Тема № 2. Призначення покарання. 1. Принципи призначення покарання

План:

1. Принципи призначення покарання.

2. Загальні засади призначення покарання за кримінальним правом України: межі санкції статті Особливої частини КК, положення Загальної частини КК, ступінь тяжкості злочину, особа винного, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

3. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.

4. Призначення покарання за сукупністю злочинів.

5. Призначення покарання за сукупністю вироків.

Література. Основна література 1-26; додаткова література 9, 10, 16, 66, 107, 144, 262, 291; нормативно-правові акти 34, 35, 51, 143, 144, 216, 217, 270.

Загальні рекомендації з вивчення теми:

Починати вивчення теми доцільно з розгляду історії розвитку принципів та загальних засад призначення покарання. Слід ознайомитися з точками зору щодо відмежування принципів від загальних засад призначення покарання. Необхідно визначити та розкрити зміст основних принципів: законності, справедливості, гуманізму та індивідуалізації призначення покарання.

Розглядаючи друге питання, слід приділити увагу характеристиці положень, закріплених в ст. 65 КК, що визначає загальні засади призначення покарання. Потрібно враховувати, що законодавчо визначені загальні засади призначення покарання складаються в своїй сукупності з наступних критеріїв: а) суд призначає покарання в межах, встановлених санкцією статті закону, що передбачає відповідальність за цей злочин; б) суд призначає покарання у відповідності до положень Загальної частини КК; в) суд призначає покарання, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Характеризуючи перший критерій, слід розкрити значення призначення судом покарання лише в межах (рамках) санкції статті Особливої частини КК України, за якою кваліфіковано діяння винного.

При розгляді другого критерію – вказати, які принципові положення, що відносяться до злочину, умов відповідальності за нього, призначення покарання, визначення видів покарання та звільнення від покарання, необхідно враховувати в якості передумови застосування покарання. Слід також детально проаналізувати ці передумови застосування покарання.

При розгляді третього критерію слід приділити увагу тяжкості злочину (характер та ступінь суспільної небезпеки). Необхідно розкрити зміст понять „характер” (якісна характеристика) та „ступінь” (кількісна характеристика) суспільної небезпеки діяння, а також назвати об’єктивні та суб’єктивні обставини, що впливають на характер та ступінь суспільної небезпеки злочину.

Далі слід розглянути обставини, які характеризують особу винного. В роботі слід проаналізувати дані про особу винного, які враховуються судовою практикою при призначенні покарання: фізичний стан, психічний стан, соціальний статус та правовий статус винного.

Слід зауважити, що у ст.65 КК в якості складового елементу загальних засад призначення покарання виступають обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Необхідно визначити правову природу цих обставин, перерахувати пом’якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, що враховуються судом при призначенні покарання. При вивченні даного питання слід зупинитися на двох моментах: про вичерпний чи невичерпний перелік обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, та про врахування цих обставин у випадку, коли їх включено законодавцем в якості ознаки складу злочину. На завершення необхідно обґрунтувати положення про те, що обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання, повинні розглядатись не ізольовано, а в єдиній сукупності.

В ст. 68 КК законодавець визначає певні особливості призначення покарання за незакінчений злочин та злочин, вчинений у співучасті. Слід пам’ятати, що при призначенні покарання за незакінчений злочин суд, керуючись положеннями ст. ст. 65-67 КК, враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця. При призначенні покарання співучасникам злочину суд, керуючись положеннями ст. ст. 65-67 КК, враховує характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні злочину. Слід звернути увагу на межі призначення покарання за незакінчений злочин.

При вивченні третього питання слід враховувати, що ст. 69 КК – це особлива, виключна норма, яка вносить певні корективи у загальні засади призначення покарання. Необхідно детально проаналізувати підстави застосування цієї норми: 1) наявність декількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, 2) особа винного. Слід також розглянути проблему врахування при призначенні більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, і негативних факторів, що характеризують особу винного. Необхідно розкрити проблему єдиного врахування двох підстав застосування ст. 69 КК.

Слід детально проаналізувати порядок застосування ст. 69 КК та з’ясувати випадки призначення судам покарання нижче нижньої межі і перехід до іншого, більш м’якого покарання. При цьому необхідно мати на увазі, що у першому випадку суд призначає той же вид покарання, який вказаний у санкції, але у нижчих межах. Важливо вказати, до якої межі суд може знизити таке покарання, як застосовується така норма при наявності альтернативних санкцій. Аналізуючи перехід до іншого більш м’якого покарання, слід вказати, коли такий варіант доцільно використовувати суду; які види покарань можуть бути призначені.

Особливу увагу звернути на призначення додаткових покарань при застосуванні ст. 69 КК. Необхідно проаналізувати, як додаткові покарання закріплені у санкціях статей Особливої частини КК і як це впливає на специфіку застосування ст. 69 КК, розглянути проблему звільнення винного від обов’язкового додаткового покарання і пом’якшення такого покарання у порядку ст. 69 КК, розглянути питання про місце ст. 69 КК по відношенню до статей Загальної частини КК; особливості застосування ст. 69 КК при вчиненні особою двох чи більше злочинів.

Аналізуючи останні питання теми, слід ознайомитися з положеннями, закріпленими в ст. ст. 70, 71 КК та з’ясувати порядок призначення покарання при вчиненні особою декількох злочинів та за декількома вироками, провести відмінність призначення покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків. Визначити принципи визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів та сукупністю вироків: поглинання, повного складання, часткового складання. Слід вказати особливості визначення остаточного покарання у випадках, коли за один зі злочинів призначене довічне позбавлення волі. Крім того, обов’язкові потрібно визначити максимальні межі остаточного покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків, а також вказати особливості призначення додаткових покарань в таких випадках.

Контрольні питання:

1. Принципи призначення покарання.

2. Критерії загальних засад призначення покарання відповідно до Кримінального кодексу.

3. Зміст призначення покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

4. Положення Загальної частини КК, що враховуються при призначенні покарання.

5. Врахування ступеня тяжкості вчиненого злочину та особи винного.

6. Обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

7. Межі врахування судом при призначенні покарання обставин, які пом’якшують та обтяжують покарання.

8. Підстави та порядок призначення судом більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.

9. Правила призначення покарання за сукупністю злочинів.

10. Правила призначення покарання за сукупністю вироків.

11. Відмінність між правилами призначення покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків.

12. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення.

Дата добавления: 2014-10-31