перебуває на обліку, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній або письмовій формі. При цьому, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої у письмовій формі, зокрема на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація була змінена або скасована.

Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом України, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Крім випадків, передбачених податковим законодавством (обчислення податковими агентами чи податковими органами), платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Податковим кодексом України.

При розгляді цього питання слід звернути увагу на випадки коли контролюючий орган самостійно визначає суму грошових зобов’язань, порядок і підстави скасування рішень контролюючих органів, строки сплати податкового зобов’язання, податкове повідомлення рішення і податкову вимогу та порядок їх відкликання.

Оскарження рішень контролюючих органів. Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у
письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими
копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків
вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті
44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за
днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення
або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до
державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим,
областях, містах Києві та Севастополі. А скарги на рішення державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі подаються до Державної податкової адміністрації України.

При цьому, під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. Обов'язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом.

При розгляді даного питання слід звернути увагу на порядок повідомлення про оскарження рішення, строки подання та розгляду скарг і наслідки оскарження в разі як задоволення так і не задоволення вимог платника.

Податковий контроль. Податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також
дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та
касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль у частині здійснення заходів, що вживаються митними органами з метою перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, є складовою частиною митного контролю.

Податковий контроль здійснюється контролюючими органами та органами стягнення.

Способами здійснення податкового контролю є:

- ведення обліку платників податків;

- інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби;

- перевірки та звірки відповідно до вимог законодавства, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків,
нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого
законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи
державної податкової служби.

Взяттю на облік або реєстрації в органах державної податкової служби підлягають всі платники податків

Взяття на облік в органах державної податкової служби юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в органах державної податкової служби за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне
місце обліку).

Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних органах державної податкової служби за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, органи державної податкової служби за місцезнаходженням таких об'єктів у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

Взяття на облік платників податків - юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів здійснюється після їх державної реєстрації чи включення відомостей про них до відповідних державних реєстрів на умовах, що визначаються законодавчими актами України, крім випадків, визначених цим Кодексом, коли органами реєстрації є органи державної податкової служби або коли проведення державної реєстрації платника податків у відповідному статусі законодавством не передбачається.

Всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються в органах державної податкової служби шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи в органах державної податкової служби згідно з Податковим кодексом України.

Облік платників податків в органах державної податкової
служби ведеться за податковими номерами.

В ході вивчення обліку платників податків доцільно звернути увагу на облік осіб, що через свої релігійні переконання відмовились від податкового номеру, порядок обліку юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів, самозайнятих осіб, порядок внесення змін до облікових даних, підстави та порядок зняття з податкового обліку. А також на правове регулювання надання інформації щодо обліку платників податків органами державної реєстрації і іншими державними органами, вимог до відкриття і закриття рахунків платниками податків, державного реєстру фізичних осіб платників податків.

Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності Державної податкової служби - це комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

При цьому, законодавством визначається перелік інформації, яка використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності Державної податкової служби, порядок її отримання та обліку і використання.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об’єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

При розгляді даного питання слід звернути увагу на порядок проведення перевірок, умови допуску до проведення перевірок, строки проведення виїзних перевірок та порядок проведення експертиз, матеріали, що можуть бути використані для надання висновків під час проведення перевірок, порядок надання платниками документів, оформлення результатів перевірок.

Погашення податкового боргу. Податковий борг – це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Податковим кодексом України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Джерелами самостійної сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених чинним законодавством.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов’язків, визначених Податковим кодексом України, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з Податковим кодексом України та не потребує письмового оформлення. Законодавством встановлено випадки виникнення податкової застави, податковий пріоритет, статус податкового керуючого, узгодження операцій із заставленим майном, припинення податкової застави, адміністративний арешт майна, продаж майна, що перебуває у податковій заставі. Також слід звернути увагу на погашення податкового боргу державними підприємствами, які не підлягають приватизації і комунальних підприємств та порядок погашення податкового боргу в разі ліквідації, реорганізації платників, смерті фізичної особи чи визнання її безвісно відсутньою або недієздатною, розстрочення і відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу, списання безнадійного податкового боргу та строки давності щодо нього і їх застосування.

Міжнародне право в сфері оподаткування. Застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента.

Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

При вивченні цього питання слід звернути увагу на узгодження сум податкового боргу, відкликання податкових повідомлень і вимог, заходи по стягненню податкового боргу, нарахування пені і штрафних санкцій в міжнародних податкових правовідносинах.

Відповідальність за порушення норм податкового законодавства. Податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених податковим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену Податковим кодексом України та іншими законами України.

За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності:

- фінансова;

- адміністративна;

- кримінальна.

При цьому, фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з Податковим кодексом України та іншими законами у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені. А адміністративна та кримінальна відповідальність – згідно відповідних норм Кодексу Законів про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України.

Притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення законів з питань оподаткування, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не звільняє їх посадових осіб за наявності відповідних підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) – плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України та іншими законами України. При цьому застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених Податковим кодексом України та іншими законами України, не дозволяється.

У разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо. За одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу).

Видами правопорушень з питань оподаткування є:

- Порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) в органах державної податкової служби;

- Порушення строку та порядку подання інформації про відкриття або закриття банківських рахунків;

- Порушення платником податків порядку подання інформації про фізичних осіб - платників податків;

- Неподання або несвоєчасне подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності;

- Порушення встановлених законодавством строків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

- Порушення правил застосування спрощеної системи оподаткування фізичною особою - підприємцем;

- Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання;

- Відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі, без згоди органу державної податкової служби;

- Порушення порядку отримання та використання торгового патенту;

- Порушення правил сплати (перерахування) податків;

- Порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати;

- Неподання або подання з порушенням строку банками чи іншими фінансовими установами податкової інформації органам державної податкової служби.

Пеня – сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Пеня нараховується:

- після закінчення строків погашення узгодженого грошового зобов’язання на суму податкового боргу. Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов’язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання,

б) при нарахуванні суми грошового зобов’язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні;

Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

- у день настання строку погашення податкового зобов’язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

Пеня нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження

- у день настання строку погашення податкового зобов’язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

Пеня нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виплати (нарахування) доходів на користь платників податків - фізичних осіб.

У разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов’язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов’язання (його частини) скасовується. Зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов’язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством

Нарахування пені закінчується:

- у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов’язань;

- у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов’язань відповідного бюджету перед таким платником податків;

- у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України);

- при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

При вивчені пені, як складової адміністрування податків слід звернути увагу на зупинення строків нарахування пені, порядок її сплати та нарахування у разі порушення умов, за яких надавалося звільнення (умовне звільнення) від оподаткування при ввезенні товарів на митну територію України.

Дата добавления: 2014-10-31