Точка зору — погляд

Донедавна журналісти в газетних та журнальних публікаціях, письменники у своїх друкованих творах, державні діячі в усних промовах та й ми, пересічні мовці, у щоденному спілкуванні не замислюючись вживали паралельні вислови з моєї точки зору, на мій погляд. Тому не всім різали вухо висловлювання на зразок: цікавий з точки зору дипломатії період історії; поділяємо точку зору міжнародного співтовариства; обговорили суперечливі точки зору стосовно ядерної політики. Такі слововживання вважалися нормативними, властивими системі української літературної мови. Тим паче, що "офіційний статус" словосполучення точка зору підтверджувався мовною практикою багатьох періодичних видань, які застерігали читачів: "Редакція може не поділяти точку зору автора".

Віднедавна спостерігаємо намагання уникати у мові цього вислову як невдалої кальки з російського точка зрения. Можливо, думка про калькування є надто категоричною — адже наша мова має свій, незалежний від інших лінгвістичних систем багатющий арсенал лексичних, словотвірних, синтаксичних, стилістичних засобів. До того ж аналогічні конструкції спостерігаємо і в англійській (point of view) і в багатьох інших мовах. Тому, очевидно, не варто однозначно зараховувати точку зору до росіянізмів. Але сучасна тенденція до уникнення точки зору й заміни його питомо українським погляд видається доволі поширеною. І багато хто говорить і пише по-українському з погляду, на мій погляд, поділяти погляд, обговорити суперечливі погляди і под.

Найновіші перекладні словники до російського точка зрения також фіксують відповідник точка зору, однак лише як другорядний після погляд. А мова ЗМІ засвідчує засвоєння цієї мовної норми: "Україна не поділяє поглядів Російської Федерації на проблему Чорноморського флоту"; "З економічного погляду більш ніж очевидним є інтерес Альянсу до повної трансформації ВПК" (Галина Слота).

ВІДНОСНО — СТОСОВНО — ЩОДО — З ПРИВОДУ

Спробуймо протягом якогось часу постежити за мовою своїх колег, друзів, прислухатися до радіо- і теленовин або ж звернути увагу на писемну мову найрізноманітніших жанрів. Легко при цьому пересвідчимось, що функціонування цих синонімічних прийменників є активним. І — не менш проблематичним, стилістично "підступним". Адже не завжди вони уживаються доречно, відповідно до сучасної літературної норми. При цьому найпоширенішою помилкою є скальковане з російського относительно слововживання відносно.

"Сторони погодилися відносно скасування квот"; "Обговорено акти національного законодавства відносно охорони і використання пам'яток історії"; "Прийнято остаточне рішення відносно транзиту". Такі огріхи надто часто трапляються у мові навіть тих джерел інформації (і найперше — ЗМІ), що покликані слугувати взірцем чистоти, милозвучності і стилістичної доладності державної мови. За її ж нормами у таких випадках варто казати і писати стосовно, щодо: щодо скасування квот; стосовно охорони і використання пам'яток історії; рішення стосовно транзиту; Слід остерігатися непродуманих, імпульсивних реакцій на ті чи інші акції, здійснені стосовно України.

Ужиті в цих ілюстраціях синонімічні прийменники щодо та стосовно загалом є взаємозамінними: обидва слова мають виразне забарвлення книжності, підкресленої офіційності.

Порушенням чинної норми є також уживання замість щодо, стосовно граматичного покруча-штампу по відношенню до... Зрозуміло, що воно, зумовлене невдалим наслідуванням російського по отношению к.., для української мови є грубою помилкою: "По відношенню до України ввізне мито не встановлюється"; "«о відношенню до зарубіжних партнерів" і под. Таких конструкцій варто уникати, послуговуючись прийменниками стосовно, щодо (стосовно України, щодо зарубіжних партнерів).

Останнім часом спостерігаємо тенденцію витіснення на периферію мовного вжитку прийменника з приводу як "неукраїнського". Однак він зафіксований у сучасних словниках і досить активно вживається у різних функціональних стилях: "Думки, що висловлювались з цього приводу, були найрізноманітніші" (Галина Сюта).

ПРОПОЗИЦІЮ ВНОСИТИ чи ПОДАВАТИ?

Офіційно-діловий стиль послуговується здебільшого словами з прозорою семантикою, уникає багатозначності сприйняття.

В українській мові слова вносити, подавати поза контекстом сприймаються як різні за значенням. Коли чуємо вносити, то відразу уявляємо певний процес або дію: "заносити в середину чого-небудь". Можна вносити прізвище нового співробітника у загальний список працівників закладу або вносити заробіток у гуртовий казан. Тут ідеться про конкретні предмети або особи, але так само скажемо і про абстрактні поняття: "Кому ж потрібно було каламутити воду, вносити сум'яття в роботу численних колективів підприємств акціонерного товариства?".

Одинадцятитомний Словник української мови подає й інше значення: "ставити на обговорення, розгляд". Але основне значення "нести", "носити" відбивається й тут, а саме: йдеться про конкретну, певною мірою завершену роботу над чимось, тобто якийсь результат праці окремої людини чи всього колективу. У засобах масової інформації часто повідомляють, що Кабінет Міністрів вніс на розгляд Верховної Ради законопроект, депутати вносять зміни в Конституцію України тощо.

Офіційний вислів вносити пропозицію потрапляє і в художню літературу: "Стратон Стратонович Ковбик, вручаючи преміальні, грамоту і значок, образно назвав цей селекційний подвиг Ховрашкевича "восьмим чудом світу" і вніс пропозицію зареєструвати його, як третю теорію Ховрашкевича". Тут первісне значення слова вносити втрачається і акцентується увага більше на лексемі пропозиція.

Подавати насамперед асоціюється з тим, що хтось що-небудь буде давати, передавати комусь або кудись. Подають папку, документи, книгу, заяву та ін. Наприклад: "До фонду державного майна подали заяву про необхідність конкурсного відбору експерта для проведення оцінки майна". Прозора семантика і частота вживання слова подати сприяли усталенню в мові вислову подавати пропозицію, що означає повідомляти свої міркування, поради, вказівки комусь (переважно у письмовій формі) з метою оцінки повідомлюваного або прийняття рішення. Наприклад: "Видавництву "Наукова думка" НАН України необхідно розробити та подати на розгляд Бюро Президії НАН України пропозиції щодо реорганізації книготорговельної мережі "Академкнига" та книгарні "Наукова думка".

Дата добавления: 2014-10-31