Тема № 1. Поняття і система кримінального права. Наука кримінального права

МОДУЛЬ № 1

І. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

ІІ. ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

І. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ІІІ. Порядок проведення заключної частини заняття.

ІІ. Порядок проведення основної частини заняття.

І. Порядок проведення вступу до заняття.

Тема № 4. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку

ІІІ. Порядок проведення заключної частини заняття.

ІІ. Порядок проведення основної частини заняття.

І. Порядок проведення вступу до заняття.

Ознайомлення з темою, цілями та завданнями семінарського заняття, з’ясування актуальності даної теми, її практичне значення. Зв’язок з попередніми та наступними темами.

Усне опитування. Заслуховування рефератів за вказаними темами. Дискусійне обговорення проблемних питань.

Підведення підсумків роботи студентів на занятті. З’ясування ступеню засвоєння знань.

Література. Основна література 1-31; додаткова література 194, 248, 249, 263, 314, 452, 467.

СЕМІНАРСЬКІ ЗАНЯТТЯ:

Заняття № 1 (2 години). Навчальні питання:

1. Поняття злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

2. Загальна характеристика і види злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

3. Злочини проти миру.

4. Злочини проти безпеки людства.

5. Злочини проти міжнародного правопорядку.

Додаткові питання:

1. Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни. Види діянь, їх об’єктивні та суб’єктивні ознаки.

2. Кримінально-правова характеристика застосування зброї масового знищення.

3. Поняття геноциду та екоциду.

Теми для рефератів:

1. Соціальна обумовленість криміналізації діянь, передбачених розділом ХХ КК України.

2. Кримінальна відповідальність за найманство та піратство.

Хід заняття:

Ознайомлення з темою, цілями та завданнями семінарського заняття, з’ясування актуальності даної теми, її практичне значення. Зв’язок з попередніми та наступними темами.

Усне опитування. Заслуховування рефератів за вказаними темами. Дискусійне обговорення проблемних питань.

Підведення підсумків роботи студентів на занятті. З’ясування ступеню засвоєння знань.

Література. Основна література 1-31; додаткова література 188, 195, 196, 240, 300, 361, 397, 432, 493, 496.

План:

1. Поняття кримінального права як самостійної галузі права. Його ознаки.

2. Поняття принципів кримінального права.

3. Завдання та функції кримінального права.

4. Система кримінального права.

5. Наука кримінального права.

6. Зв’язок кримінального права з іншими галузями права.

Література. Основна література 1-9, 11-26; додаткова література 31, 71, 99, 112, 129, 130, 198, 207, 221, 244, 311.

Загальні рекомендації з вивчення теми:

При вивченні першого питання слід враховувати, що поняття „кримінальне право” застосовується в декількох значеннях: як самостійна галузь права, як галузь законодавства держави, як галузь правової науки і як навчальна дисципліна.

Необхідно засвоїти, що кримінальне право як окрема галузь права має низку специфічних ознак. По-перше, кримінальне право являє собою систему юридичних норм, встановлених в суспільстві. По-друге, ці норми встановлюються вищими органами законодавчої влади і отримують своє закріплення в кримінальних законах. По-третє, кримінальне право має свій предмет і метод правового регулювання. Таким чином, кримінальне право як галузь права – це система юридичних норм, прийнятих Верховною Радою України, що встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання підлягають застосуванню до осіб, що їх вчинили.

Слід зосередити увагу на тому, що велике значення для здійснення охорони кримінальним законодавством благ, цінностей, інтересів, суспільних відносин в Україні мають принципи, на яких базується кримінальне право. Звернути увагу на те, що принципи кримінального права поділяються на загальні, що притаманні всім галузям права і водночас відображають специфічні ознаки кримінального права, та спеціальні (галузеві), що притаманні лише кримінальному праву, характеризують його як самостійну галузь права. До загальних належать принцип верховенства права; принцип законності; принцип гуманізму; принцип демократизму; принцип рівності громадян перед законом. До спеціальних належать принцип особистої відповідальності за наявності вини особи; принцип особистого характеру відповідальності; принцип невідворотності кримінальної відповідальності; принцип індивідуалізації відповідальності та покарання. Найважливіші принципи кримінального права: відповідальність лише за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом як злочин; відповідальність лише за наявності вини; особистий характер відповідальності; індивідуалізація кримінальної відповідальності та покарання.

Потрібно визначити завдання кримінального права та функції кримінального права як галузі права, з’ясувати, в чому виражається охоронна функція, яким чином вона втілюється у кримінальній політиці держави, в якому вигляді в нормах кримінального права проявляється регулятивна функція, а саме: норми кримінального права забороняють вчиняти суспільно небезпечні діяння і в той же час вимагають певної правомірної поведінки. Чинний кримінальний закон сам по собі вже впливає на поведінку людей. Деякі норми кримінального права прямо належать до регулятивних. Частина норм регулює суспільні відносини, які вона охороняє, опосередковано.

При розгляді четвертого питання слід з’ясувати, що систему кримінального права складають належним чином впорядковані кримінально-правові норми, а окремі структурні утворення цієї цілісної системи найтіснішим чином пов’язані між собою.

Всі норми кримінального права поділяються на дві частини – Загальну і Особливу. Відповідно структурований і Кримінальний кодекс.

Необхідно засвоїти, що Загальна частина складається з 15 розділів, в яких міститься 108 статей. Вона включає норми, що визначають завдання, принципи, основні інститути кримінального права, підставу кримінальної відповідальності, чинність кримінального закону в просторі, часі та за колом осіб, поняття злочину, його види та стадії, осудності та неосудності, форми вини, співучасті, покарання і його види та інші інститути.

Особлива частина КК складається з 20 розділів і містить 339 статей, в яких визначаються конкретні види злочинів із зазначенням видів покарань і їх меж, підстави та умови, за наявності яких особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності, дефініції окремих понять. Важливо зрозуміти, що Особлива частина містить номінально 339 статей, тобто при включенні нових статей чи виключенні окремих статей в КК нумерація залишається незмінною.

Завершується КК Прикінцевими та перехідними положеннями і Переліком майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком.

Також слід з’ясувати, в чому полягає взаємозв’язок між нормами Загальної і Особливої частини та яке це має значення. З одного боку, норми Особливої частини ґрунтуються на нормах Загальної, з іншого боку, всі інститути Загальної частини мають у своїй основі узагальнення тих ознак, що властиві всім злочинам, передбачених Особливою частиною. Теж саме стосується норм щодо призначення покарання. При кваліфікації діянь, вирішені питань, пов’язаних зі звільненням від кримінальної відповідальності і покарання, застосовуються одночасно норми обох частин. Значення взаємозв’язку і єдності Загальної і Особливої частин кримінального права в тому, що вони забезпечують ефективність застосування його інститутів і норм.

При вивченні наступного питання необхідно засвоїти, що наука кримінального права представляє собою систему наукових положень і поглядів щодо самого кримінального закону, практики його застосування, підстав і меж кримінальної відповідальності, історії та перспектив розвитку кримінального права в Україні та за кордоном.

Вивчаючи дане питання, студенти повинні науку кримінального права відмежовувати від кримінального права як системи законодавства. Наука досліджує соціальну зумовленість і сутність кримінального закону, принципи його дії, ефективність застосування, шляхи удосконалення тощо, тому кримінальне право як галузь права виступає для науки як предмет її вивчення.

Належить розкрити зміст наступних методів науки кримінального: діалектичний метод; конкретно-соціологічний метод; логіко-юридичний (або догматичний) метод; метод системного аналізу; метод порівняльного правознавства; історичний метод.

У науці кримінального права використовуються положення таких наук, як психологія, психіатрія, судова медицина (про осудність, психічні аномалії, фізіологічний стан людини, психологію неповнолітніх, критерії розмежування видів тілесних ушкоджень тощо).

В останньому питанні студентам необхідно звернути увагу на те, що кримінальне право перебуває в нерозривному зв’язку з іншими галузями права: конституційним, кримінально-процесуальним, кримінально-виконавчим, адміністративним, міжнародним тощо та визначити їх співвідношення, загальні та відмінні риси.

Контрольні питання:

1. Поняття кримінального права як самостійної галузі права.

2. Загальні та специфічні ознаки кримінального права.

3. Предмет і метод правового регулювання.

4. Завдання кримінального права.

5. Охоронна функція кримінального права, її вираженість у КК.

6. Регулятивна функція, її прояви в нормах кримінального права.

7. Найважливіші принципи кримінального права.

8. Зміст принципу особистої відповідальності за наявності вини особи.

9. Зміст принципу особистого характеру відповідальності.

10. Зміст принципу невідворотності кримінальної відповідальності.

11. Зміст принципу індивідуалізації відповідальності та покарання.

12. Система кримінального права.

13. Взаємозв’язок Загальної та Особливої частин КК.

14. Конституція України та її значення для кримінального права.

15. Зв’язок кримінального права з адміністративним правом.

16. Відмежування злочину від адміністративного правопорушення.

17. Співвідношення кримінального і кримінально-процесуального права.

18. Кримінальне і кримінально-виконавче право.

19. Кримінальне право і міжнародне право.

20. Зміст науки кримінального права.

21. Предмет і методи науки кримінального права.

22. Основні завдання науки кримінального права.

Дата добавления: 2014-10-31