Тема № 4. Злочини проти волі, честі та гідності особи

План:

І. Загальна характеристика злочинів проти волі, честі та гідності особи.

ІІ. Характеристика окремих злочинів даного розділу.

1. Незаконне позбавленні волі або викрадення людини.

2. Захоплення заручників.

3. Підміна дитини.

4. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини.

5. Експлуатація дітей.

6. Незаконне поміщення в психіатричний заклад.

Література. Основна література 1-31; додаткова література 4, 5, 47, 76, 97, 103, 107, 138, 139, 187, 190, 213, 247, 275, 334, 339, 382, 455, 488; нормативно-правові акти 13, 28-31, 33, 34, 38, 229.

Загальні рекомендації з вивчення теми:

При вивченні даної теми слід зазначити, що Конституція України на підставі положень чисельних міжнародних договорів у ч. 1 ст. 29 проголошує право на свободу та особисту недоторканість та у ч. 1 ст. 33 гарантує свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Держава забезпечує недоторканість особистості, її свободи, честі і гідності шляхом встановлення за посягання на вказані цінності кримінальної відповідальності, яка міститься у нормах, передбачених кримінальним законодавством. У чинному КК, на відміну від кодексу 1960 року, злочинам проти волі честі та гідності присвячений самостійний розділ. Об’єктом цих злочинів виступає невід’ємне конституційне право на свободу (волю) людини. В літературі назване право розглядають як право на фізичну свободу та особисту недоторканість. Треба засвоїти, що саме розуміють під фізичною свободою та особистою недоторканністю, честю та гідністю, звернути увагу, що з об’єктивної сторони всі злочини даного розділу вчиняються лише шляхом дії, а їх суб’єктивна сторона характеризується наявністю прямого умислу.

Розглядаючи кримінально-правову характеристику окремих складів злочинів проти волі, честі та гідності особи, слід визначити їх об’єктивні та суб’єктивні ознаки, встановити кваліфікуючі ознаки, вказати особливості кваліфікації за сукупністю з іншими злочинами, провести відмежування від суміжних складів, враховуючи наступні моменти.

Норма, передбачена ст. 146 КК „Незаконне позбавлення волі або викрадення людини” є загальною по відношенню до норм, передбачених іншими статтями даного розділу. Об’єктивна сторона цього складу описує два варіанта злочинних дій, наявність хоча б однієї з яких є підставою для вирішення питання про кримінальну відповідальність за ст. 146 КК: незаконне позбавлення волі та викрадення людини. Слід зауважити, що позбавлення свободи іншої людини внаслідок необхідної оборони, крайньої необхідності, правомірного затримання злочинця або використання батьківських повноважень не є злочином.

Захоплення заручників (ст. 147 КК) додатковим безпосереднім об’єктом має громадську безпеку і саме спрямованістю на громадську безпеку цей злочин відрізняється від незаконного позбавлення волі або викрадення людини, але на відміну від злочину, передбаченого ст. 146 КК, факт захоплення заручника вчинюється демонстративно, широко афішується. Крім того обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони складу цього злочину є мета – спонукання одного чи кількох із зазначених у ч. 1 ст. 147 КК адресатів вчинити певну дію або утриматися від її вчинення.

Особливістю злочину, передбаченого ст. 148 КК „Підміна дитини” є те, що він вчиняється одночасно відносно двох дітей, а його об’єктивна сторона полягає у заволодінні однією дитиною та заміні її на іншу. Якщо ж дитиною заволодівають без заміни – такі дії кваліфікуються як викрадення людини (ст. 146 КК).

Характеризуючи злочин, передбачений ст. 149 КК „Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини”, слід враховувати зміни, яких зазнала дана норма (редакція статті від 12 січня 2006 р.). Потрібно визначити, які дії передбачені в даному злочині, якими способами вони можуть бути вчинені, звернути увагу на поняття „уразливого стану”, вперше введене законодавцем, визначити, що розуміють під метою експлуатації як обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони, з’ясувати інші особливості.

Диспозиція ст. 150 КК „Експлуатація дітей” є бланкетною, тому для з’ясування ознак об’єктивної сторони даного злочину необхідно звернутися до нормативно-правових актів в галузі трудового права, перш за все до норм Кодексу законів про працю.

Потерпілим від злочину „Незаконне поміщення в психіатричний заклад” (ст. 151 КК) є психічно здорова людина. Суб’єктом злочину є лікарі, що прийняли рішення про необхідність перебування завідомо психічно здорової людини у психіатричну лікарню, або про утримання в ній особи, що вилікувалась, а саме: лікар-психіатр, члени комісії лікарів психіатрів, головний психіатр.

Контрольні питання:

1. Загальна характеристика злочинів проти волі, честі та гідності особи.

2. Кримінально-правова характеристика незаконного позбавлення волі або викрадення людини.

3. Відмежування захоплення заручників від позбавлення волі або викрадення людини.

4. Підміна дитини.

5. Форми об’єктивної сторони торгівлі людьми.

6. Мета експлуатації як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони.

7. Поняття експлуатації дітей.

8. Особливості кваліфікації незаконного поміщення в психіатричний заклад.

Дата добавления: 2014-10-31