Методи контролю 1 страница

Контроль успішності студентів із зважуванням на поточний контроль та підсумкове оцінювання здійснюється за рейтинговою системою. Контрольні заходи для здійснення контролю: реферат, тести, контрольна робота, залік. Реферати, підготовлені за заданою тематикою обговорюються та захищаються під час практичних занять. Контрольна робота проводиться після вивчення навчального матеріалу модулів. Оцінювання результатів навчальної діяльності студентів завершується під час заліку. Студентам може бути зарахований залік на підставі високих показників при поточному і підсумковому оцінюванні (навчальна діяльність на практичних заняттях, реферат, тести, контрольна робота) за відсутністю пропусків навчальних занять (лекцій, практичних).

Орієнтовні варіанти тестів

Тести до змістового модулю 1

1. Операційний менеджмент — це:

1) ефективно і раціонально організована операційна функція;

2) інструмент керування організаційними ланками операційної системи;

3) чітко спрямована діяльність по управлінню операціями прид­бання ресурсів, їхньої трансформації і доставки клієнтам про­дукту або забезпечення послуги;

4) ефективне визначення завдань керування операційною системою.

2. Що розуміється в операційному менеджменті під тер­міном «операція»:

1) це є процес чи метод, ряд дій практичного характеру;

2) це сукупність цілеспрямованих дій;

3) будь-яка діяльність у виробництві, науці, освіті, медицині, еко­номіці тощо;

4) це відносно завершена рухлива форма передбачуваного ре­зультату.

3. Керування операціями припускає:

1) перебування безпечних оптимізувальних алгоритмів побудови діяльності фірми, що забезпечували б динамічну рівновагу фірми і середовища;

2) формування оптимальної технологічної структури;

3) облік і контроль «виготовляють» продукт чи забезпечують по­слуги;

4) складання раціональної послідовності операцій технологічного процесу.

4. Що забезпечує керування операціями:

1) безперебійну закупівлю сировини;

2) оптимальне співвідношення керувальної і керованої підсис­тем операційної системи;

3) координацію тактики операційної системи;

4) інтегративні та координувальні ефекти.

5. Що лежить в основі керування операціями:

1) базові положення «дослідження операцій»;

2) «жорсткий» виробничий менеджмент;

3) економічні знання менеджерів;

4) прагнення керівництва досягти високих результатів.

6. В основі операційного підходу лежать наступні процедури:

1) вибір способу дій, зорієнтованого на прийняття «вдалого» рішення;

2) оцінювання зисковності очікуваного результату розв’язувано­го завдання згідно з заздалегідь прийнятими критеріями ефек­тивності;

3) використання сучасних обчислювальних засобів з метою ав­томатизації обчислювальних процесів;

4) все перераховане загалом.

7. Окресліть окремі види діяльності будь-якої організації,що описують як операції:

1) виробництво, постачання, транспортування, сервіс;

2) виробнича діяльність і сервісне обслуговування клієнтів;

3) формування інформаційної інфраструктури операційної системи;

4) керування, організація, планування, контроль.

8.Операційна функція — це:

1) керування елементами операційної системи;

2) об’єднання складових елементів технологічного процесу;

3) частина управлінського алгоритму операційної системи;

4) акти, у результаті яких виготовляються товари і надаються послуги.

9. Що визначають операційні стратегії:

1) як керувати ключовими організаційними ланками операційної системи;

2) як забезпечити виконання стратегічно важливих оперативних завдань, вирішуваних операційною системою;

3) як обчислити оптимальний прибуток;

4) правильна відповідь 1) і 2).

10.У чому полягає спрямованість операційного ме­неджменту:

1) в умінні керувати операційною системою;

2) в ефективності і раціональності керування будь-якими операціями;

3) в оперативному керуванні операціями доставки «продуктів» клієнту;

4) правильна відповідь 1) і 2).

11. Що складає фундамент операційного менеджменту:

1) економічні основи;

2) технологічні й організаційні основи;

3) дослідження операцій усіх можливих управлінських і виробни­чих аспектів діяльності операційної системи;

4) усе перераховане вище.

12. Операційний менеджмент виник як метод:

1) керування виробничою діяльністю;

2) вирішення проблемних індустріальних управлінських завдань;

3) комунікації в межах операційної системи;

4) одержання додаткових прибутків.

13. Операційним менеджером називають:

1) фахівця з керування операціями;

2) менеджера, який володіє апаратом визначення операцій із за­гального виробництва й опису їх на теоретико-абстрактному рівні;

3) менеджера, який керує конкретним видом діяльності на рівні виконання окремих операцій, що забезпечують ефективне і ра­ціональне ведення цієї

діяльності;

4) виконавець, який знає набір операцій операційної системи.

14. Операційна система — це:

1) «повна система» виробничої діяльності будь-якої організації;

2) сукупність дій з трансформації ресурсів;

3) взаємозв’язок операційних функцій організаційного рівнів підприємства;

4) взаємозв’язок операційних функцій техноло­гічного рівнів підприємства;

15.Що, як правило, визначає форму і зміст операційної функції:

1) внутрішнє середовище;

2) зовнішнє середовище;

3) дії менеджерів;

4) корпоративне керівництво.

16. З якими функціями організації взаємодіє операційна функція:

1) що забезпечують ефективну дияльність;

2) керувальними;

3) виробничими;

4) із усіма можливими.

17. У вивченні операційної функції віддають перевагу:

1) ситуаційному аналізу;

2) аналізу конкурентноздатності організації в цілому;

3) системному підходу;

4) композиції і структуруванню.

18. Що закладено в основу поняття «система»:

1) наявність маси елементів;

2) здатність до функціонування і розвитку;

3) трансформаційний процес з переробки вхідного ресурсу.

4) визначена єдність, що полягає в наявності зв’язків між об’єд­наними в систему елементами;

19. На теоретико-множинному рівні абстракції понят­тя «система» можна визначити:

1) як склад виконавців і керівників;

2) як упорядковану множину елементів, зв’язків із ними і влас­тивостей;

2) як сукупність випадкових величин;

4) як наявність досліджуваного об’єкта й обмежень, у яких він функціонує.

20.Ефект функціонування операційної системи в загаль­ному випадку є:

1) неубутня функція її вартості;

2) максимум отриманого прибутку;

3) максимум задоволення потреб замовників;

4) оптимальне настроювання на замовлення.

Тести до змістового модулю 2

1. В основу класифікації операційних систем покладено:

1) характер і тип використовуваного процесу переробки ресурсі в;

2) конкретні вимоги до одержання продукту;

3) тип внутрішнього середовища, характер зв'язків із зовнішнім середовищем, рівень настроювання системи на конкретний вид діяльності;

4) характеристику операційного середовища (зовнішнє і внутріш­нє), характер і тип використовуваного процесу переробки ре­сурсів, характер взаємозв’язку із зовнішнім середовищем.

2. З яких підсистем складаються операційні системи:

1) керувальної і керованої;

2) переробки, забезпечення, планування і контролю;

3) прогнозувальної, оцінювальної, реалізації і контролю;

4) усіх перерахованих вище.

3.Що є головним у стратегії операційної системи:

1) її підконтрольність;

2) її керованість;

3) її погодженість;

4) її консервативність.

4. Тактика керування операційною системою — це:

1) сукупність засобів і прийомів для досягнення поставленої мети;

2) мистецтво підготовки і ведення діяльності операційної системи;

3) набір конкретних планів ведення діяльності операційної системи;

4) спосіб поточної організації управлінських функцій, що забез­печують поетапну і поточну реалізацію стратегії операцій­ної системи.

5. Тактика операційної системи є:

1) відтворенням основної технології операційної системи;

2) відтворенням виробничого процесу;

3) відтворенням ступеня узгодженості організації і технології;

4) основою управлінських підсистем.

6.Що розуміється в загальному значенні під потужніс­тю операційної системи:

1) кількість виробленої продукції за календарний період;

2) здатність операційної системи до викон. кількості опе­рацій за одиницю часу;

3) здатність операційної системи до виконання кількості опе­рацій за операційний цикл;

4) величина, якою визначається кількість продукції, «виробле­ної» операційною системою.

7.«Межа дрібнення операцій» пов'язана з фундамен­тальним економічним поняттям. Яким саме:

1) уніфікація;

2) спеціалізація;

3) інтеграція;

4) експансія.

8.Вкажіть основний негативний ефект дрібнення опе­рацій, коли його межа доходить до рівня окремих процедур:

1) збільшення собівартості;

2) надмірне розширення виробничої бази;

3) «засмічення» каналів інформації непотрібними сигналами;

4) збільшення тривалості операційного циклу.

9.Укажіть види потужності операційної системи:

1) нормативна і розрахункова;

2) максимальна і мінімальна, нормативна і розрахункова;

3) потенційна, нормативна, розрахункова, максимальна, мінімальна, оптимальна;

4) спроектована, нормативна, максимальна, прогнозно-перс­пективна

10.Чи є потужність операційної системи довільною ве­личиною, встановлюваною операційним менеджером:

1) так; 2) ні; 3) частково; 4) можливо тільки у визначених ситуаціях.

11. Укажіть методи оптимізації потужності опера­ційної системи:

1) факторний аналіз, виробничі функції;

2) метод вузьких місць, факторний аналіз, кореляційний аналіз;

3) балансовий метод, факторний аналіз;

4) для вузьких місць, виявлення зайвих потужностей, балансовий.

12.Визначення необхідної потужності операційної сис­теми практично завжди базується на:

1) потенційних можливостях системи;

2) майбутньому попиті, що прогнозується з достатнім ступе­нем точності;

3) максимумі потужності, що може бути досягнутий за ідеальних умов середовища;

4) дефіциті потужності системи.

13.Методи факторного прогнозу попиту засновані на:

1) Виявлення причинно-наслідкового зв’язку між прогнозованими величинами і чинниками, що визначають їхній рівень;

2) наявності такої точки, де витрати дорівнюють доходу;

3) основі минулих тимчасових серій;

4) врахуванні незалежної перемінної (показника), що відбиває результат виробництва (потужність), і чинників, що обумо­вили цей результат.

14.Розрахункова потужність операційної системи — це:

1) потужність, що відповідає найбільш могутньому компонен­ту системи;

2) кількість завершених операцій, що допускаються за наймен­шим компонентом операційної системи;

3) кількість операцій, що може бути виконана за повного знят­тя чинника невизначеності;

4) по суті, проектована потужність.

15.Трендове прогнозування попиту базується на:

1) виявленні причинно-наслідкового зв ’язку між прогнозованими

величинами і чинниками, що визначають їхній рівень,

2) наявності такої точки, де витрати дорівнюють доходові;

3) основі минулих тимчасових серій;

4) врахуванні незалежної перемінної (показника), що відбиває результат виробництва (потужність), і чинників, які обумо­вили цей результат.

16.Потенційна потужність операційної системи — це:

1) максимум потужності, що може бути досягнутий за ідеаль­них умов середовища; потужність, що відповідає найбільшому компоненту системи;

2) потужність, що дорівнює потужності середнього компонен­та системи;

3) правильні відповіді 1) і 2).

17.Найголовніша мета використання методу «аналізу критичної точки» для встановлення необхідної потужності операційної системи полягає в тому, щоб:

1) допомогти операційному менеджерові в процесі встановлен­ня обсягів випуску продукції з найменшими загальними вит­ратами;

2) визначити оптимальний розмір загальних витрат;

3) визначити оптимальну величину доходів;

4) правильні відповіді 2) і 3).

18.В основі застосування «древа рішень» стосовно до проблеми вибору потужності операційної системи лежить критерій:

1) рівновірогідний; 2) Тахі тах; 3) Тахі тіп; 4)очікувана грошова віддача.

19.Ціль застосування «древа рішень» стосовно пробле­ми вибору потужності операційної системи включає:

1) альтернативу з найвищим середнім виходом (середньою потужністю);

2) визначення можливого сприятливого значення потужності;

3) наявність альтернативи, що максимізує максимальний вихід (потужність) системи;

4) альтернативу, що максимізує мінімальний вихід (потужність) системи.

20. Чим обумовлена необхідність оптимізації потуж­ності операційної системи:

1)система повинна бути досить потужною без зайвих і неви­користаних потужностей;

2) зниженням витрат функціонування системи;

3) відповідністю до вимог ринку;

4) забезпеченням конкурентноздатності на ринку.

Тести до змістового модулю 3

1.Коли операційним менеджером приймається рішення щодо розміщення операційної системи:

1) у разі повного «вироблення» ресурсу системи;

2) у разі неможливості переробки вхідного ресурсу;

3) у разі створення нової операційної системи або виникнення необхідності зміни дислокації останньої;

4) у разі порушення стабільності функціонуван окремих підсистем операційної системи.

2.Операційний менеджер використовує метод звужен­ня варіативного поля для:

1) вирішення завдань розміщення операційної системи з об­ліком керованих (підконтрольних) чинників, максимально прив’язаних до останнього;

2) вирішення завдань розміщення операційної системи з ураху­ванням некерованих чинників, але прив’язаних до останнього;

3) формування інфраструктури операційної системи;

4) оптимізації каналів надходження сировини.

3.Фінансові чинники обмеження розміщення операцій­ної системи відбивають:

1)можливість забезпечення якомога більшої реалізації пози­тивного ефекту;

2) можливість зниження витрат на розміщення операційної системи;

3) можливість одержання найдешевшої сировини;

4) необхідність дрібнення організаційної й у правлінсь кої підсистем.

4.Стратегія операційної системи:

1) носить допоміжний характер стосовно загальної стратегії організації;

2) грає чільну роль у загальній стратегії організації;

3) це самостійна стратегія організації;

4) не є складовою загальної стратегії організації.

5.Стратегія операційної системи вимагає:

1) стабільності одержання сировини;

2) «розумної» ізоляції від випадкових коливань і змін зовніш­нього середовища;

3) погоджених дій постачальників сировини;

4) обов’язкової наявності флуктуацій зовнішнього середовища.

6.Особлива роль стабільної операційної стратегії по­лягає в тому, що:

1) вона є необхідною умовою побудови загальної стратегії;

2) вона є гарантом сталості якості «продукту»;

3) регулює відносини з постачальниками сировини;

4) правильні відповіді зазначені в 2) і 3).

7.Операційна стратегія не може відповідати:

1) за планування інновацій;

2) за істотні зміни в ринковій орієнтації;

3) за «реалізацію» інновацій і відмову від ринкової орієнтації;

4) можливо, правильна відповідь в 1) і 2).

8.Тактика керування операційною системою — це:

1) сукупність засобів і прийомів для досягнення поставленої мети;

2)мистецтво підготовки і ведення діяльності операційної системи;

3)набір конкретних планів ведення діяльності операційної системи;

4) спосіб поточної організації управлінських функцій, що забез­печують поетапну і поточну реалізацію стратегії операцій­ної системи.

9.Тактика операційної системи є:

1) відтворенням основної технології операційної системи;

2) відтворенням виробничого процесу;

3) відтворенням ступеня узгодженості організації і технології;

4) основою управлінських підсистем.

10.Вкажіть відомі підходи до планування розвитку опе- раційних систем:

1) корпоративний (вниз) і створення інноваційних структур усе­редині операційної системи;

2) розрахунково-аналітичний і владно-адміністративний;

3) на основі використання економіко-математичних моделей;

4) конкурентний, авторитарний, плановий.

11.Які групи інновацій розрізняють в операційному ме­неджменті:

1) стабільні і квазістабільні;

2) стійкі, стабільні, адитивні;

3) позитивні, нейтральні, небезпечні;

4) руйнівні і нейтральні.

12. Який характер в операційному менеджменті носять інновації?

1) проактивний;

2) змушених адаптацій і пристосувань;

3) цілеспрямованих змін;

4) плановий.

13.Чи забезпечують завжди інновації довгострокову стабільність:

1) так; 2) ні;

30 у більшості випадків забезпечують, однак можуть підси­лити дисбаланс між функціями і підрозділами операційної системи;

4)важко відповісти

14.У системі цілей операційної системи «продукт» виступає

1) як орієнтир досягнення генеральної мети;

2) як «раціональне зерно» філософії операційної системи, що функ­ціонує і розвивається у визначеному ринковому просторі;

3) як свого роду генератор функціонування і взаємодії всіх еле­ментів операційної системи;

4) як обмежувач діяльності всіх ланок операційної системи.

15. Вихідне завдання формування операційної системи зводиться до:

1) визначального аналізу і проектування продукту;

2) формалізації технології;

3) підбору кваліфікованих виконавців;

4) формування організаційної структури.

16. Що містить у собі аналітичний опис продукту:

1) результати аналізу креслень і специфікації;

2) функціональне призначення продукту з окресленням його границь і рамок, опис важливих і необхідних властивостей;

3) попит на якість з боку споживачів;

4) зовнішній дизайн, внутрішню побудову, зручність викорис­танн, рівень корисності, ліквідність.

17. Що дає змогу формувати процедуру побудови опера­ційної системи «від продукту»:

1) визначення необхідного рівня потенціалу системи;

2) визначення необхідної потужності системи;

3) одержання приватних характеристик і деталей основної технології;

4) прогнозування ефективності системи.

18.Перелічіть можливі варіанти побудови операційної системи:

1) від продукту і від вимог ринку;

2) від процесу і від наявності необхідної сировини;

3) від процесу й наявного потенціалу системи;

4) від продукту і від процесу.

19.Для таких ринкових структур, як комутанти і ніиіові фірми, переважно використовується варіант побудови опе­раційної системи:

1) від продукту; 2)від процесу;

3).від наявного потенціалу системи; 4)від наявності необхідної сировини; 5)від вимог ринку.

20. Така ринкова структура, як «нішова» фірма, харак­теризується тим, що:

1) орієнтується на унікальні і «скороформовані» сегменти рин­кового попиту;

2) орієнтується на високу динамічність ринкового попиту;

3) основний орієнтир — на прогресивні прошарки споживачів;

4) вона орієнтується на невеликі, але стабільні в часі сегмен­ти ринкового попиту.

Тести до змістового модулю 4

1.Який з відомих методів може бути використаний операційним менеджером для прийняття рішення про оп­тимальне проектування і виробництво продукту:

1) метод Делфі;

2) метод експертних оцінювань;

3) «дерево рішень»;

4) метод аналогій.

2.Такі ринкові структури як «комутанти» характери­зуються тим, що:

1) орієнтуються на унікальні і «швидкостворювані» сегменти ринкового попиту;

2) орієнтуються на високу динамічність ринкового попиту;

3) основний орієнтир — на прогресивні прошарки споживачів;

4) орієнтуються на невеликі, але стабільні в часі сегменти рин­кового попиту.

3. На чому побудована взаємозв 'язаність процесів і продукту в ході функціонування операційної системи:

1) на узгодженні керувальних директив;

2) на підтримці технології;

3) на прямих і зворотних зв’язках продукту і процесу;

4) на системі обмежень, сформованих зовні.

4. Що традиційно включає професійна характеристи­ка продукту:

1) технічну інструкцію, опис, перелік складу;

2) терміни, методу і процедури, прийняті в даній професійній сфері;

3) специфікацію і креслення;

4) усе зазначене вище.

5.Що розуміють під граничним станом операційної системи:

1) стан системи, коли її подальше функціонування неприпусти­ме або недоцільне;

2) стан системи, коли її функціонування обмежене досить ко­ротким періодом часу;

3) стан системи, коли вона не може функціонувати;

4) стан системи, що визначається як катастрофічний.

6. Що може слугувати для операційного менеджера критерієм граничного стану операційної системи:

1) поява неприпустимих відхилень показників якості виробле­ної продукції або послуг й інші види економічного збитку;

2) неможливість переробки вхідного ресурсу;

3) невідповідність входу виходові;

4) правильна відповідь 2) і 3).

7. Під ефективністю операційної системи слід розуміти:

1) максимальний вихід системи;

2) досягнення бажаних результатів за короткий термін;

3) властивість видавати деякий корисний результат(або

ступінь досягнення мети);

4) можливо, правильна відповідь 1) і 2).

8. Що формує вартість життєвого циклу операційної системи:

1) сума витрат на її проектування і функціонування, тобто вартість операційної системи;

2) сума прямих і непрямих втрат унаслідок збоїв у системі, пе­редчасного вичерпання своїх операційних можливостей, вартість зміни дислокації або ліквідації операційної системи;

3) витрати, пов’язані з добором і підготовкою персоналу;

4) можливо все, зазначене вище.

9.Який із зазначених методів для визначення оптималь­ного життєвого циклу доцільно використовувати опера­ційному менеджерові:

1) метод, заснований на критерії мінімальних витрат;

2) метод, заснований на критерії мінімально припустимої рен­табельності;

3) метод, заснований на критерії мінімальної вартості опера­ційної системи;

4) кожний.

10. Класична операційна система об'єднує:

1) керувальні і керовані підсистеми;

2) технічні засоби;

3) персонал і засоби забезпечення;

4) технічні засоби, персонал і засоби забезпечення.

11. Назвіть основні способи підвищення надійності функціонування операційних систем:

1)контроль режиму функціонування й оптимізація структури;

2) резервування основних елементів системи;

3) резервування і контроль;

4) оптимізація структури, резервування і контроль.

12.Назвіть одне з найдієвіших і широко розповсюдже­них засобів забезпечення надійності операційних систем:

1) добір кваліфікованого персоналу;

2) резервування;

3) скорочення життєвого циклу;

4) структурування.

13. Стосовно операційних систем резервними елемен­тами можуть бути:

1) резерв інформації і часу;

2) резервні можливості у виконанні як заданої функції, так і ряду інших функцій;

3) фахівці з різних питань сфери діяльності системи, залучені ззовні консультанти;

4) можливо все, перераховане вище.

14.Загальні правила і.методи раціонального керування операціями сьогодні дуже часто:

1) «народжуються» під час вирішення проблемних індивіду­альних завдань;

2) «народжуються» за межами індустріального виробництва;

3) виходять із загальних принципів і законів керування;

4) «народжуються» у колі діяльності стратегічного менеджменту.

15.Цілісна система операційних прийомів і методів може бути сформована лише на основі:

1) чітких уявлень про загальні риси й особливості керування операціями у виробничій сфері;

2) чітких уявлень про загальні риси й особливості керування операціями у виробничій сфері, сервісі;

3) чітких уявлень про загальні риси й особливості керування операціями у виробничій сфері, сервісі, у сфері інформацій­них технологій;

4) чітких уявлень про загальні риси й особливості керування операціями у виробничій сфері, сервісі, у сфері інформацій­них технологій, у фінансовій сфері.

16.У виробничій сфері керування операціями починається з:

1) ідентифікації типу технологій;

2) вивчення класифікації операцій;

3) вивчення продукту;

4) створення оптимальної моделі операції.

17. Які чинники визначають побудову управлінської структури операційної системи:

1) розподіл праці;

2) тип спеціалізації виробництва;

3) кооперація виробництва;

4) можливо, все, зазначене вище.

18.Процес прийняття рішень поєднує в собі наступні компоненти:

1) особа, яка приймає рішення, і некеровані перемінні, внутрішні і зовнішні обмеження, вибір і ухвалення рішення, можливі наслідки, прогноз тенденцій розвитку операційної системи, наявність команди однодумців;

2) особа, яка приймає рішення, і некеровані перемінні, внутрішні і зовнішні обмеження, вибір і ухвалення рішення, можливі наслідки;

3) особа, яка приймає рішення, і некеровані перемінні, внутрішні і зовнішні обмеження;

4) особа, яка приймає рішення, і набір некерованих перемінних.

19.Процес прийняття рішень у загальному вигляді ха­рактеризується:

1) наявністю однієї або декількох цілей;

2) наявністю однієї або декількох цілей, розробкою альтерна­тивних варіантів рішень;

3) наявністю однієї або декількох цілей, розробкою альтерна­тивних варіантів рішень, вибором раціонального рішення;

4) наявністю однієї або декількох цілей, розробкою альтерна­тивних варіантів рішень, формуванням набору обмежень, ви­бором раціонального рішення.

20.Що таке моделювання:

1) формальне використання моделі для опису реального об’єкта (процесу);

2) відображення якостей, властивостей, змісту і форми реаль­ного об’єкта за допомогою символьно-інформаційного відоб­раження;

3) реалізація можливостей моделі з метою прийняття правиль­них рішень у ході керування різними видами діяльності опе­раційної системи;

4) процес створення (побудови) моделі й оперування нею з метою одержання необхідних даних про реальний об’єкт.

Орієнтовні варіанти контрольної роботи

Варіант 1

1.Операційний менеджмент в системі менеджменту підприємства.

2.Служба постачання підприємства: мета та задачі, основні функції.

3.Розробіть короткий варіант бізнес -плану розвітку малого підприємства.

Варіант 2

1.Операційний менеджмент: методи, принципи, функції.

2.Основні шляхи економії матеріалів на підприємстві.

3. Розробіть штатний розклад підприємства на основи операційної системи

Варіант 3

1.Цілі та задачі управління операційної системи.

2.Диспетчерування: сутність, задачі, основні принципи функціонування.

3.Розробіть короткий варіант бізнес -плану розвітку малого підприємства.

Варіант 4

1.Операційне управління: мета та задачі, склад елементів і їх призначення.

2. Системний підхід в управлінні: сутність та основні положення.

3. Розробіть штатний розклад підприємства на основи операційної системи.

Варіант 5

1.Спеціалізація підприємств та виробництв: сутність та значення.

2.Контроль в операційній системі: необхідність контролю та основні етапи.

3.Розробіть короткий варіант бізнес -плану розвітку малого підприємства.

Варіант 6

1.Стратегічний операційний менеджмент: сутність та основні етапи.

2.Матеріальні запаси на підприємстві: види, фактори формування запасів

3.Розробіть штатний розклад підприємства на основи операційної системи.

Варіант 7

1.Операційна інфраструктура: склад та основні потреби.

2.Організація та принципи планування операцій.

3.Розробіть короткий варіант бізнес -плану розвітку малого підприємства.

Варіант 8

1.Поточні планування операцій на підприємстві: сутність, структура,

пріоритети планів.

2. Управління матеріальними ресурсами підприємства: принципи формування

і функціонування системи.

Дата добавления: 2014-10-31